Постанова

від 07.12.2022 по справі 640/14076/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14076/21 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Аліменка В.О.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ті Ер Ес Лізинг» до Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ГУ ДПС у м.Києві, ГУ ДКС України у м.Києві, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у м.Києві щодо не нарахування позивачу пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості по деклараціям за лютий, березень, квітень, жовтень 2015 року за період з 14.07.2020 по 05.03.2021;

- стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в м.Києві на користь позивача пеню у розмірі 46120440,84 грн, нараховану на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, яку складають: сума 11070307,97 грн пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за лютий 2015 року, сума 11079942,64 грн пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за березень 2015 року, сума 11089818,35 грн пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за квітень 2015 року, сума 12880371,88 грн пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за жовтень 2015 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року, адміністративний позов задоволено повністю.

За результатами касаційного перегляду, постановою Верховного Суду від 28 липня 2022 року касаційну скаргу ГУ ДПС у м.Києві задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ГУ ДПС у м.Києві, як відокремлений підрозділ ДПС, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції безпідставно застосовано облікову ставку НБУ станом на 2015 та 2016 роки для розрахунку пені з 14.07.2020 по 05.03.2021, що призвело до неправильного розрахунку пені із порушенням вимог п.200.23 ст.200 ПК України. Крім того, до 01.01.2021 було зупинено дію норми щодо безспірного списання коштів бюджету на підставі судового рішення.

ГУ ДКС у м.Києві подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність застосування фіксованої ставки НБУ при розрахунку пені.

Позивач також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на вірність розрахунку пені та правомірність застосування облікової ставки Національного банку України станом на момент виникнення пені - 2015 та 2016 рік.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно декларації за лютий 2015 року заявлена позивачем до відшкодування сума ПДВ в розмірі 47761967,00 грн стала бюджетною заборгованістю 06 травня 2015 року (19 березня 2015 року подано декларацію + 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки + 5 робочих днів на складання висновку (висновок на відшкодування передано до казначейства 24 квітня 2015 року) + 5 операційних днів для перерахування суми). Згідно декларації за березень 2015 року заявлена позивачем до відшкодування сума ПДВ в розмірі 47803535,00 грн стала бюджетною заборгованістю 03 червня 2015 року (15 квітня 2015 року подано декларацію + 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки + 5 робочих днів на складання висновку + 5 операційних днів для перерахування суми). Згідно декларації за квітень 2015 року заявлена позивачем до відшкодування сума 47846143,00 грн стала бюджетною заборгованістю 07 липня 2015 року (20 травня 2015 року подано декларацію + 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки + 5 робочих днів на складання висновку + 5 операційних днів для перерахування суми). Згідно декларації за жовтень 2015 року заявлена позивачем до відшкодування сума ПДВ в розмірі 75779106,00 грн стала бюджетною заборгованістю 05 січня 2016 року (19 листопада 2015 року подано декларацію + 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки + 5 робочих днів на складання висновку + 5 операційних днів для перерахування суми) (а.с.10-58 т.1).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 у справі № 826/17808/16, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 та постановою Верховного Суду від 14.01.2021, задоволено позов ПП «Ті Ер Ес Лізинг» до Офісу великих платників податків ДФС України, визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС України щодо невідшкодування ПП «Ті Ер Ес Лізинг» заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751,00 грн за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967,00 грн, за березень 2015 року на суму 47803535,00 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143,00 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106,00 грн, яка в тому числі виявляється у протиправній не підготовці та не поданні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість у встановлені законодавством терміни та у неподанні узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість; стягнуто з Державного бюджету на користь ПП «Ті Ер Ес Лізинг» заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751,00 грн за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967,00 грн, за березень 2015 року на суму 47803535,00 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143,00 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106,00 грн (а.с.59-103 т.1).

05 березня 2021 року ГУ ДКС України у місті Києві перераховано ПП «Ті Ер Ес Лізинг» заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ на загальну суму 219190751,00 грн на виконання вказаного судового рішення, що підтверджується листом від 09.03.2021 №5-06-06/5030 (а.с.108 т.1).

Внаслідок затримки з відшкодування позивачу податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751,00 грн та не нарахування на вказану суму пені, останній звернувся з даним позовом до суду про її стягнення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що Держава, в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої, в іншому випадку на бюджетну заборгованість нараховується пеня в силу положень п.200.23 ст.200 ПК України, яка розраховується з розміру облікової ставки, встановлений Національним банком України на момент виникнення пені.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 200.7 та 200.10 ст.200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з п.200.11 ст.200 ПК України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.200.15 ст.200 ПК України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня, що настав за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

В силу п.200.23 ст.200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Системний аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень п.200.23 ст.200 ПК України нараховується пеня.

Податковим кодексом України встановлено обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в ст.200 ПК України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. При цьому, непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість у визначений законодавцем строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

Таким чином, після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набула статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені.

Таке застосування п.200.23 ст.200 ПК України узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 24.11.2020 у справі №808/660/16, від 03.04.2020 у справі №2а-1870/9166/12, від 06.05.2020 у справі №0870/9386/12, від 14.05.2020 у справі №1540/4795/18.

При цьому, строк нарахування пені обмежується датою погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, адже саме з цієї дати припиняється протиправна бездіяльність контролюючого органу, яка полягає у невиконанні державою взятих на себе зобов`язань з відшкодування податку на додану вартість.

Наведене свідчить про відсутність необхідності застосування до даних правовідносин строку 1095 днів від моменту виникнення права на бюджетне відшкодування, оскільки в даному випадку порушення є триваючим, і може перевищувати такий строк не з вини платника.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №200/12042/20-а, який підлягає врахуванню судом.

Як вбачається з обґрунтувань апеляційної скарги, скаржник не погоджується з розрахунком пені в частині застосування облікової ставки Національного банку України за 2015 та 2016 рік на рівні 30% та 22% відповідно.

Колегія суддів звертає увагу, що в силу п.129.4 ст.129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Таким чином, положення законодавства, що регулює питання нарахування пені, визначає необхідність застосування облікової ставки Національного банку України, що діє на кожний окремий день, за який нараховується пеня.

Положення п.200.23 ст.200 ПК України також передбачають застосування облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, в той час, як моментом виникнення пені є кожний окремий день прострочення.

При цьому, питання щодо застосування облікової ставки НБУ протягом строку її дії, тобто із урахуванням зміни облікової ставки НБУ за відповідний період вже було неодноразово досліджено Верховним Судом, який підтвердив необхідність саме такого правозастосування п.200.23 ПК України у постановах від 20.06.2019 у справі №820/1750/18, від 25.03.2020 у справі №808/481/16, від 02.02.2021 у справі №810/1506/17, від 02.06.2021 у справі №1.380.2019.004395, від 16.12.2021 у справі №816/3945/15, від 13.07.2022 у справі №200/12042/20-а та від 17.08.2022 у справі №320/5852/18, що підлягає врахуванню судом при розгляді даної справи.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач просить стягнути на його користь пеню за період з 14.07.2020 по 05.03.2021.

За вказаний період облікова ставка Національного банку України становила: в періоді з 14.07.2020 по 04.03.2021, який склав 234 дні - 6% (рішення Національного банку України від 11.06.2020 №397р-ш, від 22.07.2020 №488р-ш, від 03.09.2020 №559р-ш, від 22.10.2020 №658р-ш, від 10.12.2020 №726р-ш, від 21.01.2021 №16р-ш); та 05.03.2021 облікова ставка Національного банку України становила 6,5% (рішення Національного банку України від 04.03.2021 №84р-ш).

Сума пені розраховується за формулою: П = Сз х О (НБУ) х В : R х К (дн) де:

П - сума пені, що нараховується на бюджетну заборгованість з ПДВ;

Сз - фактично непогашена сума бюджетної заборгованості з ПДВ;

О (НБУ) - облікова ставка НБУ на момент виникнення пені (%);

В - коефіцієнт, що складає 120% облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені протягом строку її дії, включаючи день погашення;

R - кількість днів у календарному році;

К (дн) - кількість календарних днів прострочення у сплаті, включаючи день сплати.

Таким чином, розмір пені по декларації за лютий 2015 року за період з 14.07.2020 по 04.03.2021 розраховується наступним чином: 47761967,00 грн (сума заборгованості) х 6% (облікова ставка НБУ) х 120% (коефіцієнт) : 365 (днів у році) х 234 (днів прострочення) = 2204640,05 грн.

За 05.03.2021 розмір пені по декларації за лютий 2015 року становить: 47761967,00 грн (сума заборгованості) х 6,5% (облікова ставка НБУ) х 120% (коефіцієнт) : 365 (днів у році) х 1 (днів прострочення) = 10206,67 грн.

Розмір пені по декларації за березень 2015 року за період з 14.07.2020 по 04.03.2021 розраховується наступним чином: 47803535,00 грн (сума заборгованості) х 6% (облікова ставка НБУ) х 120% (коефіцієнт) : 365 (днів у році) х 234 (днів прострочення) = 2206558,79 грн.

За 05.03.2021 розмір пені по декларації за березень 2015 року становить: 47803535,00 грн (сума заборгованості) х 6,5% (облікова ставка НБУ) х 120% (коефіцієнт) : 365 (днів у році) х 1 (днів прострочення) = 10215,55 грн.

Розмір пені по декларації за квітень 2015 року за період з 14.07.2020 по 04.03.2021 розраховується наступним чином: 47846143,00 грн (сума заборгованості) х 6% (облікова ставка НБУ) х 120% (коефіцієнт) : 365 (днів у році) х 234 (днів прострочення) = 2208525,53 грн.

За 05.03.2021 розмір пені по декларації за квітень 2015 року становить: 47846143,00 грн (сума заборгованості) х 6,5% (облікова ставка НБУ) х 120% (коефіцієнт) : 365 (днів у році) х 1 (днів прострочення) = 10224,66 грн.

Розмір пені по декларації за жовтень 2015 року за період з 14.07.2020 по 04.03.2021 розраховується наступним чином: 75779106,00 грн (сума заборгованості) х 6% (облікова ставка НБУ) х 120% (коефіцієнт) : 365 (днів у році) х 234 (днів прострочення) = 3497880,49 грн.

За 05.03.2021 розмір пені по декларації за жовтень 2015 року становить: 75779106,00 грн (сума заборгованості) х 6,5% (облікова ставка НБУ) х 120% (коефіцієнт) : 365 (днів у році) х 1 (днів прострочення) = 16193,89 грн.

Таким чином, загальний розмір пені по деклараціям з ПДВ за лютий, березень, квітень, жовтень 2015 року за період з 14.07.2020 по 05.03.2021, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 10164445,69 грн.

Разом з тим, саме безпідставне неподання податковим органом до органу казначейської служби висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача призвело до виникнення перед позивачем бюджетної заборгованості, а отже відповідна заборгованість не може вважатися такою, що виникла на підставі судового рішення, що свідчить про безпідставність посилань апелянта на положення п.2 р.ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-ІХ яким тимчасово до 01.01.2021 зупинено дію ст.25 Бюджетного кодексу України, відповідно до ч.1 якої Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання позивача на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №825/1835/15-а, від 24.11.2020 у справі №808/660/16, від 14.12.2021 у справі №200/4609/20-а та від 11.04.2019 у справі №810/1228/17 щодо застосування фіксованої облікової ставки Національного банку України на момент виникнення пені без можливості її зміни, оскільки Верховний Суд неодноразово наголошував про необхідність врахування саме останньої правової позиції Верховного Суду, яка в даному випадку викладена у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №200/12042/20-а та від 17.08.2022 у справі №320/5852/18 щодо застосування облікової ставки НБУ протягом строку її дії, тобто із урахуванням зміни облікової ставки НБУ за відповідний період.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача суми пені за несвоєчасну сплату бюджетної заборгованості, однак помилково застосував облікову ставку НБУ, що була чинна на момент виникнення відповідної заборгованості та безпідставно врахував неактуальні позиції Верховного Суду щодо незмінності такої ставки протягом всього строку нарахування пені.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням наведених норм права, враховуючи, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, однак із помилковим застосуванням норм матеріального права, що призвело до помилкових висновків в частині застосування облікової ставки Національного банку України та невірному розрахунку пені, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги шляхом зміни рішення суду першої інстанції в мотивувальній та резолютивній частинах.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків даної постанови.

Викласти абзац 1 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року в наступній редакції:

«Адміністративний позов Приватного підприємства «Ті Ер Ес Лізинг» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів - задовольнити частково.».

Викласти абзац 3 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві на користь Приватного підприємства «Ті Ер Ес Лізинг» (01042, м.Київ, вул.Джона Маккейна, 37-а, офіс 2, код ЄДРПОУ) пеню у розмірі 10164445,69 грн (десять мільйонів сто шістдесят чотири тисячі чотириста сорок п`ять грн 69 коп.) нараховану на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, яку складають: сума 2214846,78 грн пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за лютий 2015 року, сума 2216774,34 грн пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за березень 2015 року, сума 2218750,19 грн пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за квітень 2015 року, сума 3514074,38 грн пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за жовтень 2015 року.».

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 12 грудня 2022 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

В.О.Аліменко