Постанова

від 13.12.2022 по справі 380/6793/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року

м. Київ

справа №380/6793/20

адміністративне провадження № К/9901/20605/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С. М.,

суддів: Єзерова А.А., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Плейс» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року (головуючий суддя: Шавель Р.М., судді: Улицький В.З., Кузьмич С.М.) у справі № 380/6793/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Плейс» до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання відмови протиправною, зобов`язання внести зміни до державного земельного кадастру,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон Плейс» (далі також позивач або ТОВ «Авалон Плейс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (далі також відповідач або ГУ Держгеокадастру), в якому просило:

визнати неправомірною відмову відповідача від 21 липня 2020 року № ПВ-8000022552020 у зміні виду використання: для будівництва та обслуговування житлового будинку земельної ділянки загальною площею 0,1015 га, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 9, кадастровий номер 8000000000:82:186:0009, в межах категорії земель: житлової та громадської забудови, на вид використання: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03);

зобов`язати відповідача на підставі заяви від 17 липня 2020 року внести зміни до Державного земельного кадастру з видачею Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 9, кадастровий номер 8000000000:82:186:0009, в якому зазначити вид використання: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03);

стягнути з відповідача судові витрати; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року заявлений позов задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

03 червня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 01 червня 2021 року, в якій скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року і залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

02 травня 2022 року від позивача надійшло клопотання про врахування висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/20 та призначення справи до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

Позивач стверджує, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у внесені відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки державний реєстратор дійшов хибних висновків щодо ототожнення понять «зміна цільового призначення земельної ділянки» та «зміна виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель».

Із посиланням на вимоги частини 5 статті 20 Земельного кодексу України (далі також ЗК України) позивач стверджує, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Вважає, що єдина умова, яку встановлюють положення вище наведеної норми при самостійному визначенні виду використання земельної ділянки її власником/користувачем є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідач позов не визнав, у відзиві зазначив, що зміна виду використання земельних ділянок з «будівництва та обслуговування житлового будинку» на «будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку» зі зміною коду КВЦПЗ з 02.01 на 02.03. є зміною її цільового призначення та має відбуватись з дотриманням відповідної процедури виключно на підставі рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення. Наголосив, що іншого порядку зміни виду цільового призначення земельної ділянки (в т.ч. і коду КВЦПЗ) чинним законодавством не передбачено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ТзОВ «Авалон Плейс» є власником земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:82:186:0009, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 9.

17 червня 2020 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у м. Києві із заявою (вх. № 1454 від 17 червня 2020 року) про внесення змін до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельних ділянок з «Для будівництва та обслуговування житлового будинку» на «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» зі зміною коду КВЦПЗ з 02.01 на 02.03.

У відповідь на вказане звернення відповідач ГУ Держгеокадастру у м. Києві листом № 19-26-0.22-2784/2-20 від 16 липня 2020 року «Про розгляд заяви» відмовив позивачу у зміні виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель.

В подальшому, 17 липня 2020 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у м. Києві через Центр надання адміністративних послуг із заявою про надання адміністративної послуги «Внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про земельну ділянку».

На підставі інформації, наявної у витязі з Державного земельного кадастру про земельні ділянки № НВ-8001107912020, судами встановлено, що земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.

Повідомленням № ПВ-8000022552020 від 21 липня 2020 року відповідач відмовив позивачу у внесені змін до Державного земельного кадастру про земельну ділянку із посиланням на вимоги пункту 2 статті 20 ЗК України та відсутність документів в повному обсязі, а саме рішення про затвердження документації із землеустрою (далі повідомлення № ПВ-8000022552020).

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

На підставі інформації, зазначеної у витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки № НВ-8001107912020, суд першої інстанції зазначив, що земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що зміна відомостей про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі шляхом зміни виду використання земельних ділянок з «будівництва та обслуговування житлового будинку» на «будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» зі зміною коду КВЦПЗ з 02.01 на 02.03, у розумінні статті 20 ЗК України не є зміною її цільового призначення, а є зміною виду її використання, яке відбувається в межах однієї категорії земель та у відповідності до містобудівної документації, що підтверджено витягом з містобудівного кадастру Києва.

За позицією суду першої інстанції, рішення відповідача від 21 липня 2020 року № ПВ-8000022552020 не ґрунтується на зазначених нормах законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що КВЦПЗ « 02.01 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» та КВЦПЗ « 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» характеризуються окремими правовими режимами та типами забудови, що і зумовлює їх віднесення до різних видів цільового призначення, а не до видів використання.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

За позицією суду апеляційної інстанції, зміна використання земельної ділянки з виду «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» на вид використання «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки та має відбуватись за проектами землеустрою щодо їх відведення та рішень уповноважених органів державної влади, та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник стверджує, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: від 31 липня 2019 року у справі № 806/5308/15, від 24 березня 2020 року у справі № 640/13670/19, від 10 жовтня 2018 року у справі № 357/4277/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № П/811/1222/16, від 14 жовтня 2019 року у справі № 344/10412/16, від 03 квітня 2020 року у справі № 640/18866/18, від 02 червня 2020 року у справі № 500/2308/18, від 16 березня 2021 року у справі № 640/565/19, від 14 липня 2020 року у справі № 916/1998/19, від 22 серпня 2018 року у справі № 910/13854/17, від 28 лютого 2018 у справі № 826/7631/15, від 16 травня 2019 року у справі № 821/925/18, від 02 липня 2020 року у справі № 825/2228/18, від 03 жовтня 2018 року у справі № 352/1243/15, від 14 серпня 2019 року у справі № 911/1164/13, від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16, від 04 лютого 2021 року у справі № 815/2255/17, від 16 лютого 2021 у справі № 750/4139/17.

Із посиланням на судову практику наголошує, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо (постанови від 24 березня 2020 року у справі № 640/13670/19 та від 14 лютого 2020 року у справі № 916/1998/19)).

За позицією скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно врахував висновки Верховного Суду, зроблені у справах з відмінними обставинами, зокрема у справах № 712/9000/16 та № 521/4789/17, № 521/4789/17, № 712/9000/16, № 826/8492/17.

Скаржник звертає увагу, що відповідно до договору від 10 жовтня 2018 року № 10/10-18, укладеного між ТОВ «Авалон Плейс» та ФОП ОСОБА_1 , розроблений проект землеустрою, який погоджений експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області Трохановською О.А. 05 грудня 2018 року № 10815/82-18.

Цей проект землеустрою також погоджений Департаментом містобудування та архітектури виконавчого комітету Київської міської Ради листами від 21 листопада 2018 року № 10781/0/12-4/19-18 та від 23 листопада 2018 року № 10820/0/12-4/09-18 та поданий ТОВ «Авалон Плейс» до Головного управління Держгеокадастру України у місті Києві.

Також скаржник стверджує, що апеляційним судом не надано оцінки тій обставині, що відповідно до Генерального плану м. Києва, проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київради № 370/1804 від 28 березня 2002 року, земельна ділянка належить до території житлової середньо та малоповерхової забудови (витяг з містобудівного кадастру № 10171/0/12-53/12-03-18 від 02 листопада 2018 року).

Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки висновку Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Київської міської ради № 10820/0/12-4/09-18 від 23 листопада 2018 року (№ 18-1906-В), який погодив розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та підтвердив, що зміна виду використання ділянки відповідатиме містобудівній документації.

Відповідач подав відзив, у якому наголосив, що оскаржене рішення прийнято з урахуванням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити у задоволені касаційної скарги.

Відповідач стверджує, що в межах однієї категорії земель можуть бути земельні ділянки із різним цільовим призначенням, відповідно землі «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» та землі «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» віднесенні до різних видів цільового призначення.

Із посиланням на статті 19, 20, 39 ЗК України та частину 5 статті 20 ЗК України, відповідач наголосив, що згідно із сформованою Верховним Судом судовою практикою зміна виду використання земельної ділянки (в межах однієї категорії та цільового призначення), яка належить особі на праві приватної власності можлива, але порядок вказаної зміни не врегульовано земельним законодавством України.

Виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі.

На підтвердження зазначеного покликався на судову практику, сформовану Верховним Судом у постановах від 22 серпня 2019 року у справі № 826/10736/17, від 21 лютого 2019 року у справі № 813/6231/14, від 04 липня 2018 року у справі № 826/8492/17.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються ЗК України, Законом України від 7 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі також Закон № 3613-VI), Законом України 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі також Закон № 858-IV), а також постановою КМУ № 1051 від 17 жовтня 2012 року «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (далі також Порядок № 1051).

Стаття 19 ЗК України встановлює, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Отже, за змістом цієї норми категорії визначають саме основне цільове призначення землі.

Згідно із частиною 1 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Частина 2 статті 20 ЗК України, на яку послався відповідач у повідомленні № ПВ-8000022552020, зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За приписами частини 3 цієї статті, зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Водночас згідно з абзацом першим частини 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, одним із ключових питань цієї справи є визначення співвідношення та пріоритету застосування передбаченої ініціативи та права власника земельної ділянки щодо визначення виду її використання в межах категорії з умовами їх реалізації.

В контексті предмету спору, наведені положення ЗК України свідчать, що наміри щодо використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою. Водночас забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, що визначено статтею 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 640/18400/18 сформовано такі висновки:

«наміри щодо використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою. Водночас, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, що визначено статтею 24 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 813/2946/17 та в подальшому підтриманий в постанові Верховного Суду від 04 серпня 2022 року у справі № 640/13670/19.

Також Верховний Суд враховує, що статтею 373 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено зокрема, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно зі положеннями статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що обов`язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 520/8970/18.

Водночас Закон України "Про землеустрій" визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Відповідно до статті 1 Закону України № 858-IV землеустрій це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Також зазначена стаття визначає, що цільове призначення земельної ділянки це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку;

Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Зазначений висновок сформований в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 344/10412/16-а.

За приписами статті 2 Закону України № 858-IV землеустрій забезпечує, у тому числі (…) реалізацію державної політики щодо використання та охорони земель, здійснення земельної реформи, вдосконалення земельних відносин, наукове обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, формування раціональної системи землеволодіння і землекористування, створення екологічно сталих агроландшафтів тощо.

Згідно із статтею 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Своєю чергою, Закон України «Про Державний земельний кадастр» установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 1 Закон України № 3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

Згідно з абзацом одинадцятим частини першої статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються, зокрема, відомості про цільове призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Пункти «а» і «б» частини другої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачають, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:

а) щодо категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення; на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Отже, за змістом статей 15, 22 Закону України Закон України № 3613-VI відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо категорія земель та щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.

Згідно із пунктом б) частини 2 статті 21 Закон України № 3613-VI відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони).

За такого правового регулювання, наведені норми Закону України № 3613-VI визначають у тому числі (…) процедуру зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель з урахуванням умов, визначених ЗК України.

Згідно із частиною 3 статті 5 Закону України № 3613-VI порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Своєю чергою, на виконання вимог частини третьої статті 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Кабінетом Міністрів України постановою КМ України № 1051 від 17 жовтня 2012 року затверджений Порядок ведення Державного земельного кадастру, який визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

За приписами пункту 6 Порядку № 1051 до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів у тому числі (…) належать внесення до Державного земельного кадастру:

відомостей (змін до них) або надання відмови у їх внесенні про:

землі в межах державного кордону, території адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах);

земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення, районів у мм. Києві і Севастополі, а також міст, селищ, сіл, розташованих у їх межах;

інші об`єкти Державного земельного кадастру, розташовані за межами адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.05.2020 земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:82:186:0009, зареєстрована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 18.04.2012. Цільове призначення земельної ділянки - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Отже, в Державному земельному кадастрі щодо зазначеної земельної ділянки міститься інформація про цільове призначення земельної ділянки, а саме код 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Судами встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до Державного земельного кадастру, саме з коду 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на код 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

В цьому контексті Верховний Суд наголошує, що наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі Наказ № 548).

Згідно із пунктами 1.1 та 1.2 Наказу № 548 класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224.

Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

Відповідно до пункту 1.3 Наказу № 548, КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

За приписами пункту 1.4 Наказу № 548, КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Розділом II Наказу № 548 визначено класифікацію видів цільового призначення земель, серед яких у секції В зазначено, що землі житлової забудови - це землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва.

Також в Розділі II Наказу № 548 у секції В за кодом 02.03 (код на який просить змінити) вказані землі житлової забудови "Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку", натомість у цій же секції за кодом 02.01 (код на час звернення) вказано землі "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".

Отже, вказані види цільового призначення земельної ділянки для житлової забудови відрізняються.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суд, яка міститься, зокрема, у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 813/2946/17 та від 15 липня 2020 року у справі № 826/1419/18, від 04 серпня 2022 року у справі № 640/13670/19.

Також Верховний Суд звертає увагу, що пункт 1.4 Наказу № 548 визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Водночас види земель у секції В за кодом 02.03 "Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку" та 02.01 "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" відрізняються за типами забудови, а отже і навантаженням на ґрунт, що підтверджує різне цільове призначення.

Водночас статтею 38 ЗК України встановлено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (стаття 39 цього Кодексу).

Оскільки у відомостях Державного земельного кадастру містилась інформація про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:186:0009 за цільовим призначенням відноситься до земель із кодом КВЦПЗ «02.01 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», яке відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель за своїм правовим режимом та типом забудови є відмінним від цільового призначення землі із кодом КВЦПЗ « 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку», яке просив внести позивач, Державний кадастровий реєстратор Джурило О.І., перевіривши подані ТзОВ «Авалон Плейс» документи, надав позивачу повідомлення № ПВ-8000022552020 від 21.07.2020р. про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв`язку з тим, що документи подані не в повному обсязі.

Окрім того, у повідомленні було вказано наступну рекомендацію: «відповідно до пункту 2 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування (відсутнє рішення про затвердження документації із землеустрою)».

На момент прийняття оскарженого рішення частина 2 статті 20 ЗК України передбачала, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Проте під час звернення позивача до ГУ Держгеокадастру у м. Києві із заявою, у якій він просив внести до Державного земельного кадастру відомості про вид використання земельної ділянки «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» в межах категорії земель житлової та громадської забудови, щодо належної йому ділянки, останнім не представлено погодженого та затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що рішенням Київської міської ради № 241/2463 від 20 квітня 2017 року встановлено, що зміна цільового призначення земельної ділянки та видів її використання із зміною коду класифікації видів цільового призначення земельної ділянки здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.

Згідно із частиною 7 статті 186 ЗК України погодження і затвердження документації із землеустрою проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб погоджуються у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі також Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

За приписами статті 26 Закону № 280/97-ВР до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад у тому числі (…) відноситься вирішення на пленарних засіданнях відповідної ради питань регулювання земельних відносин.

Своєю чергою пункт 7 статті 31 цього Закону відносить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, у тому числі (…) встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

Колегія суддів враховує, що відповідач є суб`єкт владних повноважень, відповідно суд має перевіряти його рішення з урахуванням вимог частини 2 статті 2 КАС України, тобто чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в контексті предмету спору, не міг ігнорувати рішення Київської міської ради № 241/2463 від 20 квітня 2017 року.

Також в контексті вимог частини 5 статті 20 ЗК України, власником при ініціюванні питання щодо зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель не надано та судами не встановлено, що зміна виду використання відбувається з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Водночас за приписами статті 20 ЗК України Держгеокадастр та його територіальні органи, в тому числі і державні кадастрові реєстратори, не наділені повноваженнями самостійно та без рішення відповідного органу місцевого самоврядування змінювати цільове призначення земельних ділянок, які перебувають у приватній власності.

Також при оцінці рішення державного кадастрового реєстратора № ПВ-8000022552020 від 21 липня 2020 року про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, Верховний Суд звертає увагу на таке.

Згідно із пунктом 24 Порядку № 1051 до Державного земельного кадастру вносяться у тому числі (…) відомості про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку, цільове призначення згідно з документацією із землеустрою, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України.

Водночас пункт 67 цього порядку передбачає, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Згідно із пунктом 69 Порядку № 1051 внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою згідно з додатком 12 замовника документації із землеустрою та оцінки земель або її розробника від імені замовника, якщо це передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник).

Разом з тим, форма заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, яка є додатком № 12 до вказаного Порядку, містить перелік документів, згідно якого до заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру повинні додаватися, в тому числі документація із землеустрою та відповідне рішення Верховної Ради України, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування.

Отже, підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру про зміну цільового призначення земельних ділянок разом зі зміною коду та виду використання (в тому числі земель приватної форми власності) є рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Згідно із пунктом 70 зазначеного Порядку у разі подання заявником для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру документів не в повному обсязі Державний кадастровий реєстратор надає заявнику повідомлення про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, а не рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Отже, повідомлення про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру прийняте відповідачем за результатом розгляду поданих позивачем 17 липня 2020 року документів у спосіб, межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме з дотриманням вимог статті 20 ЗК України, пунктів 69, 70, 71 Порядку № 1051.

Щодо посилань скаржника на правий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 колегія суддів зазначає таке.

Так у постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 ВПВС відступила від висновку про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі (пункти 37, 38).

Зазначений висновок Великої Палати ґрунтується на тому, що частини 3 та 5 статті 20 ЗК України передбачають право власника земельної ділянки ініціювати та змінювати вид використання земельної ділянки в межах категорії, яка визначає її основне цільового призначення.

Водночас цей висновок Великої Палати був зроблений при вирішені господарського спору щодо оцінки рішення Нагірнянської сільської ради від 04 серпня 2016 року № 11-З/VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 та передачі земельної ділянки в оренду».

Велика Палата в постанові від 01 червня 2021 року констатувавши право власника землі на визначення виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель не надавала оцінку другій половині частини 5 статті 20 ЗК України, яка передбачає відповідну зміну виду використання в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою, оскільки це не входило до предмету спору.

Також у справі № 925/929/19 ВПВС не встановлювала порядку реалізації відповідного права власником земельної ділянки та не надавала оцінку цій нормі з урахуванням вимог Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про Державний земельний кадастр», «Про землеустрій», Постанови № 1051 від 17 жовтня 2012 року «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» з вищенаведених підстав.

Верховний Суд враховує, що КАС України не містить визначення "подібні правовідносини", водночас, що слід розуміти під цим поняттям, роз`яснено Верховним Судом, у тому числі (…), у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 802/3999/15-а, від 03 липня 2019 року у справі № 826/27404/15. Згідно із правовою позицію, «подібність правовідносин» означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц).

За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів наголошує, що правовідносини у справі, що розглядається та правовідносини, яким надана оцінка в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, не є подібними, оскільки відмінними є суб`єктний склад учасників відносин, об`єкти та предмет правового регулювання, а також обставини справи та її правове регулювання.

Натомість, у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 344/10412/16-а, при оцінці рішення органу місцевого самоврядування № 219-6 від 08 липня 2016 року щодо відмови у затверджені землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто у більш наближених за правовим регулюванням правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що державний кадастровий реєстратор надав позивачу повідомлення № ПВ-8000022552020 від 21 липня 2020 року про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв`язку з тим, що документи подані не в повному обсязі.

Щодо тверджень скаржника про неврахування Восьмим апеляційним адміністративним судом в постанові від 11 травня 2021 року висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування положень частини п`ятої статті 20 ЗК України, викладених Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постановах від 31 липня 2019 у справі № 806/5308/15, від 24 березня 2020 року у справі № 640/13670/19, від 10 жовтня 2018 року у справі № 357/4277/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № П/811/1222/16, від 14 листопада 2019 року у справі № 344/10412/16, від 03 квітня 2020 року у справі №640/18866/18, від 02 червня 2020 року у справі № 500/2308/18, від 16 березня 2021 року у справі №640/565/19, Верховний Суд оцінює ці твердження критично з огляду на таке.

Так, у справі № 806/5308/15 позивач звернувся з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області та просив визнати протиправними та скасувати припис Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та скасувати наказ Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області № 57 від 28 липня 2015 року «Про скасування реєстрації декларації». Зазначенні рішення були прийнятті суб`єктом владних повноважень за наслідками перевірки дотримання цільового використання орендованої земельної ділянки.

Отже, справа № 806/5308/15 відрізняється за суб`єктним складом учасників, предметом спору та підставами прийняття оскаржених рішень.

У справі № 640/13670/19 позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у видачі дозволу відповідачем на виконання будівельних робіт від 06 червня 2019 року № КВ132191571748; зобов`язати відповідача видати дозвіл на виконання будівельних робіт на підставі поданої заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт «Будівництво апартамент-готелю» по вул. Курганівській, 7 у Печерському районі м. Києва від 31 травня 2019 року.

В цій справі суд дійшов висновку про відсутність зміни цільового призначення земельної ділянки, водночас справа також відрізняється за суб`єктним складом, предметом спору та об`єктами доказування.

У справі № 357/4277/17 відповідачем був Відділ державного архітектурно-будівельного контролю, предметом спору суб`єкт контролю про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, предметом доказування цільове використання земельної ділянки. Водночас у пунктах 54, 55 цієї постанови Верховний Суд зазначив, що єдину умову, яку встановлює частина 5 статті 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою. Тобто, обраний власником вид використання земельної ділянки не має виходити за межі певної категорії та має бути обраний з урахуванням містобудівної документації.

Отже, висновки щодо застосування в повному обсязі частини 5 статті 20 ЗК України зроблені судом у справі, що розглядається, відповідають висновкам Верховного Суду, зробленим у справі № 357/4277/17, навіть за відмінності суб`єктного складу учасників та предмету спору.

У справі № 344/10412/16-а позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення № 219-6 від 08 липня 2016 року щодо відмови ОСОБА_3 затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0639, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; зобов`язати Івано-Франківську міську ради розглянути на черговій сесії питання затвердження проекту землеустрою.

Отже, у справі № 344/10412/16-а позивач звернувся до органу уповноваженого змінювати цільове використання земельної ділянки в межах категорії, відповідно правовідносини не є релевантними.

Посилання скаржника на іншу судову практику Верховного Суду, в цілому, не є релевантним суб`єктному складу, предмету спору та правовому питанню, яке необхідно вирішити в межах цієї справи з вищезазначених підстав.

Додатково Верховний Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції цілком слушно дійшов висновку щодо обрання судом першої інстанції невірного способу захисту прав та інтересів позивача, оскільки згідно усталеної судової практики суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що судом першої інстанції не з`ясовано виконання позивачем усіх визначених законом умов, необхідних для внесення змін до Державного земельного кадастру у зв`язку із поданням документів не в повному обсязі, стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні.

Проте суд першої інстанції не досліджував у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такої адміністративної послуги. Наведені обставини у своїй сукупності є визначальними при вирішенні наведеного спору, через що решта доводів сторін не носить принципового характеру.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як убачається із касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції у цій справі, не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Плейс» залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

О.П. Стародуб