Рішення

від 14.12.2022 по справі 309/4237/22

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/4237/22

Провадження № 2/309/796/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2022 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Піцура Я.Я.

за участю секретаря Росоха Д.І.

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, трьох відсотків річних та інфляційних втрат,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно розписки від 25.12.2019 ОСОБА_2 отриману у борг від ОСОБА_1 6071 доларів США, більша частина яких повернута за виключенням 2000 доларів США та 24000 грн, які боржник повинен був повернути до 30.01.2021. Однак на даний час залишок боргу не повернутий, на телефонні дзвінки відповідач не відповідає. За курсом валют станом на 13.09.2020 року 2000 доларів США становить 73 120 грн. Також позивач має право на стягнення 3% річних за весь період прострочення. Сума 3 % річних за період з 30.01.2021 по 15.09.2022 розрахована на 2000 доларів США становить 77,58 доларів США, що еквівалентно 2836,32 грн. Крім того позивач вправі ставити питання про стягнення інфляції за прострочений період, яка згідно його розрахунків становить 29 803,90 грн.

Посилаючись на викладене, просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість на загальну суму 129 760,22 грн.

Відзиву на позов відповідач ОСОБА_2 не подавала.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, від представника позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, про час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином, клопотань не заявляла.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного .

Так, відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Встановлено, що згідно розписки від 25.12.2019 ОСОБА_2 за договором позики від 30.01.2017 позичила у ОСОБА_1 суму у розмірі 6071 доларів США. На моменту написання розписки була повернута частина грошей, а сума боргу становить чотири тисячі доларів США і двадцять чотири тисячі гривень, які зобов`язалася повернути до 30.01.2021 (а.с.5).

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, -незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, слід виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наявна у матеріалах справи розписка від 25.12.2019 року є борговою, позаяк у ній чітко зазначено про одержання ОСОБА_2 позики від ОСОБА_1 , указано залишок неповернутих коштів у розмірі 4000 доларів США та 24000 грн та обов`язок повернути такі кошти в строк до 30 січня 2019 року.

Відомостей про повернення відповідачем позивачу залишку боргу чи його частини матеріали справи не містять.

Водночас у позовній заяві позивач зазначає, що неповернутою частиною суми боргу є 2000 доларів США та 24000 грн та ставить питання про їх стягнення, а тому суд, виходячи з принципу диспозитивності виходить з того, що саме такий розмір основного боргу підлягає стягнення з відповідача.

При цьому, згідно офіційного курсу НБУ станом на 13.09.2022 курс долара США до гривні становить 36,56 грн. за долар, а отже 2000 доларів США еквівалентно 73120 грн.

Відтак загальний розмір основного боргу складає 97 120 грн. і така сума боргу підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно інших вимог позову про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки зобов`язання за договором позики є грошовим, то у зв`язку зі простроченням виконання відповідачем такого зобов`язання, позивач управі ставити питання про стягнення з відповідача сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

У позовній заяві наведено розрахунок позивача 3% річних. При цьому як слідує з даного розрахунку, позивач скориставшись диспозитивним правом, нараховує 3 % річних лише на суму боргу 2000 доларів США та ставить питання про стягнення лише такої суми. Суд бере до уваги такий розрахунок , який в цій частині є правильним. Зокрема кількість днів прострочення за період з 30.01.2021 по 15.09.2022 становить 472 дні. А отже 3% річних складатиме 77,58 доларів США (2000 *472/365 * 3%), що еквівалентно 2836,32 грн.

А отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 2836,32 грн.

Водночас суд не може погодитися із долученим до позовної заяви розрахунком інфляційних втрат на суму 29 803,90 грн. з огляду на таке.

Так, згідно даного розрахунку його здійснено за період з 31.01.2021 по 16.09.2022 виходячи з основної суми боргу у 99 956 грн. При цьому у вказаному розрахунку та у позовній заяві не вказано звідки бралася така базова величина основної суми боргу у розмірі 99 956 грн, і належного обґрунтування цього позивачем не надано.

Суд констатує, що основною сумою боргу у даному випадку є 2000 доларів США та 24000 грн. При цьому виходячи з природи інфляційних втрат, такі не можуть нараховуватися на іноземну валюту. А отже правомірним є нарахування інфляційних втрат виключно на частину суми боргу у національній валюті у розмірі 24 000 грн.

Так, згідно даних Державної служби статистки України за період з 31.01.2021 по 16.09.2022 встановлено наступні індекси інфляції: лютий 2021 року 101,00; березень 2021 року 101,70; квітень 2021 року - 100,70 ; травень 2021 року 101,30; червень 2021 року 100,20; липень 2021 року 100,10; серпень 2021 року 99,80; вересень 2021 року 101,20; жовтень 2021 року - 100,90; листопад 2021 року 100,80; грудень 2021 року 100,60; січень 2022 року 101,30; лютий 2022 року 101,60; березень 2022 року 104,50; квітень 2022 року 103,10; травень 2022 року 102,70; червень 2022 року 103,10; липень 2022 року 100,70; серпень 2022 року 101,10; вересень 2022 101,90.

Розрахунок здійснюється за формулою: ІІс = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

IIc (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) = 1.32283538

Отже інфляційні втрати становлять 24 000,00 x 1.32283538 - 24 000,00 = 7 748,05 грн., і саме таку суму інфляційних втрат слід стягнути з відповідача.

Відтак загальна сума боргу становитиме 107 704,37 грн., що складається з 97 120 грн. основного боргу, 2836,32 грн трьох відсотків річних та 7 748,05 грн. інфляційних втрат.

З урахуванням наведено, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем пред`явлено позов на суму 129 760,32 грн., і судом такий позов задоволено на суму 107 704,37 грн, що складає 83% від ціни позову. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1077 грн. (1297,60 * 83%).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.11, 526, 625, 1046, 1048, 1049 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, трьох відсотків річних та інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики на загальну суму 107 704 (сто сім тисяч сімсот чотири) гривні 37 копійок, що складається з 97 120 грн. основного боргу, 2836,32 грн трьох відсотків річних та 7 748,05 грн. інфляційних втрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1077 (одна тисяча сімдесят сім) грн.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 грудня 2022 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.