Рішення

від 09.12.2022 по справі 489/5159/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/5159/21 провадження №2/489/347/22

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - Губницького Д.Г., при секретарі Рибальченко Т.О., представник позивача - адвоката Віштала Д.А., представника відповідача - адвоката Славової О.А. розглянув в спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен Арт Трейд" про захист трудових прав,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2021 поданий позов з вимогами: визнати наказ №48-к від 23.06.2021 про звільнення позивача незаконним та скасувати його; визнати запис у трудовій книжці позивача про звільнення на п. 4 п. ст. 40 КЗпП України незаконним та зобов`язати відповідача внести зміни до трудової книжки, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та витрати на правничу допомогу.

Обґрунтований тим, що позивач з 17.03.2021 перебував у трудових відносинах з відповідачам та оспрюваним наказом був звільнений через прогул. Вважає, що невихід на роботу з 08 червня 2021 відбувся через поважну причину втрату житла і переїзд до іншого району області. 07.06.21 подав заяву про звільнення за власним бажанням, але її відмовились прийняти в канцелярії підприємства, тому направив її поштою і того ж дня виїхав до іншого місця проживання. 09.06.2021 поштою отримав акт про відсутність на робочому місці, а 26.06.2011 наказ про звільнення. Вважає, що оскільки в заяві про звільнення від 07.06.2021 він вказав дату з якої звільняється 07.06.2021, тому його повинні були звільнити з цієї дати за власним бажанням. Відтак звільнення за прогул і внесення відповідного формулювання у трудову книжку є незаконним. А запис про звільнення за прогули перешкоджає йому працевлаштуватись.

З позовом подана заява про поновлення строку звернення до суду. Обґрунтована тим, що з 22.07.2021 до 03.8.2021 перебував на самоізоляції для запобігання поширенню короновірусної інфекції.

16.08.2021 відкрите спрощене позовне провадження.

01.10.2021 надійшов відзив із запереченням проти позову. Констатовано, що позивач був відсутній на робочому місці 08.06.2021 та по отриманню його представником 09.06.2021 акту про відсутність на робочому місці повинен був відвідати працедавця починаючи з 10.06.2021. Обставини звернення позивача із заявою про звільнення до канцелярії заперечувались і аналізуються в контексті того, що із заявою той звернувся поштою далеко по закінченню робочого часу і його не могли звільнити без встановлення дійсності намірів заднім числом, отримавши цю заяву лише 09.06.2021. Отже відсутність на робочому місці 08.06.2021 позивачем протягом тривалого часу залишилась без пояснень, що призвело до видання оспорюваного наказу. Вважають, що пропущений строк звернення до суду, оскільки таке відбулось по спливу місячного терміну з дня отримання наказу про звільнення. Інші похідні позовні вимоги заперечувались через необґрунтованість та незаконність основної наказу про звільнення.

10.12.2021 надана відповідь на відзив. Підтриманий позов, нових обставин не повідомлено, окрім факту працевлаштування позивача 06.09.2021. Наданий договір з адвокатом з погодженими тарифами та розміром гонорару надання правничої допомоги в даній справі.

21.12.2021 надані заперечення відповідача, які відповідають раніше заявленій правовій позиції. Наголошено, що премія, яка складає вагому частину заробітку, є одноразовою виплатою, тому до суми коштів, для визначення середнього заробітку братися не може.

Суд вислухав учасників, свідків, дослідив письмові докази та встановив таке.

16.03.2021 позивача було прийнято торговельним представником у відділ збуту ТОВ «Рошен Арт трейд» на умовах безстрокового трудового договору із 5 денним робочим днем.

07.06.2021 о 19:09 год. позивач направив поштою на адресу відповідача заяву з проханням про звільнення за власним бажанням з 07.06.2021 через втрату житла в м. Миколаєві та переїздом в віддалений район області. Вручена заява була 09.06.2021.

08.06.2021 відповідачем оформлені: доповідна записка керівнику про відсутність позивача на робочому місці, акт про відсутність 08.06.2021 на робочому місці протягом робочого часу з 9 до 17 год. та вимога позивачу про надання пояснень про причини відсутності на робочому місці.

10.06.2021 відповідач направив позивачу пропозицію підтвердити заяву про звільнення від 07.06.2021 та дійсність розірвання договору оренди житла, яку адресат отримав 12.06.2021.

22.06.2021 відповідачем оформлена доповідна записка про результати службового розслідування з висновком про відсутність позивача 08.06.2021 через прогул без поважної причини.

23.06.2021 відповідач оформив: на підставі результатів службового розслідування - наказ про звільнення з 07.06.2021 позивача на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України з посади представника торгівельного відділу збуту за прогули без поважних причин; повідомлення позивача про явку за отримання трудової книжки, розрахунковий лист

Позивача визнав отримання акту про відсутність на робочому місці 09.06.2021 та 26.06.2021 наказу про звільнення. Отримання решти документів, направлених йому одним поштовим відправленням не спростував. Повного розрахунку по заробітній платі не заперечував.

У трудовій книжці позивача міститься запис тотожний змісту наказу про звільнення.

Допитаний свідок ОСОБА_2 працівник кадрової служби відповідача підтвердила, що позивач намагався наприкінці робочого часу 07.06.2021 подати заяву про звільнення, але вона йому погодити заяву з керівником наступного дня і прийти. Свідок ОСОБА_3 , керівник позивача, підтвердив, що приблизно 07.0.2021 той повідомив телефоном, що переїжджає, тому звільняється і зник.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що консультував позивача з питань звільнення, у т.ч. спілкувався телефоном з бухгалтером в день звільнення позивача, яка йому повідомила, що такі питання не вирішує і це питання відноситься до компетенції директора.

Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; …неможливість проживання у даній місцевості, …а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Суд не встановив поважних причин відповідача, чому позивача не було звільнено у 07.06.2021. Питання здачі матеріальних цінностей не поставало працівник залишив виданий йому під звіт планшет на робочому місці. Процедура з`ясування дійсності підпису чи наміру, яку ініціював відповідач законом не передбачена, до того ж, позивач особисто довів до відома кадрового працівника своє бажання звільнитись. Звернення позивача наприкінці робочого часу не перешкоджає оформленню звільнення у робочий час, наприклад, наступного робочого дня, оскільки мова йде про констатацію наказом факту припинення. Позивач мав поважну причину на звільнення у день звернення із заявою, яка передбачена ч. 1 ст. 38 КЗпП Україїни переїзд до іншої місцевості, яка не спростована. Тому подальші дії відповідача щодо проведення розслідування, повідомлення позивача про його результатів, виклик для дачі пояснень тощо, суперечили обов`язку звільнити позивача за власним бажанням в той подачі заяви, тож наказ про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України є незаконним і підлягає скасуванню.

Як похідна підлягає задоволенню вимога про визнання незаконним запису у трудовій книжці і зобов`язання відповідач внести зміни до трудової книжки позивача. Неконкретність в цій частині вимог і відсилання їх до нормативного акту не перешкоджає формулюванню судом висновку у відповідності до першого речення ч. 3 ст. 235 КЗпП України.

Статтею 235 КЗпП України у ч. 3 передбачено, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року в справі № 6-511цс16 та постановах Верховного Суду від 26 серпня 2020 року в справі № 501/2316/15-ц, від 22 травня 2019 року в справі № 572/2429/15-ц, зазначено, що відповідно до статті 235 КЗпП України виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Разом з тим, цей висновок не містить правового висновку щодо застосування другого речення ч. 3 ст. 235 КЗпП України. За змістом якого звертаючись з вимогою про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач несе процесуальний обов`язок доведення того факту, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці мало своїм наслідком перешкоди у працевлаштуванні позивача.

Такий факт підтверджений лише листом ТОВ "Пересувної механізованої колони №19" про відмову 20.07.2021 в працевлаштуванні позивача через звільнення з попереднього місця роботи з оспорюваних підстав. В подальшому, формулювання причини звільнення не перешкодило йому працевлаштуватись.

Тому середній заробіток слід стягнути з 08.06.2021 по 20.07.2021

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Доводи відповідача, що щомісячна премії не входить в базу нарахування середнього заробітку, оскілки є одноразовою виплатою, суперечить точному змісту п. 3 вказаного Порядку і суперечить змісту цієї премії як щомісячної, систематичної, про йдеться в положенні про преміювання підприємства.

Відповідно довідки відповідача, заробіток за два останні місяці перед звільненням складав 28129,20 грн. (квітень 2021) + 22472,05 грн. (травень 2021)=50601,25 грн.

Кількість робочих днів у цих місяцях 40. Середньоденний заробіток =1265,03 грн.

Кількість робочих днів вимушеного прогулу, визначених позивачем з 08 червня по 03 вересня 2018 включно (червень 14, липень 22, серпень 21, вересень 3). Середній заробіток обрахований судом дорівнюється 60 робочих днів х 1265,03 грн. =75901,80 грн.

Середній заробіток з 08.06.2021 по 20.07.2021 включно дорівнює 36685,87 грн. (29 робочих днів х 1265,03 грн.), з яких підлягають утриманню податки та збори

Щодо заяви про поновлення строку на звернення з даним позов, то суд вважає її обґрунтованим, оскільки, що є загальновідомим, на час виникнення спірних правовідносин в державі був впроваджений карантин і діяли суворі обмеження щодо контактування людей між собою і рекомендувались заходи щодо самоізоляції в разі контактування із хворою особою.

Витрати на правову допомогу адвоката, гонорар останнього, обумовлені договором між позивачем та адвокатом в сумі 8000 грн. і підлягають оплаті першим другому протягом 30 днів з дня винесення рішення суду 1 інстанції додаток 1 до договору.

У справі N 904/4507/18, провадження N 12-171гс19 ВП ВС України висловилося про таку форму відшкодування витрат послуг адвоката з відкладальною умовою, наголошуючи на необхідності дотримання принципів розумності і необов`язковості погодженого між адвокатом і його клієнтом розміру гонорару для суду.

Достатнім та розумним розміром відшкодування позивачу для виконаної захисником роботи за рахунок відповідача є сума 4500 грн.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач судовий збір не сплачував. Три вимоги (одна матеріального і дві матеріального характеру) через задоволення позову підлягають оплаті відповідачем в сумі 2724 грн.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Поновити строк на звернення з даним позовом.

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ №48-к від 23.06.2021 виданий товариством з обмеженою відповідальністю "Рошен Арт Трейд" про звільнення ОСОБА_1 з посади представника торговельного відділу збуту за прогули без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Визнати незаконним запис товариством з обмеженою відповідальністю "Рошен Арт Трейд" у трудовій книжці ОСОБА_1 за №10 "07.06.2021 звільнено за прогул без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України" і зобов`язати дане товариство внести зміни до трудової книжки щодо формулювання причини звільнення ОСОБА_1 07.06.2021 - за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

Стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен Арт Трейд" на користь ОСОБА_1 в розмірі 36685,87 грн. з урахуванням податків та зборів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен Арт Трейд" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу 4500 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен Арт Трейд" на користь держави судовий збір 2724 грн.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен Арт Трейд", ЄДРПОУ 42847648, м. Миколаїв, проспект Миру, 2А, 12.

Повний текст судового рішення складено 09.12.2022.

Суддя Губницький Д.Г.