Рішення

від 08.12.2022 по справі 372/2209/21

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2209/21

Провадження № 2-168/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2022 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченко О.М.

за участі секретаря Литвинюк Ю.М.,

представниках Такташов О.Я. , Чемерис Т.П.,Філімонов І.С..

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Козинської селищної ради, треті особи Дачний кооператив «Мистецтво», Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень Козинської селищної ради,

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2021 року позивач через свого представника звернулась до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Козинської селищної ради, треті особи Дачний кооператив «Мистецтво», Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень Козинської селищної ради.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник позивача з урахуванням зміни предмету заявлених позовних вимог зазначив, що рішенням Козинської селищної ради № 40/97 від 16.06.2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_3 для рекреаційних цілей» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,1142 га для рекреаційних цілей, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, в районі д/т «Мистецтво» та надано гр. ОСОБА_3 в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,1142 га для рекреаційних цілей, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин в районі д/т «Мистецтво» . Вказаній земельній ділянці площею 0,1142 га присвоєно кадастровий номер 3223155400:04:014:0028. На виконання рішення Козинської селищної ради № 40/97 від 16.06.2009, між Козинською селищною радою та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки від 03.02.2010. Вказаній земельній ділянці площею 0,1142 га присвоєно кадастровий номер 3223155400:04:014:0028. У подальшому, рішенням Козинської селищної ради № 27/27 від 11.09.2019 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки Козинської селищної ради, що перебуває в користуванні на умовах оренди у гр. ОСОБА_3 для рекреаційних цілей» затверджено «Технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки Козинської селищної ради, що перебуває в користуванні на умовах оренди гр. ОСОБА_3 для рекреаційних цілей за адресою смт. Козин, в районі д/к «Мистецтво» Обухівського району Київської області », розроблену ТОВ «Кадастровий квартал» у 2019 р. та поділено орендовану земельну ділянку площею 0,1142 га кадастровий номер 3223155400:04:014:0028 на земельні ділянки: 3223155400:05:105:0076 площею 0,0403 га та 3223155400:05:105:0077 площею 0,0739 га. На виконання рішення Козинської селищної ради № 27/27 від 11.09.2019, між Козинською селищною радою та ОСОБА_3 укладено 29.1 1.2019 договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. 03.02.2010 за реєстровим № 247. Згодом, рішенням Козинської селищної ради № 13/1 1 від 03.06.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на якій змінюється цільове призначення з «для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» гр. ОСОБА_3 » затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на якій змінюється цільове призначення з «для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» гр. ОСОБА_3 », виготовлений ГОВ «Кадастровий квартал» у 2020 році. Рішенням Козинської селищної ради № 13/11 від 03.06.2020 змінено цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 3223155400:05:105:0076 загальною площею 0,0403 га, що перебуває у користуванні на правах оренди гр. ОСОБА_3 з «для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (для рекреаційних цілей)» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» і яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області в районі д/к «Мистецтво». Під час прийняття Козинською селищною радою рішень за № 40/97 від 16.06.2009, № 27/27 від 11.09.2019 та за № 13/11 від 03.06.2020 допущено порушенням вимог земельного законодавства, а тому представник позивача вважає, що вони є незаконними та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 15.06.2021 року відкрито провадження по справі призначено підготовче судове засідання за загальними правилами провадження.

02 листопада 2021 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області в задоволенні клопотання представника позивача Такташова Олександра Яковича про об`єднання справ, відмовлено.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13.07.2022 року залучено в якості співвідповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 29.09.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, крім того повідомив, що частина земельної ділянки, яка розташована в дачному кооперативі «Мистецтво», фактично використовувалась позивачкою, але жодних правовстановлюючих документів остання на неї не мала. Спірна ділянка фактично намита, користування земельною ділянкою було фактичне, але право власності позивачкою не оформлялось, в той час коли було створено дачний кооператив «Мистецтво» кожен займав вільні земельні ділянки не залежно від їх розмірів, позивачка має правовстановлюючі документи лише на 0,10 га. Земельної ділянки яку отримала у спадок від батьків.

Представник відповідача Козинської селищної ради Обухівського району Київської області адвокат Чимериз Т.П. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, надав до суду відзив, який підтримав в судовому засіданні, крім того зазначив, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими, заявлені позовні вимоги ніяким чином не порушують права позивача як власника земельної ділянки, спірна земельна ділянка перебувала в комунальній власності. Відведення земельної ділянки кадастровий номер 3223155400:04:014:0028 площею 0,1142га в смт.Козин в районі д/т «Мистецтво» у користування гр. ОСОБА_3 здійснювалось 12 років тому ще у 2009 році, згідно з погодженим та затвердженим належним чином проектом землеустрою, таким чином заявлені позовні вимоги є надуманими та такими що не підлягають до задоволення.

Представник дачного кооперативу «Мистецтво» в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав до суду письмові пояснення, які підтримав в судовому засіданні, крім того зазначив, що дачний кооператив «Мистецтво» було створене в 1980 році, всі земельні ділянки знаходяться на прибережній смузі, кожному члену кооперативу було надано в користування від 0,6-0,10 га. Одним з членів дачного кооперативу «Мистецтво» був ОСОБА_4 , який отримав земельну ділянку № НОМЕР_1 у Дачному кооперативі «Мистецтво». Після смерті ОСОБА_4 право власності у 2005 році перейшло до його дружини ОСОБА_5 , та в подальшому перейшов у порядку спадкування до ОСОБА_2 . На даний час власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:105:0061 є позивачка. Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:04:014:0028 є самовільним намивом. За ОСОБА_2 , рахується лише земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:05:105:0061 розміром 0,10 га..

Співвідповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав до суду пояснення, проти задоволення заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що на підставі рішення засідання 28 сесії Козинської селищної ради 5 скликання №40/47 від 16.09.2009 року він отримав в оренду строком на 49 років земельну ділянку, загальною площею 0,1142 га для рекреаційних цілей, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин д/т «Мистецтво», на підставі вказаного рішення було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:04:014:0028. У 2019 році ОСОБА_3 звернувся до Козинської селищної ради Київської області з заявою про зміну цільового користування частини вказаної орендованої його ділянки з метою ведення Будівництва на ній. Козинською селищною радою було прийнято рішення про відведення земельної ділянки площею 0,0403 Га, на якій змінюється цільове призначення з (для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення) на (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд), та було укладено договір про внесення до договору оренди земельної ділянки. Вказаній частині ділянки присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:105:0076. Згодом ОСОБА_3 було встановлено, що позивачкою було поставлено загорожу у формі бетонних стовпчиків із сіткою, відтак він звернувся до ТОВ «Кадастровий квартал» та товариством складено акт про відновлення на місцевості межі земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків користувачу земельної ділянки.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1,5,6ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що дачний кооператив «Мистецтво» було створено відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 30.07.1980 № 453 «Про зміцнення матеріально-технічної бази концертних організацій і поліпшення соціально-побутових умов працівників культури» та рішення Виконавчого комітету Обухівської районної Ради народних депутатів від 27.06.1983 року № 177.

Одним із членів Дачного кооперативу «Мистецтво» був ОСОБА_4 , який отримав земельну ділянку № НОМЕР_1 у Дачному кооперативі «Мистецтво», у подальшому 10.02.1998 Козинською селищною радою народних депутатів Обухівського району Київської області було видано Державний акт на право приватної власності на землю КВ № 058892 на ім`я ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 право власності з 14.1 1.2005 перейшло до його дружини ОСОБА_5 , та у подальшому 17.07.2013 право власності перейшло у порядку спадкування до ОСОБА_2 . Так позивачкам є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:105:0061.

Рішенням Козинської селищної ради № 40/97 від 16.06.2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_3 для рекреаційних цілей» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,1142 га для рекреаційних цілей, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, в районі д/т «Мистецтво» та надано гр. ОСОБА_3 в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,1142 га для рекреаційних цілей, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин в районі д/т «Мистецтво» . Вказаній земельній ділянці площею 0,1142 га присвоєно кадастровий номер 3223155400:04:014:0028.

На виконання рішення Козинської селищної ради № 40/97 від 16.06.2009, між Козинською селищною радою та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки від 03.02.2010. Вказаній земельній ділянці площею 0,1142 га присвоєно кадастровий номер 3223155400:04:014:0028.

У подальшому, рішенням Козинської селищної ради № 27/27 від 11.09.2019 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки Козинської селищної ради, що перебуває в користуванні на умовах оренди у гр. ОСОБА_3 для рекреаційних цілей» затверджено «Технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки Козинської селищної ради, що перебуває в користуванні на умовах оренди гр. ОСОБА_3 для рекреаційних цілей за адресою смт. Козин, в районі д/к «Мистецтво» Обухівського району Київської області », розроблену ТОВ «Кадастровий квартал» у 2019 р. та поділено орендовану земельну ділянку площею 0,1142 га кадастровий номер 3223155400:04:014:0028 на земельні ділянки: 3223155400:05:105:0076 площею 0,0403 га та 3223155400:05:105:0077 площею 0,0739 га.

На виконання рішення Козинської селищної ради № 27/27 від 11.09.2019, між Козинською селищною радою та ОСОБА_3 укладено 29.1 1.2019 договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. 03.02.2010 за реєстровим № 247.

Згодом, рішенням Козинської селищної ради № 13/1 1 від 03.06.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на якій змінюється цільове призначення з «для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» гр. ОСОБА_3 » затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на якій змінюється цільове призначення з «для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» гр. ОСОБА_3 », виготовлений ГОВ «Кадастровий квартал» у 2020 році.

Рішенням Козинської селищної ради № 13/11 від 03.06.2020 змінено цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 3223155400:05:105:0076 загальною площею 0,0403 га, що перебуває у користуванні на правах оренди гр. ОСОБА_3 з «для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (для рекреаційних цілей)» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» і яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області в районі д/к «Мистецтво».

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, а згідно ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч.2 ст.3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Земельна ділянка кадастровий номер 3223155400:04:014:0028 площею 0,1142га в смт. Козин в районі д/т «Мистецтво», яка була в процесі користування була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:105:0076 площею 0,0403га та 3223155400:05:105:0077 площею 0,0739га була і є землею комунальної власності, на жодні приватні землеволодіння не накладалась і не накладається і в оренду (постійне користування) жодній іншій фізичній або юридичній особі не передавалась.

Відведення земельної ділянки кадастровий номер 3223155400:04:014:0028 площею 0,1142га в смт. Козин в районі д/т «Мистецтво» у користування гр. ОСОБА_3 здійснювалось в 2009 році, згідно з погодженим та затвердженим належним чином проектом землеустрою. Представником позивача разом з поданою позовною заявою подано копії такого проекту, який містить всі необхідні погодження і свідчить про правомірність відведення в оренду земельної ділянки.

Поділ землекористування є правом орендаря, такий поділ здійснювався за згодою Козинської селищної ради та був проведений у відповідності до вимог, які пред`являються до відповідної землевпорядної документації Законом України «Про землеустрій» та Земельним кодексом України.

Зміна цільового призначення новосформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:105:0076 площею 0,0403га здійснювалось у відповідності до чинної на той час містобудівної документації, на підставі належним чином розробленого та погодженого проекту землеустрою.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 на підставі рішення Козинської селищної ради № 40/97 від 16.06.2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_3 для рекреаційних цілей», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,1142 га для рекреаційних цілей, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, в районі д/т «Мистецтво» та надано гр. ОСОБА_3 в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,1142 га для рекреаційних цілей, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин в районі д/т «Мистецтво» . Вказаній земельній ділянці площею 0,1142 га присвоєно кадастровий номер 3223155400:04:014:0028

Згідно ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

До спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Описану вище правову позицію висловив Верховний Суд України у справі № 6-1376цс16, з якою суд погоджується і обов`язково враховує при застосуванні вказаних норм права у цьому спорі в силу приписів п.2 ч.1 ст.360-7 ЦПК України.

Як вбачається із обставин справи, позивачка, як вбачається з доданих до позовної заяви документів, набула право власності на суміжну (сусідню) земельну ділянку у 2013 році, в той час як відведення в оренду гр. ОСОБА_3 земельної ділянки здійснювалось у 2009 році.

При цьому, з 2013 року по 2021 рік гр. ОСОБА_2 не оспорювалось і не оспорюється договір оренди, укладений між Козинською селищною радою та гр. ОСОБА_3 .

Правом територіальної громади Козина є розпорядження землями комунальної власності, що згідно ст..12. Земельного кодексу України є виключною компетенцією сесії місцевої ради.

Зважаючи на зміст рішення Конституційного Суду від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі про охоронюваний законом інтерес, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Це також доводиться усталеною практикою ЄСПЛ (рішення «Аксу проти Туреччини» [Aksu v. Turkey] пункт 50; «Берден» [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; «Тенасе проти Молдови» [Tгnase v. Moldova]), згідно якої, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі.

Аналогічний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17, від 6 та 12 червня 2018 року у справах № 800/489/17 і № 800/587/17 відповідно, від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, а також у постанові від 9 квітня 2019 року у справі № 9901/611/18.

Позивачка ніколи не була і не є землекористувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:05:105:0076 та 3223155400:05:105:0077. Самовільне захоплення членами її родини земель державної та комунальної власності і самовільне будівництво паркану членами родини позивачки (що доводиться довідкою голови правління д/к «Мистецтво» Філімонова І.С. вих..№220/21 від 11.06.2021р., яка була подана позивачкою в якості доказу по справі) до набуття позивачкою права власності на суміжні території у 2013 році не може вважатись правомірно набутим правом володіти та розпоряджатись землями державної та комунальної власності в силу положень Цивільного та Земельного кодексів України.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" N 9 від 06.11.2009 року норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов`язку від інших осіб.

Отже лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Отже як зазначалось вище, позивачка ніколи не була і не є землекористувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:05:105:0076 та 3223155400:05:105:0077, обґрунтування позову стосується захисту власності, але належних і допустимих доказів сааме такого статусу цих земель суду представник позивача не подав.

За таких обставин, суд вважає правову позицію представника позивача щодо обґрунтування належності права власності позивачу, порушень інтересів держави відносно дотримання законодавства при виділенні земельних ділянок, неспроможною і непереконливою.

Вказані недоліки в правовому обґрунтуванні позову та ненадання представником позивача переконливих доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, які покладені в основу позовних вимог, на думку суду, унеможливлюють задоволення позову, оскільки достатність підстав для позбавлення охоронюваного законом конституційного права відповідача судом не встановлено.

Вирішуючи заяву представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд вважає, що за наслідками правової оцінки обставин спору позовні вимоги по суті залишились недоведеними, тому це є достатньою підставою для відмови у його задоволенні, відтак наслідки спливу позовної давності застосуванню не підлягають, оскільки такі наслідки застосовуються у випадку доведеності і законності позовних вимог, що у цій справі не встановлено.

Враховуючи тривалий час розгляду справи суд вважав можливим вирішити спір на підставі наявних у справі доказів відповідно до принципів диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодекос випадках.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене вище, суд вважає недоведеними посилання позову на порушення прав чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, які б підлягали судовому захисту.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених представником позивача предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається представник позивача як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого повного підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, при цьому заперечення відповідачів ґрунтуються на законі та письмових доказах, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Козинської селищної ради, треті особи Дачний кооператив «Мистецтво», Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень Козинської селищної ради, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Зінченко