Постанова

від 12.12.2022 по справі 454/2635/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/2635/20 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.

Провадження № 22-ц/811/3784/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.,

при секретарі Івасюті М.В.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Сокальська міська рада та Садівничий кооператив "Буг" про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, стягнення моральної, матеріальної шкоди та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2020 року позивач ОСОБА_2 звернулася в суд із даним позовом до відповідача ОСОБА_1 треті особи Сокальська міська рада та Садівничий кооператив "Буг" про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, стягнення моральної , матеріальної шкоди та судових витрат, свої вимоги мотивує тим, що відповідно до Державного Акту Серії ЯД № 458991, виданого Сокальською РДА на підставі Розпорядження Голови РДА від 25.02.2008р. № 71, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1010846101857 позивачка ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0387 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 4624885500:17:000:0037, яка розташована на території Поторицької сільської Ради Сокальського району Львівської області в садівничому кооперативі «Буг».

Належна позивачці на праві власності земельна ділянка із півночі межує із землями Поторицької сільської ради, правовий статус яких позивачці не відомий. Заявниці відомо що суміжна земельна ділянка позначена на Державному Акті межею І А - Б як землі Поторицької сільської ради не закріплена за жодним із землекористувачів.

Впродовж багатьох років вказаною земельною ділянкою без законних підстав користується відповідач ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_1 .

Протягом тривалого часу ОСОБА_1 не дотримуючись правил добросусідства чинить перешкоди у здійсненні позивачкою права власності на належну їй земельну ділянку, зокрема порушує межі, знищує огорожу, зрізає замки на воротах, знущається над тваринами, що здійснюють охорону території дачі, завдаючи шкоду їх життю і здоров`ю, нецензурно лається на адресу позивачки, ображає словесно, спричиняє моральні та фізичні страждання, намагаючись нанести побої власнику, знаходячись на її території, знищує її майно.

Так 03 квітня ОСОБА_1 самовільно при підготовці до влаштування і власної огорожі на території земельної ділянки заявника знищив існуючу металеву огорожу по всій довжині межі (24 м.) зрізав фруктові насадження (7 дерев - слива, абрикос, яблуня, вишні - 4 шт., які вже плодоносили протягом п`яти років та 5 кущів І сортової смородини, та кущі малини, багаторічне декоративне дерево - сосну - віком 12 років. В зв`язку із такими неправомірними діями викликані ОСОБА_2 працівники поліції попередили ОСОБА_1 про неправомірність його дій та їх зупинення про що склали відповідний акт про порушення. Крім того, ОСОБА_1 знищену огорожу та залишки дерев, коріння та інше зруйноване майно скинув на земельну ділянку заявниці, додатково знищивши городні насадження суниці та полуниці, сезонних овочів.

Незважаючи на попередження поліції ОСОБА_1 в черговий раз 20 травня 2020 року, відновив протиправні дії по самоправному встановленню огорожі, влаштував бійку (наніс удар в область грудної клітки) із заявницею у відповідь на її зауваження щодо влаштування ним огорожі на території її земельної ділянки з значним порушенням меж, визначених Державним Актом. Так, у вказаний день ним викопано котлован під огорожу, покладено у нього бетонний блок та встановлено по всій довжині межі дерев`яні стовпи під майбутню огорожу та влаштовано огорожу з металевої сітки, знищено бруківку на орієнтовній площі 4м2. з відступом від існуючої межі в сторону земельної ділянки позивачки на 1,5м., тим самим вчинено самовільне її захоплення.

На виклик ОСОБА_2 працівники поліції в черговий раз зафіксували порушення та попередили відповідача про недопустимість продовження самоправства.

З метою підтвердження порушення меж земельної ділянки ОСОБА_1 її власником ОСОБА_2 було викликано інженерів землевпорядників - працівників ФОП ОСОБА_3 , Голову садівничого товариства «Буг» ОСОБА_4 , працівників поліції та представника Поторицької сільської ради (землевпорядника)

яка, незважаючи на забезпечення її транспортом для доїзду на місце розташування земельної ділянки в подальшому відмовилася від виїзду, як вона повідомила через заборону сільського голови Поторицької сільської ради. За результатами обстеження земельної ділянки комісією було складено відповідний акт.

На вимогу ОСОБА_2 10.07.2020р. комісією в складі сільського голови Поторицької сільської ради Юхима Т.Б., спеціаліста-землевпорядника Поторицької сільської ради Березюк Г.Г., депутата сільської ради ОСОБА_5 , заявниці ОСОБА_2 в присутності працівника поліції ОСОБА_6 , порушника ОСОБА_1 , голови садівничого кооперативу «Буг» ОСОБА_4 , адвоката заявниці ОСОБА_7 , сусідів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 працівниками ФОП ОСОБА_10 в черговий раз було обстежено суміжні земельні ділянки. За результатами обстеження складено Акт яким було підтверджено, що гр. ОСОБА_1 самовільно викопав на відстані 1,40 м. від межі на земельній ділянці ОСОБА_2 яму розміром Ім.х 0,080м. і встановив бетонну основу під огорожу розміром 50x70 см. та самовільно встановив огорожу при тому порушуючи межі земельної ділянки розмірами 0,25м. з Північного Сходу та 0,78м. від Північного Заходу.

За результатами обстеження було відновлено кадастрові межі земельної ділянки ОСОБА_2 шляхом встановлення ФОП ОСОБА_10 межових знаків на самовільно захопленій ОСОБА_1 частині земельної ділянки належної ОСОБА_2 та складено схему розташування земельної ділянки з промірами на підтвердження факту порушення межі.

Крім того, зважаючи на свою безкарність ОСОБА_1 з метою самовільного захоплення частини земельної ділянки належної садівничому товариству «Буг» зі сторони огорожі, що відмежовує землі товариства від земель Поторицької сільської ради самовільно викопав дві ями в яких встановив аналогічні дві бетонні основи під огорожу розміром 50x70 см.

В період з 01.01.2017 року по даний час позивачка неодноразово зверталася з заявами до Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНВП України у Львівській області з приводу неправомірних дій відповідача, востаннє 15.07.2020р. Листом № 3-215оп/65/12 позивачку повідомлено, що за результатами розгляду її заяви № 5364 від 15.07.2020року проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 в квітні та травні 2020 року своїми діями вчинив самоправство за яке наступає адміністративна відповідальність, передбачена ст. 186 КУпАП, однак відповідно до ст.38 КУпАП двомісячний строк для притягнення винного до адміністративної відповідальності закінчився та спір як цивільно-правовий підлягає розгляду в судовому порядку.

Відтак заходи реагування поліції бажаного результату не надали. Межі та огорожу земельної ділянки позивачки ОСОБА_2 відповідачем не відновлено, порушень не усунено, матеріальної та моральної шкоди не відшкодовано.

В добровільному порядку відповідач відмовляється відновити огорожу, привести земельну ділянку позивачки до попереднього стану та відшкодувати вартість знищених насаджень, хоча для цього було вже достатньо часу (більше місяця з часу останньої перевірки).

З огляду на вищенаведене позивачка змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 05 березня 2021року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Сокальська міська рада та Садівничий кооператив "Буг" про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, стягнення моральної, матеріальної шкоди та судових витрат задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 відновити металеву огорожу із Півночі відображену у Державному Акті на право власності межею А-Б належної на праві власності ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 4624885500:17:000:0037, яка розташована на території Сокальської міської ради (Поторицької сільської Ради) Червоноградського району Львівської області в садівничому кооперативі «Буг», відповідно до Схеми розташування земельної ділянки та Акту обстеження від 10.07.2020р. та привести вказану земельну ділянку до попереднього стану.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) 15000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати по справі на правову допомогу в розмірі 8000 гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 840 гривень 80 копійок.

Рішення суду в апеляційному порядку 18 жовтня 2021 року оскаржив ОСОБА_1 .

Вважає рішення суду незаконним. Не погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, що ОСОБА_1 самовільно порушує межі, знищує металеву огорожу та зрізає замки на воротах, оскільки вважає, що позивачка самовільно встановила металеву огорожу та браму на під`їзній дорозі загального користування, чим фактично перегородила відповідачу доїзд до його земельної ділянки, чим порушила його право на вільний доступ до своєї власності. Окрім цього, зазначає, що комісією у складі сільського голови Поторицької сільської ради Юхима Т.Б., спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_11 , депутата Поторицької сільської ради Гарасимчука В.С., 25 березня 2016 року було проведено обстеження земельних ділянок та встановлено, що чоловік позивачки ОСОБА_12 самовільно привласнив та загородив частину землі загального користування садівничого кооперативу «Буг» та садівничого кооперативу «Кооператор», що є проїжджою частиною для суміжних землекористувачів. Окрім того, зазначає, що 10 липня 2020 року, сільським головою Поторицької сільської ради, було видано позивачці припис про усунення перешкод, щодо самовільного встановлення огорожі та брами на землях загального користування. Вважає, що акт обстеження земельної ділянки садівничого кооперативу «Кооператор» від 10.07.2020 року, який прийнято в основу судового рішення, не відповідає дійсності, так як відповідач не був присутній під час даного обстеження. Також вважає, що суд протиправно стягнув з нього моральну шкоду у розмірі 15000 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні докази заподіяння позивачу матеріальної шкоди, та не доведено заподіяння моральної шкоди. Також в апеляційній скарзі скаржник не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Сокальського районногосуду Львівськоїобласті від05березня 2021рокута ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

24 листопада 2022 року на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, підписане від імені ОСОБА_7 .. В той же час, із складеного Львівським апеляційним судом акту про відсутність кваліфікованого електронного підпису (без ЄЦП), лист не скріплено кваліфікованим електронним підписом, як це передбачено ч.8 ст.43 ЦПК України, в зв`язку з чим, згадане клопотання до уваги судом не береться.

Частиною четвертою статті 268ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 24 листопада 2022 року, є дата складення повного судового рішення 12 грудня 2022 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягаєдо часткового задоволення із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає частково.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд виходив з тих причин, що позивач на законних підставах володіє спірною частиною земельної ділянки, на якій відповідач протиправно встановив огорожу. Окрім цього, суд прийшов до висновку, що відповідач своєю поведінкою завдав позивачу моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

В той же час, суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення, прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача в користь позивачки витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн., з чим колегія суддів не погоджується.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно до Державного Акту Серії ЯД № 458991, виданого Сокальською РДА на підставі Розпорядження Голови РДА від 25.07.2008р. № 71, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1010846101857 позивачка ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0387 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 4624885500:17:000:0037, яка розташована на території Поторицької сільської Ради Сокальського району Львівської області в садівничому кооперативі «Буг».

Відповідно до Акту відновлення меж земельної ділянки від 21.05.2020 року вбачається, що відповідно до Державного Акту Серії ЯД № 458991 від 25.07.2008р. кадастровий номер 4624885500:17:000:0037 сертифікованим інженером-землепорядником ОСОБА_3 відновлені межі земельної ділянки загальною площею 0,0387га.

Відповідно до Постанови Сокальського районного суду від 30.05.2017 року вбачається, що у сторін був конфлікт внаслідок якого відповідач нецензурно обзивав позивача по справі ОСОБА_2 .

Згідно до Акту обстеження земельної ділянки садівничого кооперативу «Кооператор» на території Поторицької сільської ради вбачається, що в результаті обстеження земельної ділянки комісією було встановлено, що гр. ОСОБА_1 самовільно викопав на відстані 1,40м. від межі на земельній ділянці ОСОБА_2 яму, розміром 1м. на 0,80м. і встановив бетонну огорожу розміром 50 х 70см. Самовільно встановив огорожу при тому порушуючи межі земельної ділянки розмірами 0,25см. з північного сходу та 0,78 см. від північного заходу.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1,2 ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю; власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків .

Згідно до ч.1 ст.153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України .

Відповідно до ч.2 ст.158 ЗК України, виключно судом вирішуються спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

Згідно приписів ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зположень ст.76ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи.Ці данівстановлюються такимизасобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, відповідач не маючи правовстановлюючих документів на право власності чи користування спірною земельною ділянкою, що належить позивачці, самовільно порушує межі шляхом демонтажу раніше встановленої огорожі на межі земельної ділянки та встановленням нової на земельній ділянці позивачки.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник здійснює право власності шляхом володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, що зазначено в ч.1 ст.321 ЦК.

Власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, що відображено у ч.1 ст.391 ЦК.

Скаржник звертаючись до суду з апеляційною скаргою не довів з своєї сторони, що встановлена ним огорожа знаходиться на межі земельної ділянки, кадастровий номер 4624885500:17:000:0037, власником якої є ОСОБА_2 , а також, що зайнята нею земельна ділянка не відповідає фактичним межам земельної ділянки, власником якої вона є.

Суд першої інстанції, встановивши факт порушення відповідачем прав позивачки, прийшов до правильного висновку щодо зобов`язання ОСОБА_1 відновити металеву огорожу із півночі відображену у Державному Акті на право власності межею А-Б належної на праві власності ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 4624885500:17:000:0037, яка розташована на території Сокальської міської ради (Поторицької сільської Ради) Червоноградського району Львівської області в садівничому кооперативі «Буг», відповідно до Схеми розташування земельної ділянки та Акту обстеження від 10.07.2020р. та привести вказану земельну ділянку до попереднього стану.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У відповідності до статей, 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Встановивши, що завдана ОСОБА_2 моральна шкода є наслідком протиправних дій ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу завданої моральної шкоди у розмірі 15000 грн, який є розумним, справедливим, співмірним та не є більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не призводити до її безпідставного збагачення».

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що «[…] визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення».

Скаржником не доведено, що позивачка своїми діями спровокувала конфлікт під час якого ним було завдано позивачці моральну шкоду.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду задоволення позовних вимог щодо зобов`язання ОСОБА_1 відновити металеву огорожу із півночі відображену у Державному Акті на право власності межею А-Б належної на праві власності ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 4624885500:17:000:0037, яка розташована на території Сокальської міської ради (Поторицької сільської Ради) Червоноградського району Львівської області в садівничому кооперативі «Буг», відповідно до Схеми розташування земельної ділянки та Акту обстеження від 10.07.2020р. та привести вказану земельну ділянку до попереднього стану, а також стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) 15000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача

Згідно з ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд стягнув з відповідача в користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн. не врахувавши при цьому відсутність в матеріалах справи договору про надання правової допомоги чи будь якого іншого документа в якому було б узгоджено вартість послуг адвоката.

З врахуванням наведеного, наявність лише самого розрахунку щодо вартості понесених судових витрат та очікуваних витрат не може бути підставою для стягнення таких з відповідача, в зв`язку з чим рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 березня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат по справі на правову допомогу в розмірі 8000 гривень підлягає скасуванню.

В решті рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 березня 2021 року є законним, обгрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сокальського районногосуду Львівськоїобласті від05березня 2021рокускасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовихвитрат посправі направову допомогув розмірі8000гривеньта ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні вимог щодо стягнення судових витрат на правову допомогу.

В рештірішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2022 року.

Головуючий: О.Я.Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк