Постанова

від 28.11.2022 по справі 457/1174/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 457/1174/20 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/811/1614/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.

Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.

Секретар Салата Я.І.

З участю представника третьої особи-адвоката Гирич О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу №457/1174/20 за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 28 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 довідділу реєстраціїТрускавецької міськоїради,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог: ОСОБА_1 ,-про визнанняправа користуванняжитловим приміщеннямта правана реєстраціюмісця проживання

в с т а н о в и в :

30.09.2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відділу реєстрації Трускавецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_1 про визнання права користування житловим приміщенням та права на реєстрацію місця проживання.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він, ОСОБА_2 з 1989 року проживав з ОСОБА_3 без шлюбу до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі АДРЕСА_1 . Квартира АДРЕСА_2 була приватизована лише ОСОБА_3 , оскільки офіційно шлюб не було зареєстровано та ОСОБА_2 не було визнано судом членом її сім`ї. Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 проживає і несе витрати по утриманню квартири АДРЕСА_2 , сплачує комунальні платежі. Крім цього, ОСОБА_2 ніс витрати на лікування ОСОБА_3 , вели з нею спільне господарство. Оскільки за законом ОСОБА_2 є спадкоємцем четвертої черги, так як останні п`ять років проживав із спадкодавцем однією сім`єю, то звернувся до нотаріуса про прийняття спадщини. Спадкоємцями 2 черги є рідні брати спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ОСОБА_1 прийняв спадщину, а ОСОБА_4 відмовився від спадщини на його користь брата. Зазначає, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 29 квітня 2016 року встановлено факт проживання ОСОБА_2 однією сімєю з ОСОБА_3 . Звертаючись до органу реєстрації, ОСОБА_2 було відмовлено в здійсненні реєстрації місця проживання і рекомендовано звернутись в суд, а тому просить визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_1 та право на його реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_3 .

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 28 квітня 2022 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 та право на його реєстрацію місця проживання в квартирі АДРЕСА_1 .

Рішення суду оскаржила третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права. Стверджує, що власником квартири у якій позивач просить його зареєструвати є саме він, а тому відділ реєстрації Трускавецької міської ради не може бути відповідачем у даній справі. Оскільки позов пред`явлений до неналежного відповідача, у задоволенні такого слід було відмовити. Крім цього, у справі немає доказів тривалості проживання позивача у спірній квартирі. Рішенням судів на які посилається позивач встановлено, що позивач проживав однією сім`єю з спадкодавцем з 01.01.2004 року по 12.06.2014 року, жодних інших доказів проживання позивача у спірній квартирі після 2014 року у справі немає. Судом не досліджувався факт проживання позивача у квартирі з 2014 по 2020 рік. Позивач був зареєстрований у с.Підгородці Сколівського району Львівської області до 27 грудня 2018 року, а, відтак, мав право користування іншим об`єктом нерухомого майна, однак дана обставина залишилась поза увагою суду. Також в матеріалах справи відсутні докази про те, що позивачу було відмовлено у реєстрації його місця проживання.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На виконання вимог ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) відзив на апеляційну скаргу суду не надано.

Позивач по справі ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоч належним чином був повідомлений про дату і час слухання справи.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника третьої особи адвоката Гирича О.В., вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Матеріалами справи, поясненнями представника апелянта третьої особи без самостійних вимог- адвоката Гирича О.В. встановлено, що позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Трускавецької міської ради про визнання права користування житловим приміщенням та реєстрацію його у квартирі АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що власником спірної квартири була ОСОБА_3 із якою він проживав з 1989 року. Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 29 квітня 2016 року у справі № 457/1853/14-ц встановлено факт, що ОСОБА_2 проживав однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 , а саме з 01.01.1989 року по 12.06.2014 року, тобто не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Усунути ОСОБА_1 , ОСОБА_4 від права на спадкування за законом майна, належного ОСОБА_3 (а.с.15-20).

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 29 травня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування спадкоємців ОСОБА_4 , ОСОБА_1 за законом та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні цих вимог.

В решті рішення залишено без змін. (а.с.21-26).

Постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_5 -представника ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 29 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю змінено.

Абзац другий резолютивної частини рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 29 квітня 2016 року викладено у такій редакції: Встановити факт проживання ОСОБА_2 однією сім`єю з ОСОБА_3 , 1950 року народження з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.27-35).

Отже, спадкоємцями другої черги по закону до майна померлої ОСОБА_3 , в тому числі щодо квартири АДРЕСА_1 є її брати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (ст.1262 ЦК України).

З доводів апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів встановлено, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 06.07.2021 року по справі № 457/608/18 за позовом ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.12.2021 року № 289090081 за ОСОБА_1 19.08.2021 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 32,1 кв.м житловою площею 16,4 кв.м.

Відтак, на даний час власником спірної квартири є третя особа по справі без самостійних вимог ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції прописав, що оскільки позивач був членом сім`ї ОСОБА_3 і вселився у спірну квартиру у встановленому законом порядку, набув права користування ним, тому за наведених обставин квартиру АДРЕСА_1 слід вважати постійним місцем проживання ОСОБА_2 . Разом з тим, право на проживання особи у житловому приміщенні автоматично породжує право на реєстрацію.

Із висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, оскільки судом при ухваленні рішення порушено норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом ч.1 ст.319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1ст.150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Із матеріалів справи не вбачається, що позивач ОСОБА_2 є членом сім`ї теперішнього власника ОСОБА_1 , а відтак право проживання та реєстрації у зазначеній квартирі інших осіб належить власнику.

Відповідно до ч.3 ст.376 ЦПК порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

В порушення вимог ч.3 п.4 ст.376 ЦПК суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не залучив в якості відповідача власника квартири ОСОБА_1 , що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст.376 ч.1 п.п.3,4, ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення нормпроцесуального праває обов`язковоюпідставою дляскасування судовогорішення судупершої інстанціїта ухваленнянового судовогорішення,якщосуд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (ч.3 п.4 ст.376 ЦПК ) .

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.п.3,4; 376 ч.3 п.4; 383; 384 ЦПК України, -суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 28 квітня 2022 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позову до відділу реєстрації Трускавецької міської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання права користування житловим приміщенням та права на реєстрацію місця проживання.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2022 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк