Рішення

від 06.12.2022 по справі 752/7058/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/7058/22

Провадження № 2/752/6361/22

РІШЕННЯ

Іменем України

06.12.2022 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки України «Альфа», Адвокатського бюро «Любаренко та партнери», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення, -

ВСТАНОВИВ :

В червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів ТОВ «Домінант Плюс», ТОВ «Служба безпеки України «Альфа», АБ «Любаренко та партнери», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення, в якому просив вселити позивача до квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04.11.2021 року у справі № 752/5124/18, було вселено ОСОБА_1 та ОСОБА_8 до квартири АДРЕСА_2 . Позивач вселився в зазначену квартиру, однак, відповідачі продовжують чинити перешкоди позивачу в користуванні його квартирами, в т.ч. за адресою АДРЕСА_3 , в зв`язку із чим в червні 2022 року позивач був вимушений звернутись до правоохоронних органів із відповідними повідомленнями. Посилаючись на викладене, а також з огляду на неможливість користуватись належним чином своєю квартирою, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.07.2022 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.11.2022 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився. Судом про розгляд справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи міститься письмова заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Суду подав письмове клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати без його участі, та в задоволенні позову відмовити, оскільки, позивач на даний час не є власником квартири.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась. В матеріалах справи міститься письмова заява про розгляд справи без її участі.

Інші сторони в судове засідання не з`явились та явку своїх представників не забезпечили. Про розгляд справи повідомлялись належним чином.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом встановлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04.11.2021 року у справі № 752/5124/18, було вселено ОСОБА_1 та ОСОБА_8 до квартири АДРЕСА_2 .

Зі змісту зазначеного рішення суду було встановлено, що ОСОБА_1 є власником зазначеної квартири на підставі договору дарування від 15.09.1999 року.

Позивач вказує, що актуальність зазначеного рішення була втрачена та відповідачі продовжують чинити перешкоду позивачу у користуванні квартирою, не допускаючи позивача до його нерухомості, в зв`язку з чим позивач вимушений був звертатись до правоохоронних органів.

Поруч із цим, було встановлено, що 28.09.2022 року між ОСОБА_1 (дарувальником) та ОСОБА_2 (обдаровуваним) було укладено та нотаріально посвідчено договір дарування 32/100 частин квартири, за умовами якого дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв з подякою в дар 32/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала дарувальнику на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого 15.09.1999 року.

28.09.2022 року на підставі зазначеного договору дарування та рішення приватного нотаріуса КМНО Федоренка В.В. від 28.09.2022 року № 64969268, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 47999144 від 28.09.2022 року про реєстрацію права власності на вказану частину квартири за відповідачем ОСОБА_2 .

Крім того, 04.11.2022 року між ОСОБА_9 (дарувальницею) та ОСОБА_2 (обдаровуваним) було укладено та нотаріально посвідчено договір дарування 68/100 частин квартири, за умовами якого дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв з подякою в дар 68/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала дарувальнику на праві приватної власності на підставі договору міни від 17.02.2001р.

04.11.2022 року на підставі зазначеного договору дарування та рішення приватного нотаріуса КМНО Федоренка В.В. від 04.11.2022 року № 65362446, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 48340172 від 04.11.2022 року про реєстрацію права власності на вказану частину квартири за відповідачем ОСОБА_2 .

З наявних у справі доказів вбачається, що на час розгляду даного спору власником квартири є відповідач ОСОБА_2 , та доказів оспорювання зазначених договорів та державної реєстрації права власності за відповідачем ОСОБА_2 з боку позивача суду надано не було.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма права визначає право власника майна, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для надання захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом існування перешкод у користуванні власником своїм майном. При цьому не має значення, ким саме створюється порушення права та з яких підстав.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16.

Судом встановлено, що на час розгляду даного спору власником квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_2 , реєстрація права власності за останнім не скасована, та позивач не є власником зазначеної нерухомості, а відтак відсутні підстави для усунення перешкод в користуванні майном, яке на час розгляду даного спору позивачу не належить.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доказами у справі на підтвердження наявності перешкод у користуванні майном, що належить особі на праві власності, зокрема, у його вселенні до спірного житлового приміщення можуть бути: акти про не допуск до належного особі на праві власності майна, документи, що б підтверджували виклик служб екстреного відкриття замків про намагання позивача потрапити до спірної квартири, пояснення осіб, які можуть підтвердити ті чи інші обставини про недопущення позивача до спірної квартири та які мають значення для вирішення справи, показання свідків тощо.

Водночас, при вирішенні даного спору суд приймає до уваги те, що позивач не є власником квартири, в яку за позовними вимогами просить суд його вселити, а також матеріали справи не містять достатніх доказів того, що відповідачем ОСОБА_2 , як власником квартири, порушуються права позивача.

Суд відмічає, що інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що позивач не є власником квартири, та в ході розгляду справи стороною позивача не доведено достатніми доказами наявність порушення його прав з боку відповідачів, в т.ч. власника квартири відповідача ОСОБА_2 , а відтак в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні майном шляхом вселення позивача в квартиру,я кА йому на праві власності не належить, - за наведених в позові підстав слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 316, 317, 391 ЦК України , ст.ст 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 265 , 268, 273, 352, 354-355, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки України «Альфа», Адвокатського бюро «Любаренко та партнери», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення, - відмовити.

Судові витрати залишити за ОСОБА_1 по фактично понесеним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Головуючий Н.П. Чередніченко