Рішення

від 08.12.2022 по справі 357/8181/22

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/8181/22

Провадження № 2/357/2834/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 грудня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О.І.,

за участі секретаря Сокур О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_2 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 10.06.2013 року.

ОСОБА_2 при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком «Договір про надання банківських послуг», що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Заявою позичальника підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

У відповідності з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Ч. 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію банку, позичальник підписом у заяві про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», визнає та погоджується на запропоновані банком умови користування послугами банку.

Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди позичальника, дія договору підтверджується фактом користування позичальником картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2. ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений «Договір про надання банківських послуг», який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку, банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка, банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до виявленого бажання, ОСОБА_2 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт та видано кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 19000,00 грн.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких позичальник при укладанні договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Власник картрахунку зобов`язана слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, який відповідно 1.1.1.52 договору короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на її рахунку, в розмірі ліміту кредитування.

Пунктом 1.1.3.2.3 договору передбачена можливість зміни «Тарифів банку» та інших невід`ємних частин договору. При цьому у сторін договору виникають обов`язки: у кредитора інформування позичальника щодо внесених змін, шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 договору; у позичальника отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.1.2.3 договору).

На підставі п. 1.1.5.2 договору, неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків, не звільняє клієнта від виконання його зобов`язань за даним договором.

Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 договору, зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку, серед яких є офіційний сайт банку, SMS - повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування.

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів банку», клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору, виконавши умови п. 2.1.1.5.4 договору.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, наддав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Позичальник ОСОБА_2 зобов`язалась повернути витрачену частину кредитного ліміту, відповідно до п. 2.1.1.12.3 договору.

Таким чином, позичальник зобов`язалась здійснювати погашення кредиту та процентів, внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. Згідно до п. 1.1.1.50 договору, мінімальний обов`язковий платіж розмір боргових зобов`язань позичальника, які щомісяця повинна сплачувати остання протягом терміну дії карти. Мінімальний обов`язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості клієнта.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Позичальник ОСОБА_2 не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язання за вказаним договором не виконала, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, позичальник порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до договору, позичальник зобов`язалась: погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, а у разі невиконання зобов`язань за даним договором, на вимогу банку, виконати зобов`язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 2.1.1.3.3 договору, позичальник доручила банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених нею операцій, а також вартість послуг, визначену «Тарифами банку» при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку, грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі мінімального обов`язкового платежу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 2.1.1.12.7.2 договору, в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом, клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в «Тарифах банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 договору.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом, згідно п. 2.1.1.12.6.2 договору, клієнт сплачує банку пеню в розмірі зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування.

Відповідно до п.п. 2.1.1.12.11 договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором.

В редакції «Умов та правил надання банківських послуг», що почала діяти з 01.03.2019 року, згідно до п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25.06.2020 року.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 608, 1218, 1219 ЦК України у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємців, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов`язанням.

Згідно із ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців від дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Частина 1 статті 1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах, уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (ч. 3 ст. 1281 ЦК України).

На виконання вимог вищезазначеної норми закону, позивачем 07.05.2021 року була направлена претензія кредитора до Білоцерківської районної державної нотаріальної контори та 15.06.2021 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що претензія кредитора переслана до Узинської державної нотаріальної контори, за місцем заведення спадкової справи, та 23.06.2021 року отримана відповідь, що спадкоємцем померлого позичальника є відповідач ОСОБА_1 .

26.07.2021 року до спадкоємиці позичальника було направлено лист-претензію, згідно якої, позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

Частиною 1 статті 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у її розмірі, що відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК України, вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором ще не встановлено.

Станом на дату смерті, заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 10.06.2013 року, становить 18894,57 грн., яка складається з:

- 18894,57грн. заборгованість за тілом кредиту в т.ч. 00,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 18894,57грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 00,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками;

- 00,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками;

- 00,00 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;

- 00,00 грн. нарахована пеня;

- 00,00 грн. нарахована комісія.

Просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 18894,57 гривень за кредитним договором № б/н від 10.06.2013 року та судові витрати в сумі 2481,00 гривень (а.с. 1-5).

Ухвалою судді від 29 вересня 2022 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 20 жовтня 2022 року (а.с. 88-90).

Одночасно, вищевказаною ухвалою від 29.09.2022 року було витребувано з Узинської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

02 листопада 2022 року за вх. № 38602 судом отримано на виконання ухвали від 29.09.2022 року копію спадкової справи № 267/2020, заведеної 14 грудня 2021 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 (а.с. 97, 98-119).

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав, останнього разу на 08.12.2022 року (а.с. 122).

В судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Балагурак Вероніка Василівна, яка діє на підставі довіреності (а.с. 74) не з`явилась, надавши разом із позовною заявою клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримує та проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала заяву, зареєстрована судом 08.12.2022 року за вх. № 43839, в якій просила справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до неї про стягнення заборгованості, розглядати за її відсутності, позовні вимоги позивача визнала повністю (а.с. 125).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 10.06.2013 року та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с. 28).

Відповідно до виявленого бажання, позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт та видано кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 19000,00 грн.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких позичальник при укладанні договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Пунктом 1.1.3.2.3 договору передбачена можливість зміни «Тарифів банку» та інших невід`ємних частин договору. При цьому у сторін договору виникають обов`язки: у кредитора інформування позичальника щодо внесених змін, шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 договору; у позичальника отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.1.2.3 договору).

На підставі п. 1.1.5.2 договору, неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків, не звільняє клієнта від виконання його зобов`язань за даним договором.

Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 договору, зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку, серед яких є офіційний сайт банку, SMS - повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування.

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів банку», клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору, виконавши умови п. 2.1.1.5.4 договору.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, наддав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Позичальник зобов`язалась повернути витрачену частину кредитного ліміту, відповідно до п. 2.1.1.12.3 договору.

Таким чином, позичальник зобов`язалась здійснювати погашення кредиту та процентів, внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. Згідно до п. 1.1.1.50 договору, мінімальний обов`язковий платіж розмір боргових зобов`язань позичальника, які щомісяця повинна сплачувати протягом терміну дії карти. Мінімальний обов`язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості клієнта.

Відповідно до умов договору, позичальник зобов`язалась: погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, а у разі невиконання зобов`язань за даним договором, на вимогу банку, виконати зобов`язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку. Однак, позичальник не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

Відповідно до п. 2.1.1.3.3 договору, позичальник доручила банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених нею операцій, а також вартість послуг, визначену «Тарифами банку» при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі мінімального обов`язкового платежу.

Згідно п. 2.1.1.12.7.2 договору, в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом, клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в «Тарифах банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 договору.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом, згідно п. 2.1.1.12.6.2 договору, клієнт сплачує банку пеню в розмірі зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування.

Відповідно до п.п. 2.1.1.12.11 договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором.

В редакції «Умов та правил надання банківських послуг», що почала діяти з 01.03.2019 року згідно до п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, підписання заяви № б/н від 10.06.2013 року свідчить про те, що позичальнику ОСОБА_2 всі умови даного договору були цілком зрозумілі і вона вважала їх справедливими по відношенню до неї.

Вказаний договір був прочитаний та підписаний сторонами.

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладені договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.

Позичальник зобов`язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані їй позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що позичальник ОСОБА_2 порушила умови договору та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості утворилась заборгованість перед банком у розмірі 18894,57 грн., яка складається з наступного: 18894,57 грн. заборгованість за тілом кредиту; 00,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 00,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 00,00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625; 00,00 грн. нарахована пеня; 00,00 грн. нарахована комісія, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості (а.с. 20).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , яка видана 25 червня 2020 року Виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 65 років, про що 25 числа червня місяця 2020 року складено відповідний актовий запис № 172 Виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області (а.с. 67).

Згідно спадкової справи № 267/2020, яка міститься в матеріалах справи, встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 99 ).

Спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовилися від прийняття спадщини за законом на користь ОСОБА_1 (а.с. 99 на зворотному листі, 100).

З наявних в матеріалах справи свідоцтв про право на спадщину за законом від 18.10.2021 року, відповідач ОСОБА_1 отримала спадщину у вигляді земельних ділянок площею 2,7122 га, кадастровий номер 3223785500:036013:0020 та площею 2 7126 га, кадастровий номер 3223785500:03:013:0019 (а.с. 118, 119).

Згідно отриманої судом відповіді 28.09.2022 року за вх. № 34491, за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 09.12.1998 року (а.с. 87).

Також, за цією адресою була зареєстрована і проживала до смерті ОСОБА_2 , що підтверджується копією паспорта, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 65-66).

Інших спадкоємців, передбачених законом, які б прийняли спадщину або проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не встановлено.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Як роз`яснив Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані проценти, штрафи тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові (спадкоємцеві) за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися для сплати спадкоємцям.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21) зазначено, що: «одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18) вказано, що: «при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`влено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача».

Оскільки після смерті ОСОБА_2 єдиним спадкоємцем є відповідач ОСОБА_1 , то вимоги позивача до вказаного відповідача є цілком обґрунтованими, так як боргові зобов`язання померлої за вищевказаним кредитним договором перейшли до останньої.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 , як спадкоємиці померлої, заборгованість саме у сумі 18894,57 гривень, яка утворилася з зв`язку з порушенням зобов`язань з боку позичальника ОСОБА_2 та складається з заборгованості за тілом кредиту, згідно наявного розрахунку заборгованості.

Звертаючись до суду з заявою про розгляд справи за відсутності відповідача, ОСОБА_1 визнала заборгованість за кредитом в розмірі 18894,57 грн. (тіло кредиту), яка зареєстрована судом 08.12.2022 року за вх. № 43839.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Тому, з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18894,57 гривень є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення боргу кредитором спадкодавця, позивач АТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2481 грн. 00 коп., сплата якого документально підтверджено матеріалами справи (а.с. 6).

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Звертаючись до суду із заявою про розгляд справи за відсутності відповідача, ОСОБА_1 визнала позовні вимоги та заборгованість за кредитом в розмірі 18894,57 грн.

Враховуючи зміст наведених правових норм, суд вважає за необхідне повернути позивачу АТ КБ «ПриватБанк» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, тобто 1240,50 грн. сплаченого при поданні позову у розмірі 2481,00 грн., а іншу частину судового збору в розмірі 1240,50 грн.стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 526, 530, 549, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1216, 1218, 1219, 1220, 1268, 1270, 1281, 1282 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 55, 76, 77, 81, 82, 141, 206, 211, 247, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір»,суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,- задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 10.06.2013 року у сумі 18894,57 гривень та судовий збір у сумі 1240,50 гривень, а загалом 20135 гривень 07 копійок (двадцять тисяч сто тридцять п`ять гривень сім копійок).

Повернути акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» із спеціального фонду Державного бюджету України 1240 грн. 50 коп. (одна тисяча двісті сорок гривень п`ятдесят копійок) сплаченого банком судового збору, згідно платіжного доручення № BOJ65B3O6H від 05 серпня 2022 року про сплату 2481,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт, серії НОМЕР_4 , виданий Білоцерківським РВ ГУ МВС України в Київській області 01 грудня 2005 року).

Повний текст рішення складено 08 грудня 2022 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов