Провадження №2/760/3122/22
Справа №760/2755/17
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді- Усатової І.А.,
за участю секретаря - Омелько Г.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» про захист прав споживача, суд -
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2017 року до суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» про захист прав споживача.
Посилається у позові на те, що 26.12.2016 між ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» та позивачем було укладено договір № 2229. Сам примірник договору позивач отримав після сплати на рахунок відповідача 47 700 грн., отримавши договір позивач визначився з тим, що договір не відповідає його інтересам та 27.12.2016 позивач звернувся до відповідача з листом, яким відізвав свою згоду на укладення договору № 2229 від 26.12.2016 та просив перерахувати гроші в сумі 47 700 грн. сплачені позивачем за вказаним договором на його рахунок. Відповіді від відповідача на звернення позивача від 27.12.2016 не отримав.
Позивач посилався на те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.
Крім того, позивач вказав, що відповідач, станом на дату укладення спірного договору, не мав статусу фінансової установи, не мав ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, що також, на його думку, є істотною обставиною.
На підставі вищевикладеного з посиланням на порушення відповідачем норм Закону України «Про захист прав споживачів», позивач звернувся до суду та просить суд, визнати договір фінансового лізингу № 2229 від 26.12.2016, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф», з додатками недійсним, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» на користь ОСОБА_1 сплачені кошти за договором фінансового лізингу № 2229 від 26.12.2016 у розмірі 47 700 грн.
Ухвалою судді від 26.05.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив іх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України. Про причину неявки суд до відома не поставил.
Відповідно до ч.ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 26.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №2229, за умовами якого лізингодавець зобов`язується придбати та передати на умовах предмет лізингу, у користування лізингоодержувачу, а останній зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору, предметом лізингу визначено МТЗ 82.1.26.
Вбачається, що позивач сплатив передбачений договором авансовий платіж у розмірі 47 700 грн. на рахунок ТОВ «ЛК «АВТО ЛАЙФ», що підтверджується копією квитанції 0.0.677165311.1.
Так, позивач звертаючись з даним позовом до суду, посилався на те, що договір складений усупереч вимог чинного законодавства, дана угода укладена під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики відповідача, умови договору є несправедливими та суперечать принципу добросовісності, окрім того, укладаючи вказану угоду, товариство не мало на меті її виконувати, того вона укладена без наміру настання відповідних наслідків, на що слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України та статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
У ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що відносини, які виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж,Законом України «Про фінансовий лізинг»».
Також, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Відповідачем не надано доказів наявності ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії) та що суперечить вимогам законодавства.
Разом з тим, договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.
За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.
Частинами першою та третьою ст. 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.
За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.
Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з ч. 2 ст. 799 ЦК України договір підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.
Згідно зі ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір не посвідчений нотаріально, а укладений у простій письмовій формі.
Крім того, судом також встановлено, що умови спірного договору фінансового лізингу є несправедливими, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, або договорів у цілому, що обмежують права споживача.
Відповідно до вимог п. 8.2 договору фінансового лізингу сторони погодили, що вартість предмета лізингу, на момент укладання договору, за цим договором становить 17 666, 67 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно з обмінним курсом долара США до української гривні, на фактичну дату укладання даного договору.
Згідно п. 9.1 договору, комісія за організацію угоди являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмету лізингу у розмірі 10 %, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацією та супроводження протягом терміну дії договору, незалежно від назви призначення платежу в квитанції на сплату. Розмір комісії визначено у Додатку № 1 до даного договору. Комісія за організацію угоди входить до складу обов`язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов`язаний сплатити з моменту отримання предмету лізингу.
Відповідно до п. 8.3 договору гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, визначений на дату укладення договору, може змінюватися в разі зміни обмінного курсу долара США до гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу в продавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що комісія за організацію угоди не підлягає поверненню лізингоодержувачу ні в разі виконання договору ні у разі його розірвання, і не є частиною вартості предмета лізингу. Комісія за організацію угоди не є частиною авансового платежу чи лізингових платежів, та є окремим платежем. В договорі відсутні будь-які положення щодо відповідальності лізингодавця та продавця за невиконання умов договору, в тому числі, поставки самого предмету лізингу. Договором не встановлено права на одержання компенсації від лізингодавця в разі розірвання або невиконання ним договору. Товар, за який вже фактично позивач частково сплатив кошти 47 700 грн., не був пред`явлений для огляду ні в день підписання документів та сплати коштів ні згодом. Договір лізингу не містить графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів та сам обсяг таких платежів сторони не погодили та не підписали в момент укладення договору, що вказує на невизначеність загального обсягу фінансування, що також є ознакою несправедливої угоди.
Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов`язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов`язань лізингоодержувача.
Дослідивши умови договору, суд дійшов висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.
Відповідно правових позицій Верховного Суду України, викладених у справі № 6-330цс16 від 08.06.2016 та у справі № 6-3020цс15 від 11.05.2016, аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Судом встановлено, що договір фінансового лізингу № 2229 від 26.12.2016, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ», нотаріально посвідчено не було, тому в силу закону його можна вважати недійсним.
Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.
Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За таких обставин, вимоги позивача про визнанная недійсним договору фінансового лізингу від 26.12.2016 № 2229, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ», ґрунтуються на законі, та є обґрунтованими. Оскільки, спірний договір фінансового лізингу визнаний судом недійним, підлягає задоволенню також вимога позивача про застосування наслідків про визнання договору недійсними та стягнути з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 47 7000 грн.
Ст. 16 ЦК України закріплює право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи, давши оцінку зібраним доказам в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення вимог позивача про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 184, ст. 215, 216, 227, 760, 799, 806, 807, 808 ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов - задовольнити.
Визнати недійсним договір фінансового лізингу від 26.12.2016 № 2229, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 40352937, адреса: 03038, м. київ, вул. Лінійна, 17, оф. 107) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) кошти у розмірі 47 700,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 40352937, адреса: 03038, м. київ, вул. Лінійна, 17, оф. 107) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір 640,00, грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І. А. Усатова
Суд | Солом'янський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.11.2022 |
Оприлюднено | 15.12.2022 |
Номер документу | 107859712 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Солом'янський районний суд міста Києва
Усатова І. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні