Постанова

від 14.12.2022 по справі 522/10278/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи №522/10278/20

Апеляційне провадження № 22-ц/813/6305/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів-Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря -Кузьмук А.В.,

розглянув увідкритому судовомузасіданні апеляційніскарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Свяченої Ю.Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та відзивів на неї

У червні 2020 року Одеська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , приватного підприємства «Бел-Маркет», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування записів про право власності та про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва (т.1 а.с.1-23).

В обґрунтування позову міська рада послалась на те, що вона як власник земель комунальної власності територіальної громади м.Одеси вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав у зв`язку із самочинним будівництвом та незаконною реєстрацією права власності на об`єкт нерухомості. Зазначала, що відповідачами за адресою: АДРЕСА_1 знесені належні їм будівлі та здійснено будівництво нової будівлі, яке має ознаки самочинного. В декларації про початок виконання будівельних робіт зазначена недостовірна інформація. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, дозвільних документів на будівництво об`єкта нерухомого майна, в тому числі документа, що засвідчує готовність об`єкта до експлуатації, набули право спільної часткової власності на самочинно збудовану будівлю, загальною площею 258,1 кв.м., шляхом реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (записи №№16619722 та 16619552). Згодом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , будучі засновниками ПП «Бел-Маркет», передали останньому вказану будівлю до статутного капіталу на підставі рішення засновників від 22 червня 2018 року за №1 та актів приймання-передачі за №№1,2 від 14 червня 2018 року. ПП «Бел-Маркет» зареєструвало право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис № 26729818) та 10 липня 2018 року відчужило за договорами купівлі-продажу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 нежитлову будівлю, загальною площею 599,1 кв.м.

На підставі наведеного, Одеська міська рада просила суд:

- скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 30 травня 2017 року за № ОД 082171503314;

- скасувати запис про право власності за № 16619552 на 71/100 нежитлової будівлі, загальною площею 258,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_3 на вказане майно із закриттям розділу;

- скасувати запис про право власності за № 16619722 на 29/100 нежитлової будівлі, загальною площею 258,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 на вказане майно із закриттям розділу;

- визнати недійсним пункт 2 рішення загальних зборів засновників ПП «Бел-Маркет» від 11 червня 2018 року № 1 та акти приймання-передачі від 14 червня 2018 року № №1,2 про передачу до статутного капіталу нежитлової будівлі;

- скасувати запис про право власності № 26729818 на вказану нежитлову будівлю за ПП «Бел-Маркет», що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ПП «Бел-Маркет» на вказане майно;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 10 липня 2018 року між ПП «Бел-Маркет» та ОСОБА_4 ;

- скасувати запис про право власності № 26974944 на 29/100 нежитлового приміщення, загальною площею 599,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_4 на вказане майно;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 10 липня 2018 року між ПП «Бел- Маркет» та ОСОБА_2 ;

- скасувати запис про право власності № 26975821 на 71/100 нежитлове приміщення, загальною площею 599,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_2 на вказане майно;

- зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва - нежитлову будівлю, відображену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як нежитлове приміщення (РНОНМ: 1039241851101), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 позов не визнали, надавши суду відзиви на позов, в яких загалом посилались на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, неналежність обраного позивачем способу захисту, пропуск строку позовної давності та підвідомчість справи адміністративному суду (т.3 а.с.2-6, 16-27, 38-41).

Зміст рішеннясуду першоїінстанції

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2021 року позов Одеської міської ради задоволено (т.3 а.с.134-157).

Скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 30 травня 2017 року за № ОД 082171503314.

Скасовано запис про право власності на 71/100 нежитлової будівлі, загальною площею 258,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (номер запису про право власності: 16619552), що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_3 на 71/100 нежитлової будівлі, загальною площею 258,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу.

Скасовано запис про право власності на 29/100 нежитлової будівлі, загальною площею 258,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (номер запису про право власності:16619722), що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 на 29/100 нежитлової будівлі, загальною площею 258,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу.

Визнано недійсним пункт 2 рішення загальних зборів засновників ПП «Бел-Маркет» від 11 червня 2018 року № 1 та акти приймання-передачі від 14 червня 2018 року № 1 та № 2, відповідно до яких до статутного капіталу ПП «Бел-Маркет» від ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідно, прийнято у якості внеску 71/100 та 29/100 частки нежитлової будівлі, загальною площею 258,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано запис про право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 258,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ПП «Бел-Маркет» (номер запису про право власності: 26729818), що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ПП «Бел-Маркет» на нежитлову будівлю, загальною площею 258,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10 липня 2018 року № 291, засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П., за яким ПП «Бел-Маркет» передало у власність ОСОБА_4 29/100 частини нежитлового приміщення загальною площею 599,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано запис про право власності на 29/100 нежитлове приміщення, загальною площею 599,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 (номер запису про право власності: 26974944), що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_4 на 29/100 частки житлового приміщення, загальною площею 599,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10 липня 2018 року № 294 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П., за яким ПП «Бел-Маркет» передало у власність ОСОБА_2 71/100 частки нежитлового приміщення загальною площею 599,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано запис про право власності на 71/100 нежитлове приміщення, загальною площею 599,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (номер запису про право власності: 26975821), що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_2 на 71/100 частки нежитлового приміщення, загальною площею 599,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва - нежитлову будівлю (відображену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як нежитлове приміщення (РНОНМ: 1039241851101), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення мотивовано тим, що спір є цивільно-правовим, адже стосується правомірності набуття відповідачами цивільного права. Суд першої інстанції зазначав, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 наведено недостовірні дані в декларації про початок виконання будівельних робіт в частині намірів реконструкції, проектної документації, основних техніко-економічних показників об`єкта та замість реконструкції будівлі, здійснено знесення та виконано роботи із будівництва двоповерхового об`єкта нерухомості, яке є самочинним будівництвом. Державним реєстратором проведено реєстрацію права власності за відсутності документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку. Тому, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, дозвільних документів на будівництво об`єкта нерухомого майна, в тому числі, документа, який засвідчує готовність об`єкта до експлуатації, незаконно набули право спільної часткової власності на самочинно збудовану будівлю. Посилаючись на положення ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», суд повважав, що для відновлення порушених прав позивача необхідно скасувати записи про право власності від 28 вересня 2016 року за № 16619552 та 16619722. Зазначав, що оскільки засновниками ПП «Бел-Маркет» ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не набуто в установленому законом порядку право власності на нежитлову будівлю, то, відповідно, вони не мали права нею розпоряджатися, в тому числі передавати вищезазначене нерухоме майно ПП «Бел-Маркет» у власність шляхом внесення до статутного капіталу вищевказаного приватного підприємства, з огляду на те, що самочинне будівництво не є об`єктом цивільних прав та відповідно, не може бути предметом передачі. Тому пункт 2 рішення загальних зборів засновників ПП «Бел-Маркет» та акти приймання-передачі від 14 червня 2018 року №№ 1, 2 є незаконними та потребують визнання їх недійсними. Також, враховуючи, що ПП «Бел-Маркет», не маючи на праві власності майна, виступив недобросовісним його відчужувачем, суд дійшов висновку, що подальше відчуження ним на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 майна було протиправним та незаконним, а договори купівлі-продажу, укладені між ними 10 липня 2018 року, є недійсними. Суд вважав, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , що належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, самовільно зайнята відповідачами, а тому підлягає звільненню шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва за рахунок відповідачів. Зайняття земельної ділянки комунальної власності є неправомірним, оскільки дана ділянка не відводилася у встановленому законом порядку відповідачам під будівництво та не надавалася їм у власність або в оренду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Судове рішення оскаржено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вапеляційнійскарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову (т.3 а.с.162-165).

Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваного судового рішення не враховано, що:

- самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї;

- акт перевірки за № 000197 є неналежним доказом у справі, оскільки перевірка здійснена з численними порушеннями, що встановлено судовим рішенням у справі 3815/2392/18;

- позивачем не доведено, що відповідачі у декларації про початок виконання будівельних робіт зазначили недостовірні дані, які дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом;

- справа підсудна адміністративному суду, оскільки позивач, будучі суб`єктом владних повноважень, звернувся до суду з позовом про зобов`язання знести самочинне будівництво у зв`язку з невиконанням у добровільному порядку розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 07 вересня 2017 року за №387, тобто, реалізуючи у спірних правовідносинах надані йому владні управлінські функції. При цьому, апелянтка послалась на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі №914/2584/17;

- скасування запису про реєстрацію прав власності суперечить положенням ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції з 16 січня 2020 року;

- позивачем порушено строк позовної давності, оскільки декларація про початок будівельних робіт видана 20 травня 2017 року, записи про прав власності внесені до реєстру 23 вересня 2016 року, а з позовом до суду позивач звернувся 25 червня 2020 року;

- доказів здійснення самочинного будівництва відповідачами на певній земельній ділянці позивачем надано суду не було;

- відсутнє обґрунтування порушення вимог законодавства п.2 рішення засновників ПП «Бел-Маркет» та відповідних актів приймання-передачі від 14 червня 2018 року;

- судом не враховано, що вимога про визнання договорів купівлі-продажу недійсними на підставі ч.1 ст.230 ЦК України є неправомірною, оскільки сторонами правочинів дійсність не оскаржується.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просила скасувати рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2021 року, протокольну ухвалу суду від 14 грудня 2021 року про відмову в задоволенні клопотання про призначенні експертизи та відмовити у задоволенні позову (т.3 а.с.167-184).

Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскарженого рішення не враховано, що:

- за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 відбулось об`єднання приміщень, а не утворення новозбудованого об`єкта нерухомого майна, як помилково вирішив суд;

- будівельні роботи, які були проведені у приміщенні по АДРЕСА_1 та які призвели до зміни технічних характеристик, не потребували отримання дозволу на їх проведення та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

- ОСОБА_3 придбала у ТОВ «Калина-93» будівлю кафе по вул.Бєлінського, 15-А, яка належним чином введена в експлуатацію, право власності на яку зареєстровано у встановленому порядку, та розташовану на земельній ділянці, що надавалась ТОВ «Калина-93» в оренду з метою реконструкції та обслуговування будівлі кафе. Тому висновок суду про самовільне зайняття земельної ділянки є необґрунтованим;

- правомірність набуття ОСОБА_3 та ОСОБА_1 права власності на ці нежитлові будівлі до їх реконструкції позивачем не оскаржено;

- судом не з`ясовано на яких умовах належала земельна ділянка по АДРЕСА_1 попередньому власнику магазину ВАТ «Агропромисловий плодоовочевий комбінат» та по вул.Леонтовича,15-А ТОВ «Калина-93»;

- сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття;

- земельна ділянка, яку суд визнав самовільно зайнятою, не сформована, тому взагалі не може бути об`єктом цивільних прав;

- судом необґрунтовано факт, що відхилення від проєкту при здійсненні реконструкції нежитлової будівлі є істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, як того вимагає ст.376 ЦК України;

- матеріали справи не містять жодних актів обстеження земельної ділянки, графічних матеріалів, висновків землевпорядної чи будівельно-технічної експертизи, які вказували б на конкретну земельну ділянку, на якій розташоване майно відповідачів та характеристики будівлі, які суд вимагає знести;

- суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення судово будівельно-технічної експертизи, що призвело до порушення принцип змагальності сторін;

- не доведено, що збільшення площі нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 відбулось за рахунок захоплення земель територіальної громади;

- визнаючи недійсним п.2 рішення загальних зборів ПП «Бел-Маркет» від 11 червня 2018 року за №1 та акти приймання-передачі від 14 червня 2018 року, суд не зазначив жодної норми права, на підставі якої можливо визнати таке рішення недійсним. При цьому, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 235/4376/15-ц, суд повинен був закрити провадженні у справі в частині вирішення цих позовних вимог;

- судом не з`ясовано яким чином ПП «Бел-Маркет» виступає недобросовісним відчужувачем нерухомого майна за оспорюваними договорами купівлі-продажу, чи наявний у ПП «Бел-Маркет» умисел на здійснення обману при укладенні договорів та чи порушуються при цьому права Одеської міської ради та істотність значення обставин, щодо яких сторону введено в оману. Апелянт як сторона оспорюваного договору заперечує наявність будь-якого обману при укладенні даного договору з боку ПП «Бел-Маркет». Суд не міг застосувати до спірного договору купівлі-продажу положення ст.230 ЦПК України за відсутності в діях продавця ознак наведених у даній статті, іншого правового обґрунтування з посиланням на відповідні норми права, що застосовуються судами при визнанні правочину недійсним у рішенні не наведено;

- судом застосовано неналежний спосіб захисту права як скасування запису про державну реєстрацію права власності. При цьому, позивачем не оскаржено жодний правочин, що став підставою для внесення оспорюваних записів;

- вимоги про скасування записів про право власності заявлені поза межами строку позовної давності;

- судом не враховано, що на спірному об`єкті проведено роботи зі зміною загальної, торгівельної та допоміжної площі без порушення капітальних несучих конструкцій, змінено конфігурацію будівлі магазину без зміни зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту у плані, що підтверджується довідкою ТОВ «Профпроект» за №322612 від 26 червня 2018 року. Доказів зміни зовнішніх геометричних розмірів у плані та порушення капітальних несучих конструкцій магазину позивачем не надано;

- акт огляду об`єкту комунальної власності від 02 березня 2019 року, який прийнятий судом першої інстанції, є неналежним доказом у справі;

- реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом її виконання, тому вона не може бути скасована чи змінена після її виконання. Відтак, відсутні підстави для задоволення вимоги про її скасування. Крім того, дана вимога заявлена після спливу строку позовної давності.

Апелянтка звернула увагу апеляційного суду на те, що рішення суду першої інстанції повністю дублює текст позовної заяви без надання жодної правової оцінки доводам відповідачів.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили. При цьому, Одеська міська рада отримала копію апеляційної скарги 19 квітня та 22 квітня 2022 року, а Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР -14 квітня та 04 травня 2022 року, ОСОБА_4 07 квітня 2022 року (т.3 а.с.209, 210, 211,212, 214).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року задоволено заяву адвоката Гусарова О.Л. в інтересах ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні 06 грудня 2022 року в режимі відеоконференції (т.3 а.с.242). Одеська міська рада та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради отримали копію вказаної ухвали на електронну адресу 02 грудня 2022 року, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (т.3 а.с.244,245). Однак, будучі обізнаними про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, позивач та третя особа не виявили бажання скористатись правом прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку, передбаченому ст.212 ЦПК України. Заяву про розгляд у їх відсутності суду також надано не було. Відтак,позивачпроявив пасивну процесуальну поведінку.

06 грудня 2022 року в судовому засіданні сторони не прийняли участь, будучі належним чином повідомлені про слухання справи (т.3 а.с.238, 239, 244-250).

Колегією суддів враховано:

- перебування справи в провадженні апеляційного суду з лютого 2022 року;

-наявність в матеріалах справи письмових документів, на підтвердження позицій сторін,

- положення ст.129 Конституції України, ст.2 ЦПК України, якими передбачено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом;

-рішення Європейського Суду з прав людини від 07 липня 1989 року по справі "Юніон АліметаріаСандерс проти Іспанії", в якому зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання;

- відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/1, від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19.

Колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Ураховуючи наведене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 06 грудня 2022 року за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, що в розумінні вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не є перешкодою розгляду справи.

При цьому, відповідно до положень ч.ч.4,5ст.268 ЦПК Україниу разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Враховуючи наведену норму процесуального закону та ту обставину, що сторони не прийняли участь у судовому засіданні 06 грудня 2022 року, датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення, а саме: 14 грудня 2022 року.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судом фактичні обставини справи

02 грудня 2014 року ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу отримали у спільну часткову власність будівлю магазину, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 147,0 кв.м. (т.2 а.с.93- 96).

15 липня 2015 року ОСОБА_5 на підставі договору дарування відчужила на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках 1/3 частину будівлі вищевказаного магазину (т.2 а.с.97-100).

02 вересня 2015 року ОСОБА_3 за двома договорами купівлі-продажу придбала у ТОВ «Калина-93» нежитлову будівлю кафе, розташовану у АДРЕСА_2 , загальною площею 56,5 кв.м (т.2 а.с.101-108).

Згодом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 здійснили будівельні роботи з об`єднання нежитлової будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлової будівлі кафе за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, за технічними висновками ПП «Укрспецпроект-1» від 12 липня 2016 року, проведеним експертом ОСОБА_6 за результатами дослідження будівельних конструкцій в наслідок їх об`єднання,:

- об`єднання приміщень будівель магазину та кафе виконано шляхом влаштування отвору в суміжній самонесучій стіні;

- об`єднання приміщень не вплинуло негативно на загальний стан існуючої конструктивної схеми будівлі та її конструктивних елементів;

- загальна площа будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_2 до об`єднання складала 147 кв.м.;

- загальна площа будівлі кафе за адресою: АДРЕСА_2 до об`єднання складала 111,1 кв.м.;

- загальна площа нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 після об`єднання складає 258,1 кв.м. Частка ОСОБА_1 складає 29/100, ОСОБА_3 71/100 (т.2 а.с.109-120).

12 липня 2016 року ТОВ «Укртехексперт» складено технічний паспорт на вказане нежитлове приміщення (т.2 а.с.121-123).

23 вересня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №31603401 від 28 вересня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності за №№ 16619552 та 16619722 із відкриттям розділу, відповідно до яких за рахунок об`єднання площ будівель під номерами 15-А та 15, розташованих по АДРЕСА_1 , утворено об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю, загальною площею 258,1 кв.м., 71/100 частки якої належало ОСОБА_3 , а 29/100 - ОСОБА_1 (т.2 а.с.36 зворот, 45,181). Вказане рішення приватного нотаріуса не оскаржено. Позивачем оскаржуються лише зазначені записи про право власності.

18 травня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 отримали від Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_2 . В умовах назву об`єкта зазначено: «Реконструкція нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка представляє собою одноповерхову будову та складається з нежитлових приміщень, без зміни геометричних розмірів фундаменту в плані, з внутрішнім переплануванням, з улаштуванням фасадних вхідних вузлів, орієнтованих на вул. Бєлінського та у бік Мукачівського провулка, для здійснення торгової функції». У п.10 зазначені основні орієнтовні техніко-економічні показники об`єкта будівництва, загальна площа приміщення після реконструкції вказана 258,56 кв.м. (т.1 а.с.35-45).

30 травня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як замовники будівництва, подали до управлінні державного-будівельного контролю Одеської міської ради декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка в той же день була зареєстрована за № ОД 082171503314. Найменування об`єкта будівництва зазначено наступним чином: реконструкція нежитлової будівлі без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, з внутрішнім переплануванням, з улаштуванням фасадних вхідних вузлів, орієнтованих на вул. Бєлінського та у бік Мукачівського провулка для здійснення торгової функції (т.1 а.с.55-58).

Вищезазначеною Декларацією передбачено реконструкцію нежитлової будівлі без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, за результатами якої загальна площа будівлі складатиме 499,1 кв.м. Проєктна документація для проведення реконструкції розроблена ПП «Укрспецпроект-1», містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради.

Наказом управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради за № 01-13/322 від 05 вересня 2017 року скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт (т.1 а.с.30-31).

Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 07 вересня 2017 року за № 387, яке прийнято на підставі вищезазначеного наказу ДАБК, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 встановлено строк до 11 вересня 2017 року привести реконструйовану нежитлову будівлю до первинного стану (т.1 а.с.59).

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року у справі № 815/2392/18 , яке набрало законної сили 27 листопада 2018 року, наказ ДАБК № 01-13/322 від 05 вересня 2017 року визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 17 квітня 2018 року відкрито провадження у справі № 522/640/18 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про зобов`язання знесення об`єкта самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Позовну заяву у вказаній справі залишено без розгляду ухвалою суду від 30 жовтня 2019 року.

19 лютого 2018 року головним спеціалістом інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області Лисим С.О. проведена позапланова виїзна перевірка дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Зокрема, перевіркою встановлено, що на даному об`єкті вже виконані будівельні роботи із демонтажу існуючої будівлі, збудовано залізобетонний каркас першого поверху споруди, залито залізобетонні колони другого поверху споруди та виконуються будівельні роботи із влаштування опалубки та залиття залізобетонного перекриття над другим поверхом споруди. Представником ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 дозвільних документів на проведення будівельних робіт, затверджену проєктну документацію та виконавчу документацію не пред`явлено. Таким чином, ОСОБА_3 виконує будівельні роботи із реконструкції нежитлової будівлі без отримання права на виконання даного виду будівельних робіт, не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду за будівництвом. За результатами вказаної перевірки складено акт за №000197 без дати (т.1 а.с.76-97).

02 березня 2018 року Департаментом комунальної власності складено акт огляду об`єкту комунальної власності земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами візуального обстеження встановлено, що з фасадної частини по АДРЕСА_1 , знаходяться огороджена земельна ділянка, орієнтовною площею 360 кв.м, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва. Будь-які роботи під час обстеження не проводились, землекористувач на місці відсутній. За наявною в Департаменті інформацією рішенням Одеської міської ради від 08 липня 2011 року №848-VI було скасовано рішення Одеської міської ради від 16 листопада 2004 року №3400-IV «Про затвердження проекту відведення та надання ТОВ «Калина-93» в оренду земельної ділянки, загальною площею 0,0107 га за адресою: АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування павільйону кафе з літнім майданчиком. Таким чином, земельна ділянка використовується за відсутності оформлених відповідно до положень ст.ст.125,126 ЗК України документів на землекористування. До акту додана фотофіксація (т.1 а.с.99-104).

11 червня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 створено ПП «Бел-Маркет», до статутного капіталу якого згодом передана нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, рішенням засновників приватного підприємства «Бел-Маркет» від 11 червня 2018 року за №1 вирішено, серед іншого, у пунктах:

1)створити ПП «Бел-Маркет»;

2) створити за рахунок вкладу засновників підприємства статутний капітал у розмірі 400000 грн. Прийняти від:

- ОСОБА_3 внесок до статутного капіталу у вигляді нерухомого майна 71/100 частини нежитлової будівлі, загальною площею 258,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складає частку у статутному капіталі у розмірі 284000 грн, що становить 71% частки;

- ОСОБА_1 внесок до статутного капіталу у вигляді нерухомого майна 29/100 частини нежитлової будівлі, загальною площею 258,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складає частку у статутному капіталі у розмірі 116000 грн., що становить 29% частки (т.2 а.с.139-140).

12 червня 2018 року ПП «Бел-Маркет» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.3 а.с.78).

14 червня 2018 року між ПП «Бел-Маркет» та ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 14 червня 2018 року, складено акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу підприємства за № 1 (т.2 а.с.144-145).

В той же день (14 червня 2018 року) між ПП «Бел-Маркет» та ОСОБА_1 складено акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу підприємства за № 2 (т.2 а.с.142-143).

Рішенням державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. від 26 червня 2018 року № 41809357 внесені зміни розділу в частині зміни загальної площі будівлі з 258,1 кв.м. на 599,1 кв.м. (т.1 а.с.47, т.2 а.с.183).

За технічним паспортом від 26 червня 2018 року, складеним ТОВ «Профпроект» за замовленням ПП «Бел-Маркет» на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 288,5 кв.м. знаходяться нежитлові приміщення літ.«А», які складаються з однієї будівлі трьох поверхів, загальною площею 599,1 кв.м. (т.2 а.с.146-149).

З довідок ТОВ «Профпроект» №322612, 322616 від 26 червня 2018 року вбачається, що товариством проведено інвентаризацію нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ПП «Бел-Маркет». Встановлено, що об`єкт інвентаризації має наступні характеристики та складається в цілому з нежитлових приміщень, загальною площею 599,1 кв.м. Повідомлено, що збільшення загальноїплощі до599,1кв.мвідбулось зарахунок поділупростору надва рівні(антресолі)без порушеннякапітальних несучихстін,несучих конструкцій,опор,балок,що відповіднодо законодавстване потребуєотримання дозволуна проведеннятаких робіт і згідно п.3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127 не є самочинним. Частки співвласників залишились незмінними. Під час здійснення технічної інвентаризації самочинних будівель та споруд не виявлено (т.2 а.с.150,151).

10 липня 2018 року ПП «Бел-Маркет» відчужив:

- ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу 71/100 частку нежитлового приміщення, загальною площею 599,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.158-159);

- ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу 29/100 часток нежитлового приміщення, загальною площею 599,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.160-161).

Отже, за позицієюпозивача спірний об`єкт є самочинним, який порушує право комунальної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

За позицієювідповідачів спірний об`єкт не є самочинним, оскільки здійснена реконструкція приміщень, яка не потребує відповідних дозвільних документів на її проведення. Право власності на нежитлові приміщення нерозривно пов`язано із земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а відсутність документів на користування земельною ділянкою не може бути визнане як її самовільне використання.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Щодо визнання спірного об`єкта самочинним будівництвом

За положеннями ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Саме такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі№ 520/17520/14-ц.

З урахуванням змісту ст. 376 ЦК України в поєднанні з положеннями ст.ст.16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа,можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушеннясамочинною забудовою. Вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за наявності двох умов: доведеності факту порушення прав; будівництво є самочинною забудовою.

Розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та положень ч.7 ст. 376 ЦК України,суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проєкту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проєкту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови (постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі№ 646/7646/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі№ 725/5630/15-ц зазначила, що юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: 1) істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; 2) неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проєкту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема,як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Звертаючись досуду зпозовом, Одеськаміська рада,обґрунтовуючи самочинністьспірного об`єктубудівництва,посилалась нате,що новабудівлябудуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту.

По-перше, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними доказами, що будівля є новозбудованою, а не реконструйованою.

У відповідності до п. 3.21 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», реконструкція це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується вдосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частини (за умови їх автономності).

Реконструкція як різновид будівельних робіт має на меті певні зміни введеного в експлуатацію об`єкта, причому несучі та огороджувальні конструкції повністю абро частково зберігаються.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем не оскаржено правомірність набуття права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на об`єкти нерухомості (магазин та кафе) за адресою: АДРЕСА_1 та 15-А, що введені в експлуатацію у встановленому законом порядку, до їх реконструкції.

Після отримання у встановленому законом порядку зазначених об`єктів нерухомості у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 здійснено об`єднання вказаних нежитлових будівель, а не утворення новозбудованого об`єкта нерухомого майна, що підтверджується висновком ПП «Укрспецпроект-1» від 12 липня 2016 року, згідно якого об`єднання приміщень магазину та кафе виконано шляхом влаштування пройму в суміжній самонесучій стіні, яке негативно не вплинуло на загальний стан існуючої конструктивної системи будинку і його конструктивних елементів (т.2 а.с.109-120).

У п.54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції на час здійснення відповідної реєстрації) передбачено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом об`єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого об`єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин. Для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об`єднання, подаються:

- документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його поділу або об`єднання (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків, коли об`єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об`єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення);

- технічний паспорт на новостворений об`єкт нерухомого майна;

- документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об`єднання таких об`єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).

Отже, у п.54 Порядку не вбачається необхідність подання документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, у разі коли об`єкт нерухомого майна створюється шляхом об`єднання, без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» від 07 червня 2017 року до переліку входять роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання якихне передбачаєвтручання вогороджувальні танесучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), роботи із заміни покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами, виконання яких не передбачає втручання в несучі конструкції.

Матеріали справи містять технічний висновок ПП «Укрспецпроект-1» від 12 липня 2016 року, за яким об`єднання вищезазначених приміщень виконано шляхом влаштування пройму в суміжній самонесучій стіні, яке негативно не вплинуло на загальний стан існуючої конструктивної системи будинку і його конструктивних елементів (т.2 а.с.109-120).

Натомість позивачем не надано суду належних та допустимих доказів втручання відповідачами в огороджувальні на несучі конструкції.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта ОСОБА_2 , що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не повинні були подавати реєстратору документ, який засвідчує прийняття в експлуатацію приміщення після проведення відповідних будівельних робіт, оскільки вказані будівельні роботи, проведені у спірному нежитловому приміщенні, не призвели до зміни технічних характеристик та не потребували отримання дозволу на їх проведення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до хибного висновку, що державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності за відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, оскільки у даному випадку такий документ не вимагається.

По-друге, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними доказами, що відповідачами самовільно зайнята земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначення поняття самовільне зайняття земельної ділянки міститься у ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Так, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Це означає, що при наявностібудь-якогорішення місцевої ради чи державного органу про передачу земельної ділянкина будь-якомуправому титулі, не можна вважати, що особа зайняла земельну ділянку самовільно.

З рішення господарського суду Одеської області від 13 травня 2011 року у справі № 34/161-10-4745, що набрало законної сили, встановлено, що:

- рішенням Одеської міської ради від 16 листопада 2004 року за №3400-ІV „Про затвердження проекту відведення та надання фірмі „КАЛИНА-93 у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю в оренду земельної ділянки, загальною площею 0,0107га, за адресою: АДРЕСА_2 , для експлуатації та обслуговування павільйону кафе з літнім майданчиком затверджено проект відведення земельної ділянки, надано фірмі „КАЛИНА-93 у вигляді ТОВ, за рахунок земель міста, земельну ділянку площею 0,0107 га, у короткострокову оренду терміном на 5 років, за адресою: АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування павільйону кафе з літнім майданчиком, затверджено договір оренди земельних ділянок між Одеською міською радою та фірмою „КАЛИНА-93 у вигляді ТОВ та зобов`язано останню виконати певні дії.

Свідоцтвом про право власності на нежитлову будівлю кафе, виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради 28 жовтня 2010 року серія НОМЕР_1 посвідчено, що об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в цілому, дійсно належить фірмі „КАЛИНА-93 у вигляді ТОВ, на праві приватної власності. Об`єкт в цілому складається з приміщень, загальною площею 56,5кв.м, основною площею 29,9кв.м, відображених у технічному паспорті від 12 жовтня 2010 року.

- рішенням Одеської міської ради від 28 квітня 2005 року №4207-ІV „Про затвердження проекту відведення та надання фірмі „КАЛИНА-93 у вигляді ТОВ в оренду земельної ділянки, загальною площею 0,0114га, за адресою: АДРЕСА_2 для реконструкції, експлуатації та обслуговування торговельного павільйону, на підставі клопотання фірми „КАЛИНА-93 у вигляді ТОВ, затверджено проект відведення земельної ділянки, надано фірмі „КАЛИНА-93 у вигляді ТОВ, за рахунок земель міста, земельну ділянку площею 0,01114га, у короткострокову оренду терміном на 5 років, за адресою: АДРЕСА_2 для реконструкції, експлуатації та обслуговування торговельного павільйону, затверджено договір оренди земельної ділянки між Одеською міською радою та фірмою „КАЛИНА-93 у вигляді ТОВ та зобов`язано останню виконати певні дії.

Свідоцтвом про право власності на нежитлову будівлю магазину, виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради 30 липня 2008 року серія НОМЕР_2 посвідчено, що об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно належить фірмі „КАЛИНА-93 у вигляді ТОВ, на праві приватної власності. Об`єкт в цілому складається з приміщень, загальною площею 31кв.м, відображених у технічному паспорті від 25 листопада 2003 року.

Отже, наведене свідчить, що вказані земельні ділянки надавались у встановленому порядку попередньому власнику нежитлових приміщень.

Матеріали справи не містять даних на якій підставі попередньому власнику ВАТ «Агропромисловий плодоовочевий комбінат» до відчуження нежитлової будівлі магазину належала земельна ділянка.

Придбавши нежитлові будівлі магазину та кафе, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не оформили у встановленому порядку правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

Однак, відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться правомірно набуте нерухоме майно, відноситься до дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника і землекористувача).

Згідно ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, в правовій системі України діє загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Тобто власнику будинку, будівлі, споруди має належати і речове право на земельну ділянку під таким будинком, будівлею, спорудою. Зумовлено це нерозривним зв`язком вказаних об`єктів, адже неможливо здійснювати правомочності власника нерухомості без користування земельною ділянкою під нею. Тому якщо нерухоме майно (будинок, будівля, споруда) належить особі на належній правовій підставі (що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами), то фактичне користування власником нерухомості такою земельною ділянкою вважається правомірним.

Така позиція підтримується Верховним Судом у сталій судовій практиці.

Так, Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.4 постанови від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначив, щоз огляду на приписи ст. 182, ч. 2 ст. 331, ст. 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім`я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення ст.212 ЗК У країнизастосуванню не підлягають.

Верховний Суд у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 910/4055/18 зазначив, що у вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, щосаме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування.Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. При цьому, відсутність у особи правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття,у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. У таких випадках положення ст. 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 910/22093/17, 04 квітня 2019 року у справі №910/2655/18, 24 липня 2019 року у справі № 910/10932/17, 14 травня 2020 року у справі №909/394/19 та 02 червня 2020 року у справі № 922/2417/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-цтакож дійшла до висновку, що не є правопорушеннямвідсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Чинне земельне та цивільне законодавствоімперативно передбачає перехід права на земельну ділянкув разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв управилах ст.120 ЗК України,ст.377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18).

У постановах від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, 19 травня 2020 року у справі № 127/10011/18, 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18 Верховний Суд звертав увагу, що ст.120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Отже, на момент отримання містобудівних умов та обмежень, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вважалися користувачами земельної ділянки у зв`язку із переходом до них права користування на земельну ділянку, на якій розміщені придбані ними будівлі.

Крім того, за положеннями ч.4 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на час виникнення правовідносин) реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.Аналогічна нормаміститься уп.7постанови КабінетуМіністрів Українивід 13квітня 2011року за№466«Деякі питаннявиконання підготовчихі будівельнихробіт».

З урахуванням наведеного, відсутність у відповідачів правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку не є правопорушенням та не може бути визнано як самовільне використання земельної ділянки.

Відтак, доводи позивача про самовільне зайняття відповідачами земельної ділянки не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Позивачем не доведено самовільного захвату оспорюваної земельної ділянки, оскільки відповідачами були проведені будівельні роботи з реконструкції належних їм об`єктів нерухомості на ділянці, що була виділена попереднім власникам будівель, що підтверджується матеріалами справи.

По-третє, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані, порушення капітальних несучих конструкції спірного об`єкту нерухомості та взагалі знесення будівлі і будівництво нового об`єкта нерухомості.

Так, з довідки ТОВ «ПРОФПРОЕКТ» за № 322612 від 26 червня 2018 року встановлено, що основна площа нежитлової будівлі складає- 442 кв.м., загальна площа 599,1 кв.м; збільшення загальної площі нежитлової будівлі до 599,1 кв.м. відбулось за рахунок поділу простору на два рівні (антресолі) без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок, що відповідно до законодавства не потребує отримання дозволу на проведення таких робіт і згідно п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (зі змінами та доповненнями) не є самочинним.

Позивачем не спростована інформація наведена у вказаній довідці.

Отже, на спірному об`єкті було проведено роботи зі зміною загальної, торгівельної (основної) та допоміжної площі без порушення капітальних несучий конструкцій, змінено конфігурацію будівлі без зміни зовнішніх геометричних розмірів його фундаментів у плані.

При цьому, з наявних в матеріалах справи технічних паспортів від 12 липня 2016 року та від 26 червня 2018 року не вбачається зміна зовнішніх геометричних розмірів фундаменту у плані (т.2 а.с.122,146 -148).

Доказів зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані та порушення капітальних несучих конструкцій будівлі суду не надано. Матеріали справи не містять доказів, що здійснена реконструкції за адресою: АДРЕСА_1 зумовила зміну конфігурації будівлі таким чином, що будівля вийшла за межі земельної ділянки, яка перебувала у користуванні попередніх власників будівлі.

Також позивачем не доведено факту, що відхилення від проєкту при здійсненні реконструкції нежитлової будівлі є істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб.

Висновок суду, що відповідачі повністю знесли об`єкт нерухомості та на місці його колишнього розташування розпочали нове будівництво, яке неможна віднести до реконструкції, не підтверджений належними та допустимими доказами та не знайшов підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Наданий суду акт перевірки за №000197, складений головним спеціалістом інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Лисим С.О. без зазначення номеру, за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду, не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ, з огляду на встановлення допущених порушень при його складенні рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі № 815/2392/18, яке набрало законної сили (т.1 а.с.76-97). Надані суду припис та протоколи про адміністративні правопорушення від 19 лютого 2018 року прийняті на підставі зазначеного акту.

Акт огляду об`єкту комунальної власності від 02 березня 2018 року також не є належним доказом у справі, з огляду на те, що не містить точних обмірів та розрахунків площі земельної ділянки, на які розташований спірний об`єкт, а з доданої фотофіксації неможливо встановити дату фіксації, адресу обстеження та ідентифікувати об`єкт (т.1 а.с.89-104).

З урахуваннямнаведеного,колегія суддівдійшла довисновку,що позивачемне обґрунтованопідстав захиступрав власниказемельної ділянкиу спосібзнесення забудови,не доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що спірний об`єкт відповідає ознакам самочинного будівництва. Тому відповідно правових підстав для знесення нежитлової будівлі колегія суддів не вбачає.

Щодо вимог про скасування реєстрації декларації

В сенсі положень ст.39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» реєстрація декларації може бути скасована у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення у ній недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема ст.39-1, встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

При цьому, такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом: об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об`єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта. Наявність інших недостовірних даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації.

Таким чином, наслідки у вигляді скасування реєстрації декларації можуть застосовуватись уповноваженим органом винятково у разі повідомлення в цій декларації недостовірних даних, які дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, Верховним Судом у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 814/1914/16, 26 червня 2018 року у справі № 826/20445/16, 18 жовтня 2018 року у справі № 695/3442/17.

Колегією суддів встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірний об`єкт містобудування відповідає ознакам самочинного будівництва, а отже реєстрація декларації про початок будівельних робіт не може бути скасована.

За правилами ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

Реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дій щодо реалізації наданого ним цією декларацією права на проведення будівельних робіт. Ненормативні правові акти суб`єкта владних повноважень, враховуючи також і наявність делегованих повноважень, є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені таким суб`єктом після їх виконання. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 лютого 2020 року у справі № 826/8793/18.

Отже, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації, остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного.

Наслідки у вигляді скасування реєстрації декларації можуть застосовуватись уповноваженим органом виключно у разі повідомлення в цій декларації недостовірних даних, які дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом. Водночас, як зазначено вище, судом апеляційної інстанцій не встановлено ознак самочинного будівництва. Наявність даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації. Тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт після її виконання.

При цьому, колегією суддів враховано, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року у справі № 815/2392/18 скасовано наказ ДАБК «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт» за № 01-13/322 від 05 вересня 2017 року, який визнано судом протиправним. Тобто вказаний наказ прийнятий за відсутності законних підстав для скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Крім того, вимога про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт після реєстрації права власності не є ефективним способом захисту. Так, ефективним способом захисту є знесення самочинного будівництва за рішенням суду у разі доведення, що об`єкт має ознаки самочинного будівництва (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №826/12543/16, Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №815/3172/18, від 30 березня 2021 року у справі №826/5513/17). Позивачем, як зазначено вище, не доведено суду ознак самочинного будівництва.

Доводи апелянта про застосування строку позовної давності до вказаної вимоги не приймаються до уваги з огляду на те, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16). Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави (постанова Верховного Суду від 03 лютого 2022 року у справі № 758/10335/16-ц).

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вказаної вимоги, то суд відмовляє у її задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю, а не у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо вимог про скасування записів про право власності

Вимоги Одеської міської ради про скасування записів про право власності є неналежним спосіб захисту з огляду на таке.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливості отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п.5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

До 16 січня 2020 року була чинною редакція ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої: «У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься саме запис про скасування державної реєстрації прав».

Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, законодавець змінив зазначену норму, виклавши її наступним чином: «У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону».

Із зазначеного вбачається, що законодавець виключив з конструкції статті можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, у зв`язку з чим задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора не призведе до ефективного захисту прав, оскільки нормою воно не передбачене, а реєстратор, у свою чергу, отримуючи судове рішення про скасування запису, не зможе його виконати.

Тобто, починаючи з 16 січня 2020 року, скасування запису про проведену державну реєстрацію права не може привести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі.

Саме такий вектор правової визначеності прослідковується у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19, від 16 вересня 2020 року у справі №352/1021/19, від 03 вересня 2020 року у справі №914/1201/19.

Виконанню підлягають виключно судові рішення:

1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (постанова Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №910/10963/19).

Отже, Одеська міська рада, звертаючись 30 червня 2020 року до суду з даним позовом, в якому просила скасувати записи про право власності за №№ 16619552, 16619722, 26729818, 26974944, 26975821 обрала не вірний спосіб захисту, тому у їх задоволенні слід відмовити.

Доводи апелянтів щодо застосування строку позовної давності до вимоги про скасування записів про право власності №16619722 та 16619552 не заслуговують на увагу, з огляду на те, що суд відмовляє у її задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю, а не у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, рішення загальних зборів засновників та актів приймання-передачі

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 зазначено, що задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача).Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна.

Верховний Суд у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17 дійшов висновку, що визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.

Ефективним способом захисту порушених прав міської ради як власника земельної ділянки, на якій за позицією позивача здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до ч.4 ст. 376 ЦК України, за умови доведення самочинності будівництва.

Враховуючи недоведеність, що спірний об`єкт відповідає ознакам самочинного будівництва, підстав для визнання недійсним договорів купівлі-продажу, рішення загальних зборів засновників та актів приймання-передачі немає.

Крім того, оскаржені акти приймання-передачі не є правовстановлюючими документами. Так, правочин - це такий юридичний факт, який є належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків. В свою чергу, акт приймання-передачі розглядається як письмовий документ, який містить найменування сторін, предмет самої передачі і фіксує факт такої передачі. Тому відсутні правові підстави для визнання недійсним актів приймання-передачі як правочинів.

Позивачем не доведено обґрунтованість вимог в цій частині.

Враховано, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи(ст.12 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини зурахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним єсумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зісправедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс(п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

З огляду на викладене, позивач не довів суду порушення його права власності на земельну ділянку. Позивачем не доведено, що будівництво велось на самовільно зайнятій земельній ділянці, що реконструкція приміщення велась без дозволу чи належно затвердженого проєкту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Зазначене є підставою для відмови у позові, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 серпня 2020 року у справі № 296/5640/17, від 29 травня 2018 року у справі № 915/101/15.

Доводи апелянта ОСОБА_1 про порушення судом правил юрисдикції не заслуговують на увагу, з огляду на те, що Одеська міська рада звернулась до суду з даним позовом не у зв`язку з невиконанням розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 07 вересня 2017 року за №387, а у зв`язку з порушенням, на думку позивача, права власності на земельну ділянку, що належить територіальній громаді. Отже, спір має приватноправовий характер та має вирішуватись за правилами цивільного судочинства, що узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 520/15749/14-ц, від 04 грудня 2018 року у справі №915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 29 травня 2019 року у справі № 815/4063/15.

Доводи апелянта ОСОБА_2 щодо порушення судом процесуальних норм під час відмови у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Так, з матеріалів справи вбачається, що 24 листопада 2021 року представник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_2 надала суду клопотання про призначення експертизи (т.3 а.с.127-130). При цьому, у судовому засіданні 14 грудня 2021 року вказане клопотання залишено без розгляду (а ні відмовлено у задоволенні як зазначає апелянт), враховуючи, що підготовче засідання закрито та справа розглядається по суті (т.3 а.с.132). Матеріалами справи підтверджено, що підготовче судове засідання закрито судом першої інстанції 22 липня 2021 року (т.3 а.с.60-62). Клопотання пропризначення експертизина стадіїпідготовчого провадженнясторонами незаявлялось,а наданосуду представником ОСОБА_8 24листопада 2021року,тобто післязакінчення підготовчогосудового засідання.В сенсіположень ст.ст.83,84,116ЦПК Україниклопотання прозабезпечення доказів,в томучислі шляхомпризначення експертизи,подане післязакриття підготовчогосудового засіданнясудом нерозглядається,за виняткомвипадків колисторона обґрунтуєповажність причиннедодання такогодоказу абож заявленнявідповідного клопотанняна стадіїпідготовчого провадження. Таким чином, оскільки призначення експертизи є фактичним повернення справи на стадію підготовчого провадження, що є недопустимим на стадій розгляду справи по суті, а вказане клопотання подано до суду на стадії судового розгляду, то відповідно до положень ч.1 ст.126, ч. 2 ст.222 ЦПК Українисуд першої інстанції вірно залишив його без розгляду. При цьому, колегією суддів враховано, що апелянт не ставить питання про призначення експертизи на стадії апеляційного перегляду справи. З огляду на те, що протокольна ухвала суду про залишення без розгляду клопотання про призначення експертизи від 14 грудня 2021 року за положеннями ст.353 ЦПК України окремому від рішення суду оскарженню не підлягає, колегія суддів розцінює доводи апелянта в частині оскарження вказаної ухвали як заперечення на неї, що включені до апеляційної скарги на рішення суду у відповідності до положень ч.2 ст.353 ЦПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції

Доводи апеляційних скарг частково знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції та дають підстави для висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції постановлене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржене рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати (зокрема судовий збір) у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України підлягають перерозподілу.

З огляду на те, що:

-при подачіапеляційної скаргиОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 6306 грн. (т.3 а.с.195);

-при подачіапеляційної скаргиОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 6306 грн. (т.3 а.с.204 зворот),

з Одеської міської ради підлягає стягненню судовий збір на користь апелянтів.

Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2021 року скасувати.

Позов Одеської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , приватного підприємства «Бел-Маркет», за участю третьої особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування записів про право власності та про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва залишити без задоволення.

Стягнути з Одеської міської ради (місцезнаходження: м.Одеса, пл.Думська,1; код ЄДРПОУ: 26597691) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 6306 грн. (шість тисяч триста шість гривень).

Стягнути з Одеської міської ради (місцезнаходження: м.Одеса, пл.Думська,1; код ЄДРПОУ: 26597691) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 6306 грн. (шість тисяч триста шість гривень).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 грудня 2022 року.

Головуючий:

Судді: