Рішення

від 14.12.2022 по справі 513/730/21

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/730/21

Провадження № 2/513/28/22

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2022 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді - Рязанової К.Ю.,

за участю секретарів судового засідання - Фабрикатор Н.В., Челак В.В., Коржан О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Ільків М.М.,

представників відповідача - Кузменкова М.М, Головащенко К.Г., Козіна А.В.,

третьої особи - ОСОБА_2 ,

третьої особи - ОСОБА_3 ,

третьої особи - ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в смт Сарата в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ЮНІВЕС, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з додатковою відповідальністю Ренійське автотранспортне підприємство 15140, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

у серпні 2021 року представник позивача адвокат Ільків М.М. звернувся до суду з позовом до ПАТ СК ЮНІВЕС, в якому просить стягнути на користь позивача, що діє в інтересах ОСОБА_5 , страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 38400 гривень, відшкодування на утримання в розмірі 115200 гривень, пеню у розмірі 129209,87 гривень, три відсотки річних у розмірі 15228,46 гривень, інфляційні втрати у розмірі 35620,52 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 15 жовтня 2017 року в с. Миколаївка-Новоросійська Саратського району Одеської області на 95 км + 450 м автодороги Одеса-Рені, мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої автобус марки Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_7 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка від отриманих травм померла на місці пригоди. Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 , застрахована згідно полісу № АМ 0216866 у ПАТ Страхова компанія ЮНІВЕС. 27 грудня 2017 року на адресу відповідача було направлено заяву про виплату страхового відшкодування цивільному чоловіку загиблої - ОСОБА_1 , який діє в інтересах їхнього сина ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_9 . Загальна сума виплати страхового відшкодування, заподіяною смертю ОСОБА_8 становить 153600 гривень, з яких: ОСОБА_5 - 19200,00 гривень моральної шкоди та 57600 гривень відшкодування на утримання, для ОСОБА_9 - 19200 гривень моральної шкоди та 57600 гривень відшкодування на утримання. До матеріалів страхової справи долучено копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017160000000840 від 15 жовтня 2017 року. 20 лютого 2018 року на адресу відповідача направлено запит щодо одержання інформації про стан розгляду заяви. Листом № 18/05/03-12 від 03 травня 2018 року ПАТ СК ЮНІВЕС повідомлено про те, що рішення про виплату страхового відшкодування буде прийнято після отримання відповідачем відповідного рішення по кримінальній справі за фактом ДТП, вказавши, що відповідно до ст. 36 Закону страховик зупиняє розгляд справи до отримання вироку по кримінальній справі, який вступив в законну силу. 29 травня 2018 року на адресу відповідача було направлено заяву про страхову виплату в частині відшкодування моральної шкоди 38400,00 гривень на підставі заяви від 27 грудня 2018 року. Враховуючи тривалий період розгляду справи, у зв`язку із смертю ОСОБА_9 , розмір усього належного страхового відшкодування слід здійснювати на користь ОСОБА_5 , про що повідомлено заявою із долученням необхідних для прийняття рішення документів. 29 жовтня 2020 року на адресу відповідача було направлено заяву про долучення додаткових документів і виплату страхового відшкодування сину потерпілої ОСОБА_5 , а саме: моральну шкоду 38400 гривень, відшкодування на утримання 115200,00 гривень. Загальна сума страхового відшкодування завданого смертю ОСОБА_8 становить 153600,00 гривень. З рішенням страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування через зупинення строків розгляду справи і прийняття рішення про виплату страхового відшкодування не погоджується, вважає його безпідставним, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула третя особа - пішохід, цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіль марки Mersedes-Benz, держаний номер НОМЕР_1 , в силу вимог ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, настає незалежно від вини. Окрім цього, з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування минуло більше 90 днів, а потерпілі так і не отримали належного страхового відшкодування. Також позивач зазначив, що є всі законні підстави для стягнення з відповідача пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України для позивача, за період з 28 березня 2018 року по 21 липня 2021 року у розмірі 180118,85 гривень, з яких: пеня - 129209,87 гривень, три відсотки річних - 15288,46 гривень, інфляційні втрати - 35620,52 гривень.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 09 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та визначено справу розглядати у загальному позовному провадженні із проведенням підготовчого засідання.

31 серпня 2021 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ільків М.М. надійшла заява про збільшення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що з моменту звернення до суду із позовною заявою збільшилася кількість днів прострочення виплати страхового відшкодування, тому вважає за необхідне збільшити розмір позовних вимог з урахуванням суми нарахованої пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування та просили стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ЮНІВЕС на користь позивача ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_5 , страхове відшкодування у розмірі 38400,00 гривень моральної шкоди, 115200,00 гривень відшкодування на утримання, а всього 153600,00 гривень. Також представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 133380 гривень 22 копійки, три відсотки річних у розмірі 16071 гривня 19 копійок, інфляційні витрати у розмірі 35809 гривень 74 копійки, а всього 185261 гривня 15 копійок, а також понесені судові витрати у розмірі 10000 гривень.

16 вересня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача вважає необґрунтованими та передчасними вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 до ПАТ СК ЮНІВЕС, які містяться в позовній заяві про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування та зазначив, що у страхової компанії наразі не настав строк на прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування. Стаття 36 Закону №1961-IV встановлює для страхової компанії строки на здійснення страхового відшкодування. Відповідно до пункту 36.2 зазначеної статті такий строк починається з дня отримання заяви про страхове відшкодування та не може перевищувати 90 днів. Абзац 4 пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV визначає, що якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати коли стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. В обґрунтування позовних вимог позивачем по справі, додано обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160000000840 від 15 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_7 . Сама лише наявність обвинувального акта не встановлює обставини, за яких сталася дорожньо-транспортна пригода, та не є підтвердженням вини особи, якій оголошено підозру. Наразі справа за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160000000840, знаходиться в провадженні Арцизького районного суду Одеської області, яким листом вих.№3300/21-Вих від 26 квітня 2021 року надано інформацію, що наразі вина водія ОСОБА_7 не встановлена, а також не встановлені розмір заподіяної та відшкодованої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, Ренійським районним судом Одеської області розглядається справа №510/784/19 за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_10 в тому, що він порушив правила випуску в експлуатацію транспорту, які забезпечують безпеку дорожнього рух, що спричинило смерть ОСОБА_8 . Отже, у зв`язку з тим, що в провадженні двох судів наразі слухаються кримінальні справи по встановленню обставин дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинула ОСОБА_8 , на момент подання позову до суду строк прийняття страховою компанією рішення про здійснення страхового відшкодування не настав. З приводу відшкодування шкоди утриманцю померлого відповідач заперечує, оскільки з документів, доданих до матеріалів позовної заяви не встановлено факт, що ОСОБА_5 перебував на утриманні загиблої ОСОБА_8 . Також, у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника, до заяви про страхове відшкодування додаються: документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого; документи, що підтверджують доходи потерпілого за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік; документи, що підтверджують розмір пенсій, надані утриманцям внаслідок годувальника. Зазначені документи позивачем ані до страхової компанії, ані до суду не надані. Позовна заява містить вимоги про здійснення відшкодування в повному розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку на користь свого сина ОСОБА_5 , але до позовної заяви не долучено належних доказів, які свідчать про відсутність інших осіб, частка яких має бути врахована при визначенні розміру страхового відшкодування. Крім того, на адресу ПАТ Страхова компанія ЮНІВЕС 28 квітня 2021 року надійшла заява про страхове відшкодування від ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , заява про страхове відшкодування від ОСОБА_2 . З цього випливає, що заяви про страхове відшкодування, про які зазначає представник позивача взагалі не зрозуміло ким подавались і на підставі яких документів. З урахуванням всього вищевикладеного представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю та передчасністю.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 17 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 29 червня 2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, а також зазначив, що 15 жовтня 2017 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої автобус марки Mersedes-Benz, під керуванням водія ОСОБА_7 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка загинула. Цивільно-правова відповідальність водія відповідно до полісу застрахована у ПАТ Страхова компанія ЮНІВЕС. Позивач через своїх представників звертався до страхової компанії з метою виплати страхового відшкодування, у даних заявах просив стягнути на користь сина відшкодування у зв`язку із втратою годувальника та моральну шкоду. На сьогоднішній день позивач не отримав належні суми страхових виплат, у зв`язку із чим страхова компанія прострочила виплату страхового відшкодування, що є підставою для нарахування пені, у відповідності до положень статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та інфляційних витрати та трьох відсотків річних, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також наголосив на тому, що дорожньо-транспортна пригода відбулась за участю пішохода та автомобіля, обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 перебуває на розгляді в Арцизькому районному суді Одеської області, який був за кермом автомобіля та здійснив наїзд на пішохода. Крім того, відповідно до довідки, яка міститься в матеріалах справи ОСОБА_1 отримує допомогу в інтересах їх спільної із загиблою дитиною, що є підставою для отримання страхового відшкодування.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні 17 серпня 2022 року підтримав позицію викладену його представником та зазначив, що дійсно в дорученні від 13 грудня 2017 року стоїть його підпис. Заяву про залишення без розгляду написав, оскільки йому пояснили, що він може отримати страхову виплату без звернення до суду. До нього у 2017 році приїзжав представник страхової, який йому надавав допомогу в отриманні страхового відшкодування та ним була надана довіреність ЮК Центр Автовиплат Поліс. Оскільки з часу ДТП він досі не отримав відшкодування, з метою отримання відшкодування, він у 2021 році повторно звернувся до страхової, однак жодної виплати не отримав.

Представник відповідача ОСОБА_11 у судовому засіданні заперечила проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначила, що страхова компанія не відшкодовує шкоду, а відшкодовує страхове відшкодування, яке передбачене спеціальним законом, і відповідно до прийнятого рішення страховою відстрочено прийняття рішення до прийняття рішення по кримінальній справі, зміни до законодавства не вносились. Крім того, у страхової компанії не виникає обов`язку щодо сплати штрафних санкцій, оскільки цей строк ще не настав, то відповідно підстав для їх стягнення не має. Також, представник відповідача звернула увагу на те, що в матеріалах справи міститься ухвала Саратського районного суду Одеської області в якій зазначено, що позивач ОСОБА_1 довіреностей не надавав, і угоду не укладав з адвокатом Ільків М.М.

Третя особа, ОСОБА_3 , у судовому засіданні 17 серпня 2022 року, позовні вимоги підтримала та вказала на те, що вона пам`ятає той день коли батьком була підписана довіреність від 13 грудня 2017 року. В той день вони були на похоронах у с.Успенівка, та батько зателефонував та повідомив, що приїхав представник страхової компанії. Доручення було підписано батьком у сільській раді. Також, при цьому були присутні її чоловік, його брат, невістка та вона. До страхової компанії з приводу виплати страхового відшкодування, у зв`язку із загибеллю матері не зверталась. Також, зазначила, що нею пред`явлено позов до ОСОБА_7 та ТОВ Ренійське автотранспортне підприємство, будь-яких вимог до ПАТ СК ЮНІВЕС не пред`являла.

Третя особа, ОСОБА_2 , у судовому засіданні 17 серпня 2022 року, позовні вимоги підтримала, вказала на те, що ОСОБА_8 була її мамою, з будь-якими заявами з приводу виплат страхового відшкодування до ПАТ СК ЮНІВЕС не зверталась.

Третя особа, ОСОБА_4 , у судовому засіданні 17 серпня 2022 року, вказав на те, що ОСОБА_8 була його дочкою, із будь-якими заявами до ПАТ СК ЮНІВЕС не звертався.

У судове засідання 14 грудня 2022 року позивач та його представник - адвокат Ільків М.М. не з`явились, однак від представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

У судові засідання 28 листопада 2022 року та 14 грудня 2022 року представник відповідача не з`явився, причину не явки не повідомив, клопотань та заяв не подавав. Згідно повідомлення, яке повернулось на адресу суду, судова повістка на 14 грудня 2022 року на 14:00 годину отримана представником ПАТ СК ЮНІВЕС 06 грудня 2022 року.

У судове засідання 14 грудня 2022 року треті особи не прибули, разом з тим в матеріалах справи містяться заяви від ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про розгляд справи за їх відсутності.

У судове засідання 14 грудня 2022 року ОСОБА_3 не прибула, була повідомленою про час та місце розгляду справи, причину своєї неявки не повідомила.

У судові засідання третя особа, ОСОБА_6 , та представник третьої особи, товариства з додатковою відповідальністю Ренійське автотранспортне підприємство 15140, не з`являлись, причину своєї не явки не повідомляли. В матеріалах справи міститься заява товариства з додатковою відповідальністю Ренійське автотранспортне підприємство 15140, відповідно до якої представник товариства просить відмінити засідання суду та рішення надіслати на їх електронну адресу.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні 28 листопада 2022 року показала, що вона дійсно, як секретар Миколаївка-Новоросійської сільської ради посвідчувала доручення від 13 грудня 2017 року. До неї особисто приходив сам ОСОБА_1 разом із малими дітьми. Вона особисто не бачила людину на яку виписувалась довіреність, але ОСОБА_1 особисто телефонував цій довіреній людині і вона з нею спілкувалась. Хто то був, жінка чи чоловік, вона не пам`ятає. Також підтвердила те, що в довіреності її підпис, а також той факт, що ОСОБА_1 ставив свій підпис у довіреності у її присутності. Також нею були внесені відповідні відомості до книги реєстрації.

Вислухавши пояснення учасників справи, свідка ОСОБА_12 , оцінивши наведені сторонами доводи та заперечення щодо підстав та предмету позову, з`ясувавши фактичні обставини, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони гуртуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі та дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2017 року в с. Миколаївка-Новоросійська Саратського району Одеської області на 95 км + 450 м автодороги Одеса-Рені, мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої автобус марки Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_7 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка від отриманих травм померла на місці пригоди.

Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 , застрахована згідно полісу № АМ 0216866 у ПАТ Страхова компанія ЮНІВЕС.

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 15 жовтня 2017 року зареєстровано кримінальне провадження №12017160000000840 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 15 жовтня 2017 року зареєстровано кримінальне провадження №12018160000000611 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення у даних кримінальних провадженнях (у формі вироку, ухвали суду чи постанови слідчого про закриття кримінального провадження) не прийнято, судовий розгляд триває. Доказів протилежного суду не надано.

Факт смерті ОСОБА_8 підтверджується копією свідоцтва про смерть від 15 жовтня 2017 року серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_13 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 29 травня 1974 року Миколаївка-Новоросійською сільською радою Саратського району Одеської області.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану, відповідно до актового запису № 9 від 28 березня 1992 року, складеного виконавчим комітетом Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області, між громадянами ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровано шлюб, після реєстрації шлюбу ОСОБА_16 змінила прізвище на ОСОБА_17 . За даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, цей шлюб розірвано на підставі актового запису про розірвання шлюбу № 89 від 15 жовтня 1999 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Саратського районного управління юстиції в Одеській області.

ОСОБА_8 є матір`ю: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 22 грудня 1990 року; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00033860871; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 02 серпня 1997 року; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 10 грудня 2002 року; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 26 серпня 2008 року Миколаївка-Новоросійською сільською радою Саратського району Одеської області.

Тобто, на момент смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_18 , перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_1 , та мала дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 .

27 грудня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_19 , який на той час був уповноваженим представником ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , звернувся до ПАТ СК ЮНІВЕС з заявою на виплату страхового відшкодування з додатками.

03 травня 2018 року за вих №18/05/03-12 ПАТ СК ЮНІВЕС надано відповідь про те, що відповідальність власника транспортного засобу Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ СК ЮНІВЕС за полісом серії АМ № 0216866 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 15 жовтня 2017 року на 95 км+450 автодороги Одеса-Рені сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mersedes-Benz 0814, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 . Наразі дорожньо-транспортна пригода розглядається в кримінальній справі, яка знаходиться на стадії досудового розслідування. Відповідно до п. 36.3 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг строку на прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування буде прийнято страховиком у строки визначені законом.

Заява про страхову виплату в частині відшкодування моральної шкоди була надіслана представником ОСОБА_1 - ОСОБА_19 на адресу ПАТ СК ЮНІВЕС 29 травня 2018 року, в якій просили здійснити виплату страхового відшкодування в частині моральної шкоди 38400 гривень на підставі заяви від 27 грудня 2018 року.

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_8 , виданого 13 листопада 2018 року Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

ІНФОРМАЦІЯ_13 померла, ОСОБА_20 , що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 7, виданого 27 лютого 2020 року КП Саратської МСД.

17 серпня 2020 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_21 до ПАТ СК ЮНІВЕС була надіслана досудова вимога про виплату страхового відшкодування, в якій вимагали невідкладно (протягом 7 календарних днів) провести виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 153600 гривень.

Відповідно до довідки № 381 від 11 червня 2020 року виданої Управлінням соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , отримував державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника з грудня 2019 року по травень 2020 року у розмірі 1638 гривень, за винятком квітня 2020 року, де державна допомога склала 2638 гривень.

Також, ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 , 22 квітня 2021 року повторно звернувся із заявою на адресу ПрАТ СК ЮНІВЕС, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування.

З відповіді № 1500-0603-7/149928 від 29 листопада 2021 року, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1 , як отримувач пенсії по втраті годувальника на малолітнього сина ОСОБА_5 , на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області не перебуває та пенсію не отримує.

З відповіді № 1500-0703-7/2905 від 10 січня 2022 року, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, згідно наявних даних, які містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, за застраховану особу ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 у період з 01 вересня 2016 року по 01 жовтня 2017 року, як за найманого працівника, страхувальники не звітували. Також, ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_11 , як отримувач пенсії, не перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. Пенсія на утриманців внаслідок втрати годувальника ОСОБА_8 не призначалась. В телефонному режимі з`ясовано, що дітям померлої ОСОБА_8 призначена державна соціальна допомога в управлінні соціального захисту населення.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Закон) є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно з частиною 1 статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 7 Закону України Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Дорожньо-транспортна пригода відповідно до визначення наведеного у законі це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону, особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Між тим, відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (ч.2 ст. 1168 ЦК України).

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 8 постанови від 01 березня 2013 року №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Верховний Суд України 03 грудня 2014 року, при розгляді цивільної справи №6-183цс14 зробив правовий висновок, відповідно до якого законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Таким чином, зазначена ДТП є страховим випадком і заподіяна позивачу ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , як сина загиблої моральна шкода підлягає відшкодуванню, і такий обов`язок покладається на страховика.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2022 року № 447/2222/20.

Відповідно до відзиву на позовну заяву представник відповідача зазначає, що сума страхового відшкодування моральної шкоди, з урахуванням кола осіб, які мають право на її одержання, має бути поділена на інших осіб, які потенційно можуть мати право на отримання страхового відшкодування, зокрема інші діти померлої, чоловік та батько загиблої.

Водночас, суд відноситься критично до вказаних доводів виходячи із положень підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону, а також з того, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданого 13 листопада 2018 року Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , інші особи, які мають право на її одержання страхового відшкодування, в межах визначеного законодавством строку, до страхової з відповідними вимогами не звертались.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зазначено, що «у системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права».

У постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 465/4287/15, провадження № 14-406цс19), розглядаючи справу за позовом фізичної особи до ПрАТ «УПСК» про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди, Велика Палата Верховного Суду визначила, що «зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає», а «тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування».

Дорожньо-транспортна пригода мала місце 15 жовтня 2017 року, 17 жовтня 2020 року вийшов трирічний строк, який надавав право іншим потерпілим звертатись із вимогою про виплату страхового відшкодування. Єдиною особою, яка заявила свої вимоги на отримання страхового відшкодування, є позивач, який діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Таким чином, на підставі п. 27.3 ст. 27 Закону, позивач який діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , має право на отримання відшкодування моральної шкоди в розмірі 12 мінімальних розмірів заробітної плати, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.

Відповідно до абз. 1 ст. 8 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 19,34 гривні.

Тому, позивачем який діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який внаслідок ДТП втратив близьку людину - мати, належними та допустимими доказами обґрунтовано розмір моральної шкоди (3200 грн (розмір мінімальної заробітної плати) х 12 (місяців)= 38400 грн, який відповідає вимогам ст. 27.3 та 27.4 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Згідно ст. 27.1 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1200 ЦК України шкода відшкодовується: чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки № 4 від 01 березня 2013 року страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюються в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК та розділом III Закону № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, позивач який діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , з огляду на те, що інші особи не звертались у межах визначеного строку підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону із заявами про виплату страхового відшкодування, а також те, що малолітній перебував на утриманні матері, протилежного суду не надано, має право на розмір страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого НОМЕР_10 ) 115200,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Доводи представника відповідача, що страхова компанія фактично не порушувала прав та законних інтересів позивача, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , оскільки судове рішення в кримінальному провадженні № 12017160000000840 за фактом скоєння ДТП ОСОБА_7 , та в кримінальному провадженні №12018160000000611 стосовно ОСОБА_10 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.287 КК України, не прийнято та на теперішній час вину судом не встановлено, суд відхиляє як не обґрунтовані, з таких підстав.

Згідно з пунктом 27.1. ст. 27 Закону страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Цим Законом не встановлено, що страхуванню підлягає кримінальна відповідальність особи, що керує чи володіє транспортним засобом, яка спричинила шкоду, а передбачено, що страховик відшкодовує майнову шкоду, завдану внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Обставин щодо відсутності підстав для здійснення страхового відшкодування у відшкодування моральної шкоди та на утримання, що передбачені ст. 32, 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідачем доведено не було.

Відповідно до загальних норм відшкодування шкоди, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала (ст.1167, 1187 ЦК України).

Тобто, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Відповідно до пункту 35.1. ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Така заява подана відповідачем 27 грудня 2017 року, повторно заява подана 29 травня 2018 року.

Пунктами 36.1 і 36.2 ст. 36 Закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно з абз. 5 пункту 36.2. ст. 36 Закону протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

З аналізу вказаних норм законодавства, суд приходить до висновку, що обов`язок по прийняттю рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та здійснення виплати такого відшкодування, або ж прийняття рішення про відмову в проведенні такої виплати у відповідача виник з дня подання позивачем відповідної заяви про здійснення страхового відшкодування і повинен бути виконаний не пізніше ніж на 90 день з дня подання позивачем відповідної заяви.

В порушення наведених норм матеріального закону відповідач, отримавши інформацію про дорожньо-транспортну пригоду, не вчинив дій передбачених ст. 34 Закону і не встановивши підстав для відмови у прийнятті такого рішення згідно ст. 37 цього Закону, не оспорюючи обставини страхового випадку і заявлені членом сім`ї загиблого (позивач, діяв в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , який являється сином загиблої, та ОСОБА_9 дочки загиблої) вимоги про відшкодування моральної шкоди, рішення про здійснення страхового відшкодування не прийняв, як і не прийняв рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Питання вирішено у не визначений Законом спосіб призупинення розгляду заяви через відсутність на час розгляду заяви документального підтвердження вини особи, у зв`язку із не набранням законної сили судового рішення за результатом розгляду кримінальної справи.

Тому, доводи відповідача з приводу призупинення розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування суд вважає неспроможними з огляду на те, що відповідно до преамбули Закону, він регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтями 5 Закону визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Оскільки наведеним матеріальним законом визначено правовий механізм врегулювання обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу із чітко визначеними правами і обов`язками страхувальника, водія застрахованого транспортного засобу, страховика, потерпілої особи, а у разі настання її смерті,- права і обов`язки членів її сім`ї, ПАТ СК ЮНІВЕС після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду діяло неправомірно. А саме, за відсутності підстав для відмови у прийнятті рішення про виплату страхового відшкодування у зв`язку із не встановленням винних дій водія застрахованого транспортного засобу, вчинив не передбачені Законом дії - призупинив розгляд заяви на виплату страхового відшкодування, чим фактично позбавив позивача, який діяв в інтересах дітей загиблої права на отримання такої страхової виплати у строки, встановлені Законом.

Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення страхового відшкодування 27 грудня 2017 року, то обов`язок по прийняттю відповідного рішення та здійсненню страхової виплати виник у відповідача, після спливу 90 днів з дня подання вказаної заяви.

Також, суд критично відноситься до посилань представника відповідача щодо відмови у позові з підстав того, що в матеріалах справи міститься ухвала Саратського районного суду Одеської області в якій зазначено, що позивач ОСОБА_1 довіреностей не надавав, і угоду не укладав з адвокатом Ільків М.М.

Так, в судовому засіданні 17 серпня 2022 рок позивач ОСОБА_1 підтвердив, що ним була надана довіреність ТОВ ЮК Центр Автовиплат Поліс, яка посвідчена секретарем М-Новоросійської сільської ради. У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 підтвердила обставини надання позивачем ОСОБА_1 довіреності. Будь-яких відомостей на спростування вказаного представником відповідача не надано. Також, в межах розгляду даної справи позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №23.06.2021 від 23 червня 2021 року з адвокатом Ільків М.М.

Щодо стягнення пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 133380,22 гривень, три відсотка річних у розмірі 16071,19 гривень, інфляційних витрат у розмірі 35809,74 гривень, то суд дійшов таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч. 3 ст.510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, ч.2 ст.625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Згідно із ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За правилами ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За ч. 1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Тобто відповідальність страховика, передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ч. 2 ст. 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов`язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах.

У справі, яка розглядається, листом від 03 травня 2018 року №18/05/03-12 ПрАТ СК ЮНІВЕС повідомило позивача про припинення перебігу строку для прийняття страховиком рішення щодо виплати позивачу страхового відшкодування до дати набрання рішенням у такій справі/провадженні законної сили та повідомлення про даний факт страховика, як це передбачено п.36.2 статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Станом на дату ухвалення рішення у цій справі відомості щодо результату розгляду кримінальної справи за фактом ДТП у матеріалах справи відсутні, питання про виплату позивачу страхового відшкодування вирішується даним рішенням.

Таким чином, в частині вимог щодо стягнення пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 133380,22 гривень, три відсотка річних у розмірі 16071,19 гривень, інфляційних витрат у розмірі 35809,74 гривень належить відмовити, з огляду на те, що на момент звернення позивача до суду з позовом між ним та ПАТ СК ЮНІВЕС не виникло боргових зобов`язань, що виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої пунктом 36.5 статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наведене узгоджується із висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2022 №447/2222/20.

При зверненні до суду із даним позовом позивач не сплачував судовий збір, так як відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - в справах про відшкодування шкоди заподіяної зокрема ушкодженням здоров`я.

При зверненні до суду із даним позовом підлягав до сплати судовий збір в розмірі 3337,19 гривень.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог суд стягує судовий збір з ПАТ СК ЮНІВЕС в дохід держави у сумі 1536 гривень 00 копійок.

Крім того, позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10000,00 гривень.

На підтвердження розміру понесених витрат позивачем було подано договір про надання професійної правової допомоги від 23 червня 2021 року № Б/н, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001100, ордер від 21 липня 2021 року №1087280, квитанцію №159 на суму 10000 гривень, та опис виконаних робіт.

Відповідно до детального опису надання послуг, виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 23 червня 2021 року, адвокат Ільків М.М. надав клієнту юридичні послуги відповідно до договору, вартість яких становить 10000,00 гривень, з них: аналіз документів, наданих клієнтом, та формування правової позиції щодо захисту порушених прав - 4000,00 грн, підготовка та написання позовної заяви - 3000,00 грн, підготовка та написання інших процесуальних документів (відзиву, адвокатських запитів, клопотань, заяв) - 3000,00 грн.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 цієї статті).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 цієї статті).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21) міститься висновок про те, що апеляційний суд не звернув уваги, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Матеріали справи містять клопотання ПАТ СК ЮНІВЕС про зменшення розміру витрат на правову допомогу з посиланням на безпідставність суми гонорару визначеного в розмірі 10000,00 грн та пропозицією його зменшення.

Беручи до уваги клопотання ПАТ СК ЮНІВЕС про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд враховує критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності вважає обґрунтованим зменшення вказаних витрат до розміру 7000,00 гривень.

Керуючись ст.ст.23, 526, 510, 613, 625, 992, 999, 1200, 1166 - 1187, 1193 ЦК України, ст.ст. 1, 6, 9, 22-31, 35-37, 41 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ст.7 Закону України Про страхування, ст.ст.5, 13, 76-83, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ЮНІВЕС, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з додатковою відповідальністю Ренійське автотранспортне підприємство 15140, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ЮНІВЕС на користь ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 38400 гривень 00 копійок, відшкодування на утримання у сумі 115200 гривень 00 копійок, а всього разом - 153600 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот) гривень 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ЮНІВЕС на користь ОСОБА_1 судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ЮНІВЕС на користь держави судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складене 14 грудня 2022 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_11 , виданий 07 серпня 1997 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Ільків Микола Миколайович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001100 від 07 серпня 2018 року виданого Радою адвокатів Львівської області, м.Рудки, вул. Зарічна, 5, Самбірський район, Львівська область.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ЮНІВЕС, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, 3 під`їзд, 6 поверх, код ЄДРПОУ 32638319.

Представник відповідача: Головащенко Ксенія Геннадіївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №6370 виданого 11 квітня 2019 року Радою адвокатів міста Києва.

Третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Ренійське автотранспортне підприємство 15140, м. Рені, вул. Болградська, 96 Одеська область, код ЄДРПОУ 22511592.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянка України, паспорт серії НОМЕР_13 , виданий 05 червня 2014 року Саратським РС ГУ ДМС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_14 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянка України, паспорт серії НОМЕР_15 , виданий 05 березня 2017 року Саратським РС ГУ ДМС України в Одеській області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_16 , виданий 10 березня 1997 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_17 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_6 , громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя К. Ю. Рязанова