Постанова

від 13.12.2022 по справі 910/2706/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2022 р. Справа№ 910/2706/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Разіної Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022

у справі № 910/2706/22 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Крістал-3"

про стягнення 146 675, 71 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Крістал-3" про стягнення 146675,71 грн, з яких: 116 747,18 грн - заборгованість за надані послуги з постачання питної води та водовідведення, 17 333,99 грн - інфляційні втрати, 5769,49 грн - 3% річних, 987,69 грн - пені та 5837,36 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №03037/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 05.09.2003 за період з 01.09.2019 по 30.09.2021 в частині виконання зобов`язань з оплати послуг за водопостачання та водовідведення.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 відмовлено повністю у задоволенні позову.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем в судовому порядку наявності правових підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги з постачання питної води та водовідведення, інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі № 910/2706/22 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції позивач зазначає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне встановлення обставин, які мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що місцевим господарським судом не взято до уваги належні та допустимі докази, які підтверджують низку юридичних фактів, а саме те, що: договір між сторонами спору в загальному порядку нечинним не визнався; фактичне виконання відповідачем обов`язків за договором, зокрема споживання послуг, підтверджується підписаними первинними документами (актами зняття показань), а також визнання відповідачем виставлених позивачем рахунків, що підтверджується частковими сплатами відповідачем за вказаними вище рахунками; аналіз законодавства у сфері ліцензування певних видів господарської діяльності підтверджує, що відповідачу для надання послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у будинках, що ним обслуговується ліцензія не потрібна, оскільки цей вид діяльності не відноситься до ліцензованих.

Узагальнений виклад позиції відповідача

Відповідач не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі № 910/2706/22 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/2706/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі № 910/2706/22 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Михальської Ю.Б., Разіної Т.І. Вирішено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

05.09.2003 між ВАТ "АК "Київводоканал" (назву якого змінено на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (постачальник, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Крістал-3" (абонент, відповідач) укладено договір № 03037/4-05 про надання послуг водопостачання та водовідведення (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод, а абонент зобов`язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна", та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об`ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обліковими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5 договору).

За правилами з п. 3.6 договору щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Договір є безстроковим і діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1 договору).

Згідно із планового наряду № 2709093 від 27.09.2017 (особовий рахунок 424-14), за адресою: вул. Північна, 16, м. Київ, встановлено лічильник води № 9889622, абонент - ПАТ "Київенерго".

Відповідно до планового наряду № 2602033 від 26.02.2019 (особовий рахунок 424-15) за адресою: вул. Північна, 16, м. Київ встановлено лічильник води № 9846650, абонент - ЖБК "Крістал-3".

Згідно з нарядом №110006 від 01.10.2019 2019 (особовий рахунок 424-15) за адресою: вул. Північна, 16, м. Київ, знято лічильник № 9846650 та встановлено лічильник № 9251922.

За обґрунтуваннями позивача, у період з 01.09.2019 по 30.09.2021 відповідачу було надано послуги з водопостачання та водовідведення на суму 923 831,37 грн, з яких останнім було сплачено 807 667,20 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 116 747,18 грн (з урахуванням перерахування на суму 583,01 грн).

На підтвердження факту надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.09.2019 по 30.09.2021 та обґрунтування визначених у розрахунках обсягів спожитих послуг, позивачем надано у матеріали справи: акти № 05-424-15 обстеження та зняття показань з приладу обліку за вересень 2019 - березень 2020, травень 2021 - серпень 2021 (прилад обліку № 9251922); акти № 05-424-014 обстеження та зняття показань з приладу обліку вересень 2019 - березень 2020, травень 2021 - серпень 2021 (прилад обліку № 9889622).

За розрахунками позивача, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 116 747,18 грн.

Разом з цим, посилаюсь на прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати послуг з водопостачання та водовідведення, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати, 3% річних, пеню та штраф.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 відмовлено повністю у задоволенні позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуване судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору правильно зазначив, що такий договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Отже, укладення між позивачем та відповідачем договору № 030037/4-05 про надання послуг водопостачання та водовідведення від 05.09.2003 було спрямоване на отримання останнім таких послуг та одночасного обов`язку із здійснення їх оплати.

За приписами ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" врегульовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Послуги з централізованого постачання холодної води, централізованого постачання гарячої води та водовідведення за своїм функціональним призначенням належать до житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоуправління, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 02.10.2012 №5400-VI) правовідносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

26.04.2014 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 №1198-VII, яким, зокрема, внесено зміни до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Так, враховуючи внесені Законом України від 10.04.2014 № 1198-VII зміни, ст. 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" встановлює, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Разом з цим, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 307 від 22.03.2017 (чинна з 19.05.2017) вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення визначено таким, що підлягає ліцензуванню.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 18.05.2017 № 2047-VIII) передбачено, що питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 18.05.2017 №2047-VIII) суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила).

Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими, виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 Правил).

Згідно з п. 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

За правилами п. 3.13 Правил суб`єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідач не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, не є підприємством питного водопостачання, у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення.

При цьому, судова колегія зауважує на тому, що позивачем не подано належні та допустимі докази в обґрунтування того, що відповідач є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, зокрема будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північна, 16.

Також, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що позивачем не подано належні та допустимі докази в обґрунтування того, що квартири у будинку, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Північна, 16 перебувають у власності відповідача - ЖБК "Крістал-3", а не його мешканців та наявності у кооперативу, як власника квартир (будинку) права споживати надані позивачем за укладеним між ними договором комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню та, відповідно наявності права виступати стороною цього договору.

Разом з цим, позивачем не надано суду доказів того, що усі співвласники вказаного будинку є членами ЖБК, тому доводи позивача про те, що відповідач є споживачем відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є необгрунтованими.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

Відповідно до ст. 607 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те, що неможливість виконання зобов`язань за укладеним сторонами договором з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договори на надання послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення, а також з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідних ліцензій, яких у відповідача немає.

При цьому, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відповідач не є балансоутримувачем теплового пункту, до якого здійснюється подача води, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за такі комунальні послуги. Тобто, у відповідача не відсутнє право виступати стороною в договорі.

Водночас, саме позивач, як виконавець послуг, зобов`язаний був укласти прямі договори із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами, які й повинні їх оплачувати.

Аналогічні правові висновки викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постановах від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, від 16.04.2018 у справі № 910/1541/16, від 11.10.2019 у справі № 910/3319/18, від 02.12.2019 у справі № 910/12597/18, від 10.01.2020 у справі № 910/17776/17.

Посилання позивача на те, що укладений сторонами договір є дійсним, у встановленому законодавством порядку недійсним не визнавався, та підлягає виконанню сторонами, колегією суддів відхиляється, зважаючи на положення ст. 607 Цивільного кодексу України, у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".

За таких обставин, встановивши, що відповідач втратив право виступати стороною договору, у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає - набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", яким внесено зміни, зокрема, до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", тоді як, на позивача покладено обов`язок укладення договорів на водопостачання та водовідведення зі споживачами вказаних послуг, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 116 747,18 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, судом першої інстанції за результатами розгляду спору також правомірно відмовлено у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що посилання та обґрунтування позивачем доводів апеляційної скарги враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та прийнято обґрунтоване рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Інші твердження позивача з приводу неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі № 910/2706/22 - без змін.

Матеріали справи № 910/2706/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

Т.І. Разіна