Постанова

від 07.12.2022 по справі 917/589/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Харків Справа № 917/589/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

за участі секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції за допомогою програми «EasyСon» апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (вх.№1127П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2022 у справі №917/589/22 (повний текст рішення складено 14.09.2022 суддею Ореховською О.О. у приміщенні господарського суду Полтавської області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромімпорт", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл", м.Полтава, Полтавська область,

про стягнення 380939,31 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпромімпорт" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх.№ 647/22 від 20.06.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" про стягнення 380939,31 грн за договором поставки №810 від 08.07.2019, з яких: 300000,00 грн основний борг, 43093,99 грн пеня, 7267,83 грн 3% річних, 30577,49 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позову посилається на невиконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару згідно з договором поставки №810 від 08.07.2019.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.09.2022 у справі №917/589/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромімпорт" 300000,00 грн основного боргу, 30577,49 грн інфляційних втрат, 7045,61 грн 3% річних та 41759,35грн пені, 24897,83 грн витрат на професійну правничу допомогу, 5690,65 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив, що згідно з пунктом 2 специфікації оплата товару здійснюється за фактом поставки протягом 15-ти банківських днів з дати поставки. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 803766,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №14 від 15.09.2021 та товарно-транспортною накладною №Р-14 від 15.09.2021.

Господарським судом встановлено, що строк оплати за поставлений товар є таким, що настав. Відповідач оплату товару здійснив частково, за розрахунком позивача заборгованість відповідача за поставлений товар станом на дату звернення з позовом становить 300000,00 грн, при цьому заборгованість виникла ще до початку війни в Україні. Поставка товару позивачем була здійснена 15.09.2021 (видаткова накладна № 14 від 15.09.2021), а, отже, кінцевим строком оплати товару є 06.10.2022. Строк виконання зобов`язань по оплаті товару настав більше ніж за 4 (чотири) місяці до початку війни в Україні, а відтак у відповідача було достатньо часу для проведення розрахунку. Господарський суд зазначив, що відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від самого зобов`язання. До того ж позивач не нараховує пеню за період з моменту виникнення форс-мажорних обставин - з 24.02.2022. Господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин як на підставу у відмові в задоволенні позову, а відтак і про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 300000,0 грн. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 07.10.2021 до 23.02.2022 у розмірі 7267,83 грн, інфляційні втрати за загальний період з жовтня 2021 по лютий 2022 у розмірі 30577,49 грн, пені за загальний період з 07.10.2021 по 23.02.2022 у розмірі 43093,99 грн, господарський суд виходив з того, що дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до приписів ст.625 Цивільного кодексу України та для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 10.5 договору. Перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування інфляційних втрат, господарський суд встановив, що розраховані позивачем розміри не перевищують розрахованих судом сум, у зв`язку з чим задовольнив вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 30577,49 грн за порушення грошових зобов`язань за договором. При перевірці наданого заявником розрахунку в частині нарахування 3% та пені господарський суд встановив, що сума зазначених нарахувань є завищеною у зв`язку з тим, що позивачем при здійсненні обрахувань до розрахунку помилково включено дати часткового погашення боргу. Здійснивши перерахунок 3% та пені (у межах зазначеного заявником періоду, з урахуванням здійснених відповідачем проплат) господарський суд дійшов до висновку про задоволення за вказаний період 3% річних у розмірі 7045,61 грн та пені - 41759,35 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних та пені відмовлено. Також господарським судом розподілено судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2022 у справі №917/589/22, ухвалити нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Техпромімпорт" у задоволенні позовних вимог повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що постановою Національного банку України №44 від 08.03.2022 "Про внесення змін до постанови Національного банку України від 24.02.2022 №18" зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь. Як вказує апелянт, листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України. Зазначені обставини діють з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Дана обставина є загальновідомою та не потребує доказування. Апелянт зазначає, що відповідно до умов розділу 9 договору поставки №810 від 08.07.2019 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, а також, якщо ці обставини або їх наслідки безпосередньо вплинули на виконання договору. При цьому строк виконання зобов`язань за договором відсувається пропорційно часу протягом якого діяли такі обставини (їх наслідки). Відповідач стверджує, що не має можливості виконати свої зобов`язання перед позивачем у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а саме: введенням на території України воєнного стану, забороною правлінням НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь. Також зазначає, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, що у тому числі підтверджується реєстром документів з 07.09.2022 по 08.09.2022, відповідно до якого відповідач перерахував позивачеві 1038762,00 грн у погашення заборгованості, у тому числі і за договором №810.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (вх.№1127П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2022 у справі №917/589/22. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 07.12.2022 о 09:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №132. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання строк відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання письмових заяв, клопотань тощо. Відзив, заяви, клопотання можуть бути надіслані на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.ua) з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи. Учасникам справи - невідкладно повідомити суд про отримання цієї ухвали, зокрема, шляхом надсилання засвідченого електронним цифровим підписом уповноваженої особи відповідного повідомлення на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду. Запропоновано учасникам справи заздалегідь письмово повідомити суд про намір і можливість взяти участь у судовому засіданні для своєчасного вжиття заходів з організації його проведення. З метою уникнення загрози для життя і здоров`я учасників судового процесу - рекомендовано взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" або надсилати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромімпорт", адвоката Оніщенка А.Ю., про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 07.12.2022 о 09:30 год.у справі №917/598/22. Ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл", адвоката Остапенка О.П., про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 07.12.2022 о 09:30 год. у справі №917/598/22. Ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

10.11.2022 від позивача до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив (вх.№7017) на апеляційну скаргу, в якому зазначає про недобросовість поведінки відповідача в контексті обов`язковості виконання договірних зобов`язань стороною договору, а також вчиняються із зловживанням права. Постановою НБУ від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стан справі» у зв`язку із війною вводився ряд посилених заходів у банківській системі. При цьому до постанови вносилися неодноразово зміни і доповнення. Системно аналізуючи усі зміни до постанови, у тому числі пункту 15, можна встановити, що до 04.03.2022 (до дати внесення змін постановою НБУ №36 від 04.03.2022) взагалі не існувало перешкод для відповідача здійснити розрахунки з позивачем. А саме, сплатити існуючу заборгованість за договором, строк якої настав 06.10.2021. Разом з тим, відповідач не проводив такі розрахунки у порушення умов договору. Крім того, постанова НБУ від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стан справі» у чинній редакції на день вирішення спору в суді містить ряд механізмів і виключень, за допомогою яких відповідач мав право здійснити розрахунки з позивачем. Зокрема, здійснювати безготівкові розрахунки без обмежень (пункт 4 постанови); згідно з пунктом 15 постанови: «Зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України: ….. 2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів». Згідно зі ст.6 Податкового кодексу України «Поняття податку та збору» в Україні існують податки та збори, які є обов`язковими згідно з визначеннями цієї статті. Разом з цим, постанова НБУ від 24.02.2022 №18, крім податків і зборів, дозволяє здійснювати видаткові операції (безготівкові в Україні) щодо інших обов`язкових платежів. У законодавчій площині до «інших обов`язкових платежів» відносяться платежі, обов`язковість яких ґрунтується на Законі, серед яких можуть бути платежі за виконавчим провадженнями на виконання судових рішень, а також за договорами, правочинами, які відповідно до Закону є обов`язкові, як для сторін, так і для клієнтів і банків, у силу договорів на обслуговування банківських рахунків і т.д. Згідно з пунктом 15-2 постанови Національний банк України приймає рішення щодо здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб, зазначених у пункті 15 цієї постанови, на підставі відповідних звернень (клопотань) державних органів України, які надаються у зв`язку зі здійсненням такими юридичними особами важливих функцій та/або надання важливих послуг, підписаних керівником державного органу або особою, яка його заміщує». На думку позивача, доводи відповідача про обмежувальні заходи, встановлені зазначеною постановою НБУ, не знаходять своє підтвердження, а тим більше не можуть бути визнані у цій справі форс-мажорною обставиною. Позивач, посилаючись на приписи частини 3 ст.5, ст.42, 44 Господарського кодексу України, зазначає, що складнощі, які виникли у відповідача із виконанням спірного договору, охоплюються його (відповідача) підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення позивача від виконання прийнятих на себе обов`язків за договором. Стосовно посилань відповідача, що він зазнав дії форс-можорних обставин, зазначає, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торговопромислової палати. При цьому лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1, на який міститься посилання в апеляційній скарзі, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства. За відсутності у матеріалах справи сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, є необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань. Просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2022 у справі № 917/589/22 -залишити без змін. Стягнути з відповідаа на користь позивача судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10000,00 грн.

Також 10.11.2022 від представника позивача через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява (вх.№7020) про розподіл судових витрат, в якій заявник з урахуванням приписів ст.123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України просить стягнути з ТОВ «Сервіс Ойл» на користь ТОВ «Техпромімпорт» судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10000,00 грн.

У судовому засіданні 07.12.2022, яке проходило в режимі відеоконференції за допомогою програми «EasyСon», представник апелянта підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи учасників справи, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

08.07.2019 між ТОВ "Техпромімпорт" (постачальник) та ТОВ "Сервіс Ойл" (покупець) укладено договір поставки №810, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю товар згідно зі специфікаціями до договору, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і своєчасно оплатити, цей товар.

Найменування, асортимент, кількість і ціна товару вказуються в специфікаціях до договору. Специфікації підписуються обома сторонами за цим договором і є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 1.3 договору факт поставки товару підтверджується належним чином оформленими і підписаними обома сторонами документами (товарно-транспортні накладні, витратні накладні). У разі доставки товару покупцю із залученням перевізника, постачальник оформляє товарно-транспортну накладну в 4-х примірниках. Перший примірник товаротранспортної накладної залишається у постачальника, другий - передається водієм (експедитором) покупцю, третій і четвертий примірники, засвідчені підписом уповноваженого представника покупця (у разі потреби і печаткою або штампом покупця), передаються покупцем перевізнику.

Відповідно до пункту 2.2 договору постачальник зобов`язаний поставити товар, що суворо відповідає найменуванням, асортименту, іншим вимогам, чітко визначеним у специфікаціях до договору , а також повністю відповідає вимогам, вказаним у паспортах, сертифікатах, що супроводжують товар, або інших документах, що підтверджують якість товару.

Ціна товару розраховується на умовах поставки, вказаних у специфікаціях до цього договору, і вказується в українських гривнах (пункт 3.1 договору).

У пункті 3.2 договору сторони погодили, що загальна сума договору визначається сумами усіх специфікацій до цього договору, підписаних обома сторонами.

Покупець здійснює оплату за поставлену партію товару згідно з умовами, визначеними в специфікаціях до цього договору (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору товар постачається автомобільним транспортом на умовах, вказаних у специфікаціях. Вантажоодержувачем є ТОВ "Сервіс Ойл".

Згідно з пунктом 5.2 договору строк поставки товару вказується сторонами у відповідній специфікації.

Датою поставки товару є дата отримання товару покупцем і підписання сторонами відповідної витратної накладної на товар (пункт 5.3 договору).

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається з моменту передачі товару покупцю за витратною накладною (пункт 5.4 договору).

Згідно з пунктом 5.6 договору разом з товаром постачальник зобов`язаний надати оригінали таких документів: витратна накладна; рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна; паспорт якості, виданий заводом-виробником; сертифікат відповідності; інші документи, що підтверджують якість товару (за необхідності).

За прострочення виконання зобов"язань з оплати товару постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати (пункт 10.5 договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині гарантійних зобов"язань - до закінчення строку їх виконання. У разі відсутності письмової заяви однієї зі сторін про припинення дії цього договору, поданої до моменту припинення дії договору, останній вважається продовженим на один календарний рік. Кількість разів продовження дії цього договору є необмеженою (пункт 12.1 договору) (а.с.30-39).

Відповідно до умов договору поставки №810 від 08.07.2019 сторонами підписано специфікацію №6 від 28.07.2021 до цього договору, яка є його невід`ємною частиною (а.с.37-39). У зазначеній специфікації сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну, а також умови оплати та поставки товару.

Загальна вартість товару згідно з зазначеною специфікацією становить 803766,00 грн.

Строк поставки -75 календарних днів з дати підписання поточної специфікації з правом дострокової поставки (строк виготовлення 60 календарних днів) (пункт 1 специфікації).

Умови оплати - оплата за фактом поставки протягом 15-ти банківських днів з дати поставки (пункт 2 специфікації).

Умови поставки - DDP (Інкотермс 2010) - склад покупця (м.Полтава, вул.Серьогіна, 3а, ТОВ "Сервіс Ойл" (пункт 3 специфікації).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар відповідно до специфікації №6 на загальну суму 803766,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №14 від 15.09.2021 (а.с.42) та товарно-транспортною накладною №Р-14 від 15.09.2021 (а.с.40-41), а також виставив відповідачу рахунок на оплату товару за №13 від 15.09.2021 на зазначену суму.

У порушення взятих на себе договірних зобов`язань відповідач оплату товару здійснив частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 453766,00 грн за платіжними дорученнями: №33855 від 26.10.2021 на суму 53766,00 грн, №35074 від 29.11.2021 на суму 50000,00 грн, №35750 від 24.12.2021 на суму 250000,00 грн, №37287 від 23.02.2022 на суму 100000,00 грн (а.с.44-47).

Позивач зазначає, що на день поставки товару за специфікацію №6 від 28.07.2021, за іншою поставкою товарів відповідач мав переплату в сумі 50000,00 грн за рахунком №3 від 16.02.2021 та платіжним дорученням №32329 від 25.08.2021. Вказана переплата згідно з листом відповідача №14/535 від 06.06.2022 у сумі 50000,00 грн зарахована позивачем у рахунок сплати відповідачем товару за специфікацію №6 від 28.07.2021 (а.с.48-50). Відтак, у цілому за специфікацію №6 від 28.07.2021 відповідач сплатив 503766,00 грн.

Заборгованість відповідача за поставлений товар станом на дату звернення до господарського суду з даним позовом становить 300000,00 грн.

У зв`язку з наявною заборгованістю за поставлений товар позивач направив на адресу відповідача претензію за №1 від 06.06.2022 про сплату заборгованості у розмірі 300000,00 грн (а.с.51-53).

У відповіді на претензію за №14/541 від 13.06.2022 відповідач повідомив, що до неможливості виконання відповідачем зобов"язань за договором призвели форс - мажорні обставини, пов`язані із війною в Україні, зокрема, неможливість здійснення платежів відповідачем, засновником якого є резидент Республіки Білорусь. Також відповідач зазначив, що виконає свої зобов"язання за договором по закінченню форм-мажорних обставин (а.с.54-55).

Пунктом 10.5 договору сторони погодили, що за прострочення виконання зобов"язань з оплати товару постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Оскільки сума заборгованості за поставлений товар відповідачем у повному обсязі сплачена не була, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача 300000,00 грн заборгованості за договором, 43093,99 грн пені, 7267,83 грн 3% річних та 30577,49 грн інфляційних втрат.

Відповідач обставин отримання товару за договором поставки №810 від 08.07.2019 не заперечує.

Розділом 9 договору ("Обставини непереборної сили (форс-мажор)"), на який посилається апелянт, визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо таке невиконання стало насліжком обставин непереборної сили (стихійні лиха, або їх наслідки, війни, страйи, народні хвилювання тощо, а також якщо ці обставини або їх налідки безпосередньо вплинули на виконання договору. При цьому строк виконання зобов`язання за договором відсувається пропорційно часу протягом якого діяли такі обставини (їхні наслідки). Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за договором, повинна в строк, що не перевищує 10 днів, сповістити іншу сторону про настання форс-мажорних обставин.

Підтвердження настання форс-мажорних обставин є сертифікат регіональної торгово-промислової палати сторони, для якої утворилися такі умови. Сторона, що не повідомила в зазначений строк іншу сторону договору про настання у неї форс-мажорних обставин, втрачає право посилатися на них у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором.

Якщо вищезгадані обставини тривають більше шести місяців, будь-яка зі сторін має право відмовитися від виконання зобов`язань за договором частково або повністю без додаткової фінансової відповідальності.

Згідно з пунктом 12.1 договору договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині гарантійних зобов`язань до закінчення строку його виконання.

Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Апелянт зазначає, що позбавлений можливості здійснити розрахунок за договором №1502/21 у зв`язку з обмеженнями, введеними Правлінням НБУ "Про роботи банківської системи в період воєнного стану" №18 від 24.02.2022 зі змінами, крім того, відповідач ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, що у тому числі підтверджується і реєстром документів з 07.09.2022 по 08.09.2022, відповідно до якого відповідач перерахував позивачу 1038762,00 грн у погашення заборгованості , у тому числі за договором №810.

Як свідчать матеріали справи, вказаний реєстр документів КРД АТ «Райффайзен Банк» ТОВ «Сервіс Ойл» з 07.09.2022 по 08.09.2022 до господарського суду відповідачем не надавався, а був поданий разом з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною другою статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини четверта, п`ята цієї статті).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Системний аналіз статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19.

Ураховуючи зазначені норми чинного законодавства, у колегії судді відсутні підстави приймати наданий заявником до апеляційної скарги реєстр документів через відсутність обґрунтування неможливості надати цей доказ до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що апелянтом не підтверджено доводи про неможливість розрахуватись з позивачем у зв`язку з обмеженнями, введеними Правлінням НБУ "Про роботи банківської системи в період воєнного стану" №18 від 24.02.2022 зі змінами, адже належних та допустимих доказів відповідачем суду не надано.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідності до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Згідно з пунктом 2 специфікації оплата товару здійснюється за фактом поставки протягом 15-ти банківських днів з дати поставки.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 803766,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №14 від 15.09.2021 (а.с.42) та товарно-транспортною накладною №Р-14 від 15.09.2021 (а.с.40-41).

Господарським судом правильно встановлено, що строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач оплату товару здійснив частково, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 300000,00 грн.

Відповідач підтверджує факт наявності заборгованості перед позивачем по договору в сумі 300000,00 грн.

Водночас відповідач посилається на те, що не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором №810 після 08.07.2019 у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а саме, введенням на території України воєнного стану і забороною правлінням НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини форс-мажору, за загальним правилом, звільняють сторони від відповідальності за порушення зобов`язання, тобто від нарахування штрафів/пені за неналежне виконання зобов`язань.

Договірні зобов`язання мають виконуватися належним чином, а одностороння відмова від зобов`язань не допускається. Наявність форс-мажору не може бути підставою для невиконання зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України, на які посилається апелянт, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.

Торгово-промисловою палатою України оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору.

Але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Тобто, відповідач, посилаючись на форс-мажорні обставини, має довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Як зазначає апелянт, пунктом 15 постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період воєнного стану" №18 від 24.02.2022 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів держави, що здійснила збройну агресію проти України.

Пунктом 5 постанови Правління Національного банку України "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022" від 04.03.2022 №36 пункт 15 викладено в такій редакції: "Зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, крім переказу коштів (за виключенням коштів у російських рублях та білоруських рублях) з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України".

Пунктом 6 постанови Правління Національного банку України №44 від 08.03.2022 "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022" від 04.03.2022 №36 пункт 15 викладено в такій редакції: "Зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України: 1) переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України; 2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів".

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ТОВ "Сервіс Ойл" є Відкрите акціонерне товариство "Пуховичінафтопродукт", Білорусь, Мінська обл., Пуховицький район, м. Мар`їна Горка, вул. Октябрська, 62.

Водночас колегією суддів встановлено, що ТОВ "Сервіс Ойл" є резидентом України, а у графі "Інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі відомості про юридичних осіб, через яких здійснюється опосередкований вплив на юридичну особу" зазначено, що відсутні фізичні особи, які відповідають статусу кінцевого бенефіціарного власника.

Посилання апелянта на неможливість здійснення розрахунку з позивачем, на підтвердження чого надано реєстр документів з 07.09.2022 по 08.09.2022, судова колегія з викладених вище підстав, відхиляє.

Отже, відповідачем не доведено неможливість здійснення розрахунку з позивачем внаслідок прийняття постанови Національного банку України від 24.02.2022 №18.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено, що саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Крім того, господарський суд правильно зазначив, що заборгованість відповідача виникла ще до початку війни в Україні. Так відповідно до 5.3 договору датою поставки товару є дата отримання товару покупцем і підписання сторонами відповідної витратної накладної на товар (пункт 5.3 договору). Згідно з пунктом 2 специфікації № 6 оплата товару здійснюється за фактом поставки протягом 15-ти банківських днів з дати поставки.

Поставка товару позивачем здійснена 15.09.2021 за видатковою накладною №14 від 15.09.2021, а, отже, кінцевим строком оплати товару є 06.10.2021.

Таким чином, строк виконання зобов"язань по оплаті товару настав більше ніж за 4 (чотири) місяці до початку війни в Україні, а відтак у відповідача було достатньо часу для проведення розрахунку.

Крім цього, відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від самого зобов`язання. Позивач не нарахував пеню за період з моменту виникнення форс-мажорних обставин - з 24.02.2022.

Відтак посилання апелянта на форс-мажорні обставини у спірних правовідносинах є безпідставними та недоведеними, адже відповідач не довів зв`язок між невиконанням зобов`язань за договором та воєнними діями в Україні.

Таким чином, господарський суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 300000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 07.10.2021 до 23.02.2022 у розмірі 7267,83 грн, інфляційні втрати за загальний період з жовтня 2021 по лютий 2022 у розмірі 30577,49 грн колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Також позивачем заявена до стягнення з відповідача пеня за загальний період з 07.10.2021 по 23.02.2022 у розмірі 43093,99 грн.

Відповідно до ст.547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 10.5 договору за прострочення виконання зобов"язань з оплати товару постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення оплати.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати вартості виконаних робіт та наданих послуг підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Господарським судом правильно встановлено, що дії відповідача є порушенням умов договору, що і є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до приписів ст.625 Цивільного кодексу України та для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 10.5 договору.

Відповідач у суді першої інстанції проти нарахованих сум 3% річних, інфляційних втрат та пені не заперечував.

Перевіривши розрахунки позивача у частині нарахування інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що розрахунок позивача є арифметично правильним, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 30577,49 грн за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

При перевірці розрахунку 3% та пені господарським судом правильно встановлено, що сума зазначених нарахувань є завищеною у зв`язку з тим, що позивачем при здійсненні обрахувань до розрахунку помилково включено дати часткового погашення боргу.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок 3% та пені (у межах періоду зазначеного заявником, з урахування здійснених відповідачем проплат) вважає обґрунтованим висновок господарського суду про те, що за вказаний період сума 3% річних становить 7045,61 грн, сума пені - 41759,35 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних та пені господарський суд правомірно відмовив.

Отже, доводи апелянта щодо неможливості виконати зобов`язання є недоведеними та не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується обов`язок відповідача здійснити розрахунок з позивачем за поставлений товар за договором №810, і доводи апелянта щодо неможливості це здійснити не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Як зазначалося вище, представник позивача подав до суду апеляційної інстанції заяву (вх.№7020 від 10.11.2022) про розподіл судових витрат.

У статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 цього Кодексу).

Частина 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарським процесуальним кодексом України).

Розглянувши заяву представника ТОВ "Техпромімпорт", адвоката Оніщенка А.Ю., про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, інтереси позивача в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Оніщенко А.Ю. (ордер на надання правової допомоги ВІ №1111695 виданий на підставі договору про надання правової допомоги №375/ТПІ від 03.06.2022, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №375 від 26.11.2003).

У відзиві на апеляційну скаргу та у заяві про стягнення судових витрат позивач зазначив про стягнення правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн, зокрема, на підставі пунту 4.2.1 договору №375/ТПІ від 03.06.2022 та додаткової угоди №2, замовлення (завдання) від 14.10.2022 сторони погодили: 1.Надати правничу допомогу клієнту у Східному апеляційному господарському суді у господарській справі №917/589/22 за позовом ТОВ "Техпромімпорт", м.Київ, до ТОВ "Сервіс Ойл", м.Полтава, про стягнення коштів. 3.Сторони погодили вартість послуги з правничої допомоги адвоката: 1) Вартість 1 (однієї) години професійної правничої допомоги адвоката, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду: - складання відзиву на апеляційну скаргу згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України - 2600,00 грн (1 мінімальний прожитковий мінімум для працездатних осіб). - підготовка відповідних документів: заяви про розподіл судових витрат, клопотання про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції та інші процесуальні документи у справі за необхідності згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України, складає - 2600,00 грн (1 мінімальний прожитковий мінімум для працездатних осіб). 2) Вартість професійної правничої допомоги адвоката - гонорар адвоката за представництво в суді є фіксованим - 6700,00 грн (1 мінімальна заробітна плата). 3) Сторони погодили, що загальна вартість послуги з правничої допомоги адвоката у справі не може перевищувати - 10000,00 грн. Сторони погодили, що клієнт протягом 3 робочих днів з дня надання рахунку на оплату сплатить Адвокатському бюро загальну вартість послуг з правничої допомоги адвоката в сумі, погодженій сторонами у розрахунку вартості робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги по справі. Детальний опис робіт (наданих послуг) зазначений у розрахунку вартості робіт виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат від 09.11.2022 і складає 10000,00 грн.

Фактично витрачений час адвокатом на надання правничої допомоги клієнту не перевищує норм часу на виконання робіт працівниками юридичних служб, які затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 11.05.2004 №108, які сторони погодили застосовувати при обрахунку розміру гонорару.

По пунктам 1 та 2 детального опису адвокатом надані послуги у повному обсязі, а клієнтом отримані. По пункту 3 детального опису послуги вважаються наданими у повному обсязі, а клієнтом отримані, в момент оголошення судом рішення про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по суті спору. Підлягає оплаті клієнтом на користь Адвокатського бюро - 10000,00 грн, з призначенням платежу: «за професійну правничу допомогу адвоката згідно з договором №375/ТПІ від 03.06.2022». Цей розрахунок є актом виконаних робіт, складений у 3 (трьох примірниках).

Таким чином, загальна вартість наданої правової допомоги склала 10000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката, при цьому від відповідача заперечення проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу не надходило.

Отже, розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката є співмірним та відповідає вимогам ст.126 Господарського процесуального кодексу України.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення - без змін.

Відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 269, 270, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2022 у справі №917/589/22 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» (36000, м.Полтава, вул.Небесної Сотні, 9/17, код ЄДРПОУ 38516938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» (01024, м.Київ, Печерський р-н, вул.Академіка Богомольця, буд.7/14, пр.182, код ЄДРПОУ 42569776) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.12.2022.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова