Рішення

від 14.12.2022 по справі 916/2167/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2167/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши справу № 916/2167/22 за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес центр» /ЄДРПОУ 24767048, адреса - 65026, м. Одеса, вул. Буніна, 10, e-mail: egorpv@gmail.com/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Аквасервіс» /ЄДРПОУ 42001944, адреса - 03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 6/

про стягнення 204 715,65 грн

ВСТАНОВИВ:

01.09.2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес центр» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 2248/22/ до товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Аквасервіс» про стягнення заборгованості за договором на виготовлення та монтаж № 24/05-21 від 24.04.2021 року у розмірі 204 715,65 грн, з яких:

- 118 253,70 грн - основний борг;

- 45 527,67 грн - пеня;

- 11 825,37 грн - штраф;

- 3 742,00 грн - 3 % річних;

- 25 366,91 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором на виготовлення та монтаж № 24/05-21 від 24.04.2021 року.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 526, 530, 610, 614, 615, 625-627, 629, 651, 837, 849 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 06.09.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Морський бізнес центр" про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення; залишено без руху позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Морський бізнес центр" вх. № 2248/22 від 01.09.2022 року; зобов`язано позивача надати суду у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, заяву про усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви.

19.09.2022 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків вх. № 20038/22 на виконання вимог ухвали суду від 06.09.2022 року.

Ухвалою суду від 26.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2167/22; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 26.09.2022 року у справі № 916/2167/22 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 6, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

13.10.2022 року за вх. № 17347/22 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/15442/17 від 16.05.2018 року).

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2022 року було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/2167/22, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, 24.05.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес центр» /замовник/ та товариством з обмеженою відповідальністю «Роял Аквасервіс» /виконавець/ укладено договір на виготовлення та монтаж № 24/05-21, за умовами якого виконавець за дорученням замовника і відповідно до його замовлень зобов`язується виконувати наступні роботи: виготовлення та влаштування інтер`єрного водоспаду по дзеркалу на об`єкті замовника, а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи /п. 1.1 договору/.

Перелік послуг, що мають бути надані виконавцем замовнику, вартість, порядок і строки їх оплати визначаються в додатку до цього договору /п. 1.2 договору/.

Виконавець зобов`язується забезпечити якість та своєчасність виготовлення продукції замовнику у відповідності з умовами даного договору й додатків до нього /п. 2.1.1 договору/.

Замовник зобов`язаний не пізніше 3х робочих днів з моменту одержання від виконавця акту приймання-передачі виконаних робіт підписати акт та направити його на адресу виконавця, а у разі відмови від підписання акту виконаних робіт, надати виконавцю обгрунтовані заперечення /п. 2.2.4 договору/.

Загальна сума договору визначається виходячи із сумарної вартості всіх робіт, зазначених у додатках до даного договору /п. 3.1 договору/.

Порядок оплати визначається у кожному випадку окремо і вказується у додатках до даного договору /п. 3.2 договору/.

Використана виконавцем на виконання цього договору передплата поверненню не підлягає /п. 3.3 договору/.

Остаточний розрахунок проводиться замовником перед виїздом виконавця на монтаж та після погодження замовником направлених виконавцем Правил експлуатації інтер`єрного водоспаду із зазначенням усіх складових констукцій водоспаду, механізму роботи та фото готового виробу /п. 3.4 договору/.

Поставка та монтаж виготовленого виробу здійснюється за адресою замовника (адреса: м. Одеса, Польський узвіз, 13) з проведенням робіт по внесенню, розміщенню та запуску /п. 4.1 договору/.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України /п. 5.1 договору/.

У випадку порушення термінів оплати замовник сплачує виконавцб пеню, виходячи із розрахунку 0,1 % від суми договору за кожен день прострочки, але в будь якому разі не більше 10 % від загальної суми /п. 5.2 договору/.

Відповідно до п. 5.3 договору у випадку порушення термінів за цим договором виконавець сплачує замовнику пеню, виходячи із розрахунку 0,1 % від суми договору за кожен день прострочки. У разі порушення термінів за цим договором більше ніж на 15 днів, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від ціни договору.

Стягнення пені не звільняє винну сторону від зобов`язань по відшкодуванню другій стороні збитків в повній сумі /п. 5.4 договору/.

Даний договір вступає в силу після його підписання та діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за договором /п. 6.1 договору/.

Відповідно до додатку № 1 ві 24.05.2021 року до договору № 24/05-21 від 24.05.2021 року у виконання п. 1.2 договору № 24/05-21 від 24.05.2021 року замовник замовляє, а виконавець зобов`язується виготовити виріб, а саме виготовлення та влаштування інтер`єрного водоспаду по дзеркалу на об`єкті замовника у термін 45 діб з дати отримання оплати у розмірі 118 253,70 грн (п. 1 додатку № 1).

Згідно п. 2 додатку № 1 загальна вартість виробу виконавця за даним додатком становить 139 122,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 %.

Оплата послуг виконавця здійснюється відповідно до даного договору в наступному порядку: при вступі договору у силу у розмірі 85 % від загальної вартості замовлення, що складає 118 253,70 грн, решта в розмірі 15 % від вартості замовлення оплачується після направлення виконавцем Правил експлуатації інтер`єрного водоспаду із зазначенням усіх складових констукцій водоспаду, механізму роботи та фото готового виробу /п. 3 додатку № 1/.

Судом досліджено платіжне доручення № 4098 від 26.05.2021 року, згідно якого позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 118 253,70 грн з призначенням платежу: «оплата за інтер`єрні роботи згідно рах. № 39 від 21.05.2021 року, у т.ч. ПДВ 20%».

29.07.2022 року позивач направив на адресу відповідача претензію (вимогу) вих. № 01-166 щодо прострочення виконань зобов`язань за договором на виготовлення та монтаж № 24/05-21 від 24.05.2021 року.

Таким чином судом встановлено, що позивачем нележним чином виконано свої зобов`язання як замовника за договором на виготовлення та монтаж № 24/05-21 від 24.05.2021 року, а саме 26.05.2021 року перераховано 85 % вартості замовлення, тобто грошові кошти у розмірі 118 253,70 грн.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором на виготовлення та монтаж № 24/05-21 від 24.05.2021 року в частині виготовлення та влаштування інтер`єрного водоспаду по дзеркалу на об`єкті замовника у термін 45 діб з дати отримання оплати у розмірі 118 253,70 грн (п. 1 додатку № 1).

Таким чином, судом встановлено прострочення з 11.07.2021 року /45 діб з дати, наступної за 26.05.2021 року - дати отримання платежу у розмірі 118 253,70 грн/ виконання відповідачем як виконавцем своїх зобов`язань за договором на виготовлення та монтаж № 24/05-21 від 24.05.2021 року.

Оскільки, відповідач не здійснив робіт за договором на виготовлення та монтаж № 24/05-21 від 24.05.2021 року у строк, визначений у договорі, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.

В зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором на виготовлення та монтаж № 24/05-21 від 24.05.2021 року позивачем відповідно до положень ст. 625 ГПК України було нараховано 3 742,00 грн - 3 % річних, 366,91 грн - інфляційні втрати. Також позивачем відповідно до п. 5.3 договору нараховано 45 527,67 грн - пені та 11 825,37 грн - штрафу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, ідо виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Судом встановлено, що предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за договором на виготовлення та монтаж № 24/05-21 від 24.05.2021 року.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вказаного, оскільки дослідженими матеріалами справи встановлено належне у повному обсязі виконання позивачем зобов`язання за договором, а саме сплату 85 % від вартості робіт, а також встановлення факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, приймаючи до уваги відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача та доказів на спростування доводів позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 118 253,70 грн підлягають задоволенню, так як обгрунтовані та доведені.

Стосовно вимог позивача про стягнення нарахованих відповідно до п. 5.3 договору нараховано 45 527,67 грн - пені та 11 825,37 грн - штрафу, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом вище, відповідно п. 5.3 договору у випадку порушення термінів за цим договором виконавець сплачує замовнику пеню, виходячи із розрахунку 0,1 % від суми договору за кожен день прострочки. У разі порушення термінів за цим договором більше ніж на 15 днів, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від ціни договору.

Окрім того, судом проаналізовано п. 5.2 договору, відповідно до умов якого у випадку порушення термінів оплати замовник сплачує виконавцю пеню, виходячи із розрахунку 0,1 % від суми договору за кожен день прострочки, але в будь якому разі не більше 10 % від загальної суми /п. 5.2 договору/.

Таким чином, судом встановлено, що п. 5.2 договору визначено відповідальність за порушенням зобов`зань замовником, а п. 5.3 договору - відповідальність за порушенням зобов`зань виконавцем.

З урахування вказаного, господарський суд розцінює текстовою помилкою змістовного характеру зазначення у другому реченні п. 5.3 договору формувалювання, що саме замовник додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від ціни договору у у разі порушення термінів за цим договором більше ніж на 15 днів.

Суд зазначає, що зі змістовного аналізу договору вбачається, що відповідальність, передбачена п. 5.3 договору, стосується саме виконавця за договором.

Таким чином, вразовуючи встановлення судом факту прострочення відповідачем з 11.07.2021 року /45 діб з дати, наступної за 26.05.2021 року - дати отримання платежу у розмірі 118 253,70 грн/ виконання як виконавцем своїх зобов`язань за договором на виготовлення та монтаж № 24/05-21 від 24.05.2021 року, господарський суд зазначає, що позивачем правомірно нараховано штрафні санкцій відповідно до положень п. 5.3 договору.

Судом здійснено перевірку здійсненого позивачем розрахунку пені відповідно до положень п. 5.3 договору. Так за розрахунком позивача пеня за період з 10.07.2021 року по 29.07.2022 року становить 45 527,67 грн.

Судом встановлено помилковість вказаного розрахунку. По-перше, позивачем помилково визначено вихідні дані розрахунку /помилково взято за дату початку розрахунку 10.07.2021 року/. Вірною датою початку розрахунку є 11.07.2021 року, оскільки 45 діб з дати, наступної за 26.05.2021 року /дати отримання платежу у розмірі 118 253,70 грн/ є саме 11.07.2021 року. По-друге, п. 5.3 договору визначено, що пеня нараховується від суми договору, а відповідно до п. 2 додатку № 1 загальна вартість виробу виконавця за даним додатком становить 139 122,00 грн. Таким чином пеню слід вираховувати не з 118 273,70 грн, а з суми 139 122,00 грн. По-третє, позивачем здійснено розрахунок пені без врахування положень п.6 ст. 232 ГК України. По-четверте, позивачем здійснено розрахунок пені без врахування положень ч.2 ст. 343 ГК України, та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

При цьому суд зауважує, що у розрахунку позивача вказано, що розразунок здійнюється без застосування строків ст. 258 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГПК України. Разом із тим, суд зауважує, що положення договору на виготовлення та монтаж № 24/05-21 від 24.05.2021 року не містять інших умов, аніж тих, що передбачені ч. 6 ст. 232 ГПК України. Тобто сторонами договору не узгоджено інший період нарахування пені.

Судом здійснено власний розрахунок пені, відповідно до якого пеня за період з 11.07.2021 року по 12.01.2022 року становить 11 903,51 грн.

Судом здійснено перевірку здійсненого позивачем розрахунку штрафу відповідно до положень п. 5.3 договору. Так за розрахунком позивача розмір штрафу становить 11 825,37 грн.

Господарський повторно зазначає, що п. 5.3 договору визначено, що у разі порушення термінів за цим договором більше ніж на 15 днів, виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від ціни договору. Відповідно до п. 2 додатку № 1 загальна вартість виробу виконавця за даним додатком становить 139 122,00 грн. Таким чином штраф слід вираховувати не з 118 273,70 грн, а з суми 139 122,00 грн.

Судом здійснено власний розрахунок штрафу, відповідно до якого штраф становить 13 912,20 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однак, розглядаючи справу за правилами ч. 1 ст. 14 ГПК України, тобто в межах заявлених вимог, господарский суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі, визначеному позивачем, тобто у розмірі 11 825,37 грн.

Стосовно вимог позивача про стягення 3 % річних у розмірі 3 742,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 25 366,91 грн, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат за період з 10.07.2021 року по 29.07.2022 року. Так за розрахунком позивача 3 річних становить 3 742,00 грн, інфляційні втрати - 25 366,91 грн.

Як вставллено судом вище, позивачем помилково визначено вихідні дані розрахунку /помилково взято за дату початку розрахунку 10.07.2021 року/. Вірною датою початку розрахунку є 11.07.2021 року, оскільки 45 діб з дати, наступної за 26.05.2021 року /дати отримання платежу у розмірі 118 253,70 грн/ є саме 11.07.2021 року.

Судом здійснено власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 10.07.2021 року по 29.07.2022 року, відповідно до якого 3 % річних становить 3 732,28 грн та інфляційні втрати становлять 26 372,25 грн.

При цьому суд зазначає, що 3 % річних та інфляційні втрати обчислюються саме з суми боргу, тобто з 118 253,70 грн.

Таким чинмом, розглядаючи справу за правилами ч. 1 ст. 14 ГПК України, тобто в межах заявлених вимог, господарский суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягає 3 % річних у розмірі 3 732,28 грн та інфляційні втрати у розмірі, визначеному позивачем, тобто у розмірі 25 366,91 грн.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес центр» підлягають частковому задоволенню, так як частково обгрунтовані та доведені, а саме стягненню з відповідача підлягає заборгованість за договором на виготовлення та монтаж № 24/05-21 від 24.05.2021 року у загальному розмірі 171 081,77 грн, з яких: 118 253,70 грн - основний борг, 11 903,51 грн - пеня, 11 825,37 грн - штраф, 3 732,28 грн - 3 % річних, 25 366,91 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 3 070,73 грн., що вбачається із платіжного доручення № 5459 від 16.09.2022 року.

Таким чином, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес центр» /83,57 % від заявлених вимог/ з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 566,21 грн. В іншій частині судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74, 129, 237-241, 247-252 ГПК України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес центр» - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Аквасервіс» /ЄДРПОУ 42001944, адреса - 03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 6/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес центр» /ЄДРПОУ 24767048, адреса - 65026, м. Одеса, вул. Буніна, 10, e-mail: egorpv@gmail.com/ заборгованість за договором на виготовлення та монтаж № 24/05-21 від 24.05.2021 року у загальному розмірі 171 081,77 грн /сто сімдесят одна тисяча вісімдесят одна гривня 77 копійок/, з яких: 118 253,70 грн - основний борг, 11 903,51 грн - пеня, 11 825,37 грн - штраф, 3 732,28 грн - 3 % річних, 25 366,91 грн - інфляційні втрати.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Аквасервіс» /ЄДРПОУ 42001944, адреса - 03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 6/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес центр» /ЄДРПОУ 24767048, адреса - 65026, м. Одеса, вул. Буніна, 10, e-mail: egorpv@gmail.com/ судовий збір у розмірі 2 566,21 грн /дві тисячі п`ятсот шістдесят шість гривень 21 копійка/.

4. В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 грудня 2022 р.

Суддя Н.Д. Петренко