Вирок

від 14.12.2022 по справі 953/6890/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа№ 953/6890/22

н/п 1-кп/953/997/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2022 м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022220000002816 від 08.09.2022 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Чепіль Ізюмськогорайону Харківськоїобласті,громадянина України,з вищоюосвітою,вдівця,який працюєменеджером уТОВ «Азимут-Вет», зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України,

У С Т А Н О В И В:

24 лютого 2022 року Указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України.

Після незаконного вторгнення на територію України збройних сил Російської Федерації та фактичної окупації села Вербівка Ізюмського району Харківської області у липні 2022 року у громадянина України ОСОБА_3 , який перебував на території села Вербівка Ізюмського району Харківської області, виник протиправний умисел, направлений на добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Так, 16 липня 2022 року під час зібрання мешканців села Вербівка Ізюмського району Харківської області, що проходило біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », мешканці села вирішували питання щодо обрання представника села Вербівка, який буде вирішувати питання, пов`язані з побутовим життям села, гуманітарною допомогою.

Того ж дня мешканці села вирішили обрати представника села шляхом голосування, у якому приймали участь майже всі мешканці села Вербівка Ізюмського району Харківської, при цьому серед кандидатів був ОСОБА_3 .

Так, 16 липня 2022 року за результатами голосування більшістю голосів мешканців села Вербівка Ізюмського району Харківської області представником села Вербівка був обраний ОСОБА_3 , який у подальшому добровільно погодився вирішувати проблеми, що виникали у мешканців села під час окупації.

Крім того, того ж дня, ОСОБА_3 був затверджений невстановленими особами з числа окупаційної адміністрації держави-агресора міста Балаклія на посаду представника села Вербівка Ізюмського району Харківської області.

Після чого ОСОБА_3 ,продовжуючи реалізаціюсвого протиправногоумислу, перебуваючи на посаді представника села Вербівка Ізюмського району Харківської області, збирав заяви від мешканців села побутового та гуманітарного характеру, а потім передавав їх в окупаційну адміністрацію, яка була розташована в м. Балаклія. Крім того, ОСОБА_3 їздив до окупаційної адміністрації в м. Балаклія, для прийняття участі в зборах, на яких наголошував на вищезазначені проблеми мешканців села.

14 грудня 2022 року між заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_2 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника - адвоката ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України.

Прокурор ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтримали укладення угоди про визнання винуватості, просили її затвердити, при цьому обвинувачений підтвердив свою згоду на застосування узгодженого в угоді виду та розміру покарання.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, визнав повністю, пояснив, що обставини кримінального провадження, кваліфікацію своїх дій не оспорює, щиро кається у вчиненому, укладення угоди є добровільним, будь-яких заходів морального чи фізичного впливу до нього не застосовувалося, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості між ним та прокурором.

Розглядаючи кримінальне провадження згідно зі ст.337КПК України в межах висунутого обвинувачення, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 111-1 КК України, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди.

Враховуючи, що між прокурором та обвинуваченим досягнуто угоди, суд розглядає справу відповідно до положень ст.ст.474, 475 КПК України.

Суд встановив, що під час підготовчого судового засідання між сторонами кримінального провадження - прокурором ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_3 , укладена та підписана угоду від 14 грудня 2022 року про визнання ОСОБА_3 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, за змістом якої обвинувачений ОСОБА_3 зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сприяти розслідуванню кримінального провадження у встановленні обставин по виявленню та припиненню інших відомих йому подібних кримінальних правопорушень, а також була досягнута домовленість про призначення ОСОБА_3 узгодженого покарання за ч. 2 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 10 (десять) років без конфіскації майна. В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди.

Суд встановив, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 472 КПК України, Закону України про кримінальну відповідальність, у тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 10 (десять) років без конфіскації майна. Шляхом вивчення документів кримінального провадження, опитування сторін, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Крім цього, обвинуваченому роз`яснені положення ч. 4 ст. 474 КПК України, які йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених - абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз`яснень обвинувачений просив затвердити угоду.

Суд вивчив особу обвинуваченого ОСОБА_3 та встановив, що він має постійне місце проживання, працює менеджером у ТОВ «Азимут-Вет», щиро розкаявся, що ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась та нести кримінальну відповідальність за вчинене, крім того, активно сприяв розкриттю вчиненого ним кримінального правопорушення, надав розгорнуті свідчення стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення, а також те, що обвинувачений не становить великої суспільної загрози, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до вимог ст.66КК України визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Розглядаючи питання щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.468КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Згідно зі ст.469КПК України угода провизнання винуватостіміж прокуроромта підозрюванимчи обвинуваченимможе бутиукладена упровадженні,зокрема,щодо кримінальних проступків,нетяжких злочинів,тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Суд встановив, що ОСОБА_3 цілком розуміє права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання.

Укладення угоди сторонами є добровільним, умови угоди відповідають вимогам ст. 472 КПК України.

Суд вважає, що узгоджені прокурором та обвинуваченим вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до кримінального проступку, інтересам суспільства та держави і даним особи обвинуваченого та заявлені в межах санкції ч. 2 ст. 111-1 КК України, тобто є таким, що не суперечать положенням КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого, відсутність шкоди, з урахуванням особи винного, суд дійшов висновку щодо можливості затвердження укладеної між прокурором і обвинуваченим угоди про визнання винуватості, призначення останньому узгодженого сторонами покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, не застосовуючи додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, оскільки суд не встановив наявність у обвинуваченого під час вчинення кримінального правопорушення корисливого мотиву щодо досягнення матеріальної вигоди.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2022 року накладений арешт на майно, що належить ОСОБА_3 , суд скасовує вказаний арешт.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 14 грудня 2022 року, укладену між заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_3 про визнання ним винуватості у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, на строк 10 (десять) років без конфіскації майна.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2022 року на майно, що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :

- земельну ділянку з кадастровим номером 6320286400:02:000:0446, загальною площею 0,8909 га, для ведення товарного с/г виробництва, за адресою: Харківська обл., Балаклійський район, с/рада Чепільська;

-земельну ділянку з кадастровим номером 6320286400:01:000:0017, загальною площею 4,6814 га, для ведення товарного с/г виробництва, за адресою: Харківська обл., Балаклійський район., с/рада Чепільська;

-житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 77,5 кв.м., за адресою: Харківська обл., Балаклійський район., с. Вербівка, вул. Молодіжна, буд. № 8;

-автомобіль ВАЗ 21011 1294, (1975), зеленого кольору, кузов № НОМЕР_1 , р. н. НОМЕР_2 (1975р.в.).

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладання угоди;

прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469КПК України угода не може бути укладена.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харків протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1