Постанова

від 14.12.2022 по справі 754/15174/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5862/22 Справа № 754/15174/21 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С.М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Куценко Т.Р., Ткаченко І.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на на рішення Заводського районногосуду м.ДніпродзержинськаДніпропетровської області від 23травня 2022року посправі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення аліментівна утриманнядитини, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні2021року ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, мотивуючи тим, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що 25 лютого 2019 року шлюб між ними розірвано, у зв`язку з чим вона разом із дитиною переїхала до м.Києва, де винаймає житло. Відповідач, хоча і надсилає деякі кошти на утримання дитини, в той же час останні є нерегулярними та недостатніми для повноцінного утримання спільної дитини, яка часто хворіє, має недоліки мовлення, відвідує дитячий садок, у зв`язку з чим позивач несе значні витрати на лікування, логопеда, оплату навчання, занять з розвитку та гуртка, що є окремими витратами від базових потреб дитини на житло, яке винаймається за плату, на харчування та одяг.

Посилаючись на те, що відповідач має на праві власності ряд земельних ділянок, від яких може отримувати дохід, має постійне місце роботи та регулярний дохід, працює в ТОВ КПД, має власне житло квартиру, в 2020 році став власником автомобіля марки Honda 2007 року випуску, просила суд першої інстанції стягнути з відповідачана її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Заводськогорайонного судум.ДніпродзержинськаДніпропетровської області від 23 травня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів провадити щомісяця, починаючи з 04 жовтня 2021 року. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 5 000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та всупереч волі позивача стягнув аліменти не у твердій грошовій сумі, а в частині від заробітку (доходу) відповідача, тобто самостійно змінив спосіб присудження аліментів, та розглянув вимогу, яка не була предметом судового розгляду. Вказане рішення погіршило становище позивача, оскільки сума стягнутих аліментів була менша за добровільно сплачувані аліменти відповідачем. Вказує, що суд першої інстанції проігнорував принцип рівності батьків по забезпеченню дитини, прийнявши до уваги наявність у нього другої дитини, зважаючи на те, що позивач також має малолітню дитину від другого шлюбу. Судом не встановлено реальний матеріальний стан відповідача, а також не була надана оцінка наявності у позивача нерухомого майна, та джерела походження коштів як на його утримання так і придбання, зважаючи на офіційний розмір доходу відповідача. Вказує, що нею надавалися докази того, що розмір витрат, що потребує дитина є вищим за мінімальний, усі витрати нею задокументовані та надавалися до суду. Крім того, безпідставно не стягнуто витрати на правничу допомогу.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. Зазначав про добровільність надання ним допомоги по утриманню дитини, а також про відсутність на праві власності земельних ділянок з кадастровими номерами 1222055100:02:001:0331 площею 5,7327 га та 1221884500:03:001:0189 площею 0,25 га. Вказува, що квартира, в якій він проживає, є спільним майном подружжя з позивачем, поділ якого наразі здійснюється в суді, жодних транспортних засобів на утриманні не має, наявна в нього земельна ділянка площею 0,15 га не є джерелом його доходу.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Згідно з п. 1ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів.

Зважаючи на те, що предметом дійсного позову є стягнення аліментів, розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , виданий Заводським районним у місті Дніпродзержинську відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 617 (а.с.9).

Згідно рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 лютого 2019 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.77).

Відповідно до свідоцтва про шлюб, видане 20 листопада 2020 року Заводським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №339 (а.с.144).

Від цього шлюбу народилась донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження, актовий запис №81 (а.с.145).

Відповідно до довідки №АБ000000085 від 03 серпня 2021 року, виданої ТОВ «Аутсорсинг Бізнес Груп», дохід ОСОБА_1 за період з 27 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року склав 151 185,79 грн. (а.с.8).

Відповідно до форми ОК-5 дохід ОСОБА_2 за 2021 рік склав 149556,21 грн., що дорівнює 12 463,02 у місяць (а.с.143).

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що на праві власності ОСОБА_2 належить земельна ділянка з кадастровим номером: 1222055100:04:001:0058 площею 0,15 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також земельна ділянка з кадастровим номером: 1222055100:04:001:0056 розміром 0,1362 га, а також квартира площею 44,8 м2,, розташована в АДРЕСА_1 (а.с.85-86).

Задовольняючи позовнівимоги частково,суд першоїінстанції виходивз того,що позивач не надала належних та допустимих доказів того, що витрати на дитину складають більше ніж передбачено законом, який встановлює прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, також наявність у відповідача на утриманні малолітньої дитини та дружини, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, та стягненню аліментів у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму. У зв`язку з тим, що позивач до матеріалів справи не надала доказів про оплату понесених витрат за надання адвокатом правової допомоги, у їх стягненні також відмовив.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно дочастини першоїстатті 184СК України(уредакції,чинній намомент виникненняспірних правовідносин)суд зазаявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Аналіз вказаних норм свідчить, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів.

Таким чином, колегія суддів доходить висновків, що суд першої інстанції, змінивши спосіб присудження аліментів, вийшов за межі позовних вимог та розглянув вимогу, що не була предметом розгляду, чим порушив положення частини третьої статті 181 СК України, оскільки спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року по справі № 759/10277/18, провадження № 61-22317св19.

Отже, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову, зважаючи на істотне порушення місцевим судом норм матеріального права.

Таким чином, здійснюючи аналіз матеріалів справи та пояснень сторін, приймаючи до уваги обставини, передбачені статтею 182 Сімейного кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі3000грн.,оскільки згіднопринципів,викладених вКонвенції проправа дитини,а такожСімейного кодексуУкраїни,держава таїї судовіоргани маютьвиходити зякнайкращого забезпеченняінтересів дитини,забезпечення дитинисімейним вихованням,можливістю духовногота фізичногорозвитку,забезпечення дитинітакого захистуі піклування,які необхіднідля їїблагополуччя,з урахуваннямпринципу рівностіправ та обов`язків батьків щодо дитини, загальної, однакової відповідальності за виховання, розвиток дитини та забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, тобто кожен з батьків повинен усвідомлювати всю ступінь відповідальності, що покладається на нього у разі народження дитини, необхідності здійснення всіх залежних від нього дій з метою забезпечення прав дитини, надання дитині можливості не тільки на біологічне виживання, а й духовний, моральний, соціальний розвиток, розвиток особистості дитини, її індивідуальності, з метою становлення дитини як повноцінного члена суспільства.

Так, з матеріалів цивільної справи вбачається, що дитина проживає разом із матір`ю, тобто позивачем по справі, та знаходиться на її повному матеріальному забезпеченні, при цьому, відповідач надає добровільну допомогу, в той же час платежі мають характер нерегулярних, їх розмір, згідно позиції позивача, не відповідав реальним витратам на дитину, в той час як відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу в більшому розмірі, з чим колегія суддів частково погоджується, оскільки відповідач є працездатним, молодим чоловіком, має постійне місце роботи, отримує стабільний дохід, що значно перевищує мінімальний розмір заробітної плати в країні, забезпечений житлом, будь-яких вад зі здоров`ям не має, а тому вважає, що обов`язок по сплаті аліментів в розмірі 3 000 грн. щомісяця не буде вкрай обтяжливим для останнього, навіть з урахуванням наявності в нього дитини від другого шлюбу.

Вказана сума, з урахуванням розміру цін, що склалися в країні, рівня інфляції, економічної кризи, з урахуванням індивідуальних особливостей дитини, її віку, стану здоров`я, не призведе до збагачення позивача, а лише підтримає можливість матері забезпечити базові потреби дитини. При цьому, вказана сума не призведе до диспропорції прав сторін по утриманню спільної дитини, зважаючи на те, що позивач не позбавлена можливості звернутися до суду із відповідним позовом про стягнення додаткових витрат на дитину у разі виникнення таких.

Доводи апелянта про наявність у відповідача рухомого і нерухомого майна, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відомості про отримання доходу від нерухомого майна, або його придбання за останній час, позивачем надано не було. Наявність у відповідача транспортного засобу нічим об`єктивно не підтверджена.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, із стягненням відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в розмірі 3 000 грн., але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 04 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, у зв`язку із скасуванням рішення суду першої інстанції та ухваленням нового, підлягають розподілу витрати, понесені сторонами на правничу допомогу за розгляд справи в двох судових інстанціях, а також судовий збір.

Так, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по справі, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, посилаючись на ненадання позивачем доказів їх понесення.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат: 1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставівідповідних доказівщодо обсягунаданих послугі виконанихробіт таїх вартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Колегія суддівзауважує,що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, згідно аналізу статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються саме згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Таким чином, сам договір про надання правничої допомоги є першочерговим доказом понесення стороною витрат на правничу допомогу, а вже з метою підтвердження дійсності таких витрат, сторони надають документи на підтвердження їх розміру, часу витраченого на правову допомогу та реальності їх оплати.

В той же час, в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, звертаючись до суду із вимогою про стягнення відповідних витрат, позивачем надавалися виключно ордер, акт прийому-передачі виконаних робіт від 14 вересня 2021 року та платіжне доручення від 21 вересня 2021 року.

Крім того, колегія суддів зауважує, що акт прийому-передачі хоча і містить відомості про вартість адвокатських послуг та час витрачений адвокатом на їх надання, в той же час матеріали справи не містять відомостей про фактичну їх оплату позивачем, зважаючи на те, що п.3 акту встановлено, що сторони погодили, що послуги надані за цим актом повинні бути оплачені клієнтом протягом 10 робочих днів з дати підписання цього акту.

В той час, як наявне у справі платіжне доручення не містить відомостей про призначення платежу, зокрема, що відповідна оплата була здійснена за надання адвокатських послуг у дійсній справі, а є перерахуванням грошових коштів на певну картку, відомості про перерахування на платіжні реквізити, визначені в акті також у відповідному дорученні відсутні, в той час як доказування не може ґрунтуватися на припущенні, а тому в їх стягненні необхідно відмовити, як за розгляд справи по суті в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанціях.

Крім того, не підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, зважаючи на те, що надаючи відзив на позов ОСОБА_1 , відповідач зазначав про понесення ним витрат на правничу допомогу в розмірі 500 грн. гонорар адвоката за кожне судове засідання та 1 500 грн. за складання процесуальних документів (відзив), зазначаючи, що документальне підтвердження буде надано не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення суду, в той же час відповідне підтвердження та заява у встановлені судом строки так надана і не була, а тому в їх стягненні необхідно відмовити.

При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про надання відповідачу взагалі правничої допомоги, відзив на позов надавався позивачем за його власним підписом, повноваження адвоката суду першої інстанції не надавалися.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, то колегія суддів зауважує, що в матеріали справи під час розгляду справи в апеляційній інстанції було надано ордер на представництво інтересів відповідача адвокатом Шереметою І.В. та акт виконаних робіт по договору надання правової допомоги та отримання коштів від клієнта на надання професійної правничої допомоги, в той же час договір про надання правничої допомоги та докази фактичної оплати правничих послуг відсутній, а тому в їх стягненні необхідно відмовити.

В той же час, зважаючи на те, що позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 595,44 грн. та 893,16 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 1488,60 грн. з розрахунку задоволених позовних вимог (60%).

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заводськогорайонного судум.ДніпродзержинськаДніпропетровської області від 23 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в розмірі 3 000 грн., але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 04 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 488,60 грн.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття іможе бутиоскаржена укасаційному порядкубезпосередньо доВерховного Судуу випадках,передбачених пунктом2частини 3статті 389ЦПК України,протягом тридцятиднів.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2022 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Ткаченко І.Ю.