Ухвала

від 14.12.2022 по справі 620/4293/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2022 року ЧернігівСправа № 620/4293/22

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами справу за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент культури та туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент культури та туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Відділу освіти, культури, молоді і спорту Талалаївської селищної ради щодо неподання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, з метою внесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення, що знаходяться на території Талалаївської селищної ради, а саме: поселення «Понори-1» II - І тис. до н.е., до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- зобов`язати Відділ освіти, культури, молоді і спорту Талалаївської селищної ради подати пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації про занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення, що знаходяться на території Талалаївської селищної ради, а саме: поселення «Понори-1» II - І тис. до н.е. до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що підставою для представництва інтересів держави шляхом подання позову є бездіяльність відповідача при неподанні пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації про занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України об`єктів культурної спадщини місцевого значення, що знаходяться на території селищної ради, а саме: поселення «Понори-1» II - І тис. до н. е. Оскільки невжиття заходів щодо подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення розглядуваних об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не сприяє запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпеченню захисту, збереженню, утриманню, відповідному використанню, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Ухвалою суду від 06.07.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відділом освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області подано до суду відзив на позов, в якому міститься клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку з добровільним виправленням суб`єктом владних повноважень бездіяльності, що була предметом оскарження.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон України від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1805-III:

- об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини.

В силу вимог статті 13 Закону № 1805-III об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки»

Як вбачається з наданих відповідачем документів, 20.07.2022 Відділом освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради подано пропозиції (з обліковими документами об`єкта культурної спадщини) до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації про занесення об`єкта культурної спадщини місцевого значення, що знаходяться на території Талалаївської селищної ради, а саме: поселення «Понори-1» II -1 тис. до н. е. до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Таким чином, після відкриття провадження у справі, відповідачем усунуто порушення, які стали підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Згідно пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Зі змісту наведеної правової норми слідує, що у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржених позивачем порушень, суд має вирішити питання щодо можливості закриття провадження у справі.

Суд зазначає, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що належали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і визначає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 640/16224/19 (адміністративне провадження № К/9901/22967/20).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для закриття провадження у справі, оскільки оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень, і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Водночас, за приписами частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до частин першої та другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частинами першою, другою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Вказані положення стосуються випадків задоволення позову і передбачають компенсацію витрат позивача за рахунок суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Слід заначити, що у контексті відшкодування судового збору у статтях 139-142 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець визначив коло суб`єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.

У той же час, Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає відшкодування судового збору для суб`єктів владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 826/16473/15 (адміністративне провадження № К/9901/47471/21).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для присудження позивачу понесених витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом Прилуцької окружної прокуратури (вул. 1-го Травня, 50-а, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 02910114) до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (вул. Вокзальна, 3, смт. Талалаївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17200, код ЄДРПОУ 44055284), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент культури та туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації (вул. Коцюбинського, 70, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02231672) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.12.2022.

Суддя В.О. Непочатих