Рішення

від 05.12.2022 по справі 640/39170/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2022 року м. Київ № 640/39170/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судових засідань Шпотак А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОСБІН» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування рішень,-

за участі представників сторін:

від позивача - Адамович Оксана Вікторівна

від відповідача - Демченко Сергій Вікторович

прийняв до уваги наступне,

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛОСБІН" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2021 № 00919690704 форми "В1", яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника за серпень 2021 на 8 448 160,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 2 112 040 грн.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2021 № 00919620704 форми "В4", яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту у наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2021 на 117 грн.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві внести заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) подану за серпень 2021 року до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2022 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2022 закінчено підготовче провадження та призначено справу № 640/39266/21 до судового розгляду у судовому засіданні на 21 листопада 2022 року о 10:45 год. за адресою: м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1, каб. № 32.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що акт перевірки від 18.11.2021 №85645/26- 15-07-04-02/44114826 складений з порушенням строків встановлених статтею 86 Податкового кодексу України, а докази зібрані після 10.11.2021 не є допустимими в розумінні статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки отримані не в межах та порядку встановленого законом. Окрім цього, представник ТОВ " Блосбін" вказує, що висновки акту перевірки базуються виключно на припущеннях, у той же час зазначає, що порушення порядку зберігання, обліку матеріальних цінностей (основних засобів) не може вказувати на протиправність формування податкового кредиту. Водночас, представник позивача зазначає, що в акті перевірки не наведено жодного обґрунтування в частині нереальності господарських операцій, сумлінності контрагента, у якого ТОВ "Блосбін" було придбано товари та відповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній наполягає на правомірності прийнятого ним рішення та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позву. ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що в ході документальної позапланової виїзної перевірки позивача не встановлено факт наявності придбаного ним товару, за рахунок придбання якого сформовано від`ємне значення, що вказує на не використання такого товару ТОВ "Блосбін" у власній господарській діяльності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов, у той час коли, представник відповідача проти задоволення позову заперечив, наполягаючи на правомірності прийнятого ним рішення.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши наявні документи, матеріали, пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Блосбін" перебуває на обліку в органах доходів і зборів та є платником податку на додану вартість.

20.09.2021 ТОВ «Блосбін» подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2021 до якої додано заяву на повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника.

На підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку із поданням Товариством з обмеженою відповідальністю «Блосбін» декларації з податку на додану вартість із сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку за серпень 2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві видано наказ №8021-п від 12.10.2021, яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з 27.10.2021 по дату звершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів.

В подальшому Головним управлінням ДПС у м. Києві видано наказ №8839-п від 08.11.2021 «Про продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Блосбін» яким продовжено строк проведення документальної позапланової виїзної перевірки на 5 днів

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено Акт від 18.11.2021 №85645/26-15-07-04-02/44114826 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Блосбін» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2021 року.

Актом встановлено порушення позивачем: п.44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст.200 ПК України в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2021 року на суму 8 448 160,00 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2021 року на суму 117 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2021 №100919690704 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника за серпень 2021 на 8 448 160,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 2 112 040 грн., №00919620704 яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за серпень 2021 на 117 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Положеннями пункту 198.2 статті 198 ПК України регламентовано, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту лізингоодержувача (орендаря) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) таким лізингоодержувачем (орендарем).

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

У той же час, за правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону (п. 2020.8 ст. 200 ПК України).

За правилами пункту 200.11 статті 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно із підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

У той же час, пунктами 78.4-78.8 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Аналізуючи наведені положення суд приходить до наступних висновків.

По-перше, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

По-друге, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

По-третє, право платника податків щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість реалізується ним шляхом подачі відповідному контролюючому органу податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

В четверте, за наслідком надходження від платника податків заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації контролюючий орган, в межах строків для проведення камеральної перевірки має право призначити та провести документальну позапланову перевірку платника податку з метою підтвердження наявності/відсутності права на бюджетне відшкодування.

Як свідчать матеріали справи, позивач, серед іншого, мотивуючи позовні вимоги вказує на те, що акт перевірки від 18.11.2021 №85645/26- 15-07-04-02/44114826 складений з порушенням строків встановлених статтею 86 ПК України, а докази зібрані після 10.11.2021 не є допустимими в розмінні статті 74 КАС України.

Суд вважає вказані доводи безпідставними та такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог мотивуючи це наступним.

Згідно із пунктом 86.3 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження) (п. 86.1 ст. 86 ПК України).

Суд вказує, що наказом №8839-п від 08.11.2021 "Про продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "БЛОСБІН" продовжено строк проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "БЛОСБІН" на 5 робочих днів. Тобто, перевірка позивача продовжена з 10.11.2021 по 16.11.2021 включно.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача в цій частині та вважає останні необґрунтованими.

Разом з цим, судом встановлено, що ТОВ "БЛОСБІН" подано до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2021 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізовується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4), в якій сума розрахована відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України.

Згідно з даними додатку 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" до податкової декларації з ПДВ за серпень 2021 року ТОВ "БЛОСБІН" в таблиці 2 "Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України" включило до розрахунку бюджетного відшкодування від`ємне значення з ПДВ серпень 2021 року на суму 8 448 160,00 грн.

Звідси слідує, що позивачем реалізовано право, передбачене пунктом 200.7 статті 200 ПК України із реалізацією якого ПК України пов`язує право контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки такого платника податків.

Приймаючи до уваги наведене суд зазначає, що документальна позапланова виїзна перевірки призначена контролюючим органом в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.

У той же час, як слідує з матеріалів справи причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту є відсутність доказів придбання швейних машин, які згідно даних оборотно-сальдової відомості за серпень 2021 станом на 31.08.2021 обліковуються па рахунку 10 «Основні засоби».

Згідно акту перевірки Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації за період, що підлягає перевірці (з додатками) встановлено, що на порушення п. 44.1, п. 44.6 cm. 44, п. 85.2 cm. 85, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 cm. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст.200 ПК України, підприємством не надано до перевірки документи, що підтверджують ведення фінансово-господарської діяльності, формування від`ємного значення та заявленого бюджетного відшкодування у вказаному періоді, а саме: договори фінансово-господарської діяльності, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, акти виконаних робіт/наданих послуг, складські квитанції, накладні, банківські виписки, платіжні доручення та інші документи які не ввійшли до зазначеного переліку, але безпосередньо пов`язані із декларуванням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2021 року, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2021 року на 8448160,00 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2021 року на суму 117 грн.

У відповідності до підпункту г) пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

ГУ ДПС у м. Києві вважає, що позивач мав застосувати положення підпункту г) пункту 198.5 статті 198 ПК України, а саме оформити та зареєструвати податкову накладну та стверджує про те, що останній не має права на бюджетне відшкодування, внаслідок придбання вказаного вище товару.

Суд, досліджуючи матеріали справи, не може погодитися із наведеними висновками ГУ ДПС у м. Києві, з огляду на наступне.

11.11.2021 позивачем на адресу ГУ ДПС у м. Києві було направлено пакет документів о підтверджується листом від 01.11.2021 та описом вкладення в цінний лист. Такий пакет документів отримано відповідачем за даними сайту УКРПОШТА 15.11.2021, тобто до закінчення перевірки.

19.08.2021 між ТОВ «Блосбін» та ТОВ «Октаєдр Сімпл» укладено Договір купівлі-продажу №1908/21, відповідно до предмету якого (п.1.1) в порядку та на умовах визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти у власність від Продавця товари (надалі іменуються «товар» або «товари») та оплачує їх за ціною у відповідності до Розділу 2 цього договору. Перелік товарів, що передаються у власність Покупця визначаються у відповідних видаткових накладних.

На виконання умов Договору від 19.08.2021 ТОВ «Октаєдр Сімпл» передано у власність позивача швейні машини у кількості 6 402 шт. на загальну суму 13 175 802,18 грн (видаткова накладна №50 від 19.08.2021), 23.08.2021 - швейні машини у кількості 1 230 шт. на загальну суму 2 144 587,20 грн (видаткова накладна №55 від 23.08.2021), швейні машини у кількості 1 125 шт. на загальну суму 2 026 184,22 грн (видаткова накладна № 56 від 23.08.2021), швейні машини у кількості 980 шт. на загальну суму 1 809 830,76 грн (видаткова накладна N° 57 від 23.08.2021), 26.08.2021 - швейні машини у кількості 5 522 шт. на загальну суму 1 760117,18 грн (видаткова накладна № 63 від

26.08.2021), 27.08.2021 - швейні машини у кількості 646 шт. на загальну суму 10 019 072,40 грн (видаткова накладна N° 65 від 27.08.2021), швейні машини у кількості 330 шт. на загальну суму 5 118 102,00 грн (видаткова накладна 66 від 27.08.2021).

Відповідно до розділу 3 Договору від 19.08.2021, поставка здійснюється за рахунок залучення транспортних засобів третіх осіб... При постачанні товару продавець зобов`язаний передати покупцеві наступну супровідну документацію: накладні із зазначенням найменування та кількості відвантаженого товару, ціни за одиницю товару, вартість, сума, загальна вартість, одиниця виміру товару. Перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару та підписання відповідної видаткової накладної.

Так, на виконання умов вищевказаного договору, продавцем було залучено перевізника для поставки товару покупцеві, що підтверджується наступними товаро-транспортними накладними: № 1044, № 1044/2 від 19.08.2021; № 1024, 1025, 1026 від 23.08.2021; № 1045, Ne 1045/2, Ne 1045/3 від 26.08.2021; №1065, №1065/2, № 1066 від 27.08.2021.

Зберігання товару здійснюється позивачем на складі за адресою: м. Одеса, вул. Червонослобідська 1/12, що підтверджується Договором оренди від 18.08.2021, укладеного між ТОВ «Блосбін» та ПП «УПТК» та актом приймання передачі орендованого майна від 18.08.2021.

Для придбання основних засобів, позивачем залучалися кредитні кошти відповідно до Договору надання фінансового кредиту N° Ф-26/08/21-01-к від 26.08.2021, укладеного між ТОВ «Блосбін» та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНХЕЛПФАРМ».

Всі податкові накладні по взаємовідносинам з контрагентами зареєстровано в Єдиному реєстрі накладних та відповідають вимогам ст.201 ПК України (податкова накладна № 44 від 19.08.2021; № 24, № 25, № 26 від 23.08.2021; № 45 від 26.08.2021; №65, №66 від 27.08.2021).

Необхідно зауважити, що ч. 2 п. 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового кредиту.

Фактично придбання та зберігання товарно-матеріальних цінних здійснювалося позивачем з метою підготовки до здійснення основного виду господарської діяльності, а саме: пошиття верхнього одягу, що не є порушенням у розумінні ст. 198 ПК України.

Крім того, в Акті від 18.11.2021 не ставиться під сумнів реальність господарських операцій, сумлінність контрагента та відповідність податкових накладних вимогам ст. 201 ПК України.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що товар - швейні машинки придбані ТОВ «БЛОСБІН`що підтверджується належним чином оформленими перинними документами.

Слід вказати, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефектність первинних документів, більше того на аркуші 4 акту перевірки зазначено про те, що в охопленому періоді платник податків (позивач) не оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському обліку і податковому обліку виплинули на визначення у Декларації від`ємного значення ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

Натомість, висновки контролюючого органу про те, що підприємством не надано до перевірки документи, що підтверджують ведення фінансово-господарської діяльності, формування від`ємного значення та заявленого бюджетного відшкодування у вказаному періоді, а саме: договори фінансово-господарської діяльності, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти викопаних робіт/наданих послуг, складські квитанції, накладні, банківські виписки, платіжні доручення та інші документи, які не ввійшли до зазначеного переліку, але безпосередньо пов`язані із декларуванням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2021 року не підтверджено відповідачем.

Підпунктами 21.1.2. - 21.1.4. пункту 21.1 статті 21 ПК України передбачає, що посадові особи контролюючих органів зобов`язані забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що « адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до п.38 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначено «Суд нагадує, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції (див. рішення у справі «Lithgow and Other v. the United Kindom» від 8 липня 1986 року, Серія А, N 102,стор. 50-51, п.121-122). На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Отже, підсумовуючи вище викладене суд вважає, що висновки ГУ ДПС у м. Києві про порушення ТОВ «БЛОСБІН» : п.44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2021 року на суму 8 448 160,00 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2021 року на суму 117 грн.. не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Наведене, в свою чергу, зумовлює висновок суду про те, що ТОВ "БЛОСБІН" правомірно включено до розрахунку суми бюджетного відшкодування до податкової декларації з ПДВ за серпень 2021 року суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України та наявність у останнього права на бюджетне відшкодування від`ємного значення з ПДВ серпень 2021 року на суму 8 448 160,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги наведене у своїй сукупності суд вважає, що спірне рішення не відповідає критеріям, які визначені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованим та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи встановлено протиправність оскаржуваного рішення, суд вважає наявними підстави для зобов`язання Головного управляння Державної податкової служби у місті Києві внести заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізовується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) подану за серпень 2021 року до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то сплачений позивачем судовий збір у розмірі 22 700,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.

Водночас, як свідчить прохальна частина позовної заяви позивачем заявлено вимоги щодо відшкодування витрат, понесених ним на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Згідно із частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Між тим, положення частин 1, 2 статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, в матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги №3/11 від 23.11.2021, у відповідності до якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити такі послуги у порядку та строки встановлені договором (далі - договір №3/11).

Відповідно до пункту 4.1 договору №3/11 за надання правничої допомоги, передбаченої розділом I договору, клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого визначається в додаткових угодах до договору, в залежності від обсягу наданих послуг.

Згідно із додатковою угодою від 23.11.2021 до договору №3/11 про надання правничої допомоги від 23.11.2021 сторони домовилися встановити наступну вартість години роботи адвоката - 5 000,00 грн.

Сторонами складено та підписано рахунок-фактуру №12 від 23.11.2021 на суму 50 000,00 грн. Факт оплати наданої правничої допомоги підтверджується копією платіжного доручення №16 від 22.12.2021.

У той же час, відповідно до акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 28.12.2021 обсяг наданої адвокатом правничої допомоги становить 10 год. 00 хв., в якому включається правовий аналіз правомірності висновків акту перевірки, вивчення та аналіз судової практики і удових рішень з аналогічних питань, узгодження позиції із клієнтом та безпосередньо підготовка та подача позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 50 000,00 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

При цьому, суд також враховує положення частини 7 статті 134 КАС України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено жодних аргументів щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу в порядку частини 7 статті 134 КАС України. Такі аргументи не висловлені ГУ ДПС у м. Києві під час проведення судових засідань.

Додатково суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" відповідно до статей 138, 140 Цивільного процесуального кодексу України, статей 135, 138 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 128 Господарського процесуального кодексу постановлено затвердити граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, згідно з додатком (далі - Постанова №590).

Згідно із пунктом 4 Постанови №590 компенсація судових витрат (крім судового збору) у цивільних та адміністративних справах здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань судів, якими винесено відповідне рішення.

У той же час, як вже було вказано судом вище Постанова №590 прийнята відповідно до статей 135, 138 Кодексу адміністративного судочинства України.

В свою чергу, статтями 135 КАС України врегульовано питання витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду, а статтею 138 КАС України питання витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, вчиненням інших процесуальних дій, підготовкою справи до розгляду.

Окрім цього, Постанова №590 підлягає до застосування у разі коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат (крім судового збору), вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком

Отже, беручи до уваги наведене та встановлені в ході розгляду справи обставини, суд вважає відсутніми підстави для застосування Постанови №590 при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу.

Між тим, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено обставини понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн., суд вважає наявними підстави для їх відшкодування останньому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 72-73, 76-78, 132, 134, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛОСБІН" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2021 № 00919690704 форми "В1", яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника за серпень 2021 на 8 448 160,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 2 112 040 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2021 № 00919620704 форми "В4", яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту у наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2021 на 117 грн.

4. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві внести заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) подану за серпень 2021 року до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛОСБІН" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, б. 30, офіс 1100/2, код ЄДРПОУ 44114826) сплачений ним судовий збір у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛОСБІН" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, б. 30, офіс 1100/2, код ЄДРПОУ 44114826) витрати понесені ним на правничу допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 14.12.2022 року.

Суддя Р.О. Арсірій