Постанова

від 14.12.2022 по справі 640/23296/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/23296/21 Головуючий у І інстанції - Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Державного науково-виробниче підприємство «Захід» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного науково-виробниче підприємство «Захід», в якому просило стягнути з Відповідача заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з лютого 2021 року по червень 2021 року в розмірі 10 164,16 грн. на розрахунковий рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за Відповідачем обліковується заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з лютого 2021 року по червень 2021 року в розмірі 10 164,16 грн, яка Відповідачем у встановлені законодавством строки погашена не була.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована також тим, що суд першої інстанції протиправно дійшов висновку про відсутність правонаступництва ДНВП «Захід» прав та обов`язків Київської лабораторії державного оптичного інституту ім. С.І. Вавілова (м. Ленінград), та, як наслідок, відсутність підстав для стягнення з ДНВП «Захід» витрат на виплату та доставку пенсій за період з лютого 2021 року по червень 2021 року, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 10164,16 грн.

Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державне науково-виробниче підприємство «Захід» (код ЄДРПОУ 14307819) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як платник внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Позивачем згідно направлених розрахунків Відповідачу, було визначено до сплати розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», за списком № 1 та № 2 за період з лютого 2021 року по червень 2021 року в загальній сумі 10164,16 грн.

Не отримавши від Відповідача підтвердження сплати вказаної заборгованості, Позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, ДНВП «Захід», не будучи правонаступником Київської лабораторії державного оптичного інституту ім. С.І. Вавілова, не зобов`язано здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком № 1 за період з лютого 2021 року по червень 2021 року в розмірі 10 164,16 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними, а тому у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, є, зокрема, суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Для вказаних платників збору, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, згідно пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

- п."а" працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

- п."б"-"з", зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць тощо.

Згідно з пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663) (далі - Інструкція).

Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (п. 6.4 Інструкції).

Як передбачено пунктом 6.7 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що у Позивача підстави для пред`явлення відповідних позовних вимог про стягнення з Відповідача щомісячних фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій виникають з наступного дня після 25 числа в разі невиконання Відповідачем свого обов`язку по добровільному внесенню до Пенсійного фонду України зазначених в повідомленні місячних сум таких витрат.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Наказом Державного комітету Української РСР по оборонній промисловості і машинобудуванню від 14 листопада 1991 року № 25 створено Госпрозрахункове виробниче підприємство «Захід» на базі Київської галузевої лабораторії Державного оптичного інституту ім. С.І. Вавілова.

Крім того, Розділом 1.1 Загальних положень Статуту ДГВП «Захід» визначено, що воно створене на базі Київської галузевої лабораторії № 110 оптичного інституту ім. С.І. Вавілова, м. Ленінград.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що при створенні ДГВП «Захід» ніяких прав правонаступництва від Київської галузевої лабораторії № 110 оптичного інституту ім. С.І. Вавілова, м. Ленінград до створеного підприємства не передавалося, воно не є правонаступником Київської галузевої лабораторії № 110.

Так, рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/6998/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 22 липня 2015 року, встановлено, що ДГВП «Захід» (правонаступником якого є ДНВП «Захід» відповідно до наказу Державного комітету УPCP по оборонній промисловості і машинобудуванню від 14 листопада 1991 року № 25 (п.1) було створено на матеріальній базі, тобто на базі матеріального активу (споруд, комунікацій та іншого майна, що перейшли у власність Української держави) Київської лабораторії державного оптичного інституту ім. С.І. Вавілова. Вказане не може свідчити про правонаступництво ДНВП «Захід» прав і обов`язків Київської лабораторії.

Крім того, постановою Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 826/11900/15 встановлено, що при утворенні ГРВП «Захід» ніяких прав правонаступництва від Київської галузевої лабораторії № 110 оптичного інституту ім. С.І. Вавілова, м. Ленінград до створеного підприємства не передавалось, тому нинішнє підприємство ДНВП «Захід» не є правонаступником, оскільки воно створене тільки на базі лабораторії.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлене законом.

Позивачем, будь яких доказів на спростування вказаної інформації та доведення правомірності прийнятого рішення (вимоги про сплату боргу), ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, надано не було.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки правонаступництва прав і обов`язків Київської лабораторії державного оптичного інституту ім. С.І. Вавілова на користь ДНВП «Захід» не відбулося, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з Відповідача заборгованості на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з лютого 2021 року по червень 2021 року в розмірі 10 164,16 грн.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко