Постанова

від 14.12.2022 по справі 140/11923/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/11923/21 пров. № А/857/12199/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року у справі №140/11923/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слон Груп" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,-

суддя в 1-й інстанції Гавдик З. В.,

час ухвалення рішення 22.07.2022 року,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 22.07.2022 року,

в с т а н о в и в:

Позивач Головне управління ДПС у Волинській області звернулося в суд з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Слон Груп", в якому просило підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ «СЛОН ГРУП» на підставі рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року відкрито провадження у цій справі.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року адміністративну справу №140/11923/21 передано за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Волинській області №2544 від 01 вересня 2021 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Слон Груп» головними державними ревізорами-інспекторами відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області здійснено виходи за юридичною адресою ТОВ «Слон Груп» (43024 Волинська обл. м. Луцьк вул. Рівненська, буд.76, кв.41/2) для ознайомлення з направленнями та вручення копії наказу. Зазначає, що при виїзді 01 вересня 2021 року за юридичною адресою підприємства: Волинська область м. Луцьк, вул.Рівненська, 76а кв.41/2, встановлено систематичну відсутність керівника/законних представників ТОВ «Слон Груп». Вказує, що на адресу відповідача 13 квітня 2021 направлено повідомлення про початок перевірки та необхідність забезпечення присутності посадових осіб підприємства за місцем реєстрації для вручення копії наказу та ознайомлення з направленням на перевірку, однак такий повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 17 травня 2021 року. Крім того, звертає увагу, що згідно з даними системи СЕА ПДВ та інформаційних баз за період з 01 січня 2021 року по 01 вересня 2021 року ТОВ «Слон Груп» продовжує здійснювати господарську діяльність, а саме: здійснює значне нарощення ліміту в системі електронного адміністрування ПДВ, за рахунок відображення митних декларації за операціями імпорту транспортних засобів. Таким чином, 01 вересня 2021 року Головним управлінням ДПС у Волинській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача. Крім того, звертає увагу, що податковий орган має право/обов`язок звернутись до суду в порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Таким чином, вважає, що контролюючий орган, звертаючись до суду, самостійно визначає порядок такого звернення: в загальному порядку чи відповідно до ст.283 КАС України, про що обов`язково зазначає у позовній заяві. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника Головного управління ДПС у Волинській області від 01 вересня 2021 року №2544 «Про проведення відповідно до п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Слон Груп» (код ЄДРПОУ 43570557) визначено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Слон Груп» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах з листопада 2020 року по червень 2021 року.

На підставі цього наказу видано направлення на перевірку від 01 вересня 2021 року №2615 та головними державними ревізорами-інспекторами відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області Павлюк Оксаною та Доманською Оленою було здійснено виходи за юридичною адресою ТОВ «Слон Груп» (код 43570557) - 43024 Волинська обл. м. Луцьк вул. Рівненська, буд.76, кв.41/2 для ознайомлення з направленнями та вручення копії наказу.

Однак при виїзді 01 вересня 2021 року за юридичною адресою підприємства: Волинська область м. Луцьк, вул. Рівненська, 76а кв.41/2 встановлено систематичну відсутність керівника/законних представників ТОВ «Слон Груп».

01 вересня 2021 року Головним управлінням ДПС у Волинській області прийнято рішення від 01 вересня 2021 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

23 жовтня 2021 року Головне управління ДПС у Волинській області звернулося в суд у порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган повинен звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах 96 годин, протягом яких суд може підтвердити обґрунтованість такого арешту. Сплив вищезазначеного строку, який в силу абзацу 2 пункту 94.10 статті 94 ПК України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів, а не розсуду суду. При цьому, ГУ ДПС у Волинській області із заявою у порядку статті 283 КАС України про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Слон Груп» від 01 вересня 2021 року не зверталося, тому застосований рішенням Головного управління ДПС у Волинській області адміністративний арешт майна платника податків від 01 вересня 2021 року є припиненим, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України).

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

П.81.1 ст.81 ПК України передбачає, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з п.81.3 ст.81 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками податкового органу з метою проведення фактичної перевірки було здійснено виходи за юридичною адресою ТОВ «Слон Груп» (код 43570557) - 43024 Волинська обл. м. Луцьк вул. Рівненська, буд.76, кв.41/2 для ознайомлення з направленнями та вручення копії наказу, однак при виїзді 01 вересня 2021 року за юридичною адресою підприємства: Волинська область м. Луцьк, вул. Рівненська, 76а кв.41/2, встановлено систематичну відсутність керівника/законних представників ТОВ «Слон Груп», про що було складено акт від 01 вересня 2021 року №996/07-02/43570557 невстановлення місцезнаходження платника податків ТОВ «Слон Груп».

За наслідком наведеного вище 01 вересня 2021 року Головним управлінням ДПС у Волинській області прийнято рішення про застосування умовного арешту майна ТОВ «Слон Груп».

Колегія суддів зазначає, що право звернення до суду суб`єктом владних повноважень - податковим органом визначено статтею 94 ПК України, а саме: на суд покладено обов`язок перевірити обґрунтованість рішення контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Відтак для здійснення судового контролю за рішенням податкового органу, яке зачіпає права та інтереси платника податків, податковий орган зобов`язаний звернутись до суду.

Зверненню податкового органу до суду передує процедура застосування адміністративного арешту, встановлена статтею 94 ПК України, відповідно до якої, - контролюючим органом може бути накладено арешт на майно платника податків, який полягає у обмежені або забороні платнику податків реалізацію прав розпорядження або користування його майном. Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом (94.1).

За змістом пп.94.2.3 п. 94.2 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з п.94.3 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

П.94.5 ст.94 ПК України передбачає, що умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Згідно з п.94.6 ст.94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Відповідно до п.94.10 - 94.13 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (пп.94.19.1); скасуванням судом або контролюючим органом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт (пп.94.19.6); прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту (пп.94.19.7).

Таким чином, відповідно до пп.94.19.1 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Ст.283 КАС України визначено порядок звернення органів доходів і зборів до суду щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків

Як правильно зазначив суд першої інстанції, ГУ ДПС у Волинській області не зверталось до суду із заявою у порядку статті 283 КАС України про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Слон Груп» від 01 вересня 2021 року, разом з тим звернулось до суду у порядку позовного провадження 23 жовтня 2021 року.

Матеріалами справи стверджується, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку ТОВ «Слон Груп» прийнято відповідачем 01 вересня 2021 року (а.с.5).

Як згадувалося вище, з позовом податковий орган звернувся лише 23 жовтня 2021 року.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що з моменту прийняття рішення про накладення адміністративного арешту майна вже минуло 96 годин, встановленого для його перевірки, тому застосований адміністративний арешт є припиненим відповідно до пп.94.19.1 пункту 94.19 ст.94 ПК України.

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган повинен звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах 96 годин, протягом яких суд може підтвердити обґрунтованість такого арешту. Сплив вищезазначеного строку, який відповідно до абзацу 2 пункту 94.10 статті 94 ПК України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів, а не розсуду суду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №820/5045/18 (К/9901/1641/19), від 04 серпня 2022 року у справі №820/5120/18.

Щодо доводів апелянта в частині наявності права на звернення з таким позовом в загальному позовному провадженні, то колегія суддів не заперечує такого права, оскільки з цього приводу судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висловила свою правову позицію, разом з тим, таке право кореспондується імперативними нормами ст.94 ПК України.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем у апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року у справі №140/11923/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 14 грудня 2022 року.