Ухвала

від 14.12.2022 по справі 580/1377/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 580/1377/22

адміністративне провадження № К/990/32916/22

справа №420/12410/20

адміністративне провадження №К/9901/29422/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» - адвоката Кравцова Ігоря Володимировича на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі №580/1377/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» до Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Красногірське» про визнання неправомірними дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Красногірське», в якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача в межах виконавчого провадження №63013649;

- зобов`язати відповідача в межах виконавчого провадження №63013649 виконати в примусовому порядку виконавчий напис №3093, виданий 07 вересня 2020 року приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О. С., про стягнення з ТОВ «Красногірське» на користь позивача 320 тон пшениці 2, 3, 4 класів, врожаю 2020 року у строк до 31 липня 2020 року, загальною вартістю 1344000,00 грн за рахунок: врожаю 2021 року, вирощеного на земельних ділянках, на яких до цього вирощувалась сільськогосподарська продукція, майбутній врожай якої був предметом застави за аграрною розпискою, посвідченою 05 березня 2020 року приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О.С., за №994; іншого майна боржника - ТОВ «Красногірське»; майна третіх осіб, які набули право власності на предмет заставленого урожаю за аграрною розпискою, посвідченою 05 березня 2020 року приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О.С., за №994.

07 червня 2022 року рішенням Черкаського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича щодо здійснення виконавчого провадження №63013649.

Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича в межах виконавчого провадження №63013649 виконати в примусовому порядку виконавчий напис №3093, виданий 07.09.2020 приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О.С., про стягнення з ТОВ «Красногірське» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» 320 тон пшениці 2, 3, 4 класів, врожаю 2020 року у строк до 31 липня 2020 року, загальною вартістю 1344000,00 грн. за рахунок врожаю 2021 року, вирощеного на земельних ділянках, на яких до цього вирощувалась сільськогосподарська продукція, майбутній врожай якої був предметом застави за аграрною розпискою, посвідченою 05 березня 2020 року приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О.С., за №994 та іншого майна товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

19 жовтня 2022 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року та ухвалено у справі нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» до Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Красногірське» про визнання неправомірними дії відмовлено у повному обсязі.

На вказану постанову апеляційного суду представником позивача подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 25 листопада 2022 року.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

У касаційній скарзі представником позивача зазначено, що вона подана на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі №815/6557/16, від 14 вересня 2020 року у справі №400/1505/19, від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18.

Проте, в касаційній скарзі представником позивача не наведено, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначеній постанові Верховного Суду, та не доводить, що правовідносини у цій справі та у справі №815/6557/16, №400/1505/19, №812/292/18, є подібними.

Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Також в касаційній скарзі представником позивача також зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини третьої, частини четвертої статті 13 Закону України «Про аграрні розписки» та їх взаємодія з нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги вказавши, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону, на його думку, суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, однак не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Подана касаційна скарга представника позивача містить цитування нормативно-правових актів, незгоду з рішенням суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, та не викладення представником позивача підстав для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у даній справі, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» - адвоката Кравцова Ігоря Володимировича на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі №580/1377/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» до Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Красногірське» про визнання неправомірними дії - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова