Постанова

від 14.12.2022 по справі 640/18058/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 640/18058/19

адміністративне провадження № К/9901/6040/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ РЕГІОН» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020, ухвалене у складі головуючого судді Добрівської Н.А., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021, прийняту у складі колегії суддів: Мельничука В.П. (головуючий), Лічевецького І.О., Оксененка О.М.

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «БЦ Регіон» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2019:

- №0039681404 щодо збільшення грошового зобов`язання по сплаті ПДВ до державного бюджету в сумі 6 689 429,00 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 1 672 357,25 грн;

- №0039671404 щодо зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) за лютий 2019 року на суму 2 189 986,00 грн;

- №0039651404 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку (рядок 20.1.2) за лютий 2019 року на суму 24 000 000,00 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 6 000 000,00 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності Позивача порушень податкового законодавства, відтак, за твердженням Позивача, Відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень. Також, Позивачем зазначено, що висновки контролюючого органу щодо нереального характеру господарських операцій Позивача із контрагентом ТОВ "РМ Логістик", спростовуються належним чином оформленими первинними документами. При цьому жодних зауважень щодо дефектності наданих первинних документів в акті перевірки немає. Контрагент на час виникнення правовідносин мав необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебував на обліку у органах податкової служби та мав свідоцтво платника податку на додану вартість, а податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Як зазначає контролюючий орган, порушення виникли внаслідок визнання банкрутом ТОВ "РМ Логістик" та неможливістю підтвердити господарські взаємовідносини Позивача з цим контрагентом, у якого у грудні 2017 року придбавався об`єкт нерухомості, та яким, на думку Відповідача, не були обчислені та сплачені до державного бюджету податкові зобов`язання з ПДВ. Проте, Позивач стверджує, що обставини, які пов`язані з господарською діяльністю ТОВ "РМ Логістик", зокрема, яківиникли після грудня 2017 року, у тому числі банкрутство та несплата до державного бюджету податку на додану вартість, не можуть бути підставою для звинувачення ТОВ "БЦ Регіон" у невиконанні (порушенні) норм податкового законодавства.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що посадовою особою ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "БЦ Регіон", щодо достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2019 року, за результатами якої складено акт перевірки № 510/26-15-14-41564075 від 16.05.2019, яким встановлено порушення Позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2017 року у розмірі 32 879 415,00 грн., завищення суми заявленої до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку (рядок 20.1.20) за лютий 2019 року на суму 24 000 000,00 грн., завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) (рядок 21) за лютий 2019 року на суму 2 189 986,00 грн. та заниження суми сплати податку на додану вартість до державного бюджету у розмірі 6 689 429,00 грн.

4. Підставою для такого висновку слугувало те, що в ході проведення перевірки ТОВ "БЦ Регіон" встановлено, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту є придбання у грудні 2017 року основних фондів (виробничо-складські та офісні приміщення загальною площею 31 692,10 м2 знаходяться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, 5).

5. Також, згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень встановлено, що по ТОВ "РМ Логістик" відкрито кримінальне провадження за частиною 2 статті 364-1 Кримінального кодексу України та внесено до Єдиного реєстру судових розслідувань за № 42017111200000749 від 10.11.2017.

6. В ході досудового розслідування встановлено, що інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 07.05.2014 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ТОВ "РМ Логістик" виробничо-складських та офісних приміщень по вул. Максима Залізняка, 5 в м. Буча, Київська область. Однак, встановлено, що ТОВ "РМ Логістик" грошові кошти пайового внеску у розвиток міста Буча не сплачено.

7. Крім того, ухвалою від 11.12.2018 по справі № 927/631/18 Господарським судом Чернігівської області ТОВ "РМ Логістик" визнано банкрутом, тому, на думку контролюючого органу, неможливо підтвердити господарські взаємовідносини з ТОВ "БЦ Регіон".

8. Не погоджуючись із висновками акта перевірки, Позивач подав заперечення на акт.

9. Листом ГУ ДФС у м. Києві №117577/10/26-15-14-04-01-15 від 20.06.2019 повідомлено Позивача, що висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

10. На підставі акта перевірки, Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 25.06.2019:

1) № 0039681404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з виробничих в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 6 689 429,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1 672 357,25 грн;

2) № 0039671404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 189 986,00 грн.;

3) № 0039651404, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку у сумі 24 000 000,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6 000 000,00 грн.

11. Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України).

12. Рішенням ДФС України від 23.07.2019 за №34905/6/99-99-11-04-01-25 продовжено строк розгляду скарги до 06.09.2019.

13. Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 06.09.2019 за № 973/6/99-99-00-08-08-07 скаргу Позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

14. Уважаючи вказані податкові-повідомлення рішення протиправними, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

15. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13.07.2020 позов задовольнив.

16. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Не подано Відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності Позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників.

17. Крім того, судом першої інстанції вказано, що оскільки подані Позивачем податкові декларації відповідають вимогам чинного законодавства, подані у відповідності до процедури, а тому засвідчують право ТОВ "БЦ Регіон" на бюджетне відшкодування ПДВ.

18. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 21.01.2021 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

19. У касаційні скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати їх рішення, прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

20. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункт 1 частини четвертої статті 328 КС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

21. Позивач своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судового рішення.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

22. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

23. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

24. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

25. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.

26. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

27. Пункт 198.1. статті 198 ПК України

28. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

29. а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

30. б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

31. в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

32. г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

33. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України

34. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

35. дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

36. дата отримання платником податку товарів/послуг.

37. Пункт 198.3 статті 198 ПК України

38. кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

39. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

40. Пункт 198.6 статті 198 ПК України

41. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

42. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

43. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

44. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

45. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

46. Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

47. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

48. Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

49. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

VІ. Оцінка Верховного Суду

50. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомленнь-рішеннь від 25.06.2019 № 0039681404, № 0039671404, № 0039651404, які ґрунту.ться на висновках останнього про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «РМ Логістик».

51. Відповідачем зроблено висновок про те, що порушення виникли внаслідок визнання банкрутом контрагента Позивача - ТОВ "РМ Логістик" та неможливістю підтвердити господарські взаємовідносини Позивача з цим контрагентом, у якого у грудні 2017 року придбавався об`єкт нерухомості, та яким на думку Відповідача не були обчислені та сплачені до державного бюджету податкові зобов`язання з ПДВ.

52. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

53. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

54. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

55. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

56. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

57. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

58. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

59. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

60. Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

61. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

62. Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

63. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.

64. Так, судами встановлено, що 20.12.2017 ТОВ "БЦ Регіон" укладено з ТОВ "РМ Логістик" договір купівлі-продажу нерухомого майна (виробничо-складські, офісні приміщення та земельні ділянки), що знаходиться за адресою: Київська область, місто Буча, вул. Залізняка Максима, 5.

65. ТОВ "БЦ Регіон" платіжним дорученням № 31 від 20.12.2017 сплачено за об`єкт нерухомого майна згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 201 556 855,03 грн., у тому числі, сплативши продавцю у складі ціни ПДВ у сумі 33 592 809,17 грн.

66. На підтвердження факту придбання нерухомості між ТОВ "РМ Логістик" та ТОВ "БЦ Регіон" 20.12.2017 підписано акт приймання-передачі об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок.

67. Право власності на нерухоме майно зареєстровано у відповідному державному реєстрі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 108440359 від 20.12.2017.

68. За наслідками зазначеної господарської операції між ТОВ "БЦ Регіон" та ТОВ "РМ Логістик" в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно, 05.01.2018 та 11.01.2018 зареєстровано податкову накладну № 5 від 20.12.2017 на суму 197276488,38 грн. (№ 9286915807) та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 17 від 20.12.2017 до податкової накладної від 20.12.2017 № 5 на суму 4280366,65 грн. (№ 9291054382).

69. Факт реєстрації податкової накладної та розрахунку коригування підтверджено Квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.01.2018 та від 11.01.2018.

70. Контролюючим органом не заперечується правильність оформлення, достовірність та повнота заповнення наданих Позивачем до перевірки документів.

71. На підставі аналізу поданих документів судами зроблено висновок щодо реальності господарських операцій, правильності відображення їх в податковому обліку та правильності формування податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість, що обумовлено вчиненням правочинів, спрямованих на досягнення господарської мети, економічної доцільності, що підтверджується первинними та бухгалтерськими документами.

72. Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 зробив висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

73. Позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

74. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

75. Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

76. При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

77. У даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

78. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17 та від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.

79. У той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність Позивача як платника податків.

80. Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

81. Колегія суддів уважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

82. Згідно з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

83. Таким чином, колегія суддів зауважує, що інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

84. Крім того, наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

85. Разом з тим, суди дійшли висновку про те, що позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

86. Що стосується наявності кримінального провадження № 42017111200000749 щодо ТОВ «РМ Логістик» за ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України варто вказати, що належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому.

87. При цьому вирок за результатами розгляду кримінального провадження має оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

88. Доказів наявності вироків суду відносно контрагента Позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано, а договір, укладений Позивачем з даним Товариством не визнано недійсним. Крім того, вказане кримінальне провадження порушено до дати придбання Позивачем майна у ТОВ "РМ Логістик".

89. За таких обставин та правового регулювання суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 25.06.2019: № 0039681404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з виробничих в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 6 689 429,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1 672 357,25 грн., та № 0039671404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 189 986,00 грн.

90. В частині задоволених судами першої та апеляційної інстанції позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення від 25.06.2019 № 0039651404, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку у сумі 24 000 000,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 000 000,00 грн, колегія суддів зазначає, що касаційна скарга (як і апеляційна) не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили про правомірність дій Відповідача при прийнятті такого податкового повідомлення-рішення.

91. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

92. Переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

93. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

94. Колегія суддів уважає безпідставними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень, скільки вони здійснені за різних фактичних обставин, з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами у кожній конкретній справі в підтвердження складу податкових правопорушень.

95. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

96. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі № 640/18058/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко