Ухвала

від 12.12.2022 по справі 202/257/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 202/257/22

провадження № 61-12288ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2022 року у складі судді: Кухтіна Г. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Слобожанський 68-68А», про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Слобожанський 68-68А», про захист прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . 07 жовтня 2021 року фахівцями відповідача газопостачання до квартири позивача було припинено у зв`язку із виявленням витоку газу на електроізолюючому фланцевому з`єднанні внутрішньобудинкової системи газопостачання. Після чого позивачка просила відповідача відновити постачання газу, на що відповідачем було надано відповідь, що відновлення газопостачання можливе за умови виконання певних дій, а саме: укладення з власником акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між оператором та власником, яким є балансоутримувач, управитель, інші особи, на балансі чи в управлінні яких знаходяться багатоквартирні будинки чи гуртожитки та укладення останнім з позивачем відповідного договору, забезпечити можливість фахівцям відповідача здійснити ремонтні роботи після чого провести огляд газового обладнання багатоквартирного будинку та опресування повітрям внутрішньо будинкової системи газопостачання. На думку позивачки, відповідачем не виконано необхідні роботи з ліквідації аварійного стану газотранспортної системи, безпідставно припинено розподіл газу, не підписано з позивачкою, як із споживачем послуг, акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, не укладено договір на технічне обслуговування внутрішньобудинкових газових систем.

ОСОБА_1 просила: визнати незаконною бездіяльність акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо не відновлення розподілу природного газу до її квартири; зобов`язати відповідача відновити газопостачання до її квартири; зобов`язати відповідача укласти з нею акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року,у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

05 грудня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно витлумачено абзац четвертий пункту 1 глави 5 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, за умови відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 552/3332/19 про те, що відсутність укладеного договору на технічне обслуговування систем газопостачання не є безумовною підставою для відключення добросовісного споживача від газопостачання. Суд першої інстанції не виніс ухвалу про залучення третьої особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Слобожанський 68-68А», хоча про це просив позивач та третя особа у своїх заявах. Таким чином, суд фактично вирішив питання про права та обов`язки третьої особи, не залучивши її до участі у справі. Суди не надали належної оцінки поясненням Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Слобожанський 68-68А» про те, що співвласниками будинку не передавалось спільне майно у власність або на баланс ОСББ і воно не є управителем або балансоутримувачем багатоквартирного будинку. Суди не дали оцінки тому, що правовідносини з розподілу газу виникли між споживачем природного газу ОСОБА_1 та відповідачем. Встановивши невинуватість відповідача у тому, що газопостачання до квартири позивача не відновлюється, суди не встановили, які дії вчиняло акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» на виконання абзацу 3 пункту 3 глави 5 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, а саме забезпечити укладення акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін по об`єктах побутових споживачів. Відповідачем указаний обов`язок виконано не було та не відновлено газопостачання позивачу.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про захист прав споживача, визнання незаконною бездіяльності щодо невідновлення розподілу природного газу до квартири, зобов`язання відновити газопостачання, зобов`язання укласти акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Отже, ця справа не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

ОСОБА_1 укасаційній скарзі вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо питання можливості або неможливості укладення акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін з окремим споживачем, існування протилежної судової практики апеляційних судів з даного питання та за умови відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Окрім цього, ОСОБА_1 укасаційній скарзі зазначає, що справа має для неївиняткове значення, оскільки позивач більше одного календарного року позбавлена можливості користуватись газовим обладнанням, що спричиняє дискомфорт у побуті, зокрема і через аварійні відключення електроенергії у зв`язку із ракетними обстрілами. Також, особа, яка подала касаційну скаргу, указує, що вона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи. Позивач указує у касаційній скарзі, що суди вирішили справу таким чином, що порушене право позивача не відновлено, єдиним винним у порушенні прав позивача є управитель/балансоутримувач житлового будинку, особа, яка не встановлена судом і яка не існує в природі, чого не встановили суди. Відтак, суди при прийнятті оскаржених рішень утворили правову колізію для позивача, ускладнивши можливість відновити порушені права, оскільки позивач не може звернутися за захистом прав до особи, якої не існує, а саме до балансоутримувача житлового багатоквартирного будинку, де мешкає позивач.

Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та в чому проявляється виняткове значення для неї цієї справи. Окрім цього, особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує, які обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, вона позбавлена можливості спростувати при розгляді іншої справи та якої саме. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка їх подала, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що: скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа має виняткове значення для позивача.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Слобожанський 68-68А», про захист прав споживачів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков