Рішення

від 06.12.2022 по справі 350/931/22

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/931/22

Номер провадження 2/350/389/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2022 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сокирко Л.М.,

секретаря судових засідань: Ошуст В.М., Видойник І.П.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника відповідача Комунального підприємства «Рожнятівводгосп» - адвоката Родікова І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Рожнятівводгосп» про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток,

в с т а н о в и в:

Позивач 15 серпня 2022 року звернувся у суд із позовом до Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області, у якому просив стягнути з Комунального підприємства «Рожнятівводгосп» на свою користь грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток в сумі 270 941 грн 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період часу з 28 березня 2001 року по 6 липня 2021 року він перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Рожнятівводгосп» на посаді директора та виконувача обов`язків директора Комунального підприємства «Рожнятівводгосп», що підтверджується записами у трудовий книжці. 6 липня 2021 року він був звільнений з посади виконувача обов`язків директора згідно розпорядження селищного голови Рожнятівської селищної ради № 151-к від 6 липня 2021 року у зв`язку із закінченням строкового трудового договору.

Вказав, що згідно акту Управління Держпраці в Івано-Франківській області № ІВ95/0289 від 22 лютого 2022 року складеного за результатами проведення заходу державного нагляду щодо додержання вимог законодавства у сфері праці Комунальним підприємством «Рожнятівводгосп» були встановлені порушення щодо виплати йому грошової компенсації. Так, при звільненні йому була нарахована грошова компенсація за 526 днів щорічної відпустки - 381 665 грн 60 коп. (до видачі 303 424 грн 16 коп.), заборгованість до видачі - 270 941 грн 50 коп.

23 лютого 2022 року Комунальне підприємство «Рожнятівводгосп» видало йому довідку № 26 про заборгованість по невиплаченій компенсації за невикористані дні відпустки станом на 23 лютого 2022 року, яка становить 270 941 грн 50 коп.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів за 2021-2022 роки станом на 4 липня 2022 року сума доходу нарахована 632 766 грн 58 коп, виплачено 249 504 грн 61 коп., де залишок становить 383 261 грн 97 коп.

10 травня 2022 року він звернувся до відповідача із вимогою негайно провести повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать, однак на момент звернення до суду із цим позовом компенсація не виплачена та згідно відповіді відповідача від 12 травня 2022 року виплатити кошти наразі підприємство не може. У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача Комунального підприємства «Рожнятівводгосп» - адвокат Родіков І.С. подав до суду заперечення, відповідно до яких просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач, як директор підприємства, не використовував щорічні відпустки зі своєї вини, так як за весь період його роботи на цій посаді жодних наказів про перенесення строків щорічної відпустки та неможливості надання щорічної відпустки за графіком у зв`язку із виробничою необхідністю не видавалося. Позивач мав можливість використовувати відпустки, так як згідно штатних розписів на підприємстві працювали майстер-провідний спеціаліст, технолог, які б на час відпустки позивача виконували обов`язки директора. Також просив урахувати ту обставину, що при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 41 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» директора Комунального підприємства «Рожнятівводгосп» Озара І.М. зокрема і за фактом невиплати ОСОБА_1 всіх сум, що належали йому від підприємства в день звільнення, постановою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2022 року провадження у справі було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ухвали Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 серпня 2022 року у справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, вивчивши й дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Із наявних у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що позивач відповідно до наказу №1 від 28 березня 2001 року на підставі розпорядження Рожнятівської районної державної адміністрації № 28 від 24 січня 2001 року був прийнятий на посаду директора Комунального підприємства «Рожнятівводгосп» (запис № 20).

Рішенням сесії Рожнятівської селищної ради № 27-2/2029 від 24 грудня 2020 року Рожнятівська селищна рада виступила засновником Комунального підприємства «Рожнятівводгосп» (запис № 21).

Відповідно до розпорядження № 22 від 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки директора Комунального підприємства «Рожнятівводгосп» до остаточного вирішення питання про призначення керівника на сесії селищної ради, у зв`язку із закінченням терміну дії контракту (запис № 22).

Відповідно до розпорядження селищного голови Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області № 151-к від 6 липня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади у зв`язку із закінченням строку трудового договору (запис № 23).

Згідно зазначеного вище розпорядження ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючим обов`язки директора Комунального підприємства «Рожнятівводгосп» 6 липня 2021 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Пунктом 2 цього розпорядження бухгалтера зобов`язано провести з ОСОБА_1 на підставі статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР повний розрахунок відповідно чинного законодавства та виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Надання працівнику щорічної оплачуваної відпустки визначено статтею 45 Конституції України і реалізує його право на відпочинок.

Основними законодавчими актами, які регулюють порядок надання відпусток, є Кодекс законів про працю України та Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР.

Відповідно до статті 74 Кодексу законів про працю України та статті 2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР, кожний громадянин України, який працює на підприємстві, в установі, організації будь-якої форми власності, виду діяльності та галузевої належності або у фізичної особи, має право на щорічну відпустку.

Відповідно до статтей 4, 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А Iгрупи (стаття 19 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм, позивач мав відпустки: щорічну основну тривалістю 24 календарних дні на рік та додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно приписів статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічне положення міститься в статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР

У своєму листі № 33/13/116-08 від 22 лютого 2022 року Мiністерство працi та соціальної політики України «Щодо виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки» зазначило, що якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років (у т.ч. і за 2, 3, 4 чи більше років), він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток, визначених пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР. Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.

Компенсація невикористаної відпустки грошовими коштами проводиться при звільненні працівника за умови, що станом на дату звільнення він не реалізував право на використання такої відпустки.

Таким чином, обов`язок по виплаті компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про виплату такої компенсації.

Виходячи з сукупного аналізу положень статті 24 Закону України «Про відпустки» вiд 22 лютого 2008 р. № 33/13/116-08 та статтей 47, 83 Кодексу законів про працю України, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку відноситься до сум, які належать працівникові при звільненні, в розумінні статті 116 Кодексу законів про працю України, та підлягає виплаті разом з іншими сумами в день його звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи в розпорядженні селищного голови Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області № 151-к від 6 липня 2021 року про звільнення позивача з роботи зобов`язано провести з ОСОБА_1 на підставі статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР повний розрахунок відповідно чинного законодавства та виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки.

Таким чином, уповноважений орган визнав право позивача на компенсацію за невикористані дні відпустки та зобов`язав бухгалтера виплатити ОСОБА_1 цю компенсацію.

Оплату відпусток за минулі роки проводять з виплат за останні 12 календарних місяців.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середня заробітна плата для розрахунку відпускних визначається, виходячи із виплат за останні 12 календарних місяців, які передують місяцю виходу у відпустку.

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Рожнятівводгосп» № 26 від 23 лютого 2022 року заборгованість по невиплаченій компенсації за невикористані дні відпустки становить - 270 941 грн 50 коп.

Довідкою Комунального підприємства «Рожнятівводгосп» № 68 від 7 вересня 2022 року підтверджується, що ОСОБА_1 невикористано 526 днів відпустки за період з 28 березня 2004 року по 28 березня 2021 року.

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Рожнятівводгосп» № 67 від 7 вересня 2022 року ОСОБА_1 було виплачено 32 482 грн 65 коп., як компенсацію за відпустки за період 2019-2021 роки.

Відповідно до довідки № 77 від 14 листопада 2022 року залишок заборгованості по невиплаченій компенсації ОСОБА_1 за невикористанні 469,7 дні відпустки складає 270 941 грн 50 коп.

Щодо суми грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, то суд погоджується із наданим відповідачем розрахунком, окрім того його правильність не оспорюється сторонами.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за невикористанні 469,7 дні відпустки, що складає 270 941 грн 50 коп.

У своїх запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, позивач не використовував щорічні відпустки зі своєї вини, однак суд не погоджується із таким твердження відповідача з наступних підстав.

У абзаці 4 пункту 23 Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 29 травня 2001 року зазначено, що якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі статті 238 Кодексу законів про працю України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.

Разом з тим, у випадку, якщо працівник не використав відпустки за роки, що передували звільненню, питання виплати йому компенсації ставиться в залежність від причини невикористання ним цих відпусток: чи з його вини чи без його вини.

Чинним законодавством не визначено у який спосіб доводиться факт наявності чи відсутності вини працівника у невикористанні ним відпусток.

Кодекс законів про працю України, який регулює трудові відносини всіх працівників не передбачає будь-яких обмежень щодо виплати при звільненні компенсації за невикористані дні відпустки.

Згідно роз`яснювального листа Міністерства соціальної політики України від 08.07.2019 року № 793/0/204-19 «Щодо надання щорічних основної та додаткових відпусток не більше 59 календарних днів», якщо працівник з будь-яких причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років, він має право використати їх, а у разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток. Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.

Таким чином, законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки. У разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток.

Окрім того, відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже відповідач не довів, що позивач умисно не використовував відпустки з метою заміни її на грошову компенсацію.

Для з`ясування підстав невикористання щорічних відпусток ОСОБА_1 його явка в судове засідання буда визнана судом обов`язкою.

Так, у судовому засіданні позивач пояснив, що дійсно не використовував щорічні відпустки у зв`язку з тим, що він ставши директором Комунального підприємством «Рожнятівводгосп» фактично створив його, в той час в Рожнятівському районі була складна ситуація з водопостачанням, постійно траплялися аварії, а тому ця ситуація зобов`язувала його бути постійно присутнім на робочому місці. Окрім того, на підприємстві не було спеціалістів на яких він міг би «покластися» і які б так досконало знали специфіку роботи як він. Вважає, що його позовні вимоги є обгрунтованими, а задоволення судом позовних вимог буде компенсацією за те, що йому не нараховувалися відпускні та матеріальна допомога у зв`язку із чим йому нараховано менший розмір пенсії ніж коли б брався розрахунок заробітку разом із відпускними.

Таким чином, ці пояснення позивача підтверджують, що будь-якої матеріальної зацікавленості у не використанні ним щорічних відпусток він не мав.

Відповідно до вимог статті 80 Кодексу законів про працю України та статті 11 Закону України «Про відпустки» забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.

За таке порушення роботодавця можуть притягти до фінансової відповідальності, а його посадових осіб (як правило, директора) - до адміністративної відповідальності.

У такому випадку органи Держпраці уповноважені скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а суд визнати посадову особу винною у цьому правопорушенні.

Відповідачем не надано суду доказів, що позивач, як директор підприємства притягувався до адміністративної відповідальності за порушення вимог статті 80 Кодексу законів про працю України та статті 11 Закону України «Про відпустки», щодо невикористання ним самим, як працівником підприємства щорічних відпусток.

Також судом не приймається до уваги, як належний доказ у справі постанова судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення директора Комунального підприємства «Рожнятівводгосп» ОСОБА_3 , так як на день звільнення ОСОБА_1 з роботи останній не працював на посаді директора, а тому не може нести відповідальність за невиплату ОСОБА_1 всіх сум, що належали йому від підприємства в день звільнення.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно пункту 1 частини першої до статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати у розмірі 4 064 грн 12 коп., пов`язані з розглядом цієї справи, підлягають стягненню із відповідача на користь держави пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 43 Конституції України, статтями 47, 74, 83, 116 Кодексу законів про працю України, статтми 2, 4, 6, 11, 24 Закону України «Про відпустки»,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Рожнятівводгосп» про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток - задовольнити. Стягнути з Комунального підприємства «Рожнятівводгосп» (Код ЄДРПОУ 31044383, юридична адреса: вулиця Рильського, 1, селище Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток в сумі 270 941 (двісті сімдесят тисяч дев`ятсот сорок одна) грн 50 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Рожнятівводгосп» (Код ЄДРПОУ 31044383, юридична адреса: вулиця Рильського, 1, селище Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області) на користь держави судовий збір в розмірі 4 064 (чотири тисячі шістдесят чотири) грн 12 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду учасниками процесу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 12 грудня 2022 року.

Суддя: Сокирко Л.М.