Рішення

від 05.12.2022 по справі 173/1399/22

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/1399/22

Провадження №2/173/665/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2022 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

У складі: головуючого - судді Петрюк Т.М

При секретареві - Рудовій Л.В.

За участю: позивача - Комарової А.О

Представника відповідача - адвоката Сарма Л.І

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «ВінеСА» про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

12.10.2022 року до суду звернулася позивач, ОСОБА_1 , з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди до відповідача, ФГ «ВінеСА»

14.10.2022 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 16.11.2022 року.

11.11.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

16.11.2022 року проведене підготовче судове засідання та справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 05.12.2022 року

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

05.12.2021 року в судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно позовних вимог позивач просить: стягнути із відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за 2019 рік в сумі 12422 грн. 37 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 14.10.2014 року між ФГ «ВінеСА» і ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі зареєстрований відділом Держкомзему у Верхньодніпровському районі 08 грудня 2011 року за № 122100004001042.

27.12.2016 року сторони уклали Додаткову угоду відповідно до якої сторони погодили розмір орендної плати, строк дії договору, відрахування податків, строки виплати орендної плати та відповідальність за невиплату орендної плати та інші положення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її бабуся, ОСОБА_2 , померла. Після її смерті на підставі заповіту вона прийняла у спадщину належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 1221084100:01:049:0372.

Станом на теперішній час відповідач має заборгованість за оренду вищевказаної земельної ділянки за 2019 рік в сумі 12422.37 грн.

05.07.2022 року вона звернулась із заявою про виплату орендної плати до голови ФГ «ВінеСА», але її заяву було повернуто їй поштовим відділенням. 17.08.2022 року вона повторно звернулась із заявою про виплату заборгованості з орендної плати до голови ФГ «ВінеСА», яка була вручена останньому 27.08.2022 року. Однак ніякої відповіді на свою заяву вона не отримала, що й стало підставою звернення до суду

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, давши пояснення фактично викладені в матеріалах справи, а також пояснила, що орендну плату сплатили їй через два роки і три місці. При цьому не надали примірника договору оренди земельної ділянки. Вважає, що відповідач незаконно використовував належну їй земельну ділянку протягом року. А також відповідач повинен сплати їй відсотки та пеню за затримку виплати орендної плати.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивач 05.08.2020 року звернулась до ФГ «ВінеСА» з заявою про виплату їй орендної плати та свідоцтвом про право на спадщину. 05.03.2021 року позивачці була перерахована орендна плата за 2019 і 2020 року в сумі 21000.00 грн. Таким чином орендна плата сплачена позивачці за два роки. Із нарахованої орендної плати відповідно до умов договору відраховані земельний податок та військовий збір. Таким чином орендна плата виплачена позивачці за 2019 рік 05.03.2021 року. Позовні вимоги щодо стягнення відсотків за несвоєчасність виплати орендної плати позивачка згідно поданого позову не заявляє. В Додатковій угоді до договору погоджений строк закінчення договору оренди 2027 рік, таким чином ФГ «ВінеСа» користувалась належною позивачці земельною ділянкою на законних підставах, оскільки перехід земельної ділянки до спадкоємців не є підставою для припинення дії договору оренди земельної ділянки. Тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавшизміст позовнихвимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1221084100:01:049:0372 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.08.2020 року отриманого після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується копією свідоцтва про прав на спадщину.

Зазначена земельна ділянка перебувала в оренді ФГ «ВінеСА» на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 14.10.2010 року між ФГ «ВінеСА» і ОСОБА_2 , який був зареєстрований відділом Держкомзему у Верхньодніпровському районі 08 грудня 2011 року за № 122100004001042, що підтверджується копією договору.

Також судом встановлено 27.12.2016 року між ОСОБА_2 і ФГ «ВінеСА» укладена Додаткова угода відповідно до якої сторони погодили розмір орендної плати, строк дії договору, відрахування податків, строки виплати орендної плати та відповідальність за невиплату орендної плати, що підтверджується копією Додаткової угоди.

Відповідно до поданої позовної заяви позивачка ставить вимоги про стягнення з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за 2019 рік в сумі 12 422 грн. 37 коп.

За вимогами ч.1 ст. 13 ЦПК України- Суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках.

Ст.13 Закону України «Про оренду землі» - визначено поняття договору оренди землі: Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі, зокрема є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди, а розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству.

Згідно із ст. 96 Земельного кодексу України встановлений обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що йому відомо про укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 , і відповідачем. ОСОБА_2 , померла і ОСОБА_1 вступила спадщину. Після отримання свідоцтва про прав на спадщину ОСОБА_1 , подала заяву відповідачеві про виплату їй орендної плати, але в 5-ти денний термін орендна плата їй виплачена не була. Орендна плата була виплачена лише в березні 2021 року без індексації.

Відповідно до умов Додаткової угоди, укладеної 27.12.2016 року між ОСОБА_2 , та ФГ «ВінеСА» судом встановлено, що сторони погодили внести зміни до Договору оренди землі, шляхом доповнення пункту 2 «Об`єкт оренди» абзацом 4 виклавши його в наступній редакції «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01 січня 2016 року становить 216 196.60 грн.

Також відповідно до п. 4 укладеної між сторонами Додаткової угоди погоджено внести зміни до Договору оренди землі, шляхом викладення пункту 4 «Орендна плата» в наступній редакції:

« Орендна плата виплачується орендарем в грошовій формі - 12 422 (дванадцять тисяч чотириста двадцять дві ) грн. 37 коп., на рік, що становить 5.755% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в п. 2 цього договору оренди землі.

Орендар сплачує Орендодавцю суму орендної плати після утримання прибуткового податку та військового збору, згідно вимог чинного законодавства України.

Орендна плата сплачується Орендарем в строк (термін):

- В грошовій формі до 31 грудня поточного сільськогосподарського року включно…».

Таким чином судом встановлено, що позивачка має право на отримання орендної плати в грошовій формі - 12 422 (дванадцять тисяч чотириста двадцять дві ) грн. 37 коп., з відрахуванням із даної суми прибуткового податку та військового збору, згідно вимог чинного законодавства України, що погоджено шляхом укладення Додаткової угоди до договору оренди землі.

Відповідно до довідки, наданої ФГ «ВінеСА» від 03.11.2022 року № 30/11-1 вбачається, що позивачці, ОСОБА_1 , нарахована орендна плата за 2019-2022 року в сумі 26086 грн. 97 коп., з якої утримано податок з доходу фізичних осіб - 4695.66 коп.. військовий збір 391.31 коп. до видачі 21000.00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 2166 від 05.03.2021 року вбачається, що орендна плата в сумі 21000.00 грн., перерахована на картку НОМЕР_1 . Отримувач ОСОБА_5 .

Факт перерахування позивачці орендної плати в даному розмірі підтверджується також випискою по рахунку АТ «Райффайзен Банк «Аваль».

Таким чином судом встановлено, що позивачці, як правонаступнику орендодавця ОСОБА_2 , нарахована та виплачена орендні плата за 2019-2020 роки в розмірі, передбаченому Додатковою угодою від 27.12.2016 року.

Зазначення у платіжному дорученні № 2166 від 05.03.2021 року, що 21 000.00 грн., - орендна плата за 2020 рік є помилковим, оскільки згідно розміру перерахованої суми вбачається, що орендна плата перерахована в розмірі за два роки, виходячи із суми 12 422 (дванадцять тисяч чотириста двадцять дві ) грн. 37 коп., з відрахуванням необхідних податків і зборів, а не за один рік.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за 2019 рік в сумі 12 422 (дванадцять тисяч чотириста двадцять дві ) грн. 37 коп., задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача про те, що в зв`язку з затримкою виплати орендної плати відповідач повинен виплатити їй інфляційні втрати та пеню також не підлягають задоволенню.

Так як по - перше, позивачка даних позовних вимог згідно поданої позовної заяви не заявляє. В поданій позовній заяві не вказує за який період їй повинні бути виплачені зазначені нарахування і не наводить їх розрахунку та не визначає розмір.

По - друге, відповідно до п. 4 Додаткової угоди від 27.12.2016 року встановлено, що орендна плата, невиплачена з вини Орендаря, підлягає індексації на дату її фактичної виплати.

В свою чергу судом встановлено, що орендодавець ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка оформила свої спадкові права відносно орендованої земельної ділянки лише 05.08.2020 року. Таким чином за період з 05.10.2018 року по 05.08.2020 відсутня вина орендаря щодо невиплати орендної плати, оскільки у відповідача відсутні були відомості про те, хто є правонаступником померлого орендодавця. Також позивачкою не надано будь-яких доказів про те, коли саме вона повідомила відповідача, про те, що оформила свої спадкові права та надала реквізити для перерахування орендної плати.

Посилання позивача на те, що відповідач протягом року безпідставно користувався належною їй земельною ділянкою, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, так як дані доводи взагалі не стосуються предмету спору. Крім того відповідно до п. 3 Додаткової угоди від 27.12.2016 року сторонами погоджено, що договір укладений на термін до 31.12.2027 року. Відповідно до п. 12 Договору оренди земельної ділянки встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря, не є підставою для зміни або розірвання умов договору. Аналогічні положення, закріплені і в ч. 5 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі». Тому відповідач користувався земельною ділянкою позивача на законних підставах.

На підставі вищевикладеного судом не встановлено порушення прав позивачки щодо невиплати їй орендної плати за 2019 рік. Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, та приймаючи до уваги, що позивачем були понесені судові витрати на сплату судового збору, та що судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та не стягуються з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до фермерського господарства «ВінеСА» (юридична адреса: 51700 вул. Зелена, 6 с. Посуньки Кам`янського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 23374766) про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за 2019 рік в сумі 12422 грн. 37 коп. - відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992.40 грн., покласти на ОСОБА_1 червня 1979 року народження, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 15.12.2022 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 15.12.2022 року

Дата набрання законної сили: 17.01.2023 року