Ухвала

від 15.12.2022 по справі 380/16550/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/16550/22

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

15 грудня 2022 року Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулкевич І.З., перевіривши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Праймаксбуд до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Праймаксбуд звернулося до суду з позовом, в якому просить :

1)визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3282104/41472744, № 3282103/41472744 від 26.10.2021 про відмову у реєстрації податкових накладних №5 від 26.08.2021, №7 від 30.09.2021;

2)зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати подані податкові накладні №5 від 26.08.2021 вказавши строк реєстрації 14.09.2021; №7 від 30.09.2021 вказавши строк реєстрації 05.10.2021.

Ухвалою суду від 21 листопада 2022 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії вказаної ухвали шляхом подання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням підстав для поновлення строку (з доказами поважності пропуску строку звернення до суду.

13.12.2022 представник позивача подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. Зазначив, що 26 жовтня 2021 року комісія Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийняла рішення №3282104/41472744, №3282103/41472744, яким відмовила Товариству з обмеженою відповідальністю Праймаксбуд у реєстрації податкових накладних № 5 від 26 серпня 2021 року, №7 від 30 вересня 2021 року в Єдиному реєстрі. Не погодившись із таким рішеннями Комісії позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, звернувшись 06 листопада 2021 року із скаргами до контролюючого органу вищого рівня Державної податкової служби України. 11 листопада 2021 року Державна податкова служба України за результатами скарг позивача прийняла рішення № 52341/41472744/2, №52342/41472744/2, яким скарги позивача залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня без змін. З даними рішеннями ДПС позивач фактично ознайомився 25.11.2021. Таким чином застосуванню підлягає абз.2 ч.4 ст. 122 КАС України, відповідно до якого, якщо рішення за результатами скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність. З огляду на вищезазначене, позовна заява подана із дотриманням строку звернення до суду. Також представник позивача посилається на ведення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, який триває станом і на цей день. До того ж, представник позивача посилається на рішення від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України, згідно з яким, для всіх суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, Торгово-промислова палата засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили) та підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суддя розглянув подану заяву та зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

За змістом частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, зазначена норма встановлює строки звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 12.02.2021 у справі № 380/5397/20, від 23.04.2021 у справі № 380/10006/20, зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18. статті 56 ПК України можливість оскаржити інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленою у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18.

Верховним Судом у постанові від 2 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006119 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців.

Разом з цим, з урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18, суд вважає, що строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження), становить три місяці.

Відтак, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків використовувалася процедура адміністративного оскарження такого рішення як досудового порядку вирішення спору, становить три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом в постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 826/9369/18.

З матеріалів позовної заяви, позивач оскаржує рішення №3282104/41472744, № 3282103/41472744 від 26.10.2021 комісії Головного управління ДПС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації, про відмову у реєстрації податкових накладних, складених позивачем, за № 5 від 26.08.2021 та №7 від 30.09.2021.

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження відповідних рішень та звертався зі скаргами від 06.11.2021 до ДПС України.

Рішеннями № 52341/41472744/2, №52342/41472744/2 від 11.11.2021, ДПС України залишено скарги без задоволення.

Представник позивача в заяві про поновлення строку звернення до суду зазначає, що про рішення від 11 листопада 2021 року № 52341/41472744/2, №52342/41472744/2 Державної податкової служби України за результатами скарг позивача ознайомився 25.11.2021. Таким чином застосуванню підлягає абз.2 ч.4 ст. 122 КАС України, відповідно до якого, якщо рішення за результатами скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність. З огляду на вищезазначене, позовна заява подана із дотриманням строку звернення до суду.

Однак з такими твердження представника позивача суд не погоджується, оскільки до спірних правовідносин застосовується строк звернення до суду три місяці.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 16.11.2022, тобто з пропуском як тримісячного строку звернення до суду, так і шестимісячного строку звернення до суду.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Наведені представником позивача обставини поважності причин пропуску строку звернення до суду у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, з огляду на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності обставин які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Посилання представника позивача на сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути безумовно вважатись поважною причиною для поновлення строків звернення до суду, що узгоджується з практико Верховного Суду в постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.

Крім цього, суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, в якій зазначено, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Суд зазначає, що представник позивача, посилаючись на введення в Україні воєнного стану, не надав до суду жодних доказів, які б підтверджували те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Праймаксбуд дійсно не мало можливості звернутись до суду з позовною заявою у цей період (персонал позивача, обов`язки якого передбачали подання документів до податкових органів, чи обов`язки щодо правового супроводу діяльності товариства, був призваний до лав ЗСУ або був вимушений виїхати за кордон, відсутність доступу до електронних сервісів як податкових органів, так і суду, настання форс-мажорних обставин у зв`язку з уведенням в Україні воєнного стану тощо).

Отже жодних доказів яким чином введення воєнного стану вплинуло на обов`язок своєчасного подання позовної заяви позивач суду не надав. Заява обґрунтована лише введенням самого воєнного стану та загальними твердженнями. Доказів причин поважності пропуску строку звернення до суду скаржником не надано.

Окрім цього, посилання представника позивача на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, суд визнає безпідставними, оскільки останнє стосується суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Частиною 1 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. (ч. 2 ст. 123 КАС України).

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 КАС України).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно повернути позивачу.

Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Позивач може звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору у сумі 4962,00 грн, згідно платіжного доручення №26 від 21.02.2022.

Керуючись ст. ст. 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суддя -

постановив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Праймаксбуд до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити дії - повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Праймаксбуд (79035, м. Львів, вул. Бузкова, буд.2, корпус В; ЄДРПОУ 41472744) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 4 962,00 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею.

Суддя Гулкевич І.З.