Вирок

від 14.12.2022 по справі 143/1077/21

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/1077/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2022 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Погребище Вінницького району Вінницької області матеріали кримінального провадження № 12021020060000295, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2021 року, та №12022020060000036, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2022 року, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, освіта середня спеціальна, українця, громадянина України, тимчасово непрацюючого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та

ОСОБА_5 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , одруженого, освіта середня спеціальна, українця, громадянина України, тимчасово непрацюючого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ст.389-2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

10.09.2021 року у денну пору доби, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 пішли на територію непрацюючого бурякопункту Погребищенського ЦЗ ТОВ ПК «Зоря Поділля», що знаходиться за адресою: м.Погребище, Вінницького району, Вінницької області, вул.Київська, 48, з метою збирання горіхів.

Перебуваючи на вказаній території, ОСОБА_4 через отвір прямокутної форми, який веде в середину приміщення резервного люку для налаштування ваг, побачив металеві вироби, які показав ОСОБА_5 , та які вони вирішили викрасти, вступивши таким чином між собою в попередню змову групою осіб.

Діючи за попередньою домовленістю та реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи з корислих мотивів, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення майнової шкоди потерпілому, та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 14.09.2021 року близько 10 год 00 хв., точного часу органом досудового розслідування не встановлено, прийшли на територію бурякопункту Погребищенського ЦЗ ТОВ ПК «Зоря Поділля», де переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає та їхні дії залишаються непоміченими для сторонніх осіб, через вікно потрапили в середину приміщення вагової та резервного люку для налаштування ваг, звідки таємно, умисно, з корислих мотивів викрали 480 кг. брухту металу чорного кольору, вартість якого згідно висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №6411/21-21 від 21.09.2021 року становить 3072 грн. 00 коп., та яке належить ТОВ ПК «Зоря Поділля».

Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зникли, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, а саме продали на пункт приймання металобрухту, заподіявши ТОВ ПК «Зоря Поділля» матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, судом встановлено, що на підставі постанови Погребищенського районного суду Вінницької області від 19.04.2021 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП, тобто несплата аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі ј частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.12.2019 року і до її повноліття, які зобов`язаний сплачувати на підставі виконавчого листа №143/1418/19, виданого Погребищенським районним судом Вінницької області від 14.01.2020 року, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання в сумі 11070 грн. 50 коп. і накладено адміністративне стягнення у вигляді виконання суспільно корисних робіт строком на 120 (сто двадцять ) годин.

26.05.2021 року Вінницьким районним сектором №5 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області було видано направлення ОСОБА_5 про те, що він повинен приступити до відбування суспільно корисних робіт в КП «Погребищекомунсервіс» не пізніше 31.05.2021 року. Також ОСОБА_5 був попереджений під підпис, що згідно зі статтею 125-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі ухилення від відбування суспільно корисних робіт підлягатиме притягненню до адміністративної відповідальності за ст.183-2КУпАП (санкція статті передбачає адміністративний арешт строком до десяти діб), а у випадку злісного ухилення від відбування стягнення - до кримінальної відповідальності за ст.389-2 Кримінального кодексу України (санкція статті передбачає позбавлення волі на строк до двох років).

Однак, ОСОБА_5 умисно, всупереч поставлених йому вимог, або ігноруючи вимоги чинного законодавства і встановлені йому умови та порядок відбування покарання, не вийшов для відбування суспільно корисних робіт без поважних причин, та не повідомив про причини невиходу КП « Погребищекомунсервіс».

02.08.2021 року начальником Вінницького районного сектору №5 філії Державної установи « Центр пробації» у Вінницькій області майором внутрішньої служби ОСОБА_8 відносно ОСОБА_5 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.183-2 КУпАП, та 14.09.2021 року Погребищенським районним судом Вінницької області ОСОБА_5 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-2КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 5 (п`ять) діб, який ОСОБА_5 відбув 20.11.2021 року.

11.01.2022 року ОСОБА_5 було повторно ознайомлено з направленням про відбуття суспільно корисних робіт, згідно якого останньому необхідно було з`явитися до КП «Погребищекомунсервіс» не пізніше 12.01.2022 року для відбуття.

Однак, не зважаючи на відбуття адміністративного арешту, ОСОБА_5 повторно ухилився від призначеного адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, про що на адресу Вінницького районного сектору №5 філії Державної установи « Центр пробації» у Вінницькій області від КП «Погребищекомунсервіс» надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_5 з моменту відбування призначеного стягнення (адміністративного арешту), із наданим йому направленням до КП «Погребищекомунсервіс» для відбування призначеного судом стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт строком 120 (сто двадцять) годин, не з`явився.

Встановлений судом строк суспільно корисних робіт ОСОБА_5 без поважних причин не відбув, про причини неявки до КП «Погребищекомунсервіс» не повідомив, чим здійснив злісне ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, визнав повністю та підтвердив наведені в обвинувальному акті обставини його скоєння, у вчиненому щиро розкаюється, просить суворо його не карати. Також вказав, що 10.09.2021 року вони із ОСОБА_4 пішли збирати горіхи на територію непрацюючого бурякопункту Погребищенського ЦЗ ТОВ ПК «Зоря Поділля». Коли вони йшли додому, то побачили, що в приміщенні вагової було відсутнє вікно. В подальшому 14.09.2021 року вони проникли у це приміщення, а потім у люку вони знайшли металобрухт, який за допомогою мотузок витягнули нагору. Потім вони здали цей металобрухт на пункт приймання.

Щодо пред`явленого обвинувачення у злісному ухиленні від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт за ст.389-2 КК України пояснив, що йому було відомо про графік відбуття суспільно корисних робіт у КП «Погребищекомунсервіс». Проте, він не мав можливості відбувати це адміністративне стягнення, оскільки доглядав батька, у якого відсутні обидві ноги. Він усно повідомляв працівників органу пробації про існування у нього такої обставини. У вчиненому щиро розкаюється, просить його суворо не карати.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 також визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та підтвердив наведені в обвинувальному акті обставини його скоєння, надавши аналогічні показання, у вчиненому щиро розкаюється, просить суворо його не карати.

Оскільки обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визналисебе винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень повністю, їхні показання відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються, їхня позиція є добровільною та істинною, то суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинувачених та дослідженням матеріалів, що характеризують останніх. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачені правильно розуміють зміст встановлених під час досудового розслідування обставин, сумнівів у добровільності їхньої позиції немає, а також судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд дійшов висновку, що обвинувачені надали правдиві показання щодо фактичних обставин справи, які узгоджуються з обставинами, встановленими в процесі досудового розслідування та наведеними в обвинувальних актах.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 судом кваліфікуютьсяза ч.3ст.185КК України,як таємневикрадення чужогомайна (крадіжка),вчинена запопередньою змовоюгрупою осіб,поєднана зпроникненням уприміщення;та заст.389-2КК України,як злісне ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 судом кваліфікуються за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у приміщення.

Згідно із ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір.

Згідно ізч.1ст.65КК Українисуд призначаєпокарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53цього Кодексу; 2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як роз`яснено в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд бере до уваги, що вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, згідно зі ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, а кримінальне правопорушення, передбачене ст.389-2 КК України до нетяжких злочинів; за місцем проживання характеризується посередньо; раніше не судимий; безробітний, одружений; має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; на обліку у лікаря - психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.3 ст.185 КК України, відповідно до ст.66 КК України суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, а за ст. 389-2 КК України щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

Згідно із ч.2ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими так і іншими особами.

Відповідно доч.2ст.65КК Україниособі,яка вчинилазлочин,має бутипризначено покараннянеобхідне ідостатнє дляїї виправленнята попередженнянових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити за кожне кримінальне правопорушення окремо у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкціях ч.3 ст.185 КК України та ст. 389-2 КК України.

Водночас, суд вважає, що остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за вчинення окреслених кримінальних правопорушень, на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень слід визначити шляхом часткового складання призначених покарань.

Разом із цим, зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень та обставини їх вчинення, особу винного, думку прокурора та представника потерпілого ТОВ «ПК «Зоря Поділлля» ОСОБА_10 , та беручи до уваги висновки, викладені у досудовій доповіді органу пробації, які зводяться до того, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі може становити середній рівень ризику небезпеки для суспільства, суд на підставі ч.1 ст.75 КК України дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням зі встановленням йому іспитового строку.

Призначення зазначеного покарання зі звільненням обвинуваченого від його відбування з випробуванням, на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд вважає, що на обвинуваченого слід покласти обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд бере до уваги, що вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, згідно зі ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів; за місцем проживання характеризується посередньо; на момент вчинення кримінального правопорушення в силу ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості; тимчасово не працює, перебуває на обліку у центрі зайнятості; має на утриманні малолітніх дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; на обліку у лікаря - психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України, відповідно до ст.66 КК України суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкції ч.3 ст.185 КК України.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 01.08.2022 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 (одного) місяця 15 (п`ятнадцяти) днів арешту.

Згідно із довідкою про звільнення серії ВІН №019251 від 10.11.2022 року, виданою ДУ «Стрижавська ВК (№81)» ОСОБА_4 повністю відбув зазначене покарання в період з 26.09.2022 року по 10.11.2022 року.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Згідно із ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими встатті 72цього Кодексу.

За змістом підпункту «а» п.1 ч.1 ст.72 КК України при складанніпокарань засукупністю кримінальнихправопорушень тасукупністю вироківменш суворийвид покаранняпереводиться вбільш суворийвид,виходячи зтакого їхспіввідношення,що одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.

З огляду на викладене суд вважає, що остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення згаданих кримінальних правопорушень, на підставі ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень слід призначити шляхом часткового складання призначених покарань. При цьому в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, необхідно зарахувати повністю відбуте покарання за вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 01.08.2022 року за правилами, передбаченими підпунктом «а» п.1 ч.1 ст.72 КК України.

Разом із цим, зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та обставини його вчинення, відсутність невідворотних наслідків, особу винного, думку прокурора та представника потерпілого ТОВ «ПК «Зоря Поділлля» ОСОБА_10 , та беручи до уваги висновки, викладені у досудовій доповіді органу пробації, які зводяться до того, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі може становити середній рівень ризику небезпеки для суспільства, суд на підставі ч.1 ст.75 КК України дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням зі встановленням йому іспитового строку.

Призначення зазначеного покарання зі звільненням обвинуваченого від його відбування з випробуванням, на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд вважає, що на обвинуваченого слід покласти обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні під час досудового розслідування для проведення судової товарознавчої експертизи, що становлять 343 грн. 22 коп., відповідно до ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 126 КПК України підлягають стягненню із обвинувачених на користь держави в рівних частках.

Заходи забезпечення кримінального провадження у даному кримінальному провадженні не застосовувалися.

Підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили чи інших заходів забезпечення кримінального провадження стосовно обвинувачених суд не вбачає.

Керуючись ст. ст.349, 368,369,370,371,373,374, 376 КПК України суд, -

У Х В А Л ИВ :

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ст.389-2 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

-за ст. 389-2 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1ст.70 КК Україниза сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 3(три) місяці.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Початок іспитового строку ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку.

На підставі пунктів 1, 2 ч.1, пункту 2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.1ст.70, ч.4 ст.70, підпункту «а»п.1ч.1ст.72 КК Україниза сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання, призначеного вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 01.08.2022 року, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1(один) місяць.

В строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати повністю відбуте покарання за вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 01.08.2022 року у виді 1 (одного) місяця 15 (п`ятнадцяти) днів арешту, що згідно із підпунктом «а» п.1 ч.1 ст.72 КК України відповідає 1 (одному) місяцю 15 (п`ятнадцяти) дням позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Початок іспитового строку ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.

На підставі пунктів 1, 2 ч.1, пункту 2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Процесуальні витрати, пов`язані із проведенням у кримінальному провадженні судової товарознавчої експертизи, в сумі 171 (сто сімдесят одна) грн. 61 коп. стягнути із обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.

Процесуальні витрати, пов`язані із проведенням у кримінальному провадженні судової товарознавчої експертизи, в сумі 171 (сто сімдесят одна) грн. 61 коп. стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя