Постанова

від 15.12.2022 по справі 130/1019/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/1019/22

Провадження № 22-ц/801/2053/2022

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Славінська Н. Л.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2022 рокуСправа № 130/1019/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,

з участю секретаря судового засідання Михайленко А. В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка подана адвокатом Корнійчуком С. А., на ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області у складі судді Славінської Н. Л. від 19 жовтня 2022 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів, Вінницька міська рада про визнання незаконними та скасування наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельних ділянок,

встановив:

У травні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів, Вінницька міська рада, за яким просили:

- визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передання у власність земельних ділянок з кадастровими номерами: 0521055300:04:001:0072; 0521055300:04:001:0069; 0521055300:04:001:0068; 0521055300:04:001:0070; 0521055300:04:001:0071, що розташовані на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень виконавчого комітету Вінницької міської ради щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 0521055300:04:001:0072; 0521055300:04:001:0069; 0521055300:04:001:0068; 0521055300:04:001:0070; 0521055300:04:001:0071.

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2022 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України). Роз`яснено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виникнення спірних правовідносин обумовлено публічно-правовою діяльністю ГУ Держгеокадаструу Вінницькійобласті при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому спір щодо визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження технічної документації із землеустрою підлягає вирішенню адміністративним судом.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвокат Корнійчук С. А., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що оскільки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 мають зареєстровані речові права на земельні ділянки, які були сформовані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та на які вони претендують, а тому в цьому випадку спір має вирішуватись в порядку цивільного судочинства, а не адміністративного, як помилково вважав суд першої інстанції, оскільки поміж інших позовних вимог має місце позовна вимога про скасування рішень про проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки.

Представниця ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 адвокат Шевчук О. В. подала відзив на апеляційну скаргу, за яким просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 124, 125 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що виникнення спірних правовідносин обумовлено публічно-правовою діяльністю ГУ Держгеокадаструу Вінницькійобласті при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому спір щодо визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження технічної документації із землеустрою не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

З такими висновками погодитися не можна, з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою статті 4 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частини першої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 15 цього Кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України (далі ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частинами шостою, сьомою, десятою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже наведеними нормами права встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема у постановах від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 605/567/17 зазначено, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Крім того Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 04 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 та 23 травня 2018 року у справах № 826/4460/17 та № 815/4618/16, від 05, 12, 13 червня 2018 року у справах № 804/20728/14, № 823/378/16, № 820/2675/17 та № 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у відповідному державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Такий критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку, не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому такі спори мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Як видно з матеріалів справи, наказами ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 26 листопада 2019 року № 2-22261/15-19-СГ, № 2-22260/15-19-СГ, № 2-22096/15-19-СГ, № 2-22262/15-19-СГ, № 2-22095/15- 19-СГ «Про надання у власність» затверджено розроблені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 технічні документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, що в свою чергу стало підставою для державної реєстрації речових прав на земельні ділянки.

В подальшому земельна ділянка, площею 2 га, кадастровий номер 0521055300:04:001:0072, перейшла у власність ОСОБА_6 ; земельна ділянка, площею 2 га, кадастровий номер 0521055300:04:001:0069 ОСОБА_7 ; земельна ділянка, площею 2 га, кадастровий номер 0521055300:04:001:0068 ОСОБА_8 ; земельна ділянка, площею 2 га, кадастровий номер 0521055300:04:001:0070 ОСОБА_9 ; земельна ділянка, площею 2 га, кадастровий номер 0521055300:04:001:0071 ОСОБА_10 .

Тобто в результаті прийняття ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області оспорюваних позивачами наказів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 набули речові права на спірні земельні ділянки, відповідно задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень виконавчого комітету Вінницької міської ради щодо земельних ділянок тягне за собою припинення права власності відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на земельні ділянки, тобто суб`єктивного права кожного з них, а тому зазначений спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив зміст заявлених вимог, характер спірних правовідносин та природу порушеного права позивачів, а тому дійшов помилкового висновку про те, що цей спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково послався на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а, тому що фактичні обставини та суб`єктний склад учасників цієї справи є відмінними від обставин, встановлених судом у справі, що переглядається.

За змістом статей 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права (стаття 379 ЦПК України).

Керуючись статтями 367, 369, 374,381-383 ЦПКУкраїни апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка подана адвокатом Корнійчуком С. А., задовольнити.

Ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2022 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

(Повний текст судового рішення виготовлено 15 грудня 2022 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

Т. Б. Сало