Ухвала

від 14.12.2022 по справі 703/4011/22

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/4011/22

2-з/703/39/22

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

14 грудня 2022 року Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Прилуцький В.О. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, а саме на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,9314 га, розташовану в межах Дмитрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер 4823681900:04:000:0046.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що він має намір звернутись до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Вказав, що 18 лютого 2022 року він передав ОСОБА_2 200000 грн. в борг, які він мав повернути до 18 серпня 2022 року. У рахі неповернення боргу в термін вказаний у розписзі ОСОБА_2 зобов`язався переоформити право власності на належну йому земельну ділянку на заявника. Оскільки ОСОБА_2 борг до вказаної дати не повернув та не переоформив право власності на земельну ділянку він змушений звернутись із позовом до суду. Зазначив, що підставою для звернення до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, стало те, що ОСОБА_2 в мережі інтернет розмістив оголошення про продаж своєї земельної ділянки. Вважає, що на неї слід накласти арешт, оскільки це є єдиним майном ОСОБА_2 , яке може гарантувати повернення ним коштів.

На думку заявника ОСОБА_1 в даному випадку існує необхідність у забезпеченні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, дана заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

З огляду на зазначене, в судове засідання для вирішення питання вжиття заходів забезпечення позову сторони не викликались.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням приписів ч. 1 ст.153 та ч. 2 ст.247 ЦПК України розгляд заяви здійснюється без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріли заяви, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду ( ч. 1,2 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 1 та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. При цьому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Предметом позову, як зазначає заявник у заві про забезпечення позову є стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором розписки в сумі 200000 грн.

Заявник ОСОБА_1 просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, а саме на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,9314 га, розташовану в межах Дмитрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер 4823681900:04:000:0046.

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 042157 від 15 червня 2007 року ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,9314 га, розташовану в межах Дмитрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер 4823681900:04:000:0046.

Заявник зазначає, що ОСОБА_3 має намір проджати належну йому земельну ділянку та надає витяг з інтрнет сайту «ОЛХ».

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 23 грудня 2020 року №756/2609/20 (провадження № 61-11479св20) викладено правову позицію згідно з якою:

«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Заявник ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову зазначає, що накладення арешту на належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 8,9314 га потрібно застосувати з метою подальшого виконання рішення суду, оскільки у разі продажу земельної ділянки, яка є єдним майном боржника, виконати рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 коштів на його коисть буде неможливим.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого королівства») положення ст. 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Тобто в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, відповідно до вимог частини 3 статі 12, частини 1 статті 81 ЦПК України обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Заявником ОСОБА_1 у заві про забезпечення позову не надно доказів на підтвердження співмірності та адекватності заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно земельну ділянку, із позовними вимогами, які він має намір заявити. В матеріалах заяви відсутня оцінка вартості земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,9314 га, розташовану в межах Дмитрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер 4823681900:04:000:0046. Таким чином суд позбавлений можливості здійснити аналіз співмірності заявлений позвоних вимог (як зазначив заявник в сумі 200000 грн.) та вартістю земельної ділянки, належної ОСОБА_2 .

Посилання заявника на те, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_2 здійснить відчуження належного йому майна, не є безумовним доводом, що підтверджує наявність обґрунтованих ризиків невиконання або утруднення виконання у майбутньому ймовірного рішення суду про задоволення позову у цій справі.

Крім того, заява про забезпечення позову ОСОБА_1 ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого утруднення виконання майбутнього рішення суду в разі задоволення позову. Саме лише припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на передачу у власність чи користування іншим особам вказаного нерухомого майна, не може свідчити про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Тобто у цьому випадку відсутні підтверджені доказами фактичні обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заявником не долучено переконливих, належних, допустимих та достовірних доказів, що дало б змогу суду пересвідчитися у тому, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання у майбутньому рішення про задоволення позову.

При поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, оцінивши відповідно до вимог статті 89 ЦПК України обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням наведених вище критеріїв, врахувавши зміст майбутніх позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє особу права звернутись повторно з заявою про забезпечення позову навівши нові мотивування та надавши всі необхідні докази на підтвердження такої заяви.

Керуючись статтями 149-153, 260, 261,353, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду, - відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя : В.О. Прилуцький