Ухвала

від 28.11.2022 по справі 335/2461/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу Справа № 335/2461/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУ № 335/2461/22 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадж. №11-сс/807/603/22 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника-адвоката ОСОБА_7 ,

підозрюваної ОСОБА_8 ,

розглянула 28 листопада 2022 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2022 року, якою залишено без задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, освіта вища, вдова, має на утримання неповнолітню дитину, працює на посаді заступника директора департаменту - начальника Управління економіки будівництва Департаменту економічного розвитку і торгівлі Запорізької обласної військової адміністрації, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_8 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначила, що у провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке 05.04.2021 внесені до ЄРДР за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.191, ч.3 ст.201-2 КК України.

Посилаючись на обґрунтованість підозри, яка пред`явлена ОСОБА_8 за ч.4 ст.191 КК України у вказаному кримінальному провадженні, за обставин, викладених у повідомленні про підозру від 05.09.2022, а також на тяжкість злочину, у якому підозрюється остання, на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КК України, з посиланням, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, слідчий за погодженням прокурора, просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_8 залишати місце проживання - АДРЕСА_2 , у період часу з 22.00 год. до 06.00 год. кожного дня, строком на два місяці, з покладенням на підозрювану ОСОБА_8 , обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: з`являтися до органів досудового слідства і суду, за першим викликом, і у призначений час; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з працівниками департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, іншими свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав на підставах зазначеного у ньому, просить його задовольнити, посилаючись на обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України. Також зазначив, що у прохальній частині клопотання допущена технічна помилка, а саме: зазначено «утримуватися від спілкування з працівниками Департаменту з управління житлово-комунальним господарством ЗМР», що зазначено помилково.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2022 року залишено без задоволення клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 .

Залишаючи без задоволення клопотання слідчого про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя зазначив, що стороною обвинувачення не доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, оскільки жоден документ не свідчить про наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_8 можливо вчинила вказаний злочин або причетна до злочину, який інкримінується останній. Також у судовому засіданні стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зазначених у клопотанні, оскільки на їх обґрунтування не надано жодних доказів, фактично заявлені ризики ґрунтуються на припущенні.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор вказує, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна.

В обґрунтування доводів зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: довідкою управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 14.07.2022, якою встановлено розтрату майна в кількості 777 мішків з борошном, яке надійшло на адресу ЗОВА в якості гуманітарної допомоги; протоколом обшуку від 23.08.2022 року території, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; відомостями Тернопільської обласної військової адміністрації про примусове відчуження борошна для потреб держави з метою забезпечення продовольчої безпеки в умовах правового режиму воєнного стану; відомостями АТ «Державна продовольчо-зернової компанії України» про кількість та вартість борошна; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Таким чином, висновки слідчого судді про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Додатково зазначає, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.11.2022 року відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 на повідомлення про підозру останній.

Враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення і наступного покарання, враховуючи її соціальні зв`язки, рід її занять, остання може переховуватися від органів досудового слідства, а тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 , з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, може без перешкод залишити м. Запоріжжя. Крім того, ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, так як свідки у вказаному провадженні є працівниками Запорізької обласної військової адміністрації, членами Штабу Запорізької області з питань координації надання населенню гуманітарної допомоги, працівниками складів зберігання гуманітарної допомоги, з якими вона постійно спілкується та може схилити їх до зміни показань чи до відмови давати показання. Також ОСОБА_8 може знищити, сховати документи щодо надходження, постановки на облік та подальшого відвантаження гуманітарної допомоги, яка приходила на адресу Запорізької ОВА, оскільки фактично одноособово приймає гуманітарну допомогу та розподіляє її по складам її зберігання, через наділені їй повноваження має доступ до всіх документів щодо надходження, постановки на облік та подальшого відвантаження гуманітарної допомоги.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити та обрати стосовноОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити

Підозрювана та її захисник висловили свої заперечення вимогам апеляційної скарги прокурора та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

У відповідності до положень ч.1 ст.404 КПК України, судове рішення переглядається в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Згідно вимог ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність його соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Відповідаючи на доводи прокурора щодо обґрунтованості висунутої підозри, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Так, згідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність передбачених ст.177 КПК України та зазначених у клопотанні підстав для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу.

Разом з цим, судова колегія не погоджується з висновками слідчого судді щодо відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення. Для з`ясування зазначених обставин апеляційним судом вивчено матеріали справи, вислухано з цього приводу думку сторін кримінального провадження.

Обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_8 підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, долученими до клопотання слідчого, зокрема відомостями з довідки управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 14.07.2022 року, якою встановлено розтрату майна в кількості 777 мішків з борошном, яке надійшло на адресу ЗОВА в якості гуманітарної допомоги; протоколу обшуку від 23.08.2022 року; відомостями Тернопільської обласної військової адміністрації про примусове відчуження борошна для потреб держави з метою забезпечення продовольчої безпеки в умовах правового режиму воєнного стану; відомостями АТ «Державна продовольчо-зернової компанії України» про кількість та вартість борошна, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Саме сукупність наданих доказів дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, є достатньо обґрунтованою.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Слід зазначити, що у відповідності до положень ч.2 ст.94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України на наступних етапах досудового розслідування та судового розгляду.

Отже, відповідні доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України доведена доданими до клопотання матеріалами, сукупність яких на даному початковому етапі є достатньою для висновку про вірогідну причетність ОСОБА_8 до даного злочину.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя встановив, що надані сторонами докази та встановлені у ході розгляду клопотання обставини, не доводять наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України відносно ОСОБА_8 .

З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів, оскільки, вказуючи про наявність ризиків, слідчий не навів будь-яких переконливих доводів щодо їх існування, обставини, викладені в клопотанні слідчого, які вказують на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України є лише припущеннями, які жодним чином не підтверджені.

Зазначений висновок слідчого судді, з огляду на явки ОСОБА_8 до суду, відсутність даних: про факти ухилення останньої від явок до органу досудового розслідування та суду, слід визнати аргументованим.

Колегія суддів наголошує, що відомостей про ухилення ОСОБА_8 від проведення слідчих, процесуальних дій, при апеляційному розгляді прокурором не надано.

Отже, посилання прокурора в апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді на те, що ОСОБА_8 може вдатися до негативних дій, які засвідчують ризик переховування не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях прокурора щодо можливості такої поведінки підозрюваної в майбутньому і нічим об`єктивно не підтверджені.

З цього приводу, колегія суддів зауважує на вимогах ч.5 ст.132, ч.3 ст.184 КПК України щодо обов`язку слідчого, прокурора надати докази на підтвердження обставин, на які посилаються.

Натомість, ініціатором клопотання та прокурором до відповідного клопотання, при його розгляді слідчим суддею і у апеляційній інстанції такі докази не надані.

Також слідчим суддею цілком слушно враховані позитивні відомості стосовно особи ОСОБА_8 , яка раніше не судима, має постійне місце проживання, вдова, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно працевлаштована, позитивно характеризується за місцем роботи, що свідчить про взяття слідчим суддею до уваги всіх обставин у їх сукупності.

Що стосується існування ризиків, передбачених п.п.2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості перешкоджати кримінальному провадженню та впливу на свідків, то слідчим та прокурором у судовому засіданні не було доведено наявності зазначених ризиків, що підозрюваний здійснював спроби впливу на хід досудового розслідування та свідків.

Вказуючи про наявність ризиків, слідчий підійшов до цього формально і не навів будь-яких мінімально переконливих доводів про існування цих ризиків. Всі твердження слідчого щодо наявності вказаних ризиків, колегія суддів вважає лише припущеннями.

Отже, в матеріалах справи відсутні переконливі докази, які давали б підстави вважати, що підозрювана може здійснити спроби переховуватися від органу досудового розслідування, перешкоджати кримінальному провадженню та незаконно впливати на свідків, а тому висновки суду апеляційної інстанції про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, не впливають на загальний висновок слідчого судді про недостатність підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу відносно підозрюваної.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2022 року, якою залишено без задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13