Постанова

від 16.10.2007 по справі ас-42/285-07 (н.р. а-41/67-05 )

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-42/285-07 (н.р. А-41/67-05 )

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "16" жовтня 2007 р.  14:35              Справа № АС-42/285-07 (н.р. А-41/67-05 )

вх. № 8000/1-42 (н.р. 2237/1-41)

Суддя господарського суду Харківської області Яризько В.О.

за участю секретаря судового засідання Булавінова Ю.В.

представників сторін

позивача - Чеховський Д.Ю. (дов.)

1-відповідача - Бородавка К.П. (дов.), Чернова О.А. (дов.)

2-відповідача - не з"явився

по справі за позовом  ТОВ Магазин №34 "Комінтернівський", м. Харків   

до  ДПІ у Комінтернівському районі м. Харків

ГУДК України у Харківській області, м.Харків

за участю прокуратури Харківської області  

про стягнення 1227473,71 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ Магазин № 34 "Комінтернівський", звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова від 30.03.2004 р. № 001012310/0 та стягнення з  державного бюджету заборгованості по податку на додану вартість в сумі 2007637,00 грн. за листопад 2003 року.

Судом неодноразово розглядалась дана справа.

Рішенням господарського суду від 03.06.2004р. у позові відмовлено повністю, постановою Харківського апеляційного суду рішення господарського суду Харківської області скасовано, позовні вимоги задоволені повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2004р. постанову Харківського апеляційного суду скасовано, рішення господарського суду Харківської області в частині відмови у позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.03.2004 р. № 001012310/0 на суму 780 163, 23 грн. залишено без змін, в частині відмови в позові про стягнення бюджетної заборгованості 1227473,71 грн. рішення скасовано,  справу направлено на новий розгляд в цій частині.

Таким чином, справа розглядається в частині стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 1227473,71 грн.

Рішенням господарського суду від Харківської області від 07.04.2005р., яке залишено в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2005р., позовні вимоги ТОВ Магазин №34 "Комінтернівський"  в частині стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 1227473,71 грн. задоволені.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2007р. рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2005р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2005р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Справа розглядається за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

18.09.2007р. від позивача через канцелярію суду надійшла заява про зміну позовних вимог, згідно якої позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова № 0000491600/0 від 21.05.2007р. та стягнути з держбюджету суму бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за листопад 2003р. у сумі 1227473,71 грн.

Згідно ч.1 ст.51 КАС України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.

Судом прийнята заява ТОВ Магазин №34 "Комінтернівський" про зміну позовних вимог.

1-відповідач проти позову заперечує, свої заперечення виклав у відзиві на позов та поясненнях по справі.

Ухвалою суду від 25.09.2007р. була здійснена заміна вибулої сторони - ВДК у Комінтернівському районі м.Харкова на правонаступника - ГУДКУ в Харківській області.

2-відповідач у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.

Прокурор у судове засідання 16.10.2007р. не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд вважає, що нез"явлення 2 -відповідача, прокурора не перешкоджає розгляду справи, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд встановив, що за наслідками господарської діяльності за листопад 2003 року позивачем надано до ДПІ у Комінтернівському районі м Харкова податкову декларацію по податку на додану вартість, в якій зазначено суму податку на додану вартість, належну до відшкодування шляхом зарахування на поточний рахунок – 2007637,00 грн.

Працівниками відповідача була проведена документальна перевірка правильності обчисленні та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ за листопад 2003р., про що складений акт перевірки № 187/23-204 від 30.03.2004р.

В акті перевірки встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" та виявлено завищення заявленого відшкодування ПДВ у листопаді 2003р. на 780163,29 грн.

В іншій частині заявленої суми ПДВ, а саме в розмірі 1227473,71 грн., яка є предметом розгляду даної справи, у вказаному акті перевірки порушень не встановлено. В акті перевірки зазначено про те, що після отримання відповідей на запит і встановлення розбіжностей між даними підприємства та отриманими відповідями буде переглянуто податковий кредит підприємства та зроблені заключні висновки.

В акті встановлено, що основними постачальниками товару позивачу в листопаді 2003р. були : ПП "Адлер", ПП "Аякс-2002", ПП "Діметра", ТОВ "Данфа", ПП "Дар"я", ПП "Дігма", ПП "Іліада-2002", ПП "Оса-2002", ТОВ "Тетра", ПП "Фінанс-Інвест", ПП "Еллада-2002".

Судом встановлено, що в ході проведення вказаної перевірки 1-відповідачем були зроблені запити про проведення зустрічних перевірок.

На запити про проведення зустрічних перевірок 1-відповідачем отримані відповіді :

- стосовно ПП "Іліада-2002"  - лист ДПІ у Московському районі м.Харкова № 1635/7/23-206 від 21.04.2004р.;

- стосовно ПП "Дігма" - лист ДПІ у Ленінському районі м.Харкова № 2788/7/23-514 від 23.04.2004р.

- стосовно ПП "Деметра" - лист ДПІ у Ленінському районі м.Харкова № 4484/7/23-514 від 15.07.2004р.

- стосовно ПФ "Дар"я" - лист ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова № 4634/7/23-514 від 21.07.2004р.

Згідно даних відповідей по результатам перевірок підтверджено відвантаження на адресу позивача товару згідно переліку податкових накладних,  сума ПДВ по даним податковим накладним включена до податкових зобов"язань кожного підприємства та відповідає даним податкових декларацій з ПДВ за листопад 2003р.

Інших відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок 1-відповідачем не надано.

Також судом встановлено, що 1-відповідачем був складений акт № 1859/16-013/23459824 від 21.05.2007р. про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад, грудень 2003р.

Суд зазначає, що даний акт складений більше ніж через три роки після складання попереднього акту перевірки правильності відшкодування сум ПДВ за той же самий період, а саме за листопад 2003р.

В акті перевірки № 1859/16-013/23459824 від 21.05.2007р. встановлено, що в листопаді, грудні 2003р. розрахунки за ТМЦ підприємство позивача з постачальниками проводили шляхом надання векселів, грошові кошти на розрахункові рахунки підприємств-постачальників від зобов"язань платежу по векселям, виданим за отримані у листопаді, грудні 2003р. ТМЦ не перераховувались.

Також в акті зазначено про те, що на підставі отриманих відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок встановлено, що припинено державну реєстрацію ПП "Дігма" 19.04.2005р. № 1480110002004036. У зв"язку з тим, що ПП "Дігма" (постачальник товару по 1 та 2 ланцюгу) скасовано державну реєстрацію, неможливо встановити факт придбання товару у виробника, а також визначити чи проведено розрахунок грошовими коштами постачальниками у 1 та 2 ланцюгах.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в даному акті перевірки зазначено про те, що перевіряючі досліджували наступні документи : декларації позивача за 9 місяців 2003р., за 2004рік, за 2005 рік, за 2006 рік, за 1 квартал 2007 року, при тому, що перевіряємим періодом було лише два місяці - листопад та грудень 2003 року, а отже 1-відповідач не мав права використовувати документи за межами даних періодів.

В акті перевірки зроблений висновок про відсутність надмірної сплати ПДВ до держбюджету та згідно п.1.8 ст.1, п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 закону України "Про податок на додану вартість" позивач немає права на отримання відшкодування ПДВ за листопад 2003р. у сумі 1222573,71 грн. та за грудень 2003р. у сумі 1059873,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки 1-відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000491600/0 від 21.05.2007р., згідно якого  позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ за листопад 2003р. у сумі 1222573,71 грн. та за грудень 2003р. у сумі 1059873,00 грн.

Позивач відкликає свою позовну заяву щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000491600/0 від 21.05.2007р. в частині відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за грудень 2003р. у сумі 1059873,00 грн., оскільки даний період не є предметом розгляду у даній справі та ним не надано обгрунтування позовних вимог в цій частині.

Оскільки позивач відкликав позовну вимогу щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000491600/0 від 21.05.2007р. в частині відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за грудень 2003р. у сумі 1059873,00 грн., суд залишає позовну заяву в цій частині без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.157 КАС України.

Суд зазначає, що застосовує законодавство в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції до 25 березня 2005 року), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція до 25 березня 2005 року).

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)- в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено та не заперечується 1-відповідачем, що до складу податкового кредиту за листопад 2003р. позивачем включені суми, що повністю підтверджені податковими накладними, копії яких надані до матеріалів справи. Дані податкові накладні не мають будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідає порядку, встановленому чинним законодавством, а отже позивачем правомірно визначений податковий кредит за листопад 2003р. по першій з події - даті отримання податкових накладних.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", на який посилається 1-відповідач, визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт дає загальне розуміння поняттю "бюджетне відшкодування" і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Іншою такою нормою Закону України "Про податок на додану вартість" є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, який у період, до якого відносяться спірні правовідносини, передбачав, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення    суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Судом встановлено, що з тих відповідей про проведення зустрічних перевірок постачальників товару, які надані до матеріалів справи вбачається, що постачальники товару позивачу включили до своїх зобов"язань зобов"язання з ПДВ по податковим накладним, виданим на адресу позивача.

Судом також встановлено, що позивач мав тривалі фінансово-господарські відносини зі своїми постачальниками, а отже оплачував вартість товару не окремо по кожній поставці, а робив просто перерахування постачальникам певних сум. Відокремити сплату постачальникам вартості товару саме за листопад 2003р. не надається можливим.

Позивач наполягає на тому, що розрахунок за придбаний ним у листопаді 2003 року товар ним повністю проведений, в підтвердження чого надав платіжні доручення. При цьому суд зазначає, що позивач перераховував суми на адресу постачальників з врахуванням суми ПДВ, що вбачається з наданих платіжних доручень.

Крім того, на підтвердження того, що за листопад 2003р. позивачем повністю проведений розрахунок з постачальниками товару позивачем надані копії актів звірки взаєморозрахунків, складені з постачальниками в липні 2004 року, з яких вбачається, що розрахунок за відпущену продукцію був зроблений шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо розрахування позивача зі своїми постачальниками в листопаді 2003р. векселями, що також заперечується позивачем, а 1-відповідачем не надано жодного підтвердження даного факту, крім зазначення про це в актах перевірки, при цьому жоден акт перевірки не містить вказівки на номер та дату векселів, що були передані позивачем постачальникам в розрахунок за отриманий товар.

Суд також звертає увагу на те, що в тих випадках, коли позивач за отриманий в листопаді 2003 року товар перераховував оплату в періоди після листопада 2003р., то в дані в періоди позивач не включав до складу податкового кредиту суми ПДВ, що перераховувались у складі вартості товару, оскільки це було зроблено по першій з події - отримання податкових накладних у листопаді 2003р.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків,  визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків  у  випадках,  визначених цим  Законом, не пізніше  закінчення  1095  дня,  наступного  за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі,  коли  така  податкова декларація була надана пізніше,  - за днем її  фактичного  подання.  Якщо  протягом  зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань,  платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду  в адміністративному або судовому порядку.

Як вже зазначалось повторна перевірка щодо правильності заявленого позивачем ПДВ до відшкодування за листопад 2003р. була проведена більш ніж через три роки після проведення попередньої перевірки та більше ніж через три роки 1-відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, що є порушенням зазначеної норми Закону.

Крім того, в акті перевірки № 1859/16-013/23459824 від 21.05.2007р. встановлено, що припинено державну реєстрацію ПП "Дігма" 19.04.2005р. № 1480110002004036. У зв"язку з тим, що ПП "Дігма" (постачальник товару по 1 та 2 ланцюгу) скасовано державну реєстрацію, неможливо встановити факт придбання товару у виробника, а також визначити чи проведено розрахунок грошовими коштами постачальниками у 1 та 2 ланцюгах.

Суд зазначає, що 1-відповідачем був отриманий лист ДПІ у Ленінському районі м.Харкова № 2788/7/23-514 від 23.04.2004р. (т.2 а.с. 84-88) щодо проведення зустрічної перевірки  ПП "Дігма", код 32334895, згідно якої порушень не встановлено. Відвантаження на адресу позивача товару підтверджується товарно-транспортними накладними, ПП "Дігма" виписані податкові накладні в листопад 2003р. на адресу позивача на загальну суму 7117353,45 грн., в т.ч. ПДВ- 1188225,57 грн., суми ПДВ по даним накладним включені до податкових зобов"язань, відображених у книзі обліку продажу товарів та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за листопад 2003р.

Отже 1-відповідачем не відображені всі фактичні дані в акті перевірки № 1859/16-013/23459824 від 21.05.2007р.

Крім того, суд вважає, що решта зустрічних перевірок по іншим фактам взаємовідносин з ПП "Дігма" не були своєчасно проведені саме з вини 1-відповідача, оскільки в акті перевірки від 21.05.2007р. зазначено, що припинення державної реєстрації ПП "Дігма" відбулось 19.04.2005р., а зустрічні перевірки постачальників позивача проводились протягом 2004 року, а отже податковим органом несвоєчасно направлені запити щодо проведення зустрічної перевірки ПП "Дігма".

Також суд звертає увагу на те, що припинення державної реєстрації ПП "Дігма" відбулось в установленому законодавством порядку (зворотнього судом не встановлено та не надано доказів), а отже ПП "Дігма" не мало заборгованості перед бюджетом, в тому числі і зі сплати ПДВ.

При цьому лише сам факт припинення державної реєстрації підприємства, з яким позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини, не свідчить про неправомірність заявлення позивачем сум ПДВ до відшкодування з держбюджету.

Ніяких інших фактів порушень актом перевірки № 1859/16-013/23459824 від 21.05.2007р. не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що 1-відповідачем без достатніх на те підстав складений акт перевірки № 1859/16-013/23459824 від 21.05.2007р. та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000491600/0 від 21.05.2007р. в частині  відмови у бюджетному відшкодуванні за листопад 2003р. у сумі 1222573,71 грн.

Згідно п.п. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги нормативно та документально обгрунтовані і підлягають задоволенню частково в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000491600/0 від 21.05.2007р. в частині  відмови у бюджетному відшкодуванні за листопад 2003р. у сумі 1222573,71 грн. а також в частині стягнення з держбюджету бюджетної заборгованості з ПДВ за листопад 2003р. у сумі 1227473,71 грн.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 17, 86, 94, п.п. ч.1 ст.157, статтями 160 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі № 0000491600/0 від 21.05.2007р. в частині  відмови у бюджетному відшкодуванні за листопад 2003р. у сумі 1222573,71 грн.

Стягнути (відшкодувати) з  державного бюджету  на користь ТОВ „Магазин №34 Комінтернівський” (61000, м. Харків, вул. Енгельса, 29Б, к.716, код ЄДРПОУ 23459824) бюджетну заборгованості по податку на додану вартість в сумі 1227473,71 грн. за листопад 2003 року.

Стягнути з державного бюджету на користь ТОВ „Магазин №34 Комінтернівський” (61000, м. Харків, вул. Енгельса, 29Б, к.716, код ЄДРПОУ 23459824) 1703,40 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі № 0000491600/0 від 21.05.2007р. в частині відмови у бюджетному відшкодуванні за грудень 2003р. у сумі 1059873,00 грн. залишити без розгляду.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі виготовлена 22.10.2007р.

Суддя                                                                                            Яризько В.О.