Рішення

від 15.10.2007 по справі 11/223-07-5847

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/223-07-5847

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2007 р.Справа  № 11/223-07-5847

За позовом: Одеської залізниці.

До  відповідача:  Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”;

про стягнення  17010,04 грн.

                                                                                     Суддя              Власова С.Г.

Представники:

Від позивача:  Кірічек С.В., Платов Ю.В., Брігінець С.О. (за довіреністю);

Від відповідача: Орєшкова Н.В., Пархоменко О.А. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 04.07.2007 р. за вх. № 7240 Одеська залізниця (далі –Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” (далі –Відповідач) про стягнення 17010,04 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач ДП „ОМТП” проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 16757 від 20.07.2007 р.), доповнені до відзиву (вх. № 16757 від 20.07.2007 р.) та додаткових поясненнях за вх. № 22909 від 05.10.2007 р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд встановив:

Як зазначає Позивач,  що 2, 6, 27, 28 лютого 2007 р. на Одеську залізницю надійшло 231 вагонів з вантажами „руда”, „залізо”, „вугілля”, „чавун” які відправлені Білоруською, Московською, Західно - Сибірською та Південною залізницями на станцію Одеса-Порт на адресу ДП „Одеський морський торговий порт” (Відповідач).

Позивач вказує, що у зв'язку з неприйманням вагонів вантажоодержувачем та відсутністю технічної можливості накопичування вагонів, вагони були затримані на станції Одеса - Східна, Роздільна - Сортувальна, Колосівка, що відображено у актах загальної форми № 5 від 27.02.2007 р., № 7 від 28.02.2007 р, № 4 від 02.02.2007 р., №133Т - 137Т від 06.02.2007 р., № 24 від 28.02.2007 р. З вини ДП „Одеський морський торговий порт” на залізничних коліях вагони простоювали з 02.02.2007 р., чим Одеській залізниці нанесено збиток.

Позивачем, Згідно зі ст.ст. 119, 46, 125 Статуту залізниць України, п. 6 - 10, п. 12,13 Правил користування вагонами і контейнерами, розділами 6 та 7 Правил перевезень вантажів і розділами № 6, 7 Договору № ОД/М-05-819д - НЮ від 30.12.05р., який укладений між Одеською залізницею та ДП „Одеський морський торговий порт” нарахована плата за користування вагонами Укрзалізниці - 239,25 грн.; плата за користування вагонами СНД - 5345,84 грн.; збір за зберігання вантажу у вагонах СНД - 10590,60 грн.; плата за охорону вантажу у вагонах Укрзалізниці - 151,25 грн.; плата за охорону вантажів у вагонах СНД -  605 грн.; ПДВ 78,10 грн.

Посилаючись на акти загальної форми  № 227 від 06.02.07р.; №229 від 28.02.07р.; №231 від 27.02.07р.; №233 від 02.02.07р.; № 238 від 28.02.07р. станції Одеса-Порт Позивач здійснив розрахунок заборгованості яка  складає 17010,04 грн.

Позивач вказує, що відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за „Відомістю плати за користування вагонами”, яка складається на підставі „Актів про затримку вагонів”, „Актів загальної форми”. Відомість плати за користування вагонами мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюється начальником станції. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Позивач наполягає на тому, що станцією Одеса - Порт було складено акти загальної форми на підставі того, що представник ДП „Одеський морський торговий порт" відмовився підписувати накопичувальні картки.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, доповнені до відзиву (вх. № 16757 від 20.07.2007 р.) та додаткових поясненнях за вх. № 22909 від 05.10.2007 р., та зазначає, що вважає позовні вимоги необґрунтованими, неправомірними, та такими, що суперечать діючому законодавству України.

Відповідач вказує, що згідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119-126 Статуту залізниць України), затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.99 р., облік часу користування вагонами і контейнерами і нарахування плати за користування ними виробляється на станції відправлення і призначення по "Відомості плати за користування вагонами (контейнерами)", що складається, у тому числі, на підставі "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а і "Актів загальної форми ГУ-23". При цьому згідно п. 4 зазначених Правил Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) підписуються начальником станції і вантажовласником. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається в 3-х екземплярах - два для залізниці, один для вантажовласника. При цьому відповідно до додатку № 1 до зазначених правил користування вагонами і контейнерами у відомості плати за користування вагонами (контейнерами) зазначається загальний час користування вагонами, в тому числі окремо час користування вагонами у разі їх затримки (стовпчик 7 таблиці).

Відповідач зазначає, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами), по яким Позивачем начебто була зафіксована затримка, для пред'явлення Одеському порту не складалися, у зв'язку з цим підстави для здійснення Одеським портом плати за оформленими та узгодженими відомостями плати за користування вагонами під час їх затримки Одеською залізницею відсутні.

Відповідач також вказує, що у зазначений період Одеським портом в повному обсязі були здійсненні розрахунки з Одеською залізницею за оформленими та узгодженими відомостями плати за користування вагонами, зазначені відомості не містили відповідно до додатку № 1 до вищезазначених Правил даних щодо часу користування вагонами у разі їх затримки, отже вагони затриманими Одеською залізницею на час складання відомостей не вважалися.

Відповідач також зазначив, що у випадку затримки вагонів на станції з причин, що залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, що підписується представниками станції і вантажовласника (п.8 Правил користування вагонами і контейнерами (ст.119-126 Статуту залізниць України)). Один екземпляр акта загальної форми додається до перевізних документів (п.3 Правил складання актів (ст.129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.02 р.). Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. При цьому зазначений акт складається в 3-х екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів (п.10 Правил користування вагонами і контейнерами (ст.119-126 Статуту залізниць України)).

Відповідач вказує, що в порушення зазначених норм залізницею акти загальної форми за участю Одеського порту не складалися, акти загальної форми й акти про затримку вагонів не додавалися до перевізних документів.

Накопичувальна картка № 358а від 26.04.2007 р. залізницею Одеському порту на узгодження не надавалася.

Також Відповідач зазначає про те, що відповідно до умов п. 3.2 Договору № ОД/М-05-819д від 30.12.2005 р., саме Одеська залізниця зобов'язана контролювати ритмічність навантаження і завезення вантажів на адресу Одеського порту згідно погодженого обсягу.

Згідно п.13 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119-126 Статуту залізниць України) плата за користування стягується з вантажовласника у випадку затримки вагонів під час перевезення у всіх випадках, крім тих, котрі залежать від залізниці.

Згідно п.8. Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту) збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та проаналізувавши норми чинного законодавства в сфері залізничних перевезень, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.  

Одеською залізницею 02.02.2007 р. на станції Роздільна-Сортувальна були затримані вагони з вантажем „вугілля”, про що складено акт загальної форми №04; 06.02.2007 р. Одеською залізницею на станції Роздільна-Сортувальна були затримані вагони з вантажем „кар'єрний самосвал”, „чугун”, „залізо”, „заготовки дерев'яні”, „лісоматеріали”, про що складено акти загальної форми №№134Т-136Т, 27.02.2007 р. на станції Одеса-Східна були затримані вагони з вантажем „метал”, „вугілля”, про що складено акт загальної форми №7, також 27.02.2007 р. на станції Одеса-Східна були затримані 54 вагони з вантажем „руда”, про що складено акт загальної форми №5, а  28.02.2007 р. Одеською залізницею на ст. Колосівка було затримано 32 вагони з вантажем „вугілля”, „чугун”, про що складено акт загальної форми № 24.

Так з акту № 04 про затримку вагонів станції Роздільна-Сортувальна від 02.02.2007 р. вбачається, що вагони було затримано на підставі наказу № 109 від 02.02.2007 р. НЗД Царенко через масове прибуття вантажу на адресу Одеського морського торговельного порту.

З актів загальної форми  №№ 134Т-137Т від 06.02.2007 р. про затримку вагонів станції Роздільна-Сортувальна,  вбачається, що вагони було затримано на підставі наказу № 119 від 06.02.2007 р. НЗД Царенко через неприйняття вантажу Одеським морським торговельним портом.

З акту загальної форми № 7 від 27.02.2007 р. ст. Одеса-Східна вбачається що вагони  було затримано на підставі наказу № 192 від 28.02.2007 р. НЗД Царенко через неприйняття вантажоодержувачем.

З акту загальної форми № 5 від 27.02.2007 р. ст. Одеса-Східна вбачається що вагони  було затримано на підставі наказу № 180 від 27.02.2007 р. НЗД Царенко через неприйняття вагонів вантажоодержувачем.

З акту загальної форми № 24 від 28.02.2007 р. ст. Колосівка вбачається що вагони  було затримано на підставі наказу № 193 від 28.02.2007 р. НЗД Царенко через неприйняття вагонів вантажоодержувачем.

Зазначені вагони затримані на підставі наказів посадових осіб Одеської залізниці.

Відповідно до абзацу 4 п. 3.2 Договору про обробку вагонів № ОД/М-05-819д-НЮ від 30.12.2005 р. залізниця зобов'язана спільно з портом планувати роботу з навантаження і розвантаження вагонів на наступну добу і аналізувати результати роботи за минулу. Абзацом 9 п. 3.2. Договору встановлено, що залізниця зобов'язується контролювати ритмічність навантаження та завозу вантажів на адресу порту, згідно з узгодженими обсягами.

В надісланій Позивачем Відповідачу претензії № МЮ/2618 від 10.05.2007 р. зазначається, що у зв'язку з неприйманням вагонів вантажоодержувачем, та відсутності технічної можливості накопичування, 231 вагон були затримані на станціях Одеса-Східна , Роздільна –Сортувальна, Колосівка.

У відповіді на претензію № МЮ/2618 від 10.05.2007 р. Відповідач зазначає, що по составам 4057-89-4004, 4256-16-4004, 4100-18-4003 був повідомлений Позивачем про затримку вагонів лише після їх фактичного „підйому”, зі станції затримання по невідомим та незалежним від порту обставинам. Порт приймав состави до обробки згідно із узгодженим планом завозу.

Згідно ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарсько процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не було надано суду належних доказів отримання від ДП „Одеський МТП” будь-яких повідомлень про відмову в прийманні вантажу.

Зокрема, з акту №04 від 02.02.2007 р. ст. Роздільна-Сортувальна, причина затримки вагонів зазначено –„через масове прибуття вантажу на адресу Одеського морського торговельного порту”, що ніяким чином не залежить від Відповідача.

Крім того з наявних в матеріалах справи, а саме з повідомлення про затримку вагонів із ст. Колосівка (а.с.22), вбачається, примітка робітника порту наступного змісту „Прошу заводити вагони у порт відповідно плану завозу”.

З примітки робітника порту на повідомленні про затримку вагонів ст. Одесса-Східна (а.с.23) також не вбачається відсутність технічної можливості прийняти зазначені вагони.

В примітці робітника порту на повідомлені про затримку вагонів ст. Роздільна-Сортувальна (а.с.24), (наказ № 119 від 06.02.2007 р.) значиться: „Поїзд прибув у порт в 1:20 07.02.2007 р.”.

Також при вивченні документів які були надані суду, встановлено порушення вимог п. 6 “Правил користування вагонами та контейнерами”. Згідно до п. 8 “Правил користування вагонами та контейнерами” у разі затримки вагонів на станції з причин, яки залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. Відповідно до п. п. 9, 10 Правил, залізниця видає наказ про затримку вагонів і контейнерів та інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання.

Однак повідомлення про затримку вагонів (акти №№134Т-137Т від 06.02.2007 р., акт № 5 від 27.02.2007 р., акт № 7 від 28.02.2007 р.) були надані Відповідачу після їх фактичного „підйому” зі станції затримки та фактичного прибуття у порт.

Згідно п.13 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119-126 Статуту залізниць України) плата за користування стягується з вантажовласника у випадку затримки вагонів під час перевезення у всіх випадках, крім тих, котрі залежать від залізниці.

З вищевикладеного вбачається, що посадовими особами Одеської залізниці безпідставно 2,6,27,28 лютого 2007 р. були затримані 231 вагон з вантажем, які прямували на адресу ДП „Одеський морський торговельний порт”.

З огляду на вищезазначене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини з урахуванням всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеської залізниці до Державного підприємства „Одеський торговельний порт” про стягнення 17010,04 грн. задоволенню не підлягають, як необґрунтовані та недоведені наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покласти на Позивача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                      Власова С.Г.  

Рішення підписано 19.10.2007 р в порядку ст. 85 ГПК.