Постанова

від 13.12.2022 по справі 911/1334/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 911/1334/19

провадження № 22-ц/824/11139/2022

головуючий у суді І інстанції Дутчак І.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Малого підприємства «ГЕРА» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2022 року та на додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 6 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Малого підприємства «Гера», третя особа: Відділ реєстрації Броварської районної державної адміністрації Київської області, про визнання недійсним рішення та скасування реєстраційних дій,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року до Господарського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 із позовом до Малого підприємства «Гера», третя особа: Відділ реєстрації Броварської районної державної адміністрації Київської області, про визнання недійсним рішення та скасування реєстраційних дій, в якому просила визнати недійсним рішення Ради засновників Малого підприємства «Гера», які оформлені протоколом Ради засновників Малого підприємства «Гера» №8/18 від 1 серпня 2018 року; скасувати реєстраційну дію №13551070014005402 про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи щодо Малого підприємства «Гера», а саме зміну складу учасників-засновників МП «Гера» - виключення ОСОБА_2 зі складу учасників МП «Гера».

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що рішенням загальних зборів від 6 квітня 1992 року створено Мале підприємство «ГЕРА», угодою про продовження діяльності МП «ГЕРА» вирішено продовжити діяльність підприємства у складі засновників: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнати статут підприємства, зареєстрований від 27 квітня 1992 року № 406-255-М. Пунктом 4 Угоди від 28 серпня 2001 року визначено, що статутний фонд підприємства становить 100 грн та розподіляється між засновниками порівну по 50 гривень. 31 травня 1980 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - помер. 14 червня 2018 року до Спадкового реєстру внесено запис про реєстрацію спадкової справи № 62573443, спадкоємцем є позивач у даній справі.

1 серпня 2018 року ОСОБА_5 , як учасником МП «ГЕРА» проведено засідання ради засновників, згідно з яким вирішено виключити ОСОБА_2 зі складу засновників та виплатити його частку спадкоємцям в строк до одного року. У подальшому, на підставі рішення, 1 серпня 2018 року державним реєстратором відділу реєстрації Броварської районної державної адміністрації Київської області зареєстровано зміни у складі учасників МП «ГЕРА». Позивач не мала можливості реалізувати своє право на перехід до неї частки її померлого чоловіка, оскільки, до закінчення шестимісячного строку на прийняття спадщини, протоколом №8/18 від 1 серпня 2018 року - ОСОБА_2 виключено зі складу учасників підприємства. Вважала, що рішення, які прийняті 1 серпня 2018 року засіданням ради засновників відповідача та оформлені протоколом № 8/18, недійсні у зв`язку із відсутністю визначеного статутом кворуму, а також у зв`язку із підписанням вказаного протоколу не уповноваженою на це особою.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Малого підприємства «Гера», третя особа: Відділ реєстрації Броварської районної державної адміністрації Київської області, про визнання недійсним рішення та скасування реєстраційних дій задоволено.

Визнано недійсним рішення Ради засновників Малого підприємства «Гера», які оформлені протоколом Ради засновників Малого підприємства «Гера» №8/18 від 1 серпня 2018 року.

Скасовано реєстраційну дію №13551070014005402 про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи щодо Малого підприємства «Гера», а саме зміну складу учасників-засновників МП «Гера» - виключення ОСОБА_2 зі складу учасників МП «Гера».

Не погоджуючись із указаним рішенням суду Директор Малого підприємства «ГЕРА» ОСОБА_4 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що всупереч нормам процесуального права справу було розглянуто Броварським міськрайонним судом Київської області за відсутності відповідача та/або його уповноваженого представника МП «ГЕРА», не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.

Вважає, що позивачкою було обрано неналежний спосіб захисту порушеного права у судовому порядку, що є безальтернативною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Вказує, що у спірних правовідносинах поновлення порушених корпоративних прав позивачки у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи складі учасників МП «ГЕРА», тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачкою способу захисту її порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників МП «ГЕРА».

1 листопада 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Глущенко Є., в якому представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просить стягнути витрати на правову допомогу адвоката за розгляд справи у апеляційному суді у розмірі 19 200 грн.

Також, не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції Директор Малого підприємства «ГЕРА» ОСОБА_4, 7 листопада 2022 року звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що заяв від позивача, окрім позовної заяви, стосовно понесених судових витрат відповідач не отримував протягом судового розгляду справи у господарському суді.

Зазначає, що ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 4 серпня 2022 року та заява адвоката Глущенка Є.М. не були належним чином доведені відповідачу, що в свою чергу унеможливило реалізацію відповідачем своїх процесуальних прав.

Також зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд мав би виходити із критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавило сторону відповідача можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, що в даному випадку, є підставою для відмови у задоволенні заяви про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи шляхом направлення повідомлення на електронну пошту, зазначену сторонами та їх представниками в матеріалах справи, як засоби для зв`язку та повідомлення, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Рішення загальних зборів від 6 квітня 1992 року створено Мале підприємство "Гера" (далі - МП "Гера").

Угодою про продовження діяльності МП "Гера" від 22 серпня 2001 року вирішено продовжити діяльність підприємства у складі засновників: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнати статут підприємства, зареєстрований від 27 квітня 1992 № 406-255-М.

Пунктом 4 Угоди визначено, що статутний фонд підприємства становить 100 грн та розподіляється між засновниками порівну по 50 гривень.

Відповідно до пункту 5 Угоди об`єктами права власності підприємства є грошові та майнові внески його засновників, майно, набуте внаслідок господарської діяльності та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. Майно підприємства є колективною власністю його засновників.

31 травня 1980 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 ) зареєстровано шлюб (Броварський міський відділ РАЦС Київської області, актовий запис № 176).

Згідно з свідоцтвом, виданим Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, серії НОМЕР_1 - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

14 червня 2018 року до Спадкового реєстру внесено запис про реєстрацію спадкової справи № 62573443.

1 серпня 2018 року ОСОБА_5 , як учасником МП "Гера" проведено засідання ради засновників, згідно з яким вирішено виключити ОСОБА_2 зі складу засновників та виплатити його частку спадкоємцям в строк до одного року.

На підставі вказаного рішення 1 серпня 2018 року державним реєстратором відділу реєстрації Броварської районної державної адміністрації Київської області зареєстровано зміни у складі учасників МП "Гера".

4 вересня 2018 року державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавською В.В. видано свідоцтво про право на спадщину на ОСОБА_1 , згідно з яким, спадщина складається з житлового будинку, проте, до неї не включено частку у розмірі 50% статутного фонду МП "Гера".

Причини відмови в оформленні спадкових прав спадкоємців ОСОБА_2 на частку статутного фонду МП "Гера" викладені в листі від 8 лютого 2019 року Броварської міської державної нотаріальної контори.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення Ради засновників Малого підприємства «Гера», яке оформлене протоколом Ради засновників Малого підприємства «Гера» №8/18 від 1 серпня 2018 року, прийняте передчасно до закінчення строку на прийняття спадщини та порушує право позивачки на оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти, зокрема, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).

Статтею 113 Господарського кодексу України встановлено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Порядок формування складу часників, розподілу часток, спадкування часток приватного підприємства не врегульований ані Цивільним кодексом України, ані Господарським кодексом України, ані іншими нормативно-правовими актами.

Отже, відповідно до положень ст. 8 Цивільного кодексу України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки МП "Гера" засноване на приватній власності кількох осіб (засновників), а його статутний капітал поділений між учасниками на частки, правильним є застосування до спірних у справі правовідносин положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також інших законів, які регулюють правовідносини, що виникають з діяльності товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218, 1270 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1220 Цивільного кодексу України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка мала право на прийняття спадщини ( ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у період з 4 березня 2018 року по 4 вересня 2018 року.

Згідно з положеннями ст. 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Відповідно до ст. 55 (що була чинна до 17.06.2018) Закону України «Про господарські товариства» при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частки у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Отже, з 3 березня 2018 року по 16 червня 2018 року включно діяла норма, яка передбачала переважне право спадкоємця на вступ до товариства та згоду учасників на його вступ.

17 червня 2018 року набрав чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ч. 1 ст. 23 якого встановлює, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що з 17 червня 2018 року та станом на момент прийняття оскаржуваного рішення згода учасників товариства на вступ у товариство спадкоємця учасника, що помер, не вимагається.

Водночас, п. 3 Глава VIII. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачає, що протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Згідно з пунктом 1.3. Статуту (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення) з дозволу засновників дозволяється кооптація в числі засновників підприємства, інших фізичних і юридичних осіб.

Тобто, Статутом підприємства передбачено надання згоди учасників підприємства на перехід до спадкоємця фізичної особи-учасника частки учасника (спадкодавця) у статутному капіталі.

Крім того, ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції з 17.06.2018) визначено перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю. Зокрема встановлено, що у випадку, якщо відповідно до статуту товариства вимагається згода інших учасників на вступ до товариства, подається також така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.

У подальшому положення ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» щодо документів, що подаються заявником для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю були змінені.

Так, пп. в п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції з 02.11.2019) встановлено, що для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подається, зокрема, заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю. Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом "в" цієї частини, засвідчується нотаріально, з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Разом з таким документом подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про право на спадщину. На підтвердження правонаступництва юридичної особи використовуються відомості Єдиного державного реєстру, у тому числі установчі документи такої юридичної особи, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

З аналізу вищевикладених положень закону та статуту суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент прийняття оскаржуваного рішення (1 серпня 2018 року) не було передбачено права спадкоємця на автоматичний вступ до товариства внаслідок прийняття спадщини, тоді як обов`язковою була наявність згоди інших учасників товариства.

Виходячи з цього, прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) до складу учасників ТОВ (ТДВ) на час виникнення спірних правовідносин належало до компетенції вищого органу товариства. Отже, лише після прийняття вищим органом ТОВ (ТДВ) позитивного рішення спадкоємець (правонаступник) частки у статутному капіталі міг стати учасником відповідного товариства. У свою чергу, товариство могло відмовитися від прийняття спадкоємця (правонаступника) до складу учасників. Чинне на час прийняття спірного рішення законодавство не обмежувало ТОВ (ТДВ) у такому праві (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 392/1213/17).

У постанові Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2020 року зроблено висновок про те, що спір у даній справі стосується не корпоративних прав позивачки, позаяк законодавством не передбачено їх автоматичного переходу у разі відкриття спадщини, а реалізації позивачкою свого права на спадкування (прийняття спадщини) частки у статутному капіталі МП " Гера ", належної померлому чоловікові ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Так, у разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до ТОВ (ТДВ) або відмови товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала померлому учаснику, реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.

Отже, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що у зв`язку з прийняттям відповідачем рішення від 1 серпня 2018 року (тобто до закінчення встановленого строку на прийняття спадщини), згідно з яким вирішено виключити ОСОБА_2 зі складу засновників, позивачка була позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а саме, належної ОСОБА_2 частки у статутному капіталі МП " Гера ", оскільки при прийнятті останньою спадщини (4 вересня 2018 року видано свідоцтво про право на спадщину) вказана частка не увійшла до спадкового майна саме у зв`язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорюване рішення Ради засновників Малого підприємства «Гера», яке оформлене протоколом Ради засновників Малого підприємства «Гера» №8/18 від 1 серпня 2018 року, прийняте передчасно до закінчення строку на прийняття спадщині, а тому порушує право позивачки на оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги МП «ГЕРА» про те, що задовольняючи позовні вимоги, Броварський міськрайонний суд Київської області в оскаржуваному рішенні дійшов до необґрунтованого та незаконного висновку, що протокол Ради засновників малого підприємства «ГЕРА» № 8/18 від 1 серпня 2018 року про виключення ОСОБА_2 зі складу засновників у зв`язку зі смертю, винесений передчасно - до закінчення строку на прийняття спадщини не відповідають фактичним обставинам справи та встановлені в постанові Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2020 року у даній справі № 911/1334/19, і які відповідно до ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню та не спростовані апелянтом.

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених належним чином про час і місце розгляду, зокрема МП «ГЕРА», як на обов`язкову підставу для скасування судового рішення відповідно до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України є безпідставними та необґрунтованими, оскільки про останні два засідання МП «ГЕРА» повідомлялось судом належним чином шляхом надіслання судових повісток на відомі суду та вказані самим відповідачем у його заявах адреси місцезнаходження, що підтверджується матеріалами справи. Заяви з повідомленням про іншу (нову) адресу місцезнаходження МП «ГЕРА» відповідач до суду першої інстанції не подавав.

Посилання апелянта на клопотання про перенесення слухання судової справи у зв`язку із хворобою директора МП «ГЕРА» також свідчить про обізнаність про дату, час та місце розгляду даної справи, в тому числі про останнє судове засідання 17 травня 2022 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права слід зазначити наступне.

Спосіб захисту суб`єктивних цивільних прав - це закріплені законом матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких провадиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від ЗО січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

Доводи апеляційної скарги щодо юридичного значення обставин, встановлених у справі № 910/3009/18 для вирішення даної справи колегія суддів не приймає до уваги, оскільки висновки суду, сформовані за результатами розгляду справи № 910/3009/18 не були обов`язковими для Броварського міськрайонного суду Київської області під час вирішення цієї справи, як помилково вважає МП «ГЕРА».

Верховний Суд у Постанові від 23 січня 2018 року у справі № 925/1321/16 зазначив, що корпоративні права характеризуються такими ознаками: 1) особа має частку у статутному капіталі господарської організації; 2) особа має права на участь в управлінні господарською організацією, 3) має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.

З вищенаведеного можна зробити висновок про те, що до спадкоємця учасника товариства переходить, зокрема, право на оскарження рішення загальних зборів про виключення спадкодавця із числа учасників товариства, проте корпоративні права лише фактом спадкування ним не набуваються (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 392/1213/17).

Не набуваються вони й у випадку наявності не реалізованого права на спадкування.

Отже, спір у даній справі стосується не корпоративних прав позивачки, як стверджує апелянт, позаяк законодавством не передбачено їх автоматичного переходу у разі відкриття спадщини, а реалізації позивачкою свого права на спадкування (прийняття спадщини) частки у статутному капіталі МП «ГЕРА», належної померлому чоловікові ОСОБА_2 .

Дані обставини також були встановлені в постанові Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2020 року у справі № 911/1334/19, і які відповідно до ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Також колегія суддів вважає, що є безпідставними доводи апеляційної скарги про скасування додаткового рішення суду першої інстанції.

Зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи про ухвалення додаткового рішення за відсутності осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених належним чином про час і місце розгляду, зокрема МП «ГЕРА», як на обов`язкову підставу для скасування судового рішення відповідно до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області заяву було призначено до судового розгляду на 6 жовтня 2022 року без виклику сторін.

Так, відповідно до ч. З ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст 270 ЦПК України).

Щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному додатковому рішенні суду першої інстанції, співмірності витрат на правничу допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 у позовній заяві від 23 травня 2019 року було подано попередній (орієнтовний) розрахунок понесених судових витрат, який містив детальний опис наданих адвокатом послуг.

Також матеріалами справи встановлено, що в письмових поясненнях до судових дебатів від 16 лютого 2022 представником позивача - адвокатом Глущенком Є.М. було зазначено, що докази розміру витрат на правову допомогу будуть надані суду протягом 5 (п`яти) днів після ухвалення рішення суду, оскільки наданій стадії розгляду справи об`єктивно визначити їхній остаточний розмір не видається можливим.

Після ухвалення рішення у даній справі, адвокатом Глущенком Є.М. подано до суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої останній просив суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі в розмірі 15 700 грн.

Зокрема, в заяві, до раніше наданого попереднього (орієнтовного) розрахунку понесених витрат, було додаткового вказано, що 18 листопада 2021 року між адвокатом Глущенком Євгенієм Михайловичем та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги № 07/21 (надалі - Договір № 07/21), відповідно до якого гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється у вигляді окремого додатку до цього Договору.

18 листопада 2021 року між адвокатом Глущенком Є.М. та клієнтом ОСОБА_1 було підписано специфікацію до Договору № 07/21 від 18 листопада 2021 року (Додаток 1 до Договору № 07/21 від 18 листопада 2021 року), в якій було узгоджено тарифи та суму орієнтовної попередньої вартості наданої правничої допомоги.

17 травня 2022 року між адвокатом Глущенком Є.М. та клієнтом ОСОБА_1 було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 18 листопада 2021 року № 07/21 та специфікації від 18 листопада 2021року (надалі - Акт приймання-передачі), а саме, що виконавець/адвокат надав перераховані відповідно до переліку послуги, а Клієнт прийняв перераховані в переліку послуги у відповідності до Договору про надання правової допомоги від 18 листопада 2021 року на загальну суму 9 200 грн.

Отже, адвокатом Глущенком Є.М., який був залучений до участі в справі після подачі позовної заяви, до суду були надані достатні докази реальності адвокатських витрат, що підтверджують розумність їх розміру.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу де судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього; засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, віл 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц, від 18.05.2022 у справі №910/4268/21).

Одночасно було зауважено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, наприклад у справах №9.23/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Колегія суддів звертає увагу на те, що лише у разі недотримання вимог ч. 4 статті 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Разом з тим, за весь час розгляду даної справи, починаючи з травня 2019 року клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу в розумінні вимог ЦПК України від МП «ГЕРА» до суду першої інстанції не подавалось.

Заперечення відповідача проти відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі в своєму відзиві від 1 липня 2019 року тому, що, на його думку, позов є завідомо надуманим та безпідставним, таким, що не відповідає вимогам закону - не може ототожнюватися з поданням клопотання про зменшення витрат.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального та допущено порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, так само які призвели до неправильного розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Малого підприємства «ГЕРА» залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2022 року та додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 6 жовтня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба