Постанова

від 08.12.2022 по справі 520/14128/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 р.Справа № 520/14128/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

представник позивача Павлуненко К.Л.

представник відповідача Садієв Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ОРГАНІЗАЦІЯ "ХАРКІВ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 27.09.21 по справі № 520/14128/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ОРГАНІЗАЦІЯ "ХАРКІВ"

до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ОРГАНІЗАЦІЯ "ХАРКІВ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд: скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 07.05.2021 № 00067200706 та № 00067210706.

13.08.2021 позивачем через канцелярію суду була подана заява про зміну предмету позову, яка обґрунтована тим, що Державною податковою службою України за наслідками процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 07.05.2021 № 00067200706 та № 00067210706, рішення № 00067210706 скасовано в частині застосування штрафних санкцій. Позивачем 04.08.2021 було отримане нове податкове повідомлення-рішення від 26.07.2021 № 00147470706, яке було прийняте відповідачем замість податкового повідомлення - рішення № 00067210706.

Таким чином, позивач просив суд: змінити позовні вимоги та вважати позовними наступні вимоги: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 07.05.2021 № 00067200706 та від 26.07.2021 № 00147470706.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ОРГАНІЗАЦІЯ "ХАРКІВ" відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що матеріалами справи доведено наявність достатніх документів на підтвердження здійснення господарських операцій. Відповідачем визнано факт виконання своїх зобов`язань позивачем та подальший продаж вироблених товарів. Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин. Також вказав на те, що податковий орган доводить виключно свої міркування, однак суперечливість даних, зазначених саме в первинних документах позивача, не доводить та не зазначає взагалі. Зауважив, що відповідач посилається виключно на невідому нікому окрім самого відповідача, податкову інформацію, що є порушенням цього принципу.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ОРГАНІЗАЦІЯ "ХАРКІВ, за результатами якої складено акт перевірки від 01.04.2021 № 5453/20-40-07-06-10/36817060.

В акті перевірки зазначено наступні порушення:

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 155 175 грн та завищено від`ємне значення в загальній сумі 210 777 гривень.

На підставі висновків акту перевірки від 01.04.2021 № 5453/20-40-07-06-10/36817060 (з урахуванням рішення за результатами розгляду скарги Державною податковою службою України) контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення: від 07.05.2021 № 00067200706 про зменшення розміру від`ємного значення в розмірі 210 777 грн та від 26.07.2021 № 00147470706 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 370 692,5 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем на підтвердження виконання вказаних господарських договорів не надано документів, які підтверджують фактичний рух його активів та реальні зміни в майновому стані, а податкових та видаткових накладних недостатньо для здійснення висновку про реальність виконання цих договорів. Фактично, крім документів у паперовому вигляді, які підтверджують факт укладення договорів, складення видаткових і податкових накладних, а також проведення оплати, інших доказів на підтвердження реальності господарських відносин позивачем суду не надано. Проте договори, податкові та видаткові накладні не є тими первинними документами, які підтверджують фактичний рух активів і реальне постачання товару від постачальників позивачу.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.202. п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Розділ V Податкового кодексу України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:...г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пп. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пп. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподатковування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв`язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

З системного аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що право на формування витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, в тому числі платіжних, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб`єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як свідчать матеріали справи, позивач у періоді, який перевірявся, мав господарські відносини з ТОВ «САМЕРСТРЕЙД», ТОВ «ЛАУНДЖ ЕСТЕЙТ», ТОВ «АВІВАТРЕЙД», ТОВ «УКРТРАНС ТРЕЙД», ТОВ «ІНДАСТРІ ПРО СТАРТ».

Щодо господарських відносин з ТОВ «САМЕРСТРЕЙД», судом встановлено, що 24 червня 2019 року, між TOB «ВО «ХАРКІВ» та ТОВ «САМЕРСТРЕЙД» було укладено Договір купівлі-продажу № 123 від 24.06.2019р., відповідно до якого Продавець (ТОВ «САМЕРСТРЕЙД») передав у власність Покупця (ТОВ «ВО «ХАРКІВ») Товар: утеплювач, що виготовлений способом нашиття синтетичних волокон на текстильну основу, у кількості 6400кг, на суму 1 227 187,20грн. з урахуванням ПДВ - 204 531,20грн..

Поставка підтверджується Видатковою накладною № 2 від 03.07.2019р.

Згідно з умовами вищевказаного Договору цей Товар був поставлений Продавцем на умовах FCA перевізник за рахунок Покупця, що підтверджується Товарно-транспортною накладною №2 від 03.07.2019р.

Оплата за отриманий Покупцем Товар була здійснена у повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 5327 від 22.07.2019р. на суму 196 974,00грн., № 6304 від 02.10.2019р. на суму 1 227 187,20 грн. та № 177 від 10.10.2019р. на суму 196 974,00грн.

В бухгалтерському обліку взаємовідносини із Продавцем (ТОВ «САМЕРСТРЕЙД») відображені наступним чином: Дт 201 Кт 631, Дт 6442 Кт 631, Дт 631 Кт 311. Копії належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів були надані перевіряючим та мають відображення у Акті.

Податкові накладні своєчасно були зареєстровані Продавцем в єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН), суми податку на додану вартість відображені своєчасно і в повному обсязі в декларації з податку на додану вартість TOB «ВО «ХАРКІВ» у податковому кредиті, а Продавця - в декларації з податку на додану вартість в податковому зобов`язанні, що також свідчить про виконання умов Договору купівлі-продажу № 123 від 24.06.2019р.

Сировина (утеплювач, що виготовлений способом нашиття синтетичних волокон на текстильну основу), яку TOB «ВО «ХАРКІВ» отримало від ТОВ «САМЕРСТРЕЙД» по Видатковій накладній № 2 від 03.07.2019р. була використана підприємством під час виробництва 37000 пар бахіл утеплених для військових потреб Міністерства оборони України, які TOB «ВО «ХАРКІВ» відвантажило покупцю (TOB «ЕКСТІМ ТЕКС»), згідно Договору № 0307/204 від 03.07.2019р.

Щодо господарських відносин з ТОВ «ЛАУНДЖ ЕСТЕЙТ», судом встановлено, що 24 червня 2019 року між ТОВ «ВО «ХАРКІВ» та ТОВ «ЛАУНДЖ ЕСТЕЙТ», було укладено Договір поставки № 36 від 24.06.2019р., відповідно до якого Постачальник (ТОВ «ЛАУНДЖ ЕСТЕЙТ») передав у власність Покупця (ТОВ «ВО «ХАРКІВ») Товар: нитки швейні із синтетичних волокон, 100% поліестер, різних кольорів, розфасовані для роздрібної торгівлі у кількості 15 993кг, на суму 1 071 083,20грн. з урахуванням ПДВ - 178 513,87грн. та застібки-блискавки, що складається з двох смужок тестильного матеріалу та зубчиками з недорогоцінно, у кількості 61 500м, на суму 732 096,00грн. з урахуванням ПДВ - 122 016,00грн.

Поставка підтверджується Видатковою накладною №1 від 03.07.2019р.

Товар - тканина із синтетичних (поліефірних) комплексних нетестурованих ниток 100%, пофарбована, не вибивна, у кількості 49 500м2, на суму 2 9 70000,00грн. з урахуванням ПДВ - 495 000,00грн., поставка підтверджується Видатковою накладною № 37 від 06.11.2019р.

Згідно з умовами вищевказаного Договору цей Товар був поставлений Постачальником на умовах FCA перевізник за рахунок Покупця, що підтверджується Товарно-транспортними накладними № 1 від 03.07.2019р., № 37 в 06.11.2019р.

Оплата за отриманий Покупцем Товар була здійснена у повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 6305 від 02.10.2019р. на суму 1 803 179,20грн., № 6778 від 06.11.2019р. на суму 706 850,24грн. та № 6928 від 19.11.2019р. на суму 2 263 149,76грн.

В бухгалтерському обліку взаємовідносини із Постачальником (ТОВ «ЛАУНДЖ ЕСТЕЙТ») відображені наступним чином: Дт 201 Кт 631, Дт 6442 Кт 631, Дт 631 Кт 311. Копії належним чином оформлених первинних бухгалтерских документів були надані перевіряючим та мають відображення в Акті.

Податкові накладні своєчасно були зареєстровані Постачальником в ЄРПН, суми податку на додану вартість відображені своєчасно і в повному обсязі в декларації з податку на додану вартість ТОВ «ВО «ХАРКІВ» у податковому кредиті, а у Постачальника - в декларації з податку на додану вартість в податковому зобов`язанні, що також свідчить про виконання умов Договору поставки № 36 від 24.06.2019р.

Сировина, нитки швейні, застібки блискавки, яку TOB «ВО «ХАРКІВ» отримало від ТОВ «ЛАУНДЖ ЕСТЕЙТ» 03.07.2019р згідно Договору поставки № 36 від 24.06.2019р, були використані на протязі 2019-2020рр при виробництві одягу форменого для потреб військовослужбовців. Сировина, тканина синтетична підкладкова, яку ТОВ «ВО «ХАРКІВ» отримало від ТОВ «ЛАУНДЖ ЕСТЕЙТ» 06.11.2019р., була використана протягом 2019-2020років при виробництві одягу форменого для потреб військовослужбовців (брюки, куртки утеплені, куртки зимові, костюми зимові, пальто, штани зимові та інші вироби). Зазначений одяг було виготовлено підприємством, в загальній кількості 32497од., та відвантажено, а саме:

Брюки - Управлінню державної охорони України - 1010 од. згідно Договору 311/2020 від 14.05.2020, TOB «ЕКСТРІМ-ТЕКС» - 516од. згідно Договору № 1106/183 від 11.06.2019 р, ВЧ1471 - 200од. згідно Договору № 326-20 від 18.08.2020;

Костюми зимові - ТОВ «ТД ХАРКІВ» - 1250од. згідно Договору № 1206/107 від 12.06.2020;

Костюми (кітель, брюки) - ПрАТ «Астра Люкс» - 220од згідно Договору № 46-Т від 04.07.2019, ТОВ «ЕКСТРІМ-ТЕКС» - 700од згідно Договору № 2406/191 від 24.06.2019 р., Управлінню державної охорони України - 500од. згідно Договору 311/2020 від 14.05.2020, ВЧ НОМЕР_1 - 160 од. згідно Договору № 86/66 від 17.08.2020, ТОВ «ОЛТЕКС» - 375од. згідно Договору № 7/9- 20 від 07.09.2020;

Куртка зимова - ТОВ «ЕКСТРІМ-ТЕКС» - 600 од. згідно Договору № 0407/208 від 04.07.2019 р., а 800од. згідно Договору № 0407/209 від 04.07.2019 р., ТОВ «ОЛТЕКС» - 1843од. згідно Договору № 12/8-20 від 12.08.2020;

Куртка утеплена - TOB «МІК ТРЕЙДОПТ» - 343од. згідно Договору № 40/44 від 02.04.2019, ВЧ1471 - 1200од. згідно Договору № 135-20 від 04.03.2020;

Куртка зимова - Управлінню державної охорони України - 1010од. згідно Договору 311/2020 від 14.05.2020;

Куртка зимова ДПСУ - ВЧ 1471 - 900од. згідно Договору № 134-20 від 04.03.2020р, ВЧ 1471 -1400од. згідно Договору № 136-20 від 04.03.2020р, Національній академії ДПСУ ім. Б. Хмельницького - 630од. згідно Договору № 737-20 від 05.10.2020;

Напівкомбінезони зимові - Управлінню поліції охорони в Харківській області - 300од. згідно Договору № 248 від 04.11.2019;

Пальто зимове чоловіче - ТОВ «ЕКСТРІМ-ТЕКС» - 516од. згідно Договору № 2506/197 від 25.06.2019 р.;

Куртки зимові НПУ - ПрАТ «Астра Люкс» - 663од. згідно Договору № 41- Т від 25.06.2019, Службі судової охорони - 900од згідно Договору № 130ссо-19 від 25.10.2019, Управлінню поліції охорони в Харківській області - 300 од. згідно Договору № 248 від 04.11.2019; ТОВ «ТД ХАРКІВ» - 296од. згідно Договору № 374/20/1 від 11.09.2020, ТОВ «Люксформтрейд» - 808од згідно Договору № 432/7/30/10 від 30.07.2020, ТОВ «Люксформтрейд» - 525од згідно Договору № 432/6/10/1-02 від 10.06.2020, ПП «Оскар-Т» - 1399од згідно Договору № 15/07/2019/1 від 15.07.2019, ТОВ «Праймформ» - 1661 од згідно Договору 29/11-19 від 29.11.2019;

Напівкомбінезони зимові - НПУ - 900од. згідно Договору № 130ссо-19 від 25.10.2019, ТОВ «Люксформтрейд» - 3000 од згідно Договору № 432/4/20/1-22 від 09.04.2020;

Штани вітровологозахисні - Міністерство оборони України - 3000од згідно Договору № 286/3/19/64 від 05.03.2019;

Штани зимові - ВЧ 3078 - 5000од згідно Договору № 55/ВЗЗ-2020 від 19.06.2020р.

Щодо господарських відносин з ТОВ «АВІВАТРЕЙД», судом встановлено, що 22 квітня 2019 року, між TOB «ВО «ХАРКІВ» та ТОВ «АВІВАТРЕЙД» було укладено Договір поставки № АТ-220401 від 22.04.2019р., відповідно до якого Постачальник (ТОВ «АВІВАТРЕЙД») передав у власність Покупця (ТОВ «ВО «ХАРКІВ») Товар: тканина пофарбована, атласного переплетення з синтетичних компл. ниток 150 см. у кількості 1731,368кг, на суму 228 582,07грн. з урахуванням ПДВ - 38097,01грн., що підтверджується Видатковою накладною № РН-240404 від 24.04.2019р., тканина 52% поліестер 48% бавовна полотняне переплетення, кількості 7472,670м, на суму 250 184,99грн. з урахуванням ПДВ - 41697,50грн, що підтверджується Видатковою накладною № РН-200603 від 20.06.2019р.

Згідно з умовами вищевказаного Договору цей Товар був поставлений Постачальником на умовах EXW (склад Постачальника), що підтверджується Товарно-транспортною накладною № 240404 від 24.04.2019р., № 200603 від 20.06.2019р.

Оплата за отриманий Покупцем Товар була здійснена у повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №4364 від 24.04.2019 на суму 228 582,07грн., № 4899 від 11.06.2019р. на суму 250 184,99грн.

В бухгалтерському обліку взаємовідносини із Постачальником (ТОВ «АВІВАТРЕЙ») відображені наступним чином: Дт 201 Кт 631, Дт 6442 Кт 631; 631 Кт 311. Копії належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів були надані перевіряючим та мають відображення у Акті.

Податкові накладні своєчасно були зареєстровані Постачальником в ЄРПН суми податку на додану вартість відображені своєчасно і в повному обсязі в декларації з податку на додану вартість TOB «ВО «ХАРКІВ» у податковому кредиті, а у Постачальника - в декларації з податку на додану вартість у податковому зобов`язанні, що також свідчить про виконання умов Договору поставки № АТ-220401 від 22.04.2019р.

Сировина (тканина з синтетичних ниток), яка була отримана від ТОВ «АВІВАТРЕЙД» 24.04.2019р згідно Договору поставки № АТ-220401 від 22.04.2019р, була використана ТОВ «ВО «ХАРКІВ» при виробництві куртки зимової з підкладкою стьобаною, у кількості 3633 од, для потреб військовослужбовців, з яких 2733 од. було відвантажено підприємством - ПрАТ «Астра Люкс» згідно до Договору Хе 41-Т від 25.06.2019 та 900 од. - Служі судової охорони м. Київ згідно з Договором № 130ссо-19 від 25.10.2019р.

Сировина (тканина поліестер підкладкова), яка також була отримана від ТОВ «АВІВАТРЕЙД» 24.06.2019р згідно Договору поставки № АТ-220401 від 22.04.2019р, була реалізована TOB «ЕКСТРІМ-ТЕКС» згідно Договору № 1504/19КП від 15.04.2019р., розрахунок за поставлену тканину був отриманий ТОВ «ВО «ХАРКІВ» повністю.

Щодо господарських відносин з ТОВ «УКРТРАНС ТРЕЙД», судом встановлено, що 15 жовтня 2019 року, між ТОВ «ВО «ХАРКІВ» та ТОВ «УКРТРАНС ТРЕЙД було укладено Договір поставки № 163 від 15.10.2019р., відповідно до якого Продавець (ТОВ «УКРТРАНС ТРЕЙД») передав у власність Покупця (ТОВ «ВО ХАРКІВ») Товар: застібки-блискавки, у кількості 302 917,5м, на суму 3 089 758,50грн. з урахуванням ПДВ - 514 959,75грн. та застібки-блискавки, у кількості 2 087,4кг, на суму 250 488,00грн. з урахуванням ПДВ - 41 748,00грн., що підтверджується Видатковою накладною № 40 від 15.11.2019р., застібки-блискавки, у кількості 302 917,5м, на суму 3 089 758,50грн. з урахуванням ПДВ - 514 959,75грн. та застібки-блискавки, у кількості 2 087,4кг, на суму 250 488,00грн. з урахуванням ПДВ - 41 748,00грн., що підтверджується Видатковою накладною № 39 від 18.11.2019р.

Згідно з умовами вищевказаного Договору цей Товар був поставлений Продавцем на умовах FCA перевізник за рахунок Покупця, що підтверджується Товарно-транспортною накладною № 40 від 15.11.2019р., № 39 від 18.11.2019р. Оплата за отриманий Покупцем Товар була здійснена у повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №6942 від 20.11.2019р. на суму 1900000,00грн., № 6955 від 22.11.2019р. на суму 1 500 000,00грн., № 7009 від 27.11.2019р. на суму 1 579 029,58грн. та № 7095 від 06.12.2019р. на суму 1 701 463,42грн. В бухгалтерському обліку взаємовідносини із Продавцем (ТОВ «УКРТРАНС ТРЕЙД») відображені наступним чином: Дт 201 Кт 631, Дт 6442 Кт 631, Дт 631 Кт 311. Копії належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів були надані перевіряючим та мають відображення у Акті.

Податкові накладні своєчасно були зареєстровані Продавцем в ЄРПН, суми податку на додану вартість відображені своєчасно і в повному обсязі в декларації з податку на додану вартість ТОВ «ВО «ХАРКІВ» у податковому кредиті, а у Продавця - в декларації з податку на додану вартість в податковому зобов`язанні, що також свідчить про виконання умов Договору поставки № 163 від 15.10.2019р.

Сировина (застібки блискавки), яку ТОВ «ВО «ХАРКІВ» отримало від ТОВ «УКРТРАНС ТРЕЙД» 15.11.2019 та 18.11.2019р згідно Договору поставки № 163 від 15.10.2019р. були використані підприємством на протязі 2019-2020 років під час виробництва одягу форменого для потреб військовослужбовців.

Щодо господарських відносин з ТОВ «ІНДАСТРІ ПРО СТАРТ», судом встановлено, що 24 квітня 2019 року, між ТОВ «ВО «ХАРКІВ» та ТОВ «ІНДАСТРІ ПРО СТАРТ» було укладено Договір поставки № 120 від 24.04.2020р., відповідно до якого Продавець (ТОВ «ІНДАСТРІ ПРО СТАРТ») передало у власність Покупця (ТОВ «ВО «ХАРКІВ») Товар: полотно трикотажне, поперечнов`язане, фарбоване, без ворсу, у кількості 2 878кг, на суму 1 036 080,00грн. з урахуванням ПДВ - 172 680,00грн., що підтверджується Видатковою накладною № 16 від 08.05.2020р, Згідно з умовами вищевказаного Договору цей Товар був поставлений Продавцем на умовах FCA перевізник за рахунок Покупця, що підтверджується Товарно-транспортною накладною № 16 від 08.05.2020р.

Оплата за отриманий Покупцем Товар була здійснена у повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №8419 від 27.05.2209р. на суму 200 000,00грн., № 8815 від 07.07.2020р. на суму 620 551,00грн. та № 10044 від 09.11.2020р. на суму 215 529,00грн.

В бухгалтерському обліку взаємовідносини із Продавцем (ТОВ «ІНДАСТРІ ПРО СТАРТ») відображені наступним чином: Дт 201 Кт 631, Дт 6442 Кт 631, Дт 631 Кт 311. Копії належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів були надані перевіряючим та мають відображення у Акті.

Податкові накладні своєчасно були зареєстровані Продавцем в ЄРПН, суми податку на додану вартість відображені своєчасно і в повному обсязі в декларації податку на додану вартість TOB «ВО «ХАРКІВ» у податковому кредиті, а Продавця - в деларації з податку на додану вартість

в податковому зобов`язанні, що також свідчить про виконання умов Договору поставки № 120 від 24.04.2020 р.

Сировина (фліс), яку TOB «ВО «ХАРКІВ» отримало від ТОВ «ІНДАСТРІ ПРО СТАРТ» 08.05.2020р згідно Договору поставки № 120 від 24.04.2020р. була використана підприємством при виробництві одягу форменого для потреб військовослужбовців (куртка флісова), у кількості 5100 одиниць та відвантажена TOB «МІК: - 1100 од. згідно Договору №271-20/01 від 06.07.2020, ВЧ 1471 4000од. згідно Договору № 306-20 від 05.08.2020р.

Вищенаведена інформація була надана ГУ ДПС у Харківській області у вигляді пояснень (вих. № 679 від 22.03.2021р.) та має відображення у Акті перевірки.

Згідно даних ЄДР, TOB «ВО «ХАРКІВ» здійснює наступні види діяльності: 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу (основний); 14.12 Виробництво робочого одягу; 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів; 14.20 Виготовлення виробів із хутра; 15.20 Виробництво взуття; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Визначення ділової мети наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, очевидним є доведення позивачем відповідності спірних угод його діяльності та діловій меті.

Оцінюючи надані позивачем первинні документи за правовідносинами з контрагентами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог п. 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Суд зазначає, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

У податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Таким чином, право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

У разі фактичного здійснення господарської операції певні недоліки, допущені в первинних документах, не є безумовною підставою для їх оцінки такими, що вони не є підставою для ведення платником податків податкового обліку, за умови, що в своїй сукупності ці документи складають цілісну картину господарської операції, факт здійснення якої не викликає сумнів.

При цьому вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі №804/12339/13-а.

Дослідивши надані позивачем первинні документи, які були надані контролюючому органу під час перевірки, враховуючи вищевикладені норми матеріального права та висновки Верхового Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права, колегія суддів дійшла всиновку, що позивачем до матеріалів справи надано сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договори, податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, акти списання, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Первинні документи, складені між позивачем та його контрагентами, що долучені до матеріалів справи, відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

На час укладання договорів, контрагенти позивача були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Податкові накладні за вказаними господарськими операціями були зареєстровані в ЄРПН, що не спростовується відповідачем.

У свою чергу, відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної можливості здійснення господарської діяльності та спростування вищенаведених доводів позивача.

Крім того, чинним законодавством не передбачено відповідальність платника податків за невиконання чи не належне виконання його контрагентами свої податкових зобов`язань.

Суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Зі змісту акту перевірки можна зробити висновок про те, що первинні документи та фактичні обставини діяльності платника податків не були взяті до уваги контролюючим органом під час викладення висновків та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, хоча були детально описані.

Під час розгляду справи відповідачем не заперечувалась діяльність позивача, належність документів, рух активів по балансу від придбання до використання в гоподарській діяльності та подальший продаж готової продукції. При цьому, представник відповідача підтвердив, що основою прийняття спірних рішень є податкова інформація.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, а отже позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає хибними доводи скаржника про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності, оскільки відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем.

До того ж, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати ними податку до бюджету, а тому, якщо останні не виконали своїх зобов`язань щодо сплати податку або мінімізували свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за наявності факту реального вчинення господарських операцій, як у даній ситуації, та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.08.2018 року у справі №820/8206/15.

Докази визнання недійсними у визначеному законом порядку вказаних вище договорів у матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів також вважає хибними посилання скаржника на дані Інформаційно-аналітичної системи ДПС України, з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 04.09.2018 по справі №818/1249/17, суд зазначив: Суд визнає, що сумніви або припущення у будь-якому випадку не можуть бути доказами податкового правопорушення, прийнятним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що припущення відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також розсуд можливості виконання ними певних видів діяльності не є доказами в межах податкових правовідносин. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати ними (контрагентами) податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування податкового зобов`язання поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд доходить висновку, що предметом дослідження контролюючим органом під час перевірки мають бути первинні документи.

Судом встановлено, що контролюючим органом не проведена зустрічна перевірка контрагентів позивача.

Втім, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.07.2018 у справі № 817/1339/17 (п. 19).

Суд також відхиляє посилання контролюючого органу на аналіз інформації баз даних ДПС, яким встановлено відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей, з огляду на те, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Наведена правова позиція узгоджується з викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №2а/0470/4526/12, постанові Верховного Суду від 19.03.2021 по справі №460/143/19.

Підстав для відступу від згаданих вище правових позицій Верховного Суду відповідачем не наведено.

Також, суд зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, рішення ЄСПЛ "Булвес АД проти Болгарії", як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об`єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs Ц Excise і об`єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається:... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов`язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати.

В даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку TOB «ВО «ХАРКІВ» у взаємовідносинах з ТОВ «САМЕРСТРЕЙД», ТОВ «ЛАУНДЖ ЕСТЕЙТ», ТОВ «АВІВАТРЕЙД», ТОВ «УКРТРАНС ТРЕЙД», ТОВ «ІНДАСТРІ ПРО СТАРТ», у встановленому законом порядку.

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них роботи та послуги, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що відповідачем під час проведення перевірки додаткових документів та/або інформації від платника податків не запитувалося.

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання товарів у бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних рішень, податковим органом взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами, за наслідками яких позивачем формувався податковий кредит. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про відсутність реального характеру здійснення господарської діяльності.

Також, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Таким чином, суд не бере до уваги доводи контролюючого органу з посиланням на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 26.06.2018 по справі №826/3006/14 та 06.02.2018 у справі №821/589/17.

Також суд бере до уваги, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази, правомірності своїх рішень, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 року по справі № 520/14128/21 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ОРГАНІЗАЦІЯ "ХАРКІВ" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 по справі № 520/14128/21 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ОРГАНІЗАЦІЯ "ХАРКІВ" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управіння ДПС у Харківській області від 07.05.2021 № 00067200706 та від 26.07.2021 № 00147470706.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 15.12.2022 року