Постанова

від 05.12.2022 по справі 520/17924/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2022 р. Справа № 520/17924/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Прокопчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК ДОНЕЦЬ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Заічко О.В.) від 23.11.2021 року (повний текст рішення складено 29.11.2021 року) та ухвалу від 10.12.2021 року по справі № 520/17924/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК ДОНЕЦЬ"

до Головне управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК ДОНЕЦЬ", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.09.2021 року №00182240701 та №00182270701.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Представником позивача - адвокатом Гіль Є. В., подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати на загальну суму 50029,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення.

Позивач не погодився з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року та ухвалою від 10.12.2021 року, подав апеляційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.09.2021 року №00182240701 та №00182270701 та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на загальну суму 50029,00 грн.

Вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність призначення контролюючим органом податкової перевірки та прийнятими за її наслідками податковими повідомленнями-рішеннями. Зазначив, що відповідач при призначенні документальної планової перевірки позивача керувався підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів всупереч приписам ПК України та з перевищенням наданих йому повноважень, а відтак здійснення планової документальної перевірки позивача під час дії мораторію на проведення таких перевірок є незаконним. З приводу висновків перевіряючих щодо заниження податку з доходів нерезидентів на загальну суму 4482639 гривень 91 копійку, суд першої інстанції лише відтворив у судовому рішенні доводи, наведенні відповідачем в акті перевірки, проте не вказано та не надано жодної оцінки доводам позивача з приводу правової природи припинення зобов`язань між позивачем та Веллаксо Інвестментс Лімітед (WELLAXO INVESTMENTS LIMITED, створено та діє відповідно до законодавства Республіки Кіпр), а також Зінові Лімітед (ZEANOVI LIMITED, створено та діє відповідно до законодавства Республіки Кіпр) на підставі статті 606 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Позивач як у запереченнях на акт перевірки, так і під час судового розгляду справи доводив належними доказами відсутність бази для оподаткування податком на доходи нерезидента, оскільки прибуток від здійснення операцій купівлі корпоративних прав та наступного їх продажу відсутній. Також вважає помилковими висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, що внаслідок використання не в господарській діяльності нуту та агрохімікатів, позивачем було занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 337 533 грн. Також вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційний розгляд у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду.

У зв`язку з бойовими діями на території Харківської області призначене судове засідання не відбулося.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2022 року запропоновано учасникам справи висловити позицію стосовно можливості розгляду справи у порядку письмового провадження.

Представник ТОВ "АПК ДОНЕЦЬ" адвокат Гіль Є.В. звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду з заявою, в якій просив надати можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2022 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що на підставі направлень від 07.06.2021р. № 7473, № 7474, № 7477, № 7476, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області фахівцями податкового органу відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 75, статті 77, статті 82 Податкового кодексу України (далі ПК України), плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2021 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 21.05.2021 № 3700-П, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "АПК ДОНЕЦЬ", за результатами якої складено акт від 27.07.2021 №12889/20-40-07-01-08/34329028 (т. 1 а.с. 80-154).

Під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ "АПК ДОНЕЦЬ" вимог діючого законодавства, а саме:

- п. 141.4 ст. 141, п. 137.3 ст. 137 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидентів на суму 4482639,91 грн. за 2020 рік;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.5 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 337 533 грн., у тому числі за червень 2018 року на 59148 грн., за листопад 2018 року на 278 385 грн.

Не погоджуючись із правомірністю встановлених порушень, позивач надав контролюючому органу заперечення на акт перевірки.

Листом від 31.08.2019 № 35811/6/20-40-07-01-16 Головне управління ДПС у Харківській області повідомило позивача про відхилення його заперечень та залишення без змін висновків акту перевірки.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 07.09.2021 року:

- № 00182240701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток на загальну суму 4482639 грн.. 91 коп., з яких сума грошового зобов`язання за збільшеними податковими зобов`язаннями становить 4482639,91 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 (нуль) грн. 00 коп.

- № 00182270701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на суму 337533 грн. 00 коп. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 84 383 грн. 25 коп.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішенням, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги не надав. Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку. Враховуючи той факт, що позивачем під час перевірки та до прийняття оскаржуваних рішень контролюючому органу не надано документи на підтвердження своїх доводів, суд дійшов висновку, що контролюючим органом винесені оскаржувані податкові-повідомлення рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача судових витрат.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Перевіряючи правомірність призначення контролюючим органом податкової перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Відтак повноваження щодо скорочення строків дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, вказаним законом було надано Кабінету Міністрів України.

Саме відповідно до п. 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» Урядом України було прийнято Постанову від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки».

Зазначена постанова набрала чинності та підлягає виконанню відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України». Постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» у судовому порядку не скасована та є чинною.

У постанові Верховного Суду від 22.02.2021 у справі № 826/12668/17 зазначено, що на момент виникнення спірних взаємовідносин розпорядження Кабінету Міністрів України не були скасовані чи визнані нечинними у судовому порядку, а тому підлягали обов`язковому врахуванню контролюючими органами у період їх дії.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності призначення перевірки позивача.

Перевіряючи обґрунтованість встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Так, з приводу висновків податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, щодо заниження податку з доходів нерезидентів на суму 4482639,91 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «АПК Донець» та Веллаксо Інвестментс Лімітед (WELLAXO INVESTMENTS LIMITED, створено та діє відповідно до законодавства Республіки Кіпр) було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.05.2020 № 1, відповідно до пункту 1 якої, сторони підтверджують, що ТОВ "АПК Донець" має зобов`язання сплатити на користь Веллаксо Інвестментс Лімітед грошові кошти у розмірі 17892978,54 грн. в оплату погашення боргу за Договором про переведення боргу №280520-агу-дон-вел від 28.05.2020, строк виконання якого настав.

Відповідно до пункту 2 вказаної угоди сторони домовились, що борг ТОВ "АПК Донець" перед Веллаксо Інвестментс Лімітед у розмірі 17892978,54 грн вважати погашеним через капіталізацію (внесення до статутного капіталу ТОВ "АПК Донець"), шляхом внесення права вимоги на зазначену суму до Статутного капіталу ТОВ "АПК Донець".

Пунктом 3 угоди передбачено, що з моменту реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідних змін, Веллаксо Інвестментс Лімітед втрачає право вимагати від ТОВ "АПК Донець" повернення грошових коштів у розмірі 17 892 978,54 грн, натомість Веллаксо Інвестментс Лімітед збільшує свою частку у статутному капіталі ТОВ "АПК Донець" на суму 17 892 978,54 гривень.

Також, між ТОВ «АПК Донець» та Зінові Лімітед (ZEANOVI LIMITED, створено та діє відповідно до законодавства Республіки Кіпр) було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.05.2020 № 2, відповідно до пункту 1 якої, сторони підтверджують, що ТОВ «АПК Донець» має зобов`язання сплатити на користь Зінові Лімітед грошові кошти у розмірі 7508647,62 грн в оплату погашення боргу за Договором про переведення боргу №280520-агу-дон-зін від 28.05.2020, строк виконання якого настав.

Відповідно до пункту 2 вказаної угоди сторони домовились, що борг ТОВ "АПК Донець" перед Зінові Лімітед у розмірі 7508647,62 грн, вважати погашеним через капіталізацію (внесення до статутного капіталу ТОВ "АПК Донець"), шляхом внесення права вимоги на зазначену суму до статутного капіталу ТОВ "АПК Донець".

Пунктом 3 угоди передбачено, що з моменту реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідних змін, Зінові Лімітед втрачає право вимагати від ТОВ "АПК Донець" повернення грошових коштів у розмірі 7508647,62 грн, натомість Зінові Лімітед збільшує свою частку у статутному капіталі ТОВ "АПК Донець" на суму 7508647,62 гривень.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України.

Згідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пп. 141.4.1 ст. 141.4 ст. 141 ПК України, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до розділу III Кодексу.

Вищезазначені доходи оподатковуються за ставкою 15 відсотків, якщо іншого не передбачено нормами міжнародного договору з відповідною країною. У разі виплати таких доходів у 2020 році суми таких доходів відображаються у додатку ПН до Декларації за відповідний звітний період цього року.

Суд першої інстанції вказав, що у разі якщо кредиторська заборгованість резидента в частині доходу (прибутку) від здійснення операції з купівлі у нерезидента корпоративних прав іншого резидента зараховується у рахунок збільшення статутного капіталу, то резидент сплачує податок з таких доходів нерезидента відповідно до положень пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України незалежно від способу виплати такого доходу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.При цьому податок з таких доходів нерезидента сплачується під час зарахування зустрічної однорідної вимоги.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час зарахування зустрічних однорідних вимог на користь Веллаксо Інвестментс Лімітед та Зінові Лімітед ТОВ «АПК Донець» необхідно було утримати та перерахувати до бюджету податок у загальному розмірі 4482639,91 гривень до 28.05.2020 (включно).

Не погоджуючись із вказаними висновками суду першої інстанції, позивач в апеляційній скарзі вказував, що судом не згадано та не надано жодної оцінки доводам позивача з приводу правової природи припинення зобов`язань між позивачем та Веллаксо Інвестментс Лімітед, а також Зінові Лімітед на підставі статті 606 ЦК України.

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам та перевіряючи наявність у позивача обов`язку щодо податку на прибуток, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною першою статті 601 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Перелік зобов`язань, зарахування зустрічних вимог за якими не допускається, наведений у статті 602 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 606 ЦК України зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Як вказував під час судового розгляду справи представник позивача, правовою природою виникнення заборгованості перед Веллаксо Інвестментс Лімітед слугувало наступне.

09.04.2012 укладено Генеральний договір купівлі-продажу бізнесу частки (100%) у статутному капіталі ТОВ «Вибір» (код ЄДРПОУ 30767659), за яким Компанія Day Away LLC, від імені фізичних осіб, продавець, Веллаксо Інвестментс Лімітед - покупець. За умовами договору, факт виконання продавцем та покупцем своїх обов`язків підтверджується Актом про виконання зобов`язань та Актом передачі бізнесу.

В послідуючому 29.03.2017 укладено Договір купівлі-продажу частки (99%) у статутному капіталі ТОВ «Вибір» (код ЄДРПОУ 30767659), за яким Веллаксо Інвестментс Лімітед - продавець, ТОВ «Агродженерейшн Україна» - покупець.

28.05.2020 укладено Договір про переведення боргу №280520-агу-дон-вел між Веллаксо Інвестментс Лімітед, як кредитором, та ТОВ «АПК «Донець» - новий боржник, ТОВ «Агродженерейшн Україна» - первісний боржник.

З приводу правовою природи виникнення заборгованості перед Зінові Лімітед, представник позивача вказував, що 27.04.2012 укладено Договір купівлі-продажу частки (99%) у статутному капіталі ТОВ «Чумацький шлях» (код ЄДРПОУ 31855028), за яким ТОВ «АПК «Новий стиль» - продавець, Зінові Лімітед- покупець.

27.04.2012 року укладено Договір купівлі-продажу частки (99%) у статутному капіталі СТОВ «За мир» (код ЄДРПОУ 01213867), за яким ТОВ «АПК «Новий стиль» - продавець, Зінові Лімітед - покупець.

Представник позивача вказував, що згідно загальновідкритих даних, 17.10.2012 юридичні особи ТОВ «Чумацький шлях» та СТОВ «За мир» припинено, правонаступник - ТОВ «АПК «Зачепилівське».

29.03.2017 року укладено Договір купівлі-продажу частки (23,59%) у статутному капіталі ТОВ «АПК «Зачепилівське» (код ЄДРПОУ 35445168), за яким Зінові Лімітед - продавець, ТОВ «Агродженерейшн Україна» - покупець.

28.05.2020 укладено Договір про переведення боргу № 280520-агу-дон-зінміж Зінові Лімітед, як кредитором, та ТОВ «АПК «Донець» - новий боржник, ТОВ «Агродженерейшн Україна» - первісний боржник.

Судом першої інстанції не було зазначено про вказані обставини, а також не надано їм правової оцінки.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до протоколу зборів учасників ТОВ «АПК Донець» від 02.04.2020 № 200402/ДОН збільшення статутного капіталу позивача відбувалося за рахунок внесення додаткового вкладу:

- учасником Товариства - Зінові Лімітед - у негрошовій формі за рахунок майнового права вимоги заборгованості за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «АПК «Зачепилівське» від 29.03.2017, яке було оцінене на суму 7508647 гривень 62 копійки;

- третьою особою Веллаксо Інвестментс Лімітед - у негрошовій формі за рахунок майнового права вимоги заборгованості за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма «Вибір» від 29.03.2017, яке було оцінене на суму 17892978 грн. 54 коп.

Протоколом зборів учасників ТОВ «АПК Донець» від 28.05.2020 № 200528/ДОН затверджено результати внесення відповідних додаткових вкладів.

Статтею 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки; майнові права є неспоживною річчю; майнові права визнаються речовими правами. Натомість правовий режим грошей регулюється положеннями статті 192 ЦК України. У зв`язку з цим можна дійти висновку, що майнові права та гроші (грошові кошти) не є однорідними, оскільки мають різне правоверегулювання.

Відповідно до частини першої статті 140 Господарського кодексу України джерелами формування майна суб`єктів господарювання є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників.

Таким чином, з моменту внесення до статутного капіталу засновниками відповідних майнових прав позивач набув право власності на право вимоги заборгованості за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «АПК «Зачепилівське» від 29.03.2017 на суму 7 508 647 гривень 62 копійки та право вимоги заборгованості за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма «Вибір» від 29.03.2017 на суму 17 892 978 гривень 54 копійки.

Відповідно до договорів про переведення боргу від 28.05.2020 № 280520-агу-дон-вел та №280520-агу-дон- зін позивач прийняв на себе заборгованість первісного боржника перед Веллаксо Інвестментс Лімітед та Зінові Лімітед» на 17892978 грн. 54 копі. та 7508647 грн. 62 коп. відповідно.

При цьому, 28.05.2020 року між позивачем та Веллаксо Інвестментс Лімітед, а також Зінові Лімітед було укладено угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1 та №2, про що було зазначено судом першої інстанції та вказано вище.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що 28.05.2020 позивач набув права вимоги за договорами до самого себе, що є підставою для припинення зобов`язання на підставі статті 606 ЦК України.

Проте ані податковий орган, ані суд першої інстанції не врахували вказаних обставин, що призвело помилкового висновку про наявність бази для нарахування податку на прибуток.

Помилкова кваліфікація позивачем підстави припинення зобов`язання як зарахування зустрічних однорідних вимог (стаття 601 ЦК України) замість поєднання боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України) не впливає на достовірність відображення операції збільшення статутного капіталу у бухгалтерському обліку та відсутність підстав для нарахування та утримання податку на прибуток.

На підставі викладеного, враховуючи що судом першої інстанції не було надано жодної оцінки доводам позивача з приводу правової природи припинення зобов`язань між позивачем та Веллаксо Інвестментс Лімітед, а також Зінові Лімітед на підставі статті 606 ЦК України, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача обов`язку виплати нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України, а тому податкове повідомлення-рішення від 07.09.2021 року № 00182240701 протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу в частині заниження позивачем податку на додану вартість на суму 337533 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 ПК України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до таких, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 16 Закону України Про інформацію податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

У пункті 72.1 статті 72 ПК України наведено перелік інформації, що використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

Натомість підпункт 74.2 статті 74 ПК України виключено на підставі Закону України від 07.12.2017 № 2245-VIII.

Згідно з підпунктом 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, податкова інформація.

Згідно з підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 71 ПК України передбачено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Положення пункту 188.1 статті 188 ПК України визначають базу оподаткування у разі постачання товарів/послуг.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналізуючи вказані норми права, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зауважує, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами та які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Проте, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «АПК Донець» на підставі договору поставки від 12.03.2018 № 180312/Д придбав у ТОВ «Агрофірма «Подолівська» нут на загальну суму 678000,00 гривень (у тому числі ПДВ 113 000 гривень). Пунктом 3 вказаного договору передбачено, що право власності на Товар переходить до Покупця виключно за умови здійснення ним оплати за Товар у повному обсязі відповідно до підпункту 4.3 Договору.

Також, ТОВ «АПК ДОНЕЦЬ» 14.03.2018 року було придбано насіння нуту «Бар» у ТОВ «Лівий Берег Компані» у кількості 10,2 тон на суму 750720,00 гривень без ПДВ відповідно до умов договору купівлі-продажу від 23.01.2018 № 3.

На підтвердження реальності вказаних господарських операцій позивач надав під час розгляду справи копії первинних документів, зокрема, договорів, накладних, довіреностей, податкових накладних, ТТН, подорожніх листів, відомостей про рух зерна та іншої продукції, платіжних доручень та ін.

Обґрунтовуючи правомірність висновків про порушення позивачем вимог діючого законодавства податковий орган посилається на те, що ТОВ «АПК Донець» придбавало нут без наявності сертифікатів, що засвідчують його сортові та посівні якості, та, у бухгалтерському обліку були зроблені записи аналітичного та синтетичного обліку, які свідчать нібито про факт посіву товару «Нут», який не має дозвільних документів (сертифікатів) на посів. Також відповідач посилався на положення пункту 83.1 статті 83 ПК України, статті 12, 15, 17, 18 та 22 Закону України Про насіння і садивний матеріал, пункт 28 Порядку проведення сертифікації, видачі та скасування сертифікатів на насіння та садивний матеріал, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 97.

Надаючи правову вказаним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.5 ст.8 Закону України Про бухгалтерський облік, систему облікових регістрів, спосіб реєстрації та узагальнення інформації в них підприємство обирає самостійно, з урахуванням особливостей своєї діяльності.

Згідно п.1 наказу №1315 від 29.12.2006 року Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів - методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів (далі - Методичні рекомендації) можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності), які здійснюють сільськогосподарську діяльність.

Методичні рекомендації не поширюються на: сільськогосподарську продукцію, що зберігається після її первісного визнання; продукти переробки сільськогосподарської продукції; біологічні активи, не пов`язані з сільськогосподарською діяльністю.

Терміни, що використовуються у цих Методичних рекомендаціях, наводяться у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 № 790 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.12.2005 за № 1456/11736 (далі - Положення (стандарт) 30).

Надходження, переміщення та вибуття біологічних активів на підприємстві оформлюється відповідними первинними та зведеними обліковими документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади.

Якщо підприємство використовує для оформлення господарських операцій форми первинних та зведених облікових документів, які не затверджені органами державної влади, ці документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції та одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід звернути увагу, що біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

Згідно п.4.1 наказу №1315 від 29.12.2006 року Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів - Біологічні активи, придбані за плату, оприбутковуються за первісною вартістю, яка складається з витрат, фактично понесених підприємством для їх одержання, зокрема: ціна придбання за вирахуванням знижок, відповідно до договору з постачальником (продавцем), непрямих податків, крім випадків, якщо вони не відшкодовуються підприємству відповідно до чинного законодавства; суми ввізного мита; витрати на транспортування; інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням біологічних активів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій з біологічними активами наведена у додатку 2 до Методичних рекомендацій.

Під час перевірки податковий орган в акті перевірки не спростував, що жодна із операцій на придбання товару здійснена поза межами господарської діяльності позивача, не надав переконливих доводів зворотного.

Необхідності в тому, з якою самою програмою, в межах реалізації якої функції це є необхідним, відсутня з огляду на реалізацію у межах спірних відносин суб`єктом господарювання господарської компетенції та принципу свободи договору, положення якого закріплені статтею 627 ЦК України, можливість реалізації шляхом залучення до виконання роботи інших осіб (субпідрядників) статтею 838 цього кодексу.

Зазначена правова позиція, також, викладена, у постанові Верховного суду №820/6532/16 від 23.04.2019 року.

Колегія суддів зазначає, що цивільна правоздатність юридичної особи, за загальним правилом, є універсальною, тобто відповідна особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, а відтак вправі вчиняти будь-які не заборонені законом правочини.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача на відсутність у позивача сертифікатів на насіння, згідно до вимог Закону України Про насіння і садивний матеріал, як підставу для зменшення позивачу податкового кредиту не є поважними, оскільки ПК України не передбачена залежність декларування ПДВ від вищевказаного закону.

Як вказував під час розгляду справи представник позивача, придбаний товар в подальшому для господарських потреб був переведений у насіння, що було відображено у бухгалтерському обліку позивача та первинних документах.

Колегія суддів наголошує, що первинні документи, надані позивачем - за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов`язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Отже, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи у їх сукупності дійшла висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю позивача.

У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від контрагентів, взаємопов`язаності позивача та вказаних підприємств, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов`язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами, і правомірність нарахування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

В зв`язку з чим, зазначені відповідачем обставини (відсутність сертифікатів) не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

В зв`язку з чим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що внаслідок використання не в господарській діяльності нуту та агрохімікатів, в порушення вимог п. 198.5 ст. 198 ПК України позивачем було занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 337 533 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 07.09.2021 року №00182270701 є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі встановленого, колегія суддів вважає, що відповідач при прийняті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тобто непропорційно, що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача шляхом прийняття протиправних податкових повідомлень-рішень, та як наслідок, невідповідність такого критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, в контексті ч. 2 ст. 2 КАС України.

Доводи податкового органу не впливають на правомірність висновків суду апеляційної інстанції.

З приводу заявленого позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом ст. 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови поверненню тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 дійшов висновків про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд в додатковій постанові від 08.05.2018 у справі № 810/2823/17 зробив висновок, що надані позивачем первинні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу повинні:

відповідати вимогам первинного документа встановленим вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, містити посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;

зміст послуг (зазначених в договорі про надання правової допомоги та актах) повинен мати посилання на конкретні дії та/або документи вчинені/складені адвокатом;

платіжний документ має утримувати в собі належне, повне призначення платежу та відмітки банку його проведення відповідно до пунктів 1.22, 2.3, 2.24 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 № 22.

Також в постанові від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16 Верховний Суд прийшов до висновків про те, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність доказів сплати понесених витрат також не є перешкодою для їх присудження (така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 280/2635/20).

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.11.2021 між позивачем як клієнтом та Адвокатським об`єднанням «Прецедент» було підписано акт до договору про надання правничої допомоги від 13.09.2021 №21/11, відповідно до якого сторони визначили детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) згідно із договором про надання правничої допомоги від 13.09.2021 №21/11.

Вказаним актом Сторони передбачили, що проведення усіх перелічених робіт в повному обсязі охоплюється передбаченою додатком до договору фіксованою сумою гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги, а саме 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, яка була сплачена позивачем на підставі платіжного доручення від 16.09.2021 № 13.

Беручи до уваги, що факт надання правничої допомоги підтверджено документально, характер спірних правовідносин, зміст складених адвокатом документів, час необхідний для її складення, ціну позову, не заявлення відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, колегія суддів дійшла до висновку, що з урахуванням принципу співмірності, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача в розмірі 50000,00 грн.

Витрати на надсилання поштової кореспонденції (заяви про збільшення позовних вимог, відповіді на відзив на позовну заяву, клопотання про долучення доказів, клопотання про відкладення слухання справи) склали 29 (двадцять дев`ять) гривень 00 копійок.

Вказана сума 25.11.2021 сплачена позивачем на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання «Прецедент» у повному обсязі.

Таким чином загальна сума фактично понесених позивачем витрат, пов`язаних із розглядом справи складає 50 029 гривень 00 копійок.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року та ухвалу від 10.12.2021 року прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК ДОНЕЦЬ" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року та ухвалу від 10.12.2021 року по справі №520/17924/21 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК ДОНЕЦЬ" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.09.2021 року №00182240701 та від 07.09.2021 року №00182270701.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК ДОНЕЦЬ" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК ДОНЕЦЬ" (вул. Шкільна, буд. 1, с. Петрівське, Балаклійський район, Харківська область, 64282, код ЄДРПОУ 34329028) судові витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 50 029 (п`ятдесят тисяч двадцять дев`ять) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК ДОНЕЦЬ" (вул. Шкільна, буд. 1, с. Петрівське, Балаклійський район, Харківська область, 64282, код ЄДРПОУ 34329028) витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 34 050 (тридцять чотири тисячі п`ятдесят) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 15.12.2022 року