Постанова

від 08.12.2022 по справі 140/3187/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/3187/22 пров. № А/857/13545/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання: Кахнич Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічно-ливарний завод» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року (ухвалене головуючим-суддею Волдінером Ф.А., час ухвалення рішення 11 год 24 хв у м. Луцьку, повний текст судового рішення складено 15.08.2022) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічно-ливарний завод» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

У квітні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Механічно-ливарний завод» (далі - ТзОВ «Механічно-ливарний завод», Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі ППР, оспорюване рішення) №00041090712 від 20.07.2021.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Механічно-ливарний завод» подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що порушення строків отримання валютної виручки зумовлене форс-мажорними обставинами, які підтверджуються уповноваженою організацією країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору, а саме листом Посольства Республіки Вірменія в Україні №Д-154/2021 від 08.06.20211. Крім того, Товариством були вчинені усі дії по стягненню з нерезидента заборгованості в судовому порядку. Вказує, що суд першої інстанції не належним чином дослідив усі наявні в матеріалах справи докази та дійшов передчасних висновків про відмову у задоволенні позову.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

07.12.2022 на адресу суду надійшло клопотання представника скаржника Кумановського Л.М. про відкладення справи на іншу дату, через особисті обставини. Разом з тим колегія суддів зазначає, що жодних доказів неможливості забезпечити участь у судове засідання представником не долучено.

Крім цього, суд не визнавав обов`язковою участь представників сторін у судовому засіданні, а тому вважає, що розгляд справи можливо провести без участі представника скаржника.

Оскільки, представники сторін у судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, їх участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, а тому, відповідно до ч. 2ст. 313 КАС України, їхня неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ГУ ДПС у період з 26.04.2021 по 30.04.2021 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Механічно-ливарний завод» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій згідно інформації Національного банку України (далі - НБУ) №25-0006/124/ДСК від 21.07.2020 про суму незавершених розрахунків, встановлених НБУ граничних строків розрахунків суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) станом на 01.07.2020, поданої AT «Ощадбанк» по контракту №343 від 25.04.2016.

За результатами перевірки було складено акт №3860/07-12/35516228 від 12.05.2021 (далі Акт перевірки), яким було встановлено наступні порушення позивачем п.2ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII від 21.06.2018 (далі Закон №2473-VIII), в частині порушення встановлених законодавством термінів розрахунків за операціями ТзОВ «Механічно-ливарний завод» з експорту товарів, а саме : ненадходження валютної виручки в сумі 51212,44 доларів США по контракту №343 від 25.04.2016 з ООО «СТОНМАН» (Вірменія).

На підставі Акту перевірки, контролюючим органом було сформоване ППР №00041090712 від 20.07.2021, яким до позивача було застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення строку розрахунків сфері ЗЕД в розмірі 1 262 008,60 грн.

Позивач скористався правом оскарження спірного рішення в адміністративному порядку до ДПС України, рішенням якого №2085/6/99-00-06-01-02-06 від 03.02.2022 «Про результати розгляду скарги», скаргу було залишено без задоволення, а ППР без змін.

Вважаючи оспорюване рішення протиправним, ТзОВ «Механічно-ливарний завод» звернулося до адміністративного суду з вимогою про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що лист посольства Республіки Вірменії № Д-154/2021 від 08.06.2021, який на переконання ТзОВ є форс-мажорною обставиною не є належним доказом існування форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), що унеможливили виконання ООО «СТОНМАН» своїх зобов`язань за контрактом № 343 від 25.04.2016. Також суд не взяв до уваги доводи позивача щодо здійснених ним досудових та судових заходів врегулювання спору, оскільки надані позивачем документи, не є рішенням суду про прийняття до розгляду судом позовної заяви резидента про стягнення заборгованості або уповноваженого органу відповідної країни про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку, якіЗакон №2473визначає як підстави для зупинення строку для нарахування пені.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на 26.04.2021 у ТзОВ «Механічно-ливарний завод» існує протермінована дебіторська заборгованість по експортному контракту №343 від 25.04.2016 з ООО «СТОНМАН» (Вірменія), яка складає 51212,44 доларів США (1428898,77 грн). Дата експорту товару - 24.06.2019, дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків - 23.06.2020.

ГУ ДПС встановлено, що між ТзОВ «Механічно-ливарний завод» та ООО «СТОНМАН» було укладено експортний контракт №343 від 25.04.2016.

На виконання умов вказаного контракту ТзОВ «Механічно-ливарний завод» на адресу ООО «СТОНМАН», Вірменія, експортовано вироби з чорних металів загальною вартістю 193989,32 доларів США.

Водночас, за експортовану згідно митної декларації №8438 від 24.06.2019 по вищевказаному контракту продукцію на рахунок ТзОВ «Механічно- ливарний завод» від ООО «СТОНМАН» не надійшли кошти в сумі 51212,44 доларів США.

При цьому, дата граничного строку розрахунків є 22.06.2020 (дата оформлення експортної митної декларації на суму 51212,44 доларів США- 24.06.2019).

Вказані фактичні обставини не заперечуються сторонами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ врегульовано Законом №2473-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Відповідно до преамбули Закону №2473-VIII цей Закон визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Частиною першою статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною другою статті 13 Закону №2473-VIII визначено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (ч.5 ст.13 Закону №2473-VIII).

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Постановою Правління НБУ №5 від 02.01.2019, яка набрала чинності з дня введення в дію Закону №2473-VIII, було затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, пунктом 21 якого встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Ппозивач зазначає, що недотримання термінів розрахунку по вказаному контракту спричинено форс-мажорними обставинами, а тому застосування до нього відповідачем штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства є необґрунтованим.

Однак, з такою позицією колегія суддів не погоджується, враховуючи таке.

Статтею 13 Закону №2473-VIIІ визначено вичерпний перелік підстав, на підставі яких може зупинятись нарахування пені суб`єктам господарювання, у випадку недотримання вимог вказаного Закону.

Так, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Крім того, у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Частиною третьою статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» №671/97-ВР від 02.12.1997 визначено, що Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Однак, на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин, скаржник посилається на виникнення обставин непереборної сили, зокрема введення в країні контрагента за контрактом (Вірменії) у зв`язку з епідемією гострої респіраторної хвороби COVID-19 карантинних заходів, а пізніше оголошення воєнного стану, які перешкоджали виконанню ООО «СТОНМАН» умов контракту №343 від 25.04.2016 щодо оплати поставленого товару.

При цьому, наявність форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили), на переконання позивача, підтверджується листом посольства Республіки Вірменії №Д-154/2021 від 08.06.2021.

Проте, згідно вказаного листа, посольство Республіки Вірменія лише підтверджує, що постановою Уряду №1586-№ від 27.09.2020 в Республіці Вірменія запроваджено військовий стан через бойові дії в Нагірному Карабасі з 27.09.2020 по 24.03.2021; постановою Уряду №298-№ від 16.03.2020 в Республіці Вірменія оголошено надзвичайний стан з 16.03.2020 по 11.09.2020 через епідемію COVID-19 та постановою Уряду №1514-№ від 11.09.2020 оголошено режим карантину з 11.09.2020 по 11.07.2021 через епідемію COVID-19.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції вказаний лист носить інформативний характер, оскільки лише підтверджує існування певних обставин, однак жодним чином не підтверджує вплив цих обставин на можливість виконання господарюючими суб`єктами резидентами Республіки Вірменія своїх зобов`язань з виконання умов договорів, зокрема на можливість здійснювати розрахунки за поставлений товар.

На думку колегії суддів, лист посольства Республіки Вірменії №Д-154/2021 від 08.06.2021, не є належним доказом існування форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), що унеможливили виконання ООО «СТОНМАН» своїх зобов`язань за контрактом №343 від 25.04.2016.

За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку (ч.4ст.13 Закону №2473-VIIІ).

Однак, Товариством не було надано відповідний висновок щодо продовження строків розрахунку по договору поставки.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що особами, які можуть бути суб`єктами визначеного статтею 13 Закону №2473-VIIІ правопорушення, є резиденти. Отже, саме на резидентів, а не на їх контрагентів покладений обов`язок із забезпечення фінансової дисципліни в частині зарахування виручки на їх валютні рахунки, у тому числі і шляхом ініціювання відповідних судових чи арбітражних процедур.

Також в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до суду, міжнародного комерційного арбітражу з позовною заявою (заявою) про стягнення з підприємства контрагента вказаної заборгованості.

З матеріалів справи видно, що позивачем додано до позовної заяви копії претензій ТзОВ «Механічно-ливарний завод» до ООО «СТОНМАН» з вимогою про оплату за поставлену продукцію згідно контракту №343 від 25.04.2016 від 18.03.2020 та 22.02.2021, заяви представника ТзОВ «Механічно-ливарний завод» від 18.06.2027 до суду загальної юрисдикції першої інстанції м. Єреван Республіки Вірменія про винесення наказу про платіж, ·рішення суду з банкрутства Республіки Вірменія від 22.05.2022 про прийняття до провадження заяви представника ТзОВ «Механічно-ливарний завод» з вимогою визнати ООО «СТОНМАН» банкрутом та неналежний переклад (здійснений за допомогою інструментів онлайн-перекладу) ухвали суду загальної юрисдикції міста Єреван Республіки Вірменія від 30.06.2021 про відмову у видачі платіжного доручення про сплату 51212,44 доларів США від відповідача ООО «СТОНМАН».

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, надані документи не є рішенням суду про прийняття до розгляду судом позовної заяви резидента про стягнення заборгованості або уповноваженого органу відповідної країни про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку, якіЗакон №2473-VIIІвизначає як підстави для зупинення строку для нарахування пені.

Більше того, вказані документи були складені після проведення перевірки та виявлення порушень позивачем валютного законодавства.

Крім того, діючи на власний ризик в межах умов контракту, позивач не був позбавлений можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю, врахувавши ризики їх недодержання іншою стороною. Оскільки позивач мав право звернутись у встановленому порядку до уповноваженої установи з питань неналежного виконання контрагентом зобов`язання за експортним контрактом, проте цього не вчинив, контролюючим органом правомірно нарахована пеня за час прострочення оплати товару, розмір якої не виходить за межі гранично встановленого законом.

Колегія суддів зазначає, що нормиЗакону №2473-VIIІ носять імперативний характер і визначена ними відповідальність настає незалежно від причин, з яких сталося порушення.

У свою чергу, відповідно до Закону №2473-VIIІ, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Додатково, колегія суддів зазначає, що норми Закону №2473-VIII та інших нормативно-правових актів, які регулюють сферу ЗЕД, не звільняють від застосування штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства у періоді здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і порушенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність оспорюваного рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічно-ливарний завод» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року по справі №140/3187/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 15.12.2022