Постанова

від 21.09.2022 по справі 910/13702/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2022 р. Справа№ 910/13702/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 21.09.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 (повний текст рішення складено 22.12.2021)

у справі № 910/13702/21 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій

до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (третя особа 1);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державна служба України з надзвичайних ситуацій (третя особа 2);

про визнання договору таким, що продовжує свою дію

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва звернувся Український гідрометеорологічний центр Державної служби України з надзвичайних ситуацій з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), в якому просив визнати договір № 709-1 від 14.07.2017 таким, що продовжує свою дію.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він на підставі договору від 14.07.2017 є орендарем нежитлових приміщень загальною площею 2 269,50 кв.м., що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ. вул. Золотоворітська, №6 літера Б, строк оренди погоджено між сторонами з 14.07.2012 по 12.07.2020. В свою чергу, позивач на виконання п. 4.2.20 Договору, з метою продовження його дії звернувся до відповідача з листом від 25.03.2020 № 01-16/412 про продовження строку дії договору, надавши звіт про оцінку майна та іншу необхідну документацію, тобто виконавши всі необхідні дії спрямовані на продовження строку дії договору. При цьому, відповідач за результатами розгляду звернення позивача, прийняв рішення про продовження строку дії договору оренди (рішення у формі протоколу № 18/204 від 19.05.2020), проте, у запропонованому до підписання договорі містились суттєві зміни щодо розміру орендної плати, з чим позивач не погоджувався та не підписав вказаний проект договору, проте, продовжував користуватися орендованим майном, а відповідач жодних заперечень стосовно продовження перебування орендаря у орендованому приміщенні - не висловлював та продовжував приймати від позивача орендну плату у визначених договором розмірах.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки відповідач не висловив своїх заперечень стосовно продовження користування позивачем орендованим приміщенням, то договір оренди є продовженим на ой самий строк та на тих самих умовах, на підставі п. 9.7 договору та ст. 764 Цивільного кодексу України, а також ч. 4, ч. 5 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував повністю, посилаючись на те, що термін дії договору оренди закінчився 12.07.2020, проте, позивач орендовані приміщення добровільно не звільнив, займає його безпідставно, чим порушує права власника майна. Наведене, на думку відповідача, узгоджується з приписами ст. ст. 529, 626, 629, 763, 785 Цивільного кодексу України, ст. 291 Господарського кодексу України, ст. т. 24, 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (який введено в дію 01.02.2020).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 позов задоволено повністю:

- визнано договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.09.2012 №709) №709-1 від 14.07.2017 р., укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Українським гідрометеорологічним центром Державної служби України з надзвичайних ситуацій і Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 2 роки 364 дні, шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №701-1 від 14.07.2017 (в новій редакції договору про передачу майна територіальної громади міста Києва) в редакції резолютивної частини оскаржуваного рішення;

- стягнуто з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на користь Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій 2270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- в п.9.7. договору оренди йдеться про автоматичну пролонгацію договору, про що свідчить те, що умовами для використання цього положення договору є відсутність заяв про припинення або зміну договору протягом місяця після закінчення строку його чинності, а також те, що положення договору визначають наслідки відсутності відповідних заяв саме продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах;

- вказані ознаки відповідають правовій природі інституту пролонгації договору, внаслідок мовчазної згоди сторін, відображеній в нормах ч.1 ст.764 ЦК України, ч.4 ст.284 ГК України, ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р.;

- суд першої інстанції не погодився із твердженням відповідача, що договір оренди закінчився 12.07.2020 р. і з цього моменту договір є припиненим, оскільки визнав обґрунтованими твердження позивача про продовження договору після вищевказаної дати на той самий строк і на тих самих умовах, відповідно до п.9.7. договору оренди;

- належним способом захисту порушеного права є позов про визнання продовженим договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, шляхом оформлення (укладення) відповідного додаткового договору, оскільки сама по собі вимога про визнання продовженим договору оренди не може забезпечити захисту порушеного права позивача, в силу вказівки умов договору оренди на обов`язковість оформлення поновлення договору саме шляхом укладення додаткового договору;

- позивач звернувся до суду за захистом свого оспорюваного права на продовження договору оренди із дотриманням відповідної процедури та порядку, зміна ж предмету позову мала на меті конкретизувати формулювання позовної вимоги, а не змінити її суть;

- умовами договору та законодавства істотне значення для унеможливлення пролонгації договору і як наслідок, його припинення, має факт існування заперечень орендодавця у формі заяви, зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди та факт її надсилання та отримання іншою стороною у визначений строк;

- строк дії укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна закінчувався 12.07.2020, отже орендодавець мав право заявити заперечення стосовно продовження договору оренди протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди, тобто до 12.08.2020;

- відповідач протягом встановленого строку будь-яких заперечень та листів, спрямованих на припинення вказаного договору - не надсилав;

- станом на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку, було відсутнє заперечення орендодавця щодо продовження договору;

- після закінчення строку договору №709-1 від 14.07.2017 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, зокрема станом на час спливу одного місяця від такої дати, одночасно існували всі обставини, які в силу вказівки закону та договору разом становлять підстави для визнання договору продовженим на той самий строк і на тих же умовах: відсутність заяв сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору (відсутність доказів направлення орендодавцем заяви про припинення та її отримання орендарем); продовження користування майном орендарем після закінчення строку договору оренди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 24.01.2022 звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №910/13702/21 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволені позову. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції у своєму рішенні застосував до спірного договору оренди норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ в редакції, що діяла на час укладення договору оренди та не врахував, що під час дії спірного договору, а саме: 01.02.2020, вже вступила в дію нова редакція Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» і у пункті 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ зазначено, що договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені, у зв`язку з чим строк дії Договору припинився 12.07.2020 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Також, скаржник посилався на те, що згідно з розділом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

17.06.2020 (під час дії спірного договору оренди) набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», якою затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону та пункту 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках. Відповідно до норм Закону № 157-ІХ, який є спеціальним нормативним актом по відношенню до загальних норм глави 58 «НАЙМ (ОРЕНДА)» Цивільного кодексу України щодо окремого виду майна - державного або комунального, можна зробитй висновок, що цим Законом передбачено продовження договору найму комунального майна лише за певних умов, зазначених в Законі.

Таким чином, скаржник наголошував, що правовий інститут пролонгації договору, внаслідок мовчазної згоди сторін, Законом від 03.06.2019 № 157-ІХ та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна - не застосовується, а судом першої інстанції не взято до уваги норми спеціального Закону від 03.10.2019 № 157-ХІІ, яким регулюються правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в комунальній власності, які мали бути застосовані, натомість при винесенні рішення застосовано норми Закону України «Про оренду землі», а саме статтю 33, яка, на думку суду, регулює схожі правовідносини.

Крім того, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції невірно застосовано правову позицію Західного апеляційного господарського суду, викладену у постанові від 24.02.2021 у справі № 914/1275/20, оскільки термін дії оспорюваного договору у вказаній справі, як встановлено судом, закінчився 06.03.2020, до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», а отже до цього договору оренди в частині продовження його дії могли бути застосовані норми законодавства, яке діяло до дати набрання чинності Закону від 03.10.2019 № 157-ХІ, відповідно до яких передбачено правовий інститут пролонгації договору внаслідок мовчазної згоди, на відміну від спірного договору оренди від 14.07.2020 № 709-1, термін дії якого закінчився після набрання чинності Порядку передачі в оренду державного та комунального майна.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції

08.08.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору - є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинам, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, \ є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.; Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Також, позивач посилався на необхідність врахування висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, а також висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду під час розгляду справи № 910/3213/20.

Крім того, позивач вказував, що Актами надання послуг по оренді (використанню) нежитлового приміщення за червень 2020 акт №6, акт №8 за серпень 2020, акт №9 за вересень 2020, акт №10 за жовтень 2020, акт №11 за листопад 2020, акт №1 за січень 2021, акт №3 за березень 2021, акт №4 за квітень 2021, акт №5 за травень 2021, акт №6 за червень 2021, підтверджується, що позивач продовжує сплачувати орендну плату у розмірі 0,1% вартості майна, передбаченому договором оренди №709-1 від 14.07.2017 по теперішній час., що свідчить про те, що відповідач погодився з таким розміром орендної плати.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/13702/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. з 25.01.2022 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 31.01.2022 у справі №910/13702/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Козир Т.П.

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи №910/13702/21, що унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважала за необхідне витребувати матеріали даної справи у суду першої інстанції та відкласти вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі № 910/13702/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13702/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №910/13702/21.

14.02.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13702/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №910/13702/21 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 р. № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року.

Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Відповідно до п. 2 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 № 10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" визнано таким, що втратили чинність, зокрема, пункт 1 наказу Голови суду від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану".

24.06.2021 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. та судді Станік С.Р. у відпустці, питання щодо відкриття апеляційного провадження вирішується після виходу суддів з відпусток (18.07.2022).

Колегія суддів дійшла висновку, що недоліки апелянтом усунуто в межах наданих процесуальних строків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 поновлено Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду на 06.09.2022, Зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №910/13702/21 до закінчення його перегляду у апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 в судовому засіданні оголошено перерву на 21.09.2022.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 21.09.2022 з`явились представники учасників справи: позивача - Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій, відповідача (скаржника) - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація".

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державна служба України з надзвичайних ситуацій - в судове засіданні 21.09.2022 - не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача , як і неподання нею відзиву на апеляційну скаргу, - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги (ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державна служба України з надзвичайних ситуацій у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги та справи - відсутні.

Представник скаржника (відповідача) надав пояснення по справі та підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" - надав пояснення по суті поданої апеляційної скарги, а також пояснення по суті спірних правовідносин.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 14.07.2017 між Департаментом комунальної власності м. Києва (орендодавцем) та Українським гідрометеорологічним центром Державної служби України з надзвичайних ситуацій (орендарем) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство балансоутримувач) укладено договір про передачу майна територіально громади міста Києва в оренду від 14.07.2017 №709-1.

Згідно п.1.1. договору орендодавець, на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 27.12.2016 року протокол №37 (ч. Ш п.8, ч.V п.5) та від 28.03.2017 року протокол №44 (п.5 ч.ІІ) передає , а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ. вул. Золотоворітська, №6 літера Б для розміщення бюджетної установи, яка утримується за рахунок державного бюджету.

Відповідно до п.2.1. договору об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 2 269,50 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять цілих п`ять десятих) кв.м., в т.ч. підвал - 514,70 (п`ятсот чотирнадцять цілих сім десятих) кв.м., 1 поверх - 580, 40 (п`ятсот вісімдесят цілих чотири десяті) кв.м., 2 поверх - 585,10 (п`ятсот вісімдесят п`ять цілих одна десята) кв.м., 3 поверх - 589,30 (п`ятсот вісімдесят дев`ять три десяті) кв.м.

У відповідності до положень п.2.2. договору оренди, вартість об`єкта оренди згідно із затвердженим 29.06.2017 року висновком про вартість майна станом на 31.03.2017 року становить: за 1 кв.м. 43 789 грн. 95 коп. сорок три тисячі сімсот вісімдесят дев`ять грн. 95 коп., всього 99 381 300 грн. 00 коп. дев`яносто дев`ять мільйонів триста вісімдесят одна тисяча триста грн. 00 коп.

Пунктом 3.1. договору оренди визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року №415/1280 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди травень 2017: 3 грн.73 коп. за 1 кв.м., що в цілому складає: 8 464 грн. 95 копійок (вісім тисяч шістдесят чотири грн. 95 коп.).

Пунктом 3.1.1. договору оренди встановлено, що окрім орендної плати, орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, яка за травень 2017 року складає 127 грн. 77 коп. на місяць.

Пунктом 4.2.20. договору передбачено, що для продовження дії цього договору оренди, орендар за три місяці до дати закінчення цього договору має надати орендодавцю новий звіт з незалежної оцінки об`єкта.

Розділом 9 договору оренди, сторони погодили строк чинності договору, умови зміни та припинення договору.

Таким чином, даний договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 14.07.2017 по 12.07.2020 р. включно (п.9.1. Договору).

У відповідності до п.9.3. договору оренди, одностороння відмова від договору не допускається, крім випадків передбачених п.5.1.3. договору. Лист з відмовою від договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору, або за дати повернення орендодавцю відмови від договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.

Пунктом 5.1.3. договору передбачено, що орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

Відповідно до положень п.9.4. договір припиняється в разі: ліквідації орендодавця або орендаря; невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендодавця); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа); в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 9.5. договору передбачено, що договір може бути розірвано за погодженням сторін. Договір вважається розірваним з дати повідомлення орендаря/орендодавця про згоду розірвати договір, але не раніше дати повернення підприємству-балансоутримувачу об`єкта за актом приймання-передачі.

Відповідно до п 9.7. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, який є невід`ємною частиною цього договору.

Позивач, у відповідності до п.4.2.20., звернувся до відповідача зі звітом з незалежної оцінки об`єкта, що підтверджується листом №01-16/412 від 25.03.2020.

На засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань власності (протокол від 19.05.2020 №18/204) прийнято рішення щодо продовження позивачу строку дії договору оренди на нежитлові приміщення в будинку за адресою: м. Київ вул. Золотоворітська, 6, корпус Б загальною площею 2269,50 кв.м. на 2 роки 364 дні, орендну ставку встановлено в розмірі 3% від вартості орендованого майна, визначеної на підставі звіту про вартість майна, як для розміщення бюджетних установ та організацій, які утримуються за рахунок державного бюджету, що передбачено в п.43 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2020 №415/1280.

На виконання рішення Комісії нова редакція проекту договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду з додатками було надано позивачу 02.06.2020.

03.06.2020 позивач звернувся листом до Київського міського голови В.Кличка з проханням залишити орендну ставку в розмірі 0,1% від вартості орендованого майна, визначеної на підставі звіту про вартість майна.

За результатами розгляду вказаного звернення, була надана відповідь щодо неможливості залишити оренду ставку у розмірі 0,1%, оскільки не допускається внесення змін до діючого договору оренди в частині зменшення суми орендної плати протягом строку його дії.

Третя особа на стороні позивача звернулась з листом від 17.07.2020 №01-10507/214 до Київського міського голови, в якому повідомила, що у бюджеті позивача на 2020 рік коштів на орендну плату в розмірі 3% від вартості майна не передбачено, також вони не передбачаються і на 2021 рік бюджетною програмою "Гідрометеорологічна діяльність", з якої відбувається фінансування витрат позивача.

Листом від 10.08.2020 №001-2527 Київський міський голова надав відповідь третій особі на стороні позивача, що не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати протягом строку його дії, тому залишити орендну ставку у розмірі 0,1% від вартості майна не можливо.

При цьому, сторонами справи не заперечувався факт як наявності вказаного листування, так і обставини, які описані у вказаному листуванні.

Актами надання послуг по оренді (використанню) нежитлового приміщення за червень 2020 акт №6, акт №8 за серпень 2020, акт №9 за вересень 2020, акт №10 за жовтень 2020, акт №11 за листопад 2020, акт №1 за січень 2021, акт №3 за березень 2021, акт №4 за квітень 2021, акт №5 за травень 2021, акт №6 за червень 2021, підтверджується, що позивач продовжує сплачувати орендну плату у розмірі 0,1% вартості майна, передбаченому договором оренди №709-1 від 14.07.2017 по теперішній час.

В свою чергу, позивач наголошував на том, що він на підставі договору від 14.07.2017 є орендарем нежитлових приміщень загальною площею 2 269,50 кв.м., що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ. вул. Золотоворітська, №6 літера Б, строк оренди погоджено між сторонами з 14.07.2012 по 12.07.2020. В свою чергу, позивач на виконання п. 4.2.20 Договору, з метою продовження його дії звернувся до відповідача з листом від 25.03.2020 № 01-16/412 про продовження строку дії договору, надавши звіт про оцінку майна та іншу необхідну документацію, тобто виконавши всі необхідні дії спрямовані на продовження строку дії договору. При цьому, відповідач за результатами розгляду звернення позивача, прийняв рішення про продовження строку дії договору оренди (рішення у формі протоколу № 18/204 від 19.05.2020), проте, у запропонованому до підписання договорі містились суттєві зміни щодо розміру орендної плати, з чим позивач не погоджувався та не підписав вказаний проект договору, проте, продовжував користуватися орендованим майном, а відповідач жодних заперечень стосовно продовження перебування орендаря у орендованому приміщенні - не висловлював та продовжував приймати від позивача орендну плату у визначених договором розмірах. Таким чином, позивач вважає, що оскільки відповідач не висловив своїх заперечень стосовно продовження користування позивачем орендованим приміщенням, то договір оренди є продовженим на ой самий строк та на тих самих умовах, на підставі п. 9.7 договору та ст. 764 Цивільного кодексу України, а також ч. 4, ч. 5 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача дійшов висновків, що після закінчення строку договору №709-1 від 14.07.2017 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, зокрема станом на час спливу одного місяця від такої дати, одночасно існували всі обставини, які в силу вказівки закону та договору разом становлять підстави для визнання договору продовженим на той самий строк і на тих же умовах: відсутність заяв сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору (відсутність доказів направлення орендодавцем заяви про припинення та її отримання орендарем); продовження користування майном орендарем після закінчення строку договору оренди.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Загальний порядок укладання господарських договорів врегульований статтею 181 Господарського кодексу України, згідно з яким господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін і у випадку, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках; сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором; сторона, яка одержала протокол розбіжностей, зобов`язана протягом 20 днів розглянути його та в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції (частини 1-5).

У paзі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей така згода згідно пункту 6 статті 181 Господарського кодексу України повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телефонограмами тощо).

Положеннями ч.ч. 3, 6 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він ґрунтований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Свобода договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною. У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов`язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч. З ст. 6 Цивільного кодексу України).

Аналогічна позиція міститься у висновку Верховного суду України, викладеному у постанові від 10.01.2012 року №6-110цс12.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послугу, сплатити грошу тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Ст.174 Господарського кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст.759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч.1 ст.760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживної якості (неспоживча річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухому майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За умовами ст.631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, у договорі оренди №709-1 від 14.07.2017 встановлено строк дії договору 2 роки 364 дні та сторонами погоджено його дію з 14.07.2017 по 12.07.2020 включно.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що він не може погодитись з відповідачем, що договір оренди закінчився 12.07.2020 і з цього моменту договір є припиненим, оскільки вважає, обґрунтованими твердження позивача про продовження договору після вищевказаної дати на той самий строк і на тих самих умовах, відповідно до п.9.7. договору оренди, яким обумовлено зокрема те, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, який є невід`ємною частиною цього договору.

Також, суд першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позову послався на приписи ч.4 ст.284 ГК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р., а саме: "у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором".

В свою чергу, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, дійсно, у договорі оренди №709-1 від 14.07.2017 встановлено строк дії договору 2 роки 364 дні та сторонами погоджено його дію з 14.07.2017 по 12.07.2020 включно, і продовжуючи строк дії відповідного договору, суд першої інстанції застосував до спірного договору оренди норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ в редакції, що діяла на час укладення договору оренди.

Проте, під час дії спірного договору, а саме: 01.02.2020, введено в дію Закон України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» і у пункті 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону зазначено, що Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені, у зв`язку з чим Договір оренди діяв між сторонами до закінчення строку, на який його було укладено - до 12.07.2020.

Крім того, згідно з розділом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:

- набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону;

- або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

В свою чергу, 17.06.2020 (під час дії спірного договору оренди) набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» (набрала чинності 17.06.2020), якою затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, а отже, оскільки строк дії договору закінчувався 12.07.2020, у зв`язку з чим, продовження договору підлягало в порядку, визначеному Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна», який введено в дію 01.02.2020, який є спеціальним нормативним актом по відношенню до загальних норм глави 58 «НАЙМ (ОРЕНДА)» Цивільного кодексу України щодо окремого виду майна, у даному випадку, - комунального.

Так, п. 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» (набрала чинності 17.06.2020), визначено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

В свою чергу, статтею 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна», який введено в дію 01.02.2020, визначено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч. 1).

Частиною 2 статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна», який введено в дію 01.02.2020, визначено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

- укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

- укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

- укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

- укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи встановив, що згідно зі статтею 18 вищевказаного Закону та пункту 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те що правовий інститут пролонгації договору, внаслідок мовчазної згоди сторін, Законом від 03.10.2019 № 157-ІХ та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна - не застосовується, а судом першої інстанції не взято до уваги норми спеціального Закону від 03.10.2019 № 157-ХІІ, яким регулюються правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в комунальній власності, які мали бути застосовані.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції застосував норми Закону України «Про оренду землі», а саме статтю 33, що є помилковим, оскільки приписами вказаного закону врегульовано строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, а предметом спірних правовідносин в контексті даної справи, є користування нерухомим майном комунальної власності, а не земельною ділянкою.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що у п.9.7. договору оренди йдеться про автоматичну пролонгацію договору, про що свідчить те, що умовами для використання цього положення договору є відсутність заяв про припинення або зміну договору протягом місяця після закінчення строку його чинності, а також те, що положення договору визначають наслідки відсутності відповідних заяв саме продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах, а незаперечення орендодавцем можливості продовження договірних відносин може мати прояв у «мовчазній згоді» і у такому випадку орендар в силу закону вправі розраховувати, що договір оренди вважається поновленим.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим з огляду на те що під час дії спірного договору, а саме: 01.02.2020 введено в дію Закон України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» та набрав чинності Порядок передачі в оренду державного та комунального майна,які містять чіткий порядок пролонгації договору, а правовий інститут пролонгації договору внаслідок мовчазної згоди - не передбачено вказаними нормативними актами, зокрема і нормою спеціального закону у спірних правовідносинах - статтею 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна».

Також, посилання як позивача, так і суду першої інстанції на правову позицію Західного апеляційного господарського суду, викладену у постанові від 24.02.2021 у справі № 914/1275/20 - визнається судом апеляційної інстанції необгрунтованим, оскільки обставинами наведеної справи є відмінними від обставин даної справи № 910/13702/21, зокрема і тим, що у справі № 914/1275/20 обставини справи зводились до того, що термін дії оспорюваного договору у вказаній справі, як встановлено судом, закінчився 06.03.2020, до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», а отже до цього договору оренди в частині продовження його дії могли бути застосовані норми законодавства, яке діяло до дати набрання чинності Закону від 03.06.2019 № 157-ХІ, відповідно до яких передбачено правовий інститут пролонгації договору внаслідок мовчазної згоди, на відміну від спірного у даній справі договору оренди від 14.07.2020 № 709-1, термін дії якого закінчився після набрання чинності Порядку передачі в оренду державного та комунального майна та під час дії Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна».

Крім того, наявні в матеріалах справи докази в сукупності свідчать про те, що на виконання рішення комісії Київської міської ради з питань власності (протокол від 19.05.2020 №18/204) щодо продовження позивачу строку дії договору оренди на нежитлові приміщення в будинку за адресою: м. Київ вул. Золотоворітська, 6, корпус Б загальною площею 2269,50 кв.м. на 2 роки 364 дні, орендну ставку встановлено в розмірі 3% від вартості орендованого майна, визначеної на підставі звіту про вартість майна, як для розміщення бюджетних установ та організацій, які утримуються за рахунок державного бюджету, що передбачено в п.43 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2020 №415/1280, нова редакція проекту договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду з додатками було надано позивачу 02.06.2020, проте, позивач не підписав відповідний проект, і звернувся листом до Київського міського голови В.Кличка з проханням залишити орендну ставку в розмірі 0,1% від вартості орендованого майна, визначеної на підставі звіту про вартість майна, і за результатами розгляду вказаного звернення, була надана відповідь щодо неможливості залишити оренду ставку у розмірі 0,1%.

Таким чином, наявні матеріали справи свідчать про те, що саме позивач відмовився продовжувати орендні правовідносини з відповідачем, не погоджуючись зокрема, з розміром орендної плати - 3% від вартості орендованого майна, визначеного згідно рішення комісії Київської міської ради з питань власності (протокол від 19.05.2020 №18/204) на підставі звіту про вартість майна, як для розміщення бюджетних установ та організацій, які утримуються за рахунок державного бюджету, що передбачено в п.43 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2020 №415/1280, у зв`язку з чим сторонами спору не узгоджено істотну умову - розмір орендної плати, що також свідчить про відсутність підстав дял укладення договору у судовому порядку.

При цьому, посилання позивача про те, що надання послуг по оренді (використанню) нежитлового приміщення оформлено сторонами актом №6 за червень 2020, актом №8 за серпень 2020, актом №9 за вересень 2020, актом №10 за жовтень 2020, актом №11 за листопад 2020, актом №1 за січень 2021, актом №3 за березень 2021, актом №4 за квітень 2021, актом №5 за травень 2021, актом №6 за червень 2021, що підтверджує ту обставину, що позивач продовжує сплачувати орендну плату у розмірі 0,1% вартості майна, передбаченому договором оренди №709-1 від 14.07.2017 по теперішній час, а отже відповідач погодився з відповідним розміром оренди - відхиляються судом апеляційної інстанції як підстава для задоволення позовних вимог, адже сплата визначеного позивачем платежів, як і їх прийняття відповідачем - не є підставою, яка свідчить про продовження строку дії договору оренди саме на умовах позивача в розумінні Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна», а наявні матеріали справи підтверджують ту обставину, що орендодавець чітко визначив як подальшу умову пролонгації договору - орендну ставку в розмірі 3% від вартості орендованого майна.

Також, суд апеляційної інстанції також враховує, що сплата орендарем меншої суми орендної плати не є двостороннім узгодженням відповідного розміру орендної плати в розумінні вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна », адже відповідачем, як орендодавцем, висловлено заперечення стосовно встановлення ставки розміру орендної плати 0,1% від вартості орендованого майна, визначеної на підставі звіту про вартість майна, адже на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань власності (протокол від 19.05.2020 №18/204) встановлено нову ставку - 3% від вартості орендованого майна, що є його правом, обумовленим Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна». Таким чином, матеріалами справи підтверджується також обставина відсутності узгодження між сторонами істотної умови договору оренди - розміру орендної плати, що також свідчить про відсутність підстав для укладення відповідної додаткової угоди про продовження строку дії договору в судовому порядку.

З урахуванням наведеного в сукупності, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, а тому позовні вимоги позивача про визнання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.09.2012 №709) №709-1 від 14.07.2017 р., укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Українським гідрометеорологічним центром Державної служби України з надзвичайних ситуацій і Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 2 роки 364 дні, шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №701-1 від 14.07.2017 (в новій редакції договору про передачу майна територіальної громади міста Києва) в визначеній позивачем редакції - задоволенню не підлягають.

Також, позивач посилався на необхідність врахування висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, а також висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду під час розгляду справи № 910/3213/20, проте, суд апеляційної інстанції визнає посилання позивача у цій частині такими, що не є релевантними по відношенню до спірних правовідносин у даній справі, оскільки:

- предметом спору у справі № 910/719/19 були позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення , і у цій справі зроблено висновки про те, що негативні наслідки неодержання орендарем (у тому числі фізичною особою-підприємцем) звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря (у тому числі на фізичну особу-підприємця), а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства;

- предметом спору у справі були вимоги про виселення (за первісним позовом) та визнанян договору продовженим на той самий строк та на тих самих умовах (за зустрічним позовом), і задовольняючи зустрічний позов, рішення суду першої та касаційної інстанції були аргументовані тим, що орендодавець, ані на момент закінчення строку дії договору (27.12.2018), ані в місячний строк після його закінчення (до 27.01.2019) не направляв орендарю будь-яких заяв про відмову від продовження строку дії вказаного договору, а отже, спірні правовідносини у цій справі врегульовувались Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції Закону України від 21.04.2011 № 3269-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин", чинній з 24.05.2011), який втратив чинність після того, як введено в дію Закон України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна», і саме яким врегульовано спірні правовідносини у даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.09.2012 №709) №709-1 від 14.07.2017 р., укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Українським гідрометеорологічним центром Державної служби України з надзвичайних ситуацій і Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 2 роки 364 дні, шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №701-1 від 14.07.2017 (в новій редакції договору про передачу майна територіальної громади міста Києва) в визначеній позивачем редакції- не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов задоволенню не підлягає за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального правата порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю, за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- судовий збір за подачу позову покладається на позивача;

- з Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) підлягає стягненню 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі № 910/13702/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі № 910/13702/21 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання договору укладеним в редакції позивача.

4. Стягнути з Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗОЛОТОВОРІТСЬКА, будинок 6, корпус В, ЄДРПОУ 25836018) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 10, ЄДРПОУ 19020407) 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу по справі № 910/13702/21 доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 12.12.2022 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Т.П. Козир