Постанова

від 06.12.2022 по справі 910/5912/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2022 р. м.Київ Справа№ 910/5912/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 06.12.2022

від позивача: Токарев Г.Я. (представник);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 15.09.2022

у справі № 910/5912/22 (суддя В.С. Ломака)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна"

про стягнення 341 194,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" (далі - відповідач) про стягнення 255 975,62 грн. заборгованості, 35 721,03 грн. пені, 14 095,73 грн. 10 % річних та 35 402,49 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, взятих на себе за укладеним між сторонами 19.10.2021 року договором поставки товарів № 243-К, в частині повної та своєчасної оплати поставленої Товариству з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" продукції, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат.

Також, 26.07.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 22.07.2022 року, в якому останній просив суд закрити провадження у справі № 910/5912/22 в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" грошових коштів у розмірі 30 000,00 грн., у зв`язку із погашенням відповідачем цієї суми боргу після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" з позовом у цій справі. На підтвердження означених обставин позивачем надано копії відповідних платіжних доручень від 15.07.2022 року № 627 на суму 15 000,00 грн. та від 21.07.2022 року № 630 на суму 15 000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.09.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" про стягнення коштів -задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" 225 975 (двісті двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 62 коп. основного боргу, 35 635 (тридцять п`ять тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 36 коп. пені, 14 052 (чотирнадцять тисяч п`ятдесят дві) грн. 13 коп. 10 % річних, 35 402 (тридцять п`ять тисяч чотириста дві) грн. 49 коп. інфляційних втрат та 4 665 (чотири тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн. 98 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті вимог про стягнення 85 (вісімдесят п`ять) грн. 67 коп. пені та 43 (сорок три) грн. 60 коп. 10 % річних - відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" про стягнення 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. закрито, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову мотивовано тим що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 225 975,62 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, що свідчить про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню. Також, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення показників, суд першої інстанції присудив до стягнення 35 635 (тридцять п`ять тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 36 коп. пені, 14 052 (чотирнадцять тисяч п`ятдесят дві) грн. 13 коп. 10 % річних, 35 402 (тридцять п`ять тисяч чотириста дві) грн. 49 коп. інфляційних втрат та 4 665 (чотири тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн. 98 коп. витрат по сплаті судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з постановленим рішенням відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" (19.10.2022 згідно відмітки канцелярії Північного апеляційного господарського суду на апеляційній скарзі, яка надійшла засобами електронного зв`язку) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення у повному обсязі та ухвалити нове, яким відмовити у позові повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи, а саме: ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 відкрито провадженян у справі № 910/5912/22 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов та попереджено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, спір буде вирішений за наявними матеріалами справи у відповідності до приписів частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Однак, вказана ухвала Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 відповідачем не отримувалась, крім того, відповідачем не було отримано позовної заяви з додатками оскільки позовна заява була направлена позивачем за місцем реєстрації відповідача, коли в договорі було вказано адресу місця знаходження та адресу для реєстрації відповідача. Крім того, вказана адреса була проігнорована як позивачем, так і судом першої інстанції, у зв`язку з чим відповідачу не було відомо про існування справи, і був позбавлений права на подачу відзивів та документів по справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 19.10.2022, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 28.10.2022 по 18.11.2022 включно перебував у відпустці, суддя у колегії суддів Тарасенко К.В. перебувала у відпустці з 31.10.2022 по 04.11.2022 включно і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

У зв`язку з перебуванням з 21.11.2022 по 25.11.2022 у відпустці судді Тарасенко К.В. яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо апеляційної скарги - неможливо.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2022, , апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 прийнято справу № 927/359/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Джорджіаніан Алко Груп Україна» на рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2022 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю., поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Джорджіаніан Алко Груп Україна» пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2022 у справі № 910/5912/22, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5912/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Джорджіаніан Алко Груп Україна» на рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2022, встановлено процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 06.12.2022.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 06.12.2022 з`явився представник позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко").

Представники відповідача ( Товариства з обмеженою відповідальністю «Джорджіаніан Алко Груп Україна») у судове засідання 06.12.2022 не з`явились про розгляд справи повідомлявся засобами електронного зв`язку, які наявні в матеріалах справи, оскільки у Північному апеляційному господарському суді тимчасово припинено фінансування поштової кореспонденції.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 надіслана учасникам справи за офіційними електронними адресами, які наявні в матеріалах справи, у зв`язку із відсутністю фінансування видатків, які передбачені на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Представник позивача в судовому засіданні 06.12.2022 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників відповідача , як і неподання відзиву на апеляційну скаргу - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги (ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників відповідача у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.10.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки товарів № 243-К (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, у тому числі алкогольні напої, в асортименті та по цінам, встановленим у підписаній сторонами специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, у кількості згідно із погодженими замовленнями покупця, що вказуються у видаткових накладних на партію товару, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього обумовлену цим Договором ціну на умовах і в порядку, передбачених цим Договором.

Вказаний правочин, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до нього, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 3.1 Договору, поставка товару проводиться у відповідності до погоджених сторонами замовлень, які подаються покупцем і повинні містити відомості про: кількість та асортимент товару для кожної окремої партії, дату направлення замовлення, адресу поставки товару, строк виконання замовлення (строк поставки), який повинен складати не менше, ніж 3 (три) робочих дні з дня здійснення замовлення.

Згідно з пунктом 3.2 Договору, поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, окремими партіями на підставі замовлень покупця, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції Міжнародної Торговельної Палати 2010 року на умовах DDP - склад покупця, якщо інше не погоджено між сторонами.

Відповідно до пункту 3.3 Договору, покупець зобов`язаний перевірити товар на наявність усіх недоліків, окрім тих, що неможливо було виявити у момент поставки (приховані недоліки) і прийняти поставлений товар (крім випадків, коли він має право відмовитися від його прийняття, передбачених цим Договором) за асортиментом, кількістю, ціною, комплектністю та якістю (у тому числі на предмет наявності та цілісності марок акцизного податку) і підписати супровідні документи на товар на визначених цим Договором умовах, у день і момент його отримання, що свідчитиме про здійснення поставки товару належним чином і перехід права власності і ризиків випадкового знищення або випадкового пошкодження товару до покупця.

Пунктом 3.5 Договору, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до нього, передбачено, що покупець має право повернення поставленого товару постачальнику у випадку:

- домовленості сторін про повернення товару;

- неналежної якості поставленого товару, в разі неможливості виявлення недоліків у момент поставки (приховані недоліки). При цьому, постачальник несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару;

- нездійснення покупцем продажу товару по видатковій накладній, яка була підписана між сторонами першою по Договору, протягом 60 днів, але не пізніше 70 дня з дня поставки такого товару.

За умовами пункту 4.1 Договору, ціна товару встановлюється в національній валюті України у видаткових накладних на поставку товару.

Сума (ціна) Договору визначається сумою вартості всіх поставок, здійснених за цим Договором (пункт 4.5 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору, покупець зобов`язаний сплатити вартість товару, отриманого за кожною окремою видатковою накладною на поставку товару, в строк, що не перевищує 30 (тридцяти) календарних днів(-в) від дати поставки.

Згідно з пунктом 5.2 Договору, всі розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях шляхом безготівкового платежу на рахунок постачальника в уповноваженому банку, що визначений в реквізитах постачальника в цьому Договору. Днем виконання зобов`язань з оплати за товар вважається день зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

За змістом пунктів 8.1, 8.2 Договору, останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє по 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного проведення взаємних розрахунків між сторонами. У випадку, якщо за відсутності письмової угоди, сторони продовжують виконувати цей Договір, і від сторін за 30 (тридцять) календарних днів до завершення дії цього Договору не надходило пропозицій про зміну його умов або припинення, Договір вважається продовженим на один календарний рік на тих самих умовах. Сторони погодили автоматичне щорічне продовження строку дії цього Договору без обмеження за кількістю таких пролонгацій.

Як підтверджується наявними маеріалами справи, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними від 22.10.2021 № 31135 на суму 91 093,50 грн., від 11.11.2021 № 32917 на суму 52 363,92 грн., від 22.11.2021 року № 34070 на суму 22 606,68 грн., від 03.12.2021 року № 35083 на суму 93 341,88 грн. та від 29.12.2021 року № 38345 на суму 32 345,64 грн. поставив відповідачу погоджений між сторонами товар на загальну суму 291 751,62 грн.

Також, факт поставки відповідачу означеного товару додатково підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" на час звернення позивача до суду з даним позовом оплату вартості поставленого йому товару здійснило не у повному обсязі, оплативши позивачу лише 10 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 29.12.2021 року № 409, та заборгувавши таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" (з урахуванням вартості повернутого постачальнику товару в сумі 25 776,00 грн. за накладною на повернення від покупця від 22.11.2021 року № 793 та товарно-транспортною накладною від 22.10.2021 року № З31223) 255 975,62 грн.

Зважаючи на те, що спірна сума боргу відповідачем у добровільному порядку на час звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" до суду першої інстанції з позовом погашена не була, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

При цьому, 26.07.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 22.07.2022 року, в якому останній просив суд закрити провадження у справі № 910/5912/22 в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" грошових коштів у розмірі 30 000,00 грн., у зв`язку із погашенням відповідачем цієї суми боргу після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" з позовом у цій справі. На підтвердження означених обставин позивачем надано копії відповідних платіжних доручень від 15.07.2022 року № 627 на суму 15 000,00 грн. та від 21.07.2022 року № 630 на суму 15 000,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У той же час, у клопотанні від 22.07.2022 року позивач повідомив про часткове погашення відповідачем спірного основного боргу за Договором на суму 30 000,00 грн., на підтвердження чого надав суду копії відповідних платіжних доручень від 15.07.2022 року № 627 на суму 15 000,00 грн. та від 21.07.2022 року № 630 на суму 15 000,00 грн..

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором у розмірі 30 000,00 грн. існував на момент виникнення останнього (на час звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" до суду з позовною заявою) та припинив існування в процесі розгляду справи, у зв`язку з погашенням відповідачем цієї суми заборгованості відповідно до платіжних доручень від 15.07.2022 року № 627 на суму 15 000,00 грн. та від 21.07.2022 року № 630 на суму 15 000,00 грн., у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором в сумі 30 000,00 грн. відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Також, належні і допустимі докази в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які свідчать про здійснення відповідачем на момент вирішення даного спору будь-яких інших погашень сум спірної заборгованості за Договором, - у матеріалах справи відсутні.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 225 975,62 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" своїх зобов`язань за Договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" заявило до стягнення з покупця 35 721,03 грн. пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ від прострочених сум основного боргу в період з 23.11.2021 року по 10.07.2022 року згідно з наданим позивачем розрахунком.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року.

Наразі на всій території України триває карантин, відтак дія Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Пунктом 6.1 Договору, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до нього, передбачено, що у випадку прострочення покупцем виконання грошового зобов`язання по Договору, постачальник може вимагати, а покупець буде зобов`язаний сплатити на користь постачальника, зокрема, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Як обгрунтовано вказав суд першої інстанції, у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, прострочення боржника починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають, пеня підлягає нарахуванню та обчисленню окремо стосовно кожного з таких строків.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на дійсні періоди прострочення відповідачем оплати товару за кожною спірною накладною (з урахуванням вихідних, святкових та інших неробочих днів), суд апеляційної інстанції здійснивши відповідний перерахунок, погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 35 635,36 грн., з яких:

- 1 129,19 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 22.10.2021 року № 31135 на суму 65 317,50 грн. (з урахуванням часткового повернутого відповідачем товару на суму 25 776,00 грн.) у період з 23.11.2021 року по 28.12.2021 року;

- 7 538,34 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 22.10.2021 року № 31135 на суму 55 317,50 грн. (з урахуванням часткового погашення боргу за цією накладною відповідно до платіжного доручення від 29.12.2021 року № 409 на суму 10 000,00 грн.) у період з 29.12.2021 року по 10.07.2022 року;

- 7 523,19 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 11.11.2021 року № 32917 на суму 52 363,92 грн. у період з 14.12.2021 року по 10.07.2022 року;

- 3 147,59 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 22.11.2021 року № 34070 на суму 22 606,68 грн. у період з 23.12.2021 року по 10.07.2022 року;

- 12 397,85 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 03.12.2021 року № 35083 на суму 93 341,88 грн. у період з 05.01.2022 року по 10.07.2022 року;

- 3 899,20 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 29.12.2021 року № 38345 на суму 32 345,64 грн. у період з 29.01.2022 року по 10.07.2022 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" на користь позивача підлягає пеня в розмірі 35 635,36 грн., а вимоги в частині стягнення 85,67 грн. пені - задоволенню не підлягають. Аналогічних правоімріних висновків дійшоів і суд першої інстанції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання, і сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Так, пунктом 6.1 Договору, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до нього, встановлено, що у випадку прострочення покупцем виконання грошового зобов`язання по Договору, постачальник може вимагати, а покупець буде зобов`язаний сплатити на користь постачальника, зокрема, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також десять процентів річних від суми простроченого платежу на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованою сумою 10 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 14 052,13 грн., з яких:

- 644,23 грн. - 10 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 22.10.2021 року № 31135 на суму 65 317,50 грн. (з урахуванням часткового повернутого відповідачем товару на суму 25 776,00 грн.) у період з 23.11.2021 року по 28.12.2021 року;

- 2 940,16 грн. - 10 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 22.10.2021 року № 31135 на суму 55 317,50 грн. (з урахуванням часткового погашення боргу за цією накладною відповідно до платіжного доручення від 29.12.2021 року № 409 на суму 10 000,00 грн.) у період з 29.12.2021 року по 10.07.2022 року;

- 2 998,37 грн. - 10 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 11.11.2021 року № 32917 на суму 52 363,92 грн. у період з 14.12.2021 року по 10.07.2022 року;

- 1 238,72 грн. - 10 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 22.11.2021 року № 34070 на суму 22 606,68 грн. у період з 23.12.2021 року по 10.07.2022 року;

- 4 782,17 грн. - 10 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 03.12.2021 року № 35083 на суму 93 341,88 грн. у період з 05.01.2022 року по 10.07.2022 року;

- 1 448,48 грн. - 10 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 29.12.2021 року № 38345 на суму 32 345,64 грн. у період з 29.01.2022 року по 10.07.2022 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" підлягає 10 % річних у розмірі 14 052,13 грн. та інфляційні втрати в сумі 35 402,49 грн., тоді як у задоволенні вимог постачальника про стягнення з покупця 43,60 грн. 10 % річних слід відмовити.

Доводи скаржника про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 відповідачем не отримувалась, крім того, відповідачем не було отримано позовної заяви з додатками оскільки позовна заява була направлена позивачем за місцем реєстрації відповідача, коли в договорі було вказано адресу місця знаходження та адресу для реєстрації відповідача, і вказана адреса була проігнорована як позивачем, так і судом першої інстанції, у зв"язку з чим відповідачу не було відомо про існування справи, і був позбавлений права на подачу відзивів та документів по справі - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 18.07.2022 про відкриття провадження у справі № 910/5912/22 була направлена судом першої інстанції рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03048, місто Київ, вулиця Медова, будинок 5 В.

Проте, вищевказане відправлення з трек-номером 0105492532823 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було з посиланням на його відсутність за наведеною адресою, докази чого наявні в матеріалах справи.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Крім того, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що направлення судової кореспонденції на поштову адресу сторони, зазначену у договорі - не передбачено вимогами процесуального закону.

Також, довод скаржника про те, що відповідачем не було отримано позовної заяви з додатками оскільки позовна заява була направлена позивачем за місцем реєстрації відповідача, коли в договорі було вказано адресу місця знаходження та адресу для реєстрації відповідача, і вказана адреса була проігнорована як позивачем - судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки позивачем на виконання приписів п. 1 ч. 1 ст. 164, ст. 172 Господарського процесуального кодексу України надано належні докази надсилання позову та доданих до нього документів на адресу, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03048, місто Київ, вулиця Медова, будинок 5 В, а неотримання відповідачем вказаних документів перебуває поза межами контролю позивача.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позовні вимоги, а саме в частині стягнення 225 975 (двісті двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 62 коп. основного боргу, 35 635 (тридцять п`ять тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 36 коп. пені, 14 052 (чотирнадцять тисяч п`ятдесят дві) грн. 13 коп. 10 % річних, 35 402 (тридцять п`ять тисяч чотириста дві) грн. 49 коп. інфляційних втрат та 4 665 (чотири тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн. 98 коп. витрат по сплаті судового збору, з відмовою у задоволенні вимог про стягнення 85 (вісімдесят п`ять) грн. 67 коп. пені та 43 (сорок три) грн. 60 коп. 10 % річних, а також з припиненням провадження в частині стягнення 30 000,00 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 225 975 (двісті двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 62 коп. основного боргу, 35 635 (тридцять п`ять тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 36 коп. пені, 14 052 (чотирнадцять тисяч п`ятдесят дві) грн. 13 коп. 10 % річних, 35 402 (тридцять п`ять тисяч чотириста дві) грн. 49 коп. інфляційних втрат та 4 665 (чотири тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн. 98 коп. витрат по сплаті судового збору, з відмовою у задоволенні вимог про стягнення 85 (вісімдесят п`ять) грн. 67 коп. пені та 43 (сорок три) грн. 60 коп. 10 % річних, а також з припиненням провадження в частині стягнення 30 000,00 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Також, оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022, і за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішення підлягає залишенню в силі, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі № 910/5912/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі № 910/5912/22 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2022 у справі № 910/5912/22.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

5. Матеріали справи № 910/5912/22 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 14.12.2022.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко