Рішення

від 14.12.2022 по справі 904/160/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2022м. ДніпроСправа № 904/160/19 (904/3225/22)за позовом Приватного підприємства "ВСВ-СЕРВІС" (51921, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Васильєвська, буд.119, ідентифікаційний номер юридичної особи 33983944)

до Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради (51931, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Широка, 16, ідентифікаційний номер юридичної особи 33855098)

про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних нарахувань

Суддя Суховаров А.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "ВСВ-СЕРВІС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних нарахувань на загальну суму 43 795, 11 грн., а також витрат по сплату судового збору на суму 2 481, 00 грн. та витрат на правову допомогу на суму 6 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати отриманого від позивача товару за договором №345/19 поставки товару від 21.08.2019.

Ухвалою суду від 04.10.2022 справу №904/160/19(904/3225/22) прийнято до розгляду в межах справи №904/160/19 про банкрутство Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради, вирішено здійснювати розгляд справи №904/160/19(904/3042/22) в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до положень статті 252 ГПК України.

Разом з тим, 04.10.2022 судом ухвалено надати відповідачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України відзив на позов протягом 15 днів з дня отримання (вручення) ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати відповідь на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відзиву на позовну заяву; відповідачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати заперечення на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин, з огляду на те, що відповідачем не надано відзив на позов, про розгляд справи повідомлено належно, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

21.08.2019 року між Приватним підприємством ВСВ-СЕРВІС (позивач/постачальник) та Комунальним підприємством Кам`янський міськводоканал Дніпропетровської обласної ради (відповідач/покупець) укладено Договір №345/19 на поставку товару (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах Договору запасні частини до вантажних транспортних засобів та легкових автомобілів (далі - товар) (п.1.1 Договору).

Ціни на товар встановлюється в національній валюті України - гривнях (з врахуванням податку на додану вартість) та вказується у Специфікаціях до цього Договору і після їх підписання сторонами змінюватись не можуть(п.2.1 Договору).

Вартість тари, пакування та маркування товару внесена в його ціну (п.2.2 Договору)

Розрахунки за Договором проводяться покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у реквізитах цього Договору, на підставі кожної підписаної Специфікації на окрему партію товару та рахунку-фактури постачальника (п.2.4 Договору).

Оплату за товар покупець проводить на умовах передоплати у розмірі 30 % від загальної суми Специфікації протягом 5-ти (п`яти) банківських днів з моменту її підписання. Решту, у розмірі 70%, покупець сплачує протягом 10-ти (десяти) банківських днів з дня отримання товару, рахунка-фактури (п.2.5 Договору).

Товар постачається окремими партіями за заявками покупця. Обсяг, строк постачання окремої партії товару вказується у Специфікаціях, що підписуються обома сторонами і після підписання є невід`ємною частиною цього Договору (п.3.1 Договору).

Датою поставки товару вважається дата отримання покупцем товару та підписання товарно-супровідних документів уповноваженою особою покупця (п.3.4 Договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором (п.6.1 Договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п. 9.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 31 293, 00 грн. згідно видаткових накладних №1001 від 22.10.2019, №1070 від 13.11.2019, №1196 від 17.12.2019, який прийнято відповідачем, що підтверджується відповідними довіреностями на отримання товару №МВК 0551 від 15.10.2019, №МВК 0591 від 05.11.2019, №МВК 0673 від 09.12.2019, проте відповідачем не здійснено розрахунок за поставлений товар згідно виставлених на оплату рахунків, у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 31 293, 00 грн.

За викладених обставин, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми 31 293, 00 грн. основного боргу, а також нарахованих у відповідності до приписів ч.2 ст.625 ЦК України інфляційних за листопад 2019 року по квітень 2022 року на суму 9 878, 41 грн. та 3% річних за період з 06.11.2019 по 27.05.2022 на суму 2 623, 70 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував.

Суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Замовник зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Перевіривши матеріали справи, враховуючи належне виконання позивачем зобов`язань з поставки обумовленого договором товару, та відсутність доказів повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 31 293, 00 грн., що є підставою для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано до сплати відповідачу інфляційні за листопад 2019 року по квітень 2022 року на суму 9 878, 41 грн. та 3% річних за період з 06.11.2019 по 27.05.2022 на суму 2 623, 70 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо здійснених позивачем нарахувань 3% річних, суд зазначає, що за змістом наданого позивачем розрахунку, розмір 3% річних за зобов`язаннями щодо сплати товару, поставленого згідно видаткової накладної №1196 від 17.12.2019 за період з 03.01.2020 по 27.05.2022 (987 днів прострочення оплати) становить суму 460, 96 грн., проте, за результатом здійснення перевірки вказаних нарахувань позивача, господарський суд зазначає, що період з 03.01.2020 по 27.05.2022, який визначено позивачем для розрахунку 3% річних за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною №1196 від 17.12.2019, становить 571 днів прострочення оплати товару, а розмір 3% річних за вказаний період пстановить суму 265, 87 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 06.11.2019 по 27.05.2022 на суму 2 428, 61 грн., в той час як у задоволенні решти вимог позивача про стягнення 3% річних відмовляється сум за безпідставністю.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн., понесені ним внаслідок звернення з даним позовом до суду, у зв`язку з чим господарський суд зазначає наступне.

На підтвердження вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги №24/05/22 від 24.05.2022, укладений між позивачем та адвокатом Шевер Ю.М. та ПП "ВСВ-Сервіс", квитанцію №24/05/22 від 24.05.2022 на суму 6 000, 00 грн. про оплату за надання правової допомоги за договором №24/05/22 від 24.05.2022, опис наданих послуг виконаних адвокатом за договором №24/05/22 від 24.05.2022 про надання правової допомоги від 24.05.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Шевер Ю.М. серії ДП №4169 від 13.03.2020, ордер на надання правничої (правової) допомоги ПП "ВСВ-Сервіс" від 25.05.2022, виданий адвокату Шевер Ю.М.

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги №24/05/22 від 24.05.2022 предметом даного договору є надання адвокатом - Шевер Ю.М. усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту - ПП "ВСВ-Сервіс" у справі про стягнення заборгованості за договорами № 345/19 від 21.08.2019, 3% річних, інфляційних втрат з Комунального підприємства Кам`янський міськводоканал Дніпропетровської обласної ради в суді першої, другої та третьої інстанцій, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Клієнта, на умовах і в порядку, що визначені Договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором. Повноваження Адвоката посвідчується як даним Договором, ордером та/або окремо виданою та нотаріально посвідченою довіреністю.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту повного його виконання в межах визначеного сторонами окремо обумовленого терміну (п.4.1 договору про надання правової допомоги №24/05/22 від 24.05.2022).

Згідно пункту 6.1 договору про надання правової допомоги №24/05/22 від 24.05.2022 детальний перелік видів правової допомоги, а також розмір та порядок оплати клієнтом Адвокату гонорару та фактичних витрат, пов`язаних із виконанням даного Договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися описом наданих послуг, додатковою (ми) угодою(ми) до цього Договору, які є невід`ємною частиною Договору.

За змістом опису наданих послуг від 24.05.2022 відповідно до договору №24/05/22 від 24.05.2022 р. адвокат виконав наступні послуги:

- вивчення документів щодо складення позовної заяви адвокатом - 1 година, вартість послуги - 1 000, 00 грн.;

- складення позовної заяви про стягнення заборгованості з Комунального підприємства Кам`янський міськводоканал Дніпропетровської обласної ради - 4 години, вартість послуг склала 3 000, 00 грн.;

- складення розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат - 2 години, вартість послуг - 2 000, 00 грн.

У відповідності до опису наданих послуг сторонами погоджено загальну вартість наданих правничих послуг станом на 24.05.2022 на суму 6 000, 00 грн., які були сплачені клієнтом, що підтверджується платіжним дорученням.

Згідно опису наданих послуг відносно виконаних робіт та розміру оплати за виконані роботи претензій у сторін не має.

Господарський суд зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч.1 - 3 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись положеннями вищезазначених норм відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Верховний Суд також неодноразово вказував на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, свобода сторін у визначенні розміру на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Тобто, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

При цьому, вирішуючи питання розподілу судових витрат за надання правової допомоги, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи розумність цих витрат.

Господарський суд вказує, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6 000,00 грн. не є співмірним зі складністю цієї справи та складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Так, розгляд справи №904/160/19(904/3225/22) здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, предметом позову є стягнення основної заборгованості, а також заборгованості зі сплати 3% річних та інфляційних, розрахованих внаслідок несплати поставленого товару за трьома накладними, що виключає необхідність витрачення великої кількості часу на складання позовної заяви такої складності, аналізу доказів та формування позовних матеріалів для її направлення до господарського суду.

Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, приймаючи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Шевер Ю.М. професійної правничої допомоги у цій справі, з врахуванням обґрунтованості, розумності та реальності розміру витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми 4 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в той час як у задоволенні решти вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу відмовляється судом, з урахуванням їх невідповідності критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру та неспівмірності з виконаною адвокатом роботою у місцевому господарському суді.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "ВСВ-СЕРВІС" (51921, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Васильєвська, буд.119, ідентифікаційний номер юридичної особи 33983944) до Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради (51931, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Широка, 16, ідентифікаційний номер юридичної особи 33855098) про стягнення заборгованості суми 31 293, 00 грн. основного боргу, 9 878, 41 грн. інфляційних та 2 623, 70 грн. 3% річних, 6 000, 00 грн. витрат на правову допомогу, 2 481, 00 грн. судового збору задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради (51931, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Широка, 16, ідентифікаційний номер юридичної особи 33855098) на користь Приватного підприємства "ВСВ-СЕРВІС" (51921, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Васильєвська, буд.119, ідентифікаційний номер юридичної особи 33983944) суму 31 293, 00 грн. основного боргу, 9 878, 41 грн. інфляційних та 2 428, 61 грн. 3% річних, 2 469, 95 грн. витрат по сплаті судового збору, 4 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.

В частині вимог Приватного підприємства "ВСВ-СЕРВІС" (51921, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Васильєвська, буд.119, ідентифікаційний номер юридичної особи 33983944) до Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради (51931, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Широка, 16, ідентифікаційний номер юридичної особи 33855098) про стягнення 194, 16 грн. 3% річних, 2 000, 00 грн. витрат на правову допомогу, 11, 05 грн. витрат по сплаті судового збору відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя А.В. Суховаров