Рішення

від 12.12.2022 по справі 907/490/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2022 р. м. УжгородСправа № 907/490/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/490/22

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород до малого приватного підприємства «ВАЛЕНТИНА», м. Ужгород про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 79 185,50 грн. (позовні вимоги відповідно до заяви про збільшення позовних вимог)

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 79 185,50 грн., заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки №2089 від 27.09.2019 р., посилаючись на порушення відповідачем умов договору та вимог положень статей 525, 615 Цивільного кодексу України, та ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 17.11.2022 р. позовну заяву Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород до малого приватного підприємства «ВАЛЕНТИНА», м. Ужгород про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 74 543,54 грн. залишено без руху.

25.11.2022 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Разом з тим, у заяві про усунення недоліків представником позивача, зазначено про збільшення позовних вимог.

02.12.2022 р. представником позивача подано заяву з доказами надіслання відповідачу копії заяви про усунення недоліків в якій вказано про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 06.12.2022 р. продовжено розгляд справи № 907/490/22 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/490/22, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв`язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 22.07.2022 р. у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування на забезпечення здійснення правосуддя була надіслана відповідачу 08.09.2022 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке повернуто до суду 11.10.2022 р., з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Верховний Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2019 року Ужгородською міською радою було прийнято рішення №1690 яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а саме: - пунктом 1.15 приватному підприємству "Мале приватне підприємство "Валентина" земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:32:001:0408) площею 0,1200 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 та передати її в оренду строком на 5 років до 5 вересня 2024 року.

В подальшому, 27.09.2019 року на підставі зазначеного рішення, між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та МПП "Валентина" було укладено договір оренди землі № 2089.

Договором оренди землі № 2089, п. 1 сторонами погоджено, що предметом цього договору є надання Орендодавцем Орендареві права на строкове платне користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1200 га.

Пунктом 21 зазначеного договору передбачено, що передача земельної ділянки Орендарю здійснюється одночасно з підписанням акту приймання-передачі.

Відповідно до акту приймання-передачі, Департамент міського господарства Ужгородської міської ради передав, а МПП "Валентина" прийняло в оренду земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1200 га.

Сторонами було встановлено, що вказана земельна ділянка передається у стані, який відповідає умовам договору, що свідчить про виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди.

Пунктом 40 договору оренди земельної ділянки № 2089 передбачено, що вказаний договір набирає чинності після підписання сторонами.

Пунктом 8 Договору оренди землі сторони погодили, що даний договір укладено до 05.09.2024 р.

Відповідно до п. 10 даного договору, орендна плата сплачується у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить: - 55 703,52 грн на рік, вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 4 641,96 грн.

Пунктом 13 договору оренди встановлено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, і в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до витягу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, станом на серпень 2019 р., нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить: - по АДРЕСА_1 , площею 0,1200 га - 1 856 784,00 грн;

Відповідно до інформації з Свідоцтва про право власності №136 «а» від 28.08.1996 р., на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:32:001:0408 по АДРЕСА_1 наявне нерухоме майно - кафе-магазин з житловим приміщенням під літ. "А", яке з 01.08.2001 р. належить на праві приватної власності МПП " ОСОБА_1 ".

07.10.2021 р. Ужгородською міською радою було прийнято рішення №454, яким МПП "Валентина" затверджено вартість земельної ділянки, яка є предметом Договору оренди № 2089 від 05.09.2019 р.

22.02.2022 р. між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради та МПП "Валентина" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:32:001:0408), площею 0,1200 га по АДРЕСА_1 .

За доводами позивача, через невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної оплати орендних платежів, на момент укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.02.2022 р. у відповідача наявна заборгованість за період вересень 2020 р. - лютий 2022 р. в розмірі 79 185,50 грн.

З метою досудового врегулювання спору Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради було направлено на адресу МПП "Валентина" претензії № 32.01-13/243 від 12.11.2021 р. та № 30.01-13/10 ід 15.03.2022 р. з вимогою погасити заборгованість. Однак вказані претензії залишені без відповіді та задоволення, що і стало приводом звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що договором оренди землі №2089, Позивачем передано орендарю в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1200 га.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ЗУ «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

22.02.2022 р. між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради та МПП "Валентина" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:32:001:0408), площею 0,1200 га по АДРЕСА_1 .

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті орендної оплати за користування земельною ділянкою у розмірі 79 185,50 грн. (за період вересень 2020 р. - лютий 2022 р.), відповідачем у ході розгляду справи у встановленому законом порядку не спростовано та не заперечено, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород до малого приватного підприємства «ВАЛЕНТИНА», м. Ужгород про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 79 185,50 грн. (позовні вимоги відповідно до заяви про збільшення позовних вимог) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вище вкладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з малого приватного підприємства «ВАЛЕНТИНА» (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Малокам`яна, будинок 10, код ЄДРПОУ 13603591) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, вул. площа Поштова, 3 код ЄДРПОУ 36541721) суму 79 185,50 грн. (сімдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят п`ять гривень 50 коп.) заборгованості по орендній платі, а також суму 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.12.2022

Суддя О.Ф. Ремецькі