ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
08.12.2022Справа № 910/7232/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКІЛАЙН"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "САТУРН+"
про розірвання договору та стягнення 3 475 811,70 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Єременок О.В.
Представники сторін:
від позивача Калита А.В.,
від відповідача не з`явилися
У судовому засіданні 08.12.2022 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакілайн" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн+" про стягнення 3475811,70 грн та розірвання договору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № ЛЛ-22/20 від 02.09.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15.09.2022 року.
Ухвалою суду від 15.09.2022 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 03.11.2022.
26.10.2022 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів з додатками.
В судовому засіданні 03.11.2022 оголошено перерву до 24.11.2022.
В судовому засіданні 24.11.2022 оголошено перерву до 08.12.2022.
08.12.2022 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів з додатками.
Представник відповідача в судове засідання 08.12.2022 не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
До відкриття судового засіданні і початку розгляду справи по суті, позивачем озвучено клопотання про долучення доказів.
Суд протокольною ухвалою від 08.12.2022 долучив, подані позивачем докази до матеріалів справи.
В судовому засіданні 08.12.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та до закінчення судових дебатів повідомив, що докази в підтвердження витрат на правову допомогу будуть подані протягом 5 днів, з дати ухвалення рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
02.09.2020 між "Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакілайн" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатурн+" (субпідрядник) укладено договір субпідряду № ЛЛ-22/20 відповідно до п. 1.1 якого за дорученням Генпідрядника, на умовах та в порядку визначених цим Договором, Субпідрядник бере на себе зобов`язання на свій ризик, власними та/або залученими силами та засобами, виконати і здати у встановлений цим Договором строк наступні Роботи: комплекс загальнобудівельних робіт по виготовленню, постачанню та монтажу алюмінієвих світлопрозорих конструкцій та вентильованого фасаду, що визначені у Додатку № 1 (зі всіма додатками) до Договору, відповідно до Проектної документації, а також безоплатно ліквідувати недоліки і дефекти, що виникли з вини Субпідрядника та/або вини залучених Субпідрядником спеціалізованих будівельних організацій і виявлені в ході приймання-передачі виконаних робіт, або протягом гарантійного строку експлуатації Об`єкту (надалі - Роботи), а Генпідрядник зобов`язується надати Субпідряднику фронт робіт, передати затверджену в установленому порядку Проектну документацію, а також зобов`язується прийняти належним чином виконані Роботи і оплатити їх у строки та на умовах цього Договору.
Згідно визначення понять і термінів у договорі: «Об`єкт будівництва» або «Об`єкт»: «Реконструкція незавершеного будівництва - виробничого корпусу під оздоровчо-спортивний і офісний центр та будівництво будинку готельного типу для тимчасового проживання з підземним паркінгом по вул. Солом`янська, 11 у Солом`ямському районі м, Києва» (Будівля «В»), який будується відповідно до Проектної документації, належним чином затвердженої Генпідрядником. «Період виконання Робіт» означає період виконання Робіт від дати початку Робіт згідно Графіку виконання робіт і до дати підписання Сторонами Остаточного акту приймання - передачі, але в будь-якому разі, до моменту усунення недоліків Робіт. «Графік виконання робіт» означає графік ведення будівництва Субпідрядником, який відображає перелік робіт за місячними інтервалами, шо підлягають виконанню згідно цього Договору. Графік виконання робіт наведено у Додатку Хм 2 (зі всіма додатками) до цього Договору.
Згідно п. 1.2, 1.5 договору адреса місця виконання Робіт: 03110, м. Київ, вулиця Солом`янська, будинок 11. Субпідрядник виконує передбачені цим Договором Роботи відповідно до проектної документації, чинних нормативно-правових, галузевих документів (в т.ч. вимог ДБН України, ДСТУ. ГОСТ, ДК, ГКД, ПУЕ) та вимог Генпідрядника.
Відповідно до п. 2.1 договору Договірна ціна повного комплексу Робіт по Договору є приблизна/динамічна, та визначається згідно Додатку №1 (зі всіма додатками), що є невід`ємною частиною Договору. Договірна ціна Робіт включає плату за виконані Субпідрядником Роботи за даним Договором та відшкодування всіх витрат Субпідрядника для виконання вказаних Робіт, у тому числі; усі необхідні матеріали та інструмент, накладні витрати, витрати на доставку матеріалів, інструменту та обладнання на Об`єкт та вивезення їх з Об`єкта, якщо Сторони не погодили інше додатково. В разі необхідності виконання додаткових Робіт, які не передбачені в п. 1.1. Договору та Додатку №1 (зі всіма додатками) до Договору, Сторони будуть визначати строк виконання, їх вартість, види та об`єми шляхом укладання додаткових угод до Договору.
Початок та закінчення Робіт визначено Сторонами у Графіку виконання робіт, який є невід`ємною частиною Договору (Додаток № 2). Будь-які зміни строків виконання Робіт узгоджуються Сторонами шляхом підписання Додаткової угоди до цього Договору. Якщо Субпідрядник своєчасно не розпочав Роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений Договором, стає неможливим, Генпідрядник має право відмовитися від Договору, здійснивши оплату за фактично виконані Роботи та використані ресурси, письмово повідомивши про це Субпідрядника не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів з дати прийняття відповідного рішення. (п. 3.1, 3.2, 3.3 договору).
Пунктом 4.2.1 договору генпідрядник зобов`язується Надати Субпідряднику за актом приймання-передачі фронт робіт, передати наявну Проектну документацію на склад та обсяг Робіт визначені Договором до початку виконання Робіт. А пунктом 4.4.1 договору субпідрядник зобов`язується виконувати Роботи відповідно до Проектної документації, будівельних норм, правил та умов цього Договору.
Сторонами погоджено договірну ціну (додаток № 1, № 1/1) у розмірі 2293992,23 грн та розмірі 1405015,04 грн.
Також позивач долучив до матеріалів справи додаток № 2 - графік виконання робіт, згідно якого кінцевою датою виконання робіт є 30.01.2021.
Графік підписаний та скріплений печаткою позивача, з боку відповідача - не підписаний.
Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 642, ст. 646 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Суд відзначає, що графік виконання робіт є додатком до договору, а отже його невід`ємною частиною. Оскільки, текст договору та додаток № 1, 1/1 підписані та скріплені печатками обох контрагентів, докази не погодження відповідачем графіку виконання робіт чи укладення договору з застереженнями щодо іншого ніж визначено у графіку строку виконання робіт, надіслання нової пропозиції чи протоколу розбіжностей, суду надано не було. В зв`язку з зазначеним, оскільки, графік виконання робіт є невід`ємною частиною договору, суд вважає погодженим, долучений до матеріалів справи графік, підписаний з боку позивача. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та не заперечив і не спростував обставин, що роботи мали бути виконані у строк не пізніше 30.01.2021.
Також позивачем долучено до матеріалів справи графік виконання робіт разом з технічною документацією, з якого вбачається, що субпідрядником ТОВ "Сатурн+" роботи мали бути виконані по 30.01.2021. Вказаний графік погоджений ТОВ "Лакілайн" як підрядником та затверджений ТОВ "Центр Інвест", як замовником.
З поданих суду доказів вбачається, що відповідач зобов`язаний був виконати весь обсяг обумовлених договором робіт у строк до 30.01.2021.
Позивач надав до суду платіжні доручення, як докази здійснення попередньої оплати: № 242 від 08.09.2020 на суму 960000,00 грн, № 594 від 24.12.2020 на суму 197115,86 грн, № 245 від 08.09.2020 на суму 6000,00 грн, № 244 від 08.09.2020 на суму 300000,00 грн, № 609 від 29.12.2020 на суму 187630,34 грн, № 243 від 08.09.2020 на суму 960000,00 грн, № 568 від 22.12.2020 на суму 251841,48 грн. Отже, позивачем за долученими платіжними дорученнями було сплачено позивачу попередню оплату у сумі 2862587,68 грн.
23.02.2021 директором відповідача наручно було отримано претензію позивача № 06 від 23.02.2021 з вимогою повернути попередню оплату у строк не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання претензії.
В подальшому відповідач частково виконав обумовлені договором роботи на суму 1464764,75 грн, які були прийняті позивачем, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 року, підписаним 06.07.2021.
В зв`язку з частковим виконанням зобов`язань, сума отриманої відповідачем попередньої оплати, на яку не було виконано роботи становить 1397882,93 грн.
Позивач звернувся до відповідача з повідомленням № 19 від 14.02.2022 про відмову від договору субпідряду № ЛЛ-22/20 від 02.09.2020, в якому просив повернути суму попередньої оплати у розмірі 1397882,93 грн та штрафні санкції та відмовлявся від договору в порядку, передбаченому п. 3.3 договору. 14.02.2022 позивач направив відповідачу відмову від договору, конверт повернувся без вручення.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч. 1-2, ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1, ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до ч. 1, ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ч. 2, ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України, на яку в тому числі посилається позивач, визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Вказаною нормою визначено, що припинення зобов`язання може бути обумовлено не будь - яким, а лише належним його виконанням. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 3.3 договору якщо Субпідрядник своєчасно не розпочав Роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений Договором, стає неможливим, Генпідрядник має право відмовитися від Договору, здійснивши оплату за фактично виконані Роботи та використані ресурси, письмово повідомивши про це Субпідрядника не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів з дати прийняття відповідного рішення.
Як уже було встановлено вище, роботи за договором мали бути виконані у повному обсязі у строк до 30.01.2021.
Проте, станом на 14.02.2022 відповідач не виконав обумовлені договором роботи, в зв`язку з чим позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 3.3 договору та направив відповідачу листа про відмову від договору.
Згідно п. 14.3 договору, який міститься в розділі внесення змін у договір та його розірвання: Договір вважається припиненим з ініціативи Генпідрядника по спливу строку, що визначений у п. 14.2 Договору, який відліковується від дати відправлення повідомлення згідно штемпеля поштового відділення або дати підпису уповноваженої особи Субпідрядника про отримання даного повідомлення.
Згідно календарного штемпеля на поштовому відправленні відмова від договору була направлена відповідачу 14.02.2022. Отже, позивачем було вчинено всіх залежних від нього дій для належного повідомлення відповідача про розірвання договору. Не отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору, яке було направлено за адресою його місцезнаходження, не може бути підставою для не розірвання договору. З урахуванням приписів ст. 253 ЦК України, договір № ЛЛ-22/20 від 02.09.2020 розірваний з ініціативи позивача з 22.02.2022.
Оскільки, договір з 22.02.2022 вже розірваний, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору субпідряду № ЛЛ-22/20 від 02.09.2020.
Позивач також просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати 1397882,93 грн, роботи на суму якої виконані не були.
При обґрунтуванні позовних вимог в цій частині позивач послався на норми ЦК України та ГК України щодо виконання договорів підряду.
Відповідно до правової позиції, сформованої у п. 6.56.-6.58. постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №904/5726/19 від 15.06.2021 у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не було виконано обумовлені договором № ЛЛ-22/20 від 02.09.2020 роботи у визначений строк, в зв`язку з чим на підставі ст. 849 ЦК України з 22.02.2022 позивач відмовився від договору підряду. Не освоєною залишалась частина сплаченої позивачем суми попередньої оплати у розмірі 1397882,93 грн.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова замовника від договору підряду відповідно до положень частини другої статті 849 ЦК України вказаної статті є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.
Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16.
Отже, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 1397882,93 грн за розірваним договором № ЛЛ-22/20 від 02.09.2020 обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 1182991,81 грн за період з 01.09.2021 по 28.02.2022, штраф у розмірі 369900,73 грн, 3% річних у розмірі 82322,47 грн та втрати від інфляції у розмірі 442713,76 грн за загальний період з 31.01.2021 по 05.08.2022.
Частиною 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
У випадку порушення або затримки Субпідрядника строків виконання Робіт, що погоджені в і Графіку виконання робіт (Додаток №2 до цього Договору), Субпідрядник зобов`язаний сплатити на користь Генпідрядника неустойку в розмірі 0,2% (нуль цілих дві десятих відсотка) від загальної вартості Робіт, яка визначена у п. 2.1. цього Договору, за кожний календарний день такого прострочення та відшкодувати завдані таким порушенням документально підтверджені збитки (п. 10.4 договору).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 1182991,81 грн за період з 01.09.2021-28.02.2022, суд зазначає наступне.
З огляду на те, що роботи мали бути виконані не пізніше 30.01.2021, відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з 31.01.2021. Згідно приписів ч. 6 ст. 232 ГК України неустойка має нараховуватись за шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконаним. Отже, право на нарахування неустойки позивач мав з 31.01.2021 по 31.07.2021. Позивач не скористався своїм правом на нарахування неустойки за період за який мав право це зробити, а суд позбавлений повноважень на вихід за межі позовних вимог згідно приписів ст. 237 ГПК України.
Оскільки неустойка розрахована за період з 01.09.2021-28.02.2022, тобто після закінчення періоду, за який позивач, згідно приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, мав право її нарахувати, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 1182991,81 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 369900,73 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 10.2 договору у випадку необгрунтованої односторонньої відмови Субпідрядника від виконання своїх зобов`язань за цим Договором, Субпідрядник несе відповідальність за всі нанесені ним збитки, відповідно до чинного законодавства України та має сплатити на користь Генпідрядника штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від загальної вартості Робіт, яка визначена у п. 2.1. цього Договору.
Позивачем не було надано суду доказів необгрунтованої односторонньої відмови відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором № ЛЛ-22/20 від 02.09.2020.
Тобто позивачем не доведено наявність підстав для застосування міри відповідальності, передбаченої п. 10.2 договору. Оскільки, не виконання своїх зобов`язань у визначений договором строк не свідчить беззастережно про необґрунтовану односторонню відмову від виконання зобов`язань.
Суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 369900,73 грн.
Щодо стягнення втрат від інфляції та 3% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З вищезазначеної норми вбачається, що втрати від інфляції та 3% річних нараховуються саме при порушенні грошового зобов`язання. Натомість, згідно договору № ЛЛ-22/20 від 02.09.2020 відповідач мав перед позивачем не грошове зобов`язання. Тобто зобов`язання відповідача набуло грошового характеру після звернення позивача з вимогою повернути суму попередньої оплати. Первинна вимога була отримана відповідачем 23.02.2021 і мала бути виконана протягом 7 календарних днів. Отже, відповідач прострочив грошове зобов`язання на суму 2862587,68 грн з 03.03.2021 по 06.07.2021. Оскільки, 06.07.2021 позивач прийняв від відповідача виконання частини підрядних робіт, зобов`язання відповідача стало не грошовим. Після звернення позивача з повідомленням про розірвання договору № ЛЛ-22/20 від 02.09.2020 і після його припинення з 22.02.2022, та заявлення позивачем вимоги про повернення частини авансу у розмірі 1397882,93 грн, зобов`язання відповідача набуло грошового характеру. Вказані обставини також надають право позивачу нараховувати санкції на підставі ст. 625 ЦК України в період з 22.02.2022 по 05.08.2022.
Суд здійснив перерахунок втрат від інфляції та 3% річних за період з 03.03.2021 по 06.07.2021 на суму 2862587,68 грн та за період з 22.02.2022 по 05.08.2022 на суму 1397882,93 грн. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 75028,75 грн та втрати від інфляції у розмірі 424841,17 грн.
З урахуванням всього вищезазначеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений належним чином. З огляду на встановлені обставини, суд вбачає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн+" (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 2; ідентифікаційний код: 40047809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакілайн" (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11; ідентифікаційний код: 34000401) суму основного боргу у розмірі 1397882 (один мільйон триста дев`яносто сім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 93 коп. 3 % річних у розмірі 75028 (сімдесят п`ять тисяч двадцять вісім) грн 75 коп., втрат від інфляції у розмірі 424841 (чотириста двадцять чотири вісімсот сорок одну) грн 17 коп., судовий збір у розмірі 28466 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят шість) грн 29 коп.
3. В частині позовних вимог про розірвання договору субпідряду № ЛЛ-22/20 від 02.09.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакілайн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатурн+" на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та п. 3.3 ст. 3 договору; стягнення неустойки у розмірі 1182991,81 грн, штрафу у розмірі 369900,73 грн, 3 % річних у розмірі 7293,72 грн, втрат від інфляції у розмірі 17872,59 грн - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 15.12.2022
Суддя І.В.Усатенко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 08.12.2022 |
Оприлюднено | 19.12.2022 |
Номер документу | 107903371 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Розірвання договорів (правочинів) підряду будівельного підряду |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Усатенко І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні