Рішення

від 14.12.2022 по справі 910/9365/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.12.2022Справа № 910/9365/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Будпромінвест»

про стягнення 497659,57 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Будпромінвест» про стягнення за договором купівлі-продажу від 25.12.2019 № 2512ПТ-00006 основного боргу в розмірі 318439,44 грн., неустойки в розмірі 111446,01 грн., трьох процентів річних у розмірі 7129,23 грн. та інфляційних втрат у розмірі 60644,89 грн.

Також позивач просив визнати справу малозначною та здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлялася, зокрема, відповідачу на поштову адресу, вручення якої підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення.

Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2019 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 2512ПТ-00006, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця лакофарбну продукцію, а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених даним договором умовах.

Номенклатурний перелік, асортимент, ціна товару узгоджуються сторонами відповідно прайс-листа продавця, що є невід`ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.5 договору право власності на товар, а також усі зв`язані з ним ризики переходять від продавця до покупця з моменту постачання товару. Моментом постачання вважається дата відвантаження товару, зазначена в накладній.

У пункті 4.1 договору встановлена форма оплати - 100 % оплата поставленої (відвантаженої) партії товару на підставі отриманих накладних протягом 60 календарних днів з моменту постачання (відвантаження) партії товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання. Якщо за 30 календарних днів до вказаної дати жодна із сторін не направила іншій письмове повідомлення про відсутність наміру продовжувати дію договору, договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік (пункт 11.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив товар за наступними видатковими накладними, що залишилися неоплаченими відповідачем: № 1207БПК241100003 від 13.07.2021 на суму 103 199,42 грн.; № 2107БПК241100004 від 26.07.2021 на суму 86 772,12 грн.; № 2807БПК241100002 від 28.07.2021 на суму 23 527,08 грн.; № 2807БПК241100003 від 28.07.2021 на суму 11 100,60 грн.; № 1608БПК241100001 від 16.08.2021 на суму 37 785,07 грн.; № 2508БПК241100004 від 26.08.2021 на суму 38 956,58 грн.; № 2708БПК241100001 від 27.08.2021 на суму 16 450,08 грн.

Одночасно, поставлений відповідачу за видатковою накладною № 0607БПК241100006 від 07.07.2021 на суму 1 274,76 грн. оплачений відповідачем частково, на суму 626,27 грн., у зв`язку з чим заборгованість відповідача за вказаною становить 648,49 грн.

Також між сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2017-09.08.2022, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 318439,44 грн.

У зв`язку з цим, позивач звертався 11.08.2022 до відповідача з претензією від 09.08.2022 № 0908/1/ПТ про сплату заборгованості, однак грошових коштів не отримав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар за договором купівлі-продажу від 25.12.2019 № 2512ПТ-00006, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними.

У свою чергу, відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, заборгувавши позивачу 318439,44 грн.

Ураховуючи викладене, оскільки залишок суми боргу відповідача в розмірі 318439,44 грн. підтверджений належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нарахована неустойка в розмірі 111446,01 грн., три проценти річних у розмірі 7129,23 грн. та інфляційні втрати в розмірі 60644,89 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

Відповідно до пункту 8.4 договору за прострочення виконання зобов`язань по оплаті продукції, передбачених договором, більше ніж на шістдесят календарних днів, покупець сплачує неустойку в розмірі 35% від вартості неоплаченої частини поставленої на його адресу партії товару згідно умов даного договору.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду нараховані позивачем 111446,01 грн. неустойки, три проценти річних у розмірі 7129,23 грн. та інфляційні втрати в розмірі 60644,89 грн. підлягають стягненню в повному обсязі. При цьому, відповідачем контррозрахунок нарахованих санкцій та компенсаційних виплат не подавався.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Будпромінвест» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-а, офіс 139; ідентифікаційний код 39188922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд» (49041, м. Дніпро, вул. Стартова, 3; ідентифікаційний код 38600516) 318439 (триста вісімнадцять тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн. 44 грн. основного боргу, 111446 (сто одинадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. 01 коп. неустойки, 7129 (сім тисяч сто двадцять дев`ять) грн. 23 коп. трьох процентів річних, 60644 (шістдесят тисяч шістсот сорок чотири) грн. 89 коп. інфляційних втрат, 7464 (сім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 89 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова