Рішення

від 03.11.2022 по справі 911/65/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/65/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Державної екологічної інспекції Столичного округу

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Енергоресурс»

прo стягнення 1 086 171,3 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Макарченко В.В.

відповідача: Новосьолова Ю.С.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Державної екологічної інспекції Столичного округу (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Енергоресурс» (надалі відповідач) прo стягнення 1 086 171,3 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2022 року відкрито провадження у справі № 911/65/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.03.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2022 року повідомлено учасників справи, що судове засідання, призначене на 17.03.2022 року, не відбулося. Підготовче засідання у справі № 911/65/22 призначено на 17.05.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.05.2022 року підготовче засідання у справі № 911/65/22 перенесено на 07.06.2022 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 06.06.2022 року відповідачем подано заяву б/н від 06.06.2022 року про поновлення строку для подання відзиву та відзив на позовну заяву б/н від 06.06.2022 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 07.06.2022 року відповідачем подано доповнення до відзиву б/н від 07.06.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2022 року підготовче засідання відкладено на 21.06.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.06.2022 року підготовче засідання відкладено на 11.08.2022 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 10.08.2022 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив б/н від 09.08.2022 року.

У підготовчому засіданні 11.08.2022 року оголошено перерву на 25.08.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 911/65/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2022 року розгляд справи відкладено на 22.09.2022 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 22.09.2022 року позивачем подано клопотання б/н від 21.09.2022 року про перенесення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2022 року розгляд справи відкладено на 20.10.2022 року.

Судове засідання, призначене на 20.10.2022 року не відбулося, тому розгляд справи № 911/65/22 переносився на 03.11.2022 року.

В судовому засіданні 03.11.2022 року представник позовача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 03.11.2022 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, у період з 11 по 24 травня 2021 року Державною екологічною інспекцією Столичного округу (позивач, Інспекція) був проведений позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Біг Енергоресурс» (відповідач).

Позаплановий захід державного нагляду (контролю) здійснено на підставі звернення громадянина Язенка О.В. від 10.03.2021 року, погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України від 19.04.2021 року №2.3/654ПГ, наказу Державної екологічної інспекції Столичного округу про проведення позапланової перевірки ТОВ «Біг Енергоресурс» від 07.05.2021 року №446-П та направлення на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «Біг Енергоресурс» від 11.05.2021 року №2/2-449.

Позивач зауважує, що повноваження Інспекції щодо проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем не заперечувались, інспектори були допущені до проведення перевірки без зауважень.

За результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Біг Енергоресурс» - відповідачем було складено Акт перевірки від 24.05.2021 року №02-782 (далі - Акт), відповідно до якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Біг Енергоресурс» здійснює свою діяльність на підставі витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 16 грудня 2019 року №1006094136, має вид економічної діяльності за КВЕД 36.00 Забір, очищення та постачання води (основний).

Водозабір підземних вод відповідачем здійснюється на підставі:

- Дозволу на спеціальне водокористування від 07.09.2016 року №255/7 термін дії до 07.09.2019 року. Забір води здійснюється із восьми свердловин, встановлений ліміт 903,59 м3 на добу.

- Дозволу на спеціальне водокористування від 07.11.2019 року №946/кВ/49-д19 термін дії до 07.11.2024 року. Водозабір здійснюється із восьми свердловин. Встановлений ліміт забору води із підземних джерел складає 1317,348 м3 на добу.

Таким чином, позивач стверджує, що у період з 07.09.2019 року по 07.11.2019 року забір води здійснювався без дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідачем надані звіти про використання води за формою №2-ТП водгосп за період з 2016 року по 2020 рік. Враховуючи надану звітність №2-ТП водгосп за період відсутності дозволу на спеціальне водокористування у період з 07.09.2019 року по 07.11.2019 року, кількість забраної води із підземних джерел складає 63,3 тис м3.

Дозвіл на користування надрами № 4899 на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка, питних підземних вод, затвердження запасів ДКЗ України виданий 06.03.2018 року.

Тобто, з моменту отримання дозволу на спеціальне водокористування від 07.09.2016 року №255/7, у період з 07.09.2016 року по 06.03.2018 року (дата отримання дозволу на користування надрами) ТОВ «Біг Енергоресурс» здійснювало видобування підземних вод з порушенням ст.ст. 19, 23 Кодексу України «Про надра», оскільки обсяг видобування підземних вод перевищував 300 кубічних метрів на добу.

У зазначений період, згідно звітності про використання води за формою №2-ТП водгосп, кількість забраної відповідачем води із підземних джерел складає 321,4 тис.м3.

Складений за результатами перевірки Акт керівник ТОВ «Біг Енергоресурс» відмовився отримувати під підпис, про що зроблено відповідну відмітку в Акті. Враховуючи викладене, Акт було направлено за місцезнаходженням відповідача рекомендованим поштовим відправленням з трек-номером 0303514030041.

З метою досудового врегулювання спору Інспекцією до відповідача було надіслано претензію про відшкодування завданих збитків від 17.06.2021 року №50/08-06, яка залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладене, позивач стверджує, що за результатами перевірки ТОВ «Біг Енергоресурс» щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, були виявлені порушення в частині видобування підземних вод в обсязі, що перевищує 300 кубічних метрів на добу, без дозволу на спеціальне користування надрами. Відшкодовувати завдані внаслідок зазначеного правопорушення збитки в добровільному порядку відповідач відмовився, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути 1 086 171,3 грн. збитків за самовільне водокористування.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за № 102 «Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища» та наказу Державної екологічної інспекції України від 01.10.2018 року за № 187 «Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Столичного округу», датою початку здійснення повноважень Державною екологічною інспекцією Столичного округу визначено 01.10.2018 року.

Державна екологічна інспекція Столичного округу є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується, діє на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу (далі - Положення), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 року за №57.

Повноваження Інспекції поширюються на територію міста Києва та Київську область.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно з положеннями статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування, здійснюється відповідно до положень Водного кодексу України.

Відповідно до ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

07.09.2016 року відповідачем було отримано Дозвіл на спеціальне водокористування №255/7 терміном дії до 07.09.2019 року.

Відповідно до пункту 5 розділу III зазначеного дозволу відповідача зобов`язано стати на облік та надавати звіти про використання води за формою 2 ТП-водгосп (річна).

Водночас, пунктом 13 розділу III цього Дозволу встановлено, що використання надр відповідачем повинно здійснюватися у відповідності до статей 19, 23 Кодексу України про надра.

Відповідно до частини першої статті 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Статтею 19 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Тобто, суб`єкти господарювання, які здійснюють видобуток води, що перевищує 300 кубічних метрів на добу повинні, крім дозволу на спеціальне водокористування отримувати дозвіл на користування ділянкою надр, який засвідчується актом про надання гірничого відводу.

У постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі №638/8281/15-а суд дійшов висновку, що видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу на користування надрами при використанні підземних вод за умови не перевищення продуктивності забору води в обсязі 300 куб.м на добу мають суб`єкти господарювання тільки для власних господарсько-потреб, а видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Позивач зазначає, що як вбачається з матеріалів проведення заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, відповідачем перевищено встановлені Кодексом України про надра норми видобутку води в обсязі 300 кубічних метрів за добу, що підтверджується звітністю про використання води форми №2ТП-водгосп. В той же час, у відповідача відсутній спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

У даному випадку, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв`язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди. Суб`єктом відшкодування шкоди є особа, яка її завдала, в даному випадку відповідач.

Крім цього, відповідно до статті 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Цією статтею визначено, що особи, винні у самовільному користуванні надрами несуть відповідальність за порушення.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, встановлений Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20 липня 2009 року за № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14 серпня 2009 року за № 767/16783 (далі - Методика).

Відповідно до пункту 9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за встановленою формулою.

Відповідно до пункту 9.2. Методики фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, визначається на основі даних: первинного обліку водокористування, звіту про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна), звітності за формою № 7-гр (підземні води) (річна), податкової декларації з рентної плати за спеціальне використання води, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи-підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідачем було надано Звіти про використання води за період з 2016 року по 2020 рік, відповідно до яких кількість забраної відповідачем у період з 07.09.2016 року по 06.03.2018 року води із підземних джерел складає 321,4 тис.м3, що в перерахунку на кількість днів у відповідному періоді перевищує 300 куб.м на добу.

Розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) нараховано у сумі 1 086 171,31 грн., яку позивач просить стягнути у позові.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що у наведеному в Акті перевірки періоді кількість забраної відповідачем води із підземних джерел у період з 07.09.2016 року по 06.03.2018 року складає 321,4 тис.куб.м з восьми свердловин окремих водозаборів, що свідчить про не перевищення лімітів, встановленого у дозволі на спеціальне водокористування та у ст. 23 Кодексу України «Про надра», та потребує отримання спеціального дозволу на користування надрами.

У зв`язку з наведеним відповідач зауважує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, згідно Дозволу на спеціальне водокористування, виданого відповідачу - ТОВ «Біг Енергоресурс» Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації №255/7, з терміном дії з 07.09.2016 року до 07.09.2019 року щодо 8 свердловин: №1 (04-13), №2 (05-13), №22-13 (2), №20-13 (1), №4, №3, №112/12/15, №111/12/15, ліміт забору води встановлено на термін дії дозволу на спецводокористування: з підземних джерел щорічно рівним 320 743,17 куб.м на рік, 903,59 куб.м на добу.

Отже, ліміт, встановлений Дозволом на спеціальне водокористування №255/7 з терміном дії з 07.09.2016 року до 07.09.2019 року відповідачем не порушений, оскільки, у період з 07.09.2016 року по 06.03.2018 року (тобто протягом 18 місяців) обсяг забраної відповідачем води із підземних джерел склав всього 321,4 тис. куб.м, що не перевищує встановленого дозволом ліміту - 320 743,17 куб.м на рік.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Кодексу України «Про надра» землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об`єкта; ліміт забору води - граничний обсяг забору води з водних об`єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування.

Відтак, в розумінні ст. 1 Водного кодексу України, кожна із артезіанських свердловин, з яких відповідач здійснює видобування води, є спорудою для забору води з підземного водного об`єкта, відповідно є водозабором.

Як стверджує позивач, у період з 07.09.2016 року по 06.03.2018 року (протягом 18 місяців) обсяг забраної відповідачем води із підземних джерел склав всього 321,4 тис.куб.м, тобто в середньому 595,2 куб.м/добу із всіх належних відповідачу 8 свердловин.

З Акту перевірки вбачається, що позивачем при проведенні перевірки не зазначено, що перевірка була проведена по кожній свердловині окремо та добовий забір води по кожній із свердловин перевищує 300 мЗ/добу, як передбачено у ст. 23 Кодексу України «Про надра». У вказаному Акті зазначено лише, що добовий об`єм забору води ТОВ «Біг Енергоресурс» перевищує 300 мЗ/добу, тоді, як відповідач здійснює забір води із 8 свердловин.

Із Звітів про використання води за 2016, 2017 та 2018 роки, поданих відповідачем позивачу, також не вбачається, що ТОВ «Біг Енергоресурс» перевищило обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів (по кожній із свердловин), визначений ст. 23 Кодексу України «Про надра». Зазначені Звіти містять відомості лише щодо загальних обсягів видобування підземних вод, у тому числі за кожний місяць. Проте, такі відомості зазначені щодо всіх восьми свердловин, належних відповідачу.

Будь-які докази, які б підтверджували обсяги забору води, що здійснював відповідач із кожної свердловини у період з 07.09.2016 року по 06.03.2018 року, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані.

З огляду на викладене, відповідач зазначає, що ним не було допущено перевищення обсягу видобування підземних вод по жодній із свердловин понад 300 куб.м на добу, відтак потреба у спеціальному дозволі на користування надрами (підземними водами) була відсутня. Також відповідачем не було допущено перевищення лімітів забору води згідно наявного дозволу на спецводокористування.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що ліміт водозабору, встановлений дозволом на спеціальне водокористування №255/7, з терміном дії з 07.09.2016 року по 07.09.2019 року, відповідачем дійсно не порушений, оскільки у період з 07.09.2016 року по 06.03.2018 року (тобто протягом 18 місяців) обсяг забраної відповідачем води із підземних джерел склав всього 321,4 тис. куб. м, що не перевищує встановлений дозволом ліміт - 320,17 тис. куб.м.

Однак, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу у зв`язку з відсутністю дозволу на спеціальне користування надрами, оскільки суб`єкт господарювання здійснював видобуток води, що перевищує 300 кубічних метрів на добу, а саме як зазначає сам відповідач у своєму відзиві на позовну заяву 595,2 куб.м на добу.

Щодо тверджень відповідача про необхідність проведення перевірки по кожній зі свердловин, оскільки водозабір здійснюється окремо по кожній зі свердловин, позивач зазначив, що відповідно до підпункту 1.5.4 пункту 1.5. розділу 1 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 04.02.2000 року №23 водозабір підземних вод може складатися з одної або групи водозабірних споруд (свердловин, колодязів, каптажів).

Також позивач наголошує, що Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що з аналізу Довідок, виданих ТОВ «Біг Енергоресурс» щодо видобутої кількості води з свердловин ТОВ «Біг Енергоресурс» за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року по кожній свердловині (всього 8) із розбивкою по місяцях, вбачається, що відповідачем не перевищено ліміт видобування підземних вод із кожного з водозаборів (по кожній із свердловин), визначений ст. 23 Кодексу України «Про надра», адже, якщо розділити кількість видобутої води по будь-якій свердловині за будь-який місяць у періоді з 2016 року по 2018 рік на кількість днів у такому місяці, отримане значення (яке відображає кількість видобутої води за добу) не перевищуватиме 300 м3/добу, отже, обов`язок щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) у відповідача відсутній.

Щодо посилання позивача на ненадання відповідачем під час перевірки всіх облікових документів, що не дало змоги визначити об`єми спожитої води по кожній свердловині, суд зазначає, що з наданих відповідачем під час перевірки Дозволів на спеціальне водокористування позивачу було відомо, що такі Дозволи видавались і стосувались 8 водозабірних споруд свердловин з визначеними характеристиками (пп. «в» п. 5 Дозволу від 07.09.2016 року № 255/7; п. 1 Дозволу від 07.11.2019 року № 946/КВ/49д-19), які є самостійними водозаборами, оскільки про їх групування відомості відсутні.

Крім того, правова оцінка умовам водокористування відповідача надана в матеріалах справи №911/2402/17, в якій розглядалось аналогічне питання про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного водокористування між тими ж сторонами, однак за інший (попередній) період.

Зокрема, у справі №911/2402/17 встановлено факти водокористування відповідача з восьми свердловин, кожна з яких є окремим водозабором. Відповідний факт встановлений щодо відповідача і покладений в основу судового рішення у справі №911/2402/17 про відсутність підстав для стягнення шкоди та відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідне рішення суду набрало законної сили згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 року.

В ході розгляду спору у справі №911/2402/17 суд першої інстанції дійшов висновку (з яким погодився суд апеляційної інстанції), що свердловини №1 (04-13), №2 (05-13), №22-13 (2), №20-13 (1), №4, №3, №112/12/15. №111/12/15, які належать відповідачу та з яких відповідач здійснює забір води відповідно до дозволу на спеціальне водокористування наданого ТОВ «Біг Енергоресурс» департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації №255/7, з терміном дії з 07.09.2016 року до 07.09.2019 року є окремими водозаборами у розумінні положень Водного кодексу України.

Таким чином, встановлені у справі №911/2402/17 факти водокористування відповідача з восьми свердловин, кожна з яких є окремим водозабором, з огляду на ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України підпадають під визначення преюдиційних для даної справи.

При цьому, суд не погоджується з твердженнями позивача про відсутність преюдиції встановлених у справі №911/2402/17 обставин для даного спору у зв`язку з тим, що у справі №911/2402/17 досліджувався інший період та була заявлена інша сума збитків.

Наведені твердження позивача є довільним тлумаченням норми ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України та процесуального закодавства в цілому та є суперечливими. Зокрема, ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що преюдиційними є обставини, встановлені рішенням суду у справі між тими ж сторонами чи щодо однієї із сторін спору. При цьому, наведена норма не вимагає співпадіння предмета та змісту позовних вимог, також є процесуально неможливим розгляд ідентичного спору.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Кодексу України «Про надра» землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Згідно ст. 1 Водного кодексу України:

водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об`єкта,

ліміт забору води - граничний обсяг забору води з водних об`єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування.

Відтак, в розумінні ст. 1 Водного кодексу України кожна із артезіанських свердловин, з яких відповідач здійснює видобування води, є спорудою для забору води з підземного водного об`єкта, відповідно є водозабором.

Про здійснення відповідачем водокористування з використанням 8 водозаборів свідчить і пп. «в» п. 5 Дозволу від 07.09.2016 року № 255/7, який чітко вказує, що кожна зі свердловин є водозабором.

Співставивши обставини водокористування за Дозволом від 07.09.2016 року № 255/7 та Дозволом від 07.11.2019 року № 946/КВ/49д-19, враховуючи встановлені у справі №911/2402/17 обставини, з більшою вірогідністю можна дійти висновку, що у спірний період водокористування відповідача також відбувалось з восьми свердловин водозаборів, оскільки факти водокористування відповідача у спірний період лише з одного водозабору (якого саме) позивачем не доведені і не зазначені в Акті перевірки.

Взагалі Акт перевірки не містить детального розрахунку водокористування відповідача з розбивкою по місяцях та з врахуванням наведених у дозволах та фактих обставин водокористування відповідача з восьми водозаборів.

У відповідності до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі N 826/4278/14, від 20.02.2018 року у справі № 803/1130/17 сам по собі Акт перевірки не породжує правових наслідків для суб`єкта господарювання, оскільки акти є носіями доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства, на підставі яких приймається відповідне рішення контролюючого органу, а оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо складання актів та проведення перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі актів.

Таким чином, хоча обставини перевірки та дії перевіряючих і підлягають дослідженню в матеріалах справи про оскарження Акту перевірки, обставини, які спростовують наведені в Акті фактичні (вихідні) дані, є обставинами, які спростовують надану позивачем доказову інформацію, тому мають враховуватись судом під час розгляду даного спору.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено, що протягом наведених у позові періодів водокористування без достатніх дозвільних документів, 321 тис. куб.м води було використано з восьми водозаборів, що в перерахунку на добу з кожного водозабору не перевищує 300 м3 на добу, тому не може вважатись самовільним водокористуванням.

Враховуючи наведене, підстави для нарахування і стягнення збитків з ТОВ «Біг Енергоресурс», у зв`язку з самовільним використанням останнім водних ресурсів при відсутності дозвільних документів, а саме дозволу на користування надрами (підземні води) відсутні.

З огляду на викладене, вимога позивача про відшкодування відповідачем завданих державі збитків є не доведеною та не обґрунтованою, відповідачем спростована, тому не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції Столичного округу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Енергоресурс» прo стягнення 1 086 171,3 грн. відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 15.12.2022 року