Рішення

від 15.09.2022 по справі 917/25/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2022 Справа № 917/25/20

м. Полтава

за позовною заявою Фермерського господарства "Сатурн", вул.Першотравнева, 7, кв.10, с. Сенча, Лохвицького району, Полтавської області,37254

до 1. Миргородської районної державної адміністрації, вул.Гоголя, 120, м. Миргород, Полтавської області,37600

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенча", вул. Героїв України, 8, с. Сенча, Лохвицького району, Полтавської області, 37254

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1. Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул.Уютна,23, м.Полтава,36039;

2. Сенчанська сільська об`єднана територіальна громада Лохвицького району Полтавської області, вул. Героїв України,8, с. Сенча, Лохвицького району, Полтавської області,37254

про визнання розпорядження протиправним, договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації речового права, повернення земельної ділянки

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н. І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Лохвицької РДА Полтавської області № 555 від 29.12.2018; визнання недійсним нікчемного правочину - договору оренди землі, укладеного між Лохвицькою РДА та ТОВ «Сенча» на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації, серія та номер: 555 від 29.12.2018 року (кадастровий номер земельної ділянки 5322686600:00:007:0655); скасування державної реєстрації речового права оренди, яке зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 10.04.2019р. за № 31170515 та повернення земельної ділянки.

Ухвалою від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11.02.2020 на 10-00 год., залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Сенчанську сільську об`єднану територіальну громаду Лохвицького району Полтавської області.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 11.05.1994 року на підставі рішення Лохвицької районної ради Полтавської області від31.03.1994 року ОСОБА_1 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 56,6 га (з них сільськогосподарських угідь - 51,6 га, у т.ч. 37,0 га - ріллі, 14,6 га - кормових угідь, 5,0 га під будівлями, лісами та іншими угіддями), також 12,0 га - ріллі (згідно рішення про надання земельної ділянки під розширення СФГ Сатурн від 13.06.1996 року № 290) із земель Сенчанської сільської ради з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського господарства). Вказаний факт, як зазначає позивач, підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, виданого громадянину України Серія ПЛ 00004. Зазначена ділянка була виділена із земель запасу Сенчанської сільської ради.

На вказаній земельній ділянці ОСОБА_1 було створене СФГ Сатурн, яке є діючим господарством, платником податків і яке на сьогоднішній день займається господарською діяльністю відповідно до статуту та вимог чинного законодавства України. ОСОБА_1 являється засновником та головою СФГ Сатурн. Вищевказаний Державний Акт є основним правовстановлюючим письмовим документом (не відмінений і не скасований), що підтверджує його право постійно користуватися земельною ділянкою у створеному СФГ Сатурн.

Позивач зазначає, що частково земельна ділянка, що знаходиться у користуванні СФГ Сатурн, розпайована між членами господарства. Інша частина земельної ділянки знаходиться у користуванні господарства.

Голова господарства вирішив звернутися до Сенчанської ОТГ із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою на виготовлення та присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці (не розпайованій), що знаходиться згідно Державного Акту у постійному користуванні позивача. Втім, землевпорядником Сенчанської територіальної громади його було повідомлено про те, що фермерській земельній ділянці, що знаходиться у постійному користуванні позивача, вже присвоєно кадастровий номер і вона знаходиться в оренді у ТОВ Сенча (використовується іншим господарством).

Після отримання вказаної інформації ОСОБА_1 звернувся до реєстраційної служби і отримав відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (копія додається до заяви). В даному витязі було зазначено, що державним реєстратором виконавчого комітету Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області Бацман Н.А. було зареєстровано договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 5322686600:00:007:0655) серія та номер: б/н, виданий 29.12.2018 року, укладений між Лохвицькою РДА та ТОВ Сенча на підставі Розпорядження голови районної державної адміністрації, серія та номер: 555 від 29.12.2018 року. Крім того, зареєстровано право оренди земельної ділянки із строком дії договору до 28.12.2032 року (Орендар: ТОВ Сенча ЄДРПОУ: 30879687, Орендодавець: Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області, код ЄДРПОУ: 04057273). Також у відомостях зазначено щодо опису об`єкта та іншого речового права: земельна ділянка 26,9027 га, у т.ч. 7,1991 га ріллі та 19,7036 га сіножаті із земель нерозподілених земельних ділянок.

На думку позивача, вказане розпорядження голови РДА є протиправними, а договір oренди землі недійсним.

Так, земельна ділянка, що надана у постійне користування позивачу для створення та ведення селянського фермерського господарства, знаходиться за межами населеного пункту Сенчанської сільської ради Лохвицького району, а тому відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України з 01.01.2013 року розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності є Головне управління Держземагентства в області (на даний час - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області).

Разом з тим, Лохвицька РДА, як орган державної влади, не наділена правом розпоряджатися земельними ділянками поза межами населених пунктів (спеціальною правосуб`єктністю), у т.ч. землею, виділеною ОСОБА_1 у постійне користування для створення та ведення фермерського господарства (надавати її в оренду, підписувати договори оренди, бути орендодавцем землі) та інше. Таке право, як зазначає позивач, надано виключно ГУ Держгеокадастру у Полтавській області або ж Сенчанській ОТГ і обов`язково з проведенням аукціону (торгів) щодо надання права оренди землі.

Крім того, як зазначає позивач, право оренди земельної ділянки, що була надана ОСОБА_1 у постійне користування для створення та ведення фермерського господарства, не припинено. Адже, немає і не може бути жодних підстав для припинення вказаного права.

Позивач зазначає, що земельна ділянка, надана у постійне користування ОСОБА_1 для створення фермерського господарства, була виділена із земель запасу Сенчанської сільської ради. Втім, з розпорядження голови РДА вбачається, що вказана земельна ділянка начебто належала колишньому КСП "Росія" (колгоспу), знаходилась у колективній власності колишнього колгоспу і тому підлягала передачі у користування ТОВ Сенча. Позивач думає, що це було зроблено навмисно.

Незважаючи на те, що земельна ділянка знаходиться у користуванні ФГ Сатурн, головою Лохвицької РДА було видано незаконне Розпорядження № 555 від 29.12.2018 року. Вказаним розпорядженням, як зазначає позивач, було позбавлено ФГ Сатурн права користування земельною ділянкою. Крім того, незаконно було підписано договір оренди землі між Лохвицькою РДА та ТОВ Сенча з наданням незаконних пільг і переваг ТОВ Сенча.

Вищезазначене стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Третя особа 2 у поясненнях (вх. № 1577 від 10.02.2020) зазначає, що між членами фермерського господарства було розпайовано 37,0 га землі із загальної площі 68,6 га між 10 громадянами, про що видано відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки із зазначенням кадастрових номерів.

По наявних у сільській раді документах ФГ "Сатурн" не зверталося із заявою про внесення змін до Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ № 0004 від 11.05.1994 про зменшення розміру земельної ділянки, яка залишилась в постійному користуванні після проведеної приватизації землі.

На земельну ділянку, що залишилась в постійному користуванні площею 31,6 га, кадастровий номер ФГ "Сатурн" не виготовлявся і, відповідно, державної реєстрації вказаної земельної ділянки за ним не було проведено.

Третя особа 2 зазначає, що ТОВ "Сенча" не зверталося до Виконавчого комітету Сенчанської сільської ради за наданням дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку та за викопіюванням цієї ділянки, так як до 01.01.2019 територіальної громади не були розпорядниками земель колишньої колективної власності.

Відповідач 2 у відзиві (вх. № 1623 від 10.02.2020) проти позовних вимог заперечує і зазначає, що об`єктом права постійного користування ОСОБА_1 , за твердженням позивача, є земельна ділянка площею 56,6 га, частину якої було розпайовано між членами господарства позивача.

При цьому, земельна ділянка складається з 37,0 га ріллі, 14,6 га кормових угідь, 5,0 га під будівлями, лісами та іншими угіддями.

Об`єктом оренди за договором від 29.12.2018р., укладеним між Лохвицькою РДА та ТОВ Сенча, є земельна ділянка загальною площею 26,9027 га, у тому числі 7,1991 га ріллі та 19,7036 га сіножаті.

Позивачем не надано жодного пояснення та підтвердження щодо ідентичності цих об`єктів, а тому твердження про порушення прав ФГ Сатурн є необгрунтованим.

Відповідач 2 також зазначає, що оспорюване розпорядження голови Лохвицької РДА є актом індивідуальної дії. Акт індивідуальної дії є актом органів державної влади та посадових осіб, що встановлює, змінює або припиняє права та обов`язки певної особи (певного кола осіб), а також створює правила поведінки, передбачені для разового застосування. За своєю юридичною природою правовий акт індивідуальної дії є актом застосування правової норми до конкретних фактичних обставин, що тягнуть виникнення, зміну або припинення правовідносин між персонально визначеними особами, на яких поширюється дія такого акта.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.06.2010 за №81/11/13-10 визначено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередньо права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Аналогічний правовий висновок, як зазначає відповідач 2, міститься у постанові Верховного суду України від 28 лютого 2017 року у справі №21-3829а16.

11.02.2020 від відповідач 1 до суду надійшло клопотання про поновлення строку подання відзиву на позов (вх. № 1664), яке задоволено судом з мотивів, зазначених в ухвалі від 11.02.2020.

Відповідач - 1 у відзиві на позов (вх. № 1663 від 11.02.2020) зазначає, що Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області при прийняті спірного розпорядження, а також при укладенні спірного договору оренди землі діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки відповідачу 2 передавалась в оренду земельна ділянка із категорії нерозподілених земельних ділянок.

Позивач в своєму позові посилається на те, що має в постійному користуванні земельну ділянку площею 56,6 га відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ № 00004. Землі які відображені в цьому Державному акті в подальшому надавалися у приватну власність у процесі розпаювання членам ФГ (про це зазначає і сам позивач в своєму позові), у зв`язку з чим змінилися межі земельної ділянки. Таким чином, об`єкт права перестав існувати, як і право на нього.

Посилання позивача, що не розпайована земля за Державним актом на право постійного користування землею серія ПЛ № 00004 знаходиться у користуванні цього ж фермерського господарства, не підтверджується жодним належним і допустимим доказом на підтвердження того факту, що:

-які конкретно землі знаходяться у користуванні, їх кадастрові номери, графічні матеріали, завірені компетентними органами, а також підтвердження законності використання;

-відповідні Витяги з ДЗК та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, як того вимагає приписи статей 125 та 126 Земельного кодексу України;

-відсутність будь-яких доказів обробітку даних земель;

-відсутність будь-яких доказів сплати податку за землю чи орендної плати за вказані земельні ділянки.

Відповідач 1 також зазначає, що Розпорядженням голови Лохвицьої районної державної адміністрації Полтавської області від 12 травня 2009 року № 183 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства членам селянського (фермерського) господарства Сатурн було передано безоплатно у власність земельні ділянки за Державним актом на право постійного користування землею серія ПЛ № 00004, тобто, пройшло розпаювання (приватизація) відповідно до вимог чинного законодавства України на момент здійснення такого розпаювання (приватизації).

З цього виходить, що відповідно до розпорядження голови Лохвицьої районної державної адміністрації Полтавської області від 12 травня 2009 року № 183 на добровільній основі був замінений Державний акт на право постійного користування землею серія ПЛ №00004 на Державні акти на право власності членам фермерського господарства в розмірі права на земельну частку (пай).

Що стосується думки позивача щодо навмисного віднесення Лохвицькою районною державною адміністрацією Полтавської області спірної земельної ділянки до колективної власності колишнього колгоспу Росія, відповідач 1 зазначає, що станом на сьогодні державні акти на право колективної власності продовжують бути чинними, оскільки деякі сільськогосподарські підприємства досі не переоформили своє право на землю, яка залишилася після розпаювання, за новим законодавством.

Колективна власність виникла як перехідний етап реформування аграрного сектору економіки для забезпечення передачі земель з державної власності (власності колгоспів та радгоспів) у приватну. Зокрема, передбачалось, що у колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств (стаття 5 Земельного кодексу 1990 року).

Членам сільськогосподарських підприємств, як зазначено у відзиві, гарантувалось право вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (Указ Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки).

Проте, не всі члени сільськогосподарських підприємств цим правом скористались, а тому частина переданих в колективну власність земель, які не були передані місцевим радам або місцевим державним адміністраціям, так і лишилась у колективній власності сільськогосподарських підприємств, не дивлячись на те, що така форма власності згідно законодавства припинила існування з 01 січня 2002 року.

Водночас, державний акт на право колективної власності надавався сільськогосподарським підприємствам на всю земельну ділянку, що належала колгоспу. Тобто, такий державний акт посвідчував право підприємства, в тому числі, на землі сільськогосподарського призначення, що підлягали паюванню, тобто, підлягали передачі у приватну власність громадянам.

Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області у підпункті 3 пункту 4 оспорюваного розпорядження чітко і ясно вказала суб`єкту господарюванню, що дія договору припиняється в момент переоформлення у власність орендовані/орендовану земельні/земельну ділянки/ділянку правонаступником та/або спадкоємцями/спадкоємцем, та/або прийняття відповідного рішення загальними зборами власників земельних часток (паїв) та їх спадкоємців, загальних зборів членів підприємства, зборів уповноважених або створеного ними органу управління, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном вносити зміни до державної реєстрації права оренди в Державному реєстрі прав.

Крім цього, і абзац шостий пункту 34 спірного Договору оренди вказує на те, що Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області стояла на захисті права власності, і не ставила за мету позбавити цього права чи обмежити у його здійсненні.

Відповідач 1 також зазначає, що землі, які були надані КСП Росія відповідно до Державного акту серії ПЛ 006 були частково розпайовані між членами даного КСП, а решта залишилась нерозподіленими.

На виконання статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), в тій редакції, що діяла на момент прийняття оспорюваного розпорядження, Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області і прийняла спірне розпорядження, та на підставі цього розпорядження і був укладений відповідний договір оренди землі, що свідчить про те, що адміністрація діяла в межах повноважень, наданих районним державним адміністраціям, а тому не можуть бути визнані незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Чинність і дійсність оспорюваного договору свідчить і той факт, що право оренди було зареєстровано, як того вимагає чинне законодавство України, а тому офіційно визнане і підтверджене державою факт набуття речового права на нерухоме майно.

Відповідач 1 також зазначає, що виходячи зі змісту позовної заяви, вбачається, що в даному випадку порушено право не ФГ "Сатурн", а Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні Фермерського господарства Сатурн, але розпоряджатися цією земельною ділянкою може ГУ Держгеокадастр у Полтавській області та/або Сенчанська сільська рада Лохвицького району Полтавської області.

Позивачем не доведено, що земельна ділянка загальною площею 26,9027 га кадастровий номер 5322686600:00:007:0655 у тому числі 7,1991 га ріллі та 19,7036 га сіножаті має державну чи комунальну форму власності. При прийняті розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 29 грудня 2018 року № 555 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель категорії нерозподілених земельних ділянок для користування на умовах оренди ТОВ Сенча на території Сенчанської сільської ради та передача в оренду, Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області виходила не тільки зі змісту чинного законодавства України, а однією із підстав був лист - довідка відділу у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29 листопада 2018 року за № 1357/110-18, де було надана вичерпна інформація, що оспорювана земельна ділянка відноситься до колективної форми власності і входить в межі Державного акту серії ПЛ 006.

Тобто, своїм листом відділ у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області підтвердив правовий статус оспорюваної земельної ділянки, що вкотре спростовує думку позивача щодо навмисних дій з боку Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області.

Прийняте оспорюване розпорядження, як зазначає відповідач 1, є ненормативним актом органу влади, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання, а офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття речового права, права оренди на оспорювану земельну ділянку Товариством з обмеженою відповідальністю Сенча, свідчить про законність прийнятого рішення райдержадміністрацією з цього питання та дійсності і чинності оспорюваного договору.

Ухвалою суду від 11.02.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 09.04.2020 на 10-30 год.

07.04.2020 позивач подав до суду клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи (вх. № 3878).

У відповіді на відзив відповідача 1 (вх. № 3879 від 07.04.2020) позивач зазначає, що 11.05.1994 року на підставі рішення Лохвицької районної ради Полтавської області від 31.03.1994 року ОСОБА_1 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 56,6 га (з них сільськогосподарських угідь - 51,6 га, у т.ч. 37,0 га - ріллі, 14,6 га - кормових угідь, 5,0 га під будівлями, лісами та іншими угіддями), також 12,0 га - ріллі (згідно рішення про надання земельноїділянки під розширення СФГ Сатурн від 13.06.1996 року № 290) із земель Сенчанської сільської ради з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства. Всього було надано у користування 68,6 га землі.

На підставі цих рішень ОСОБА_1 було видано Державний акт на право постійного користування землею, виданого громадянину України Серія ПЛ 00004, який було зареєстровано у Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею. Кадастровий номер цій земельній ділянці присвоєно не було. Зазначена ділянка була виділена із земель запасу Сенчанської сільської ради.

Відповідно до вимог п. 10 P. VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр цей Державний акт є дійсним.

Так, Розпорядженням Голови районної ради народних депутатів від 10.05.1994 року за №18-р було зареєстроване СФГ Сатурн. 06.03.1995 року отримано Свідоцтво № 129233 про державну реєстрацію юридичної особи СФГ Сатурн та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 22529190. Зазначене господарство відповідно до статуту, вимог чинною законодавства України, здійснює свою господарську діяльність і є платником податків. У 2005 році були внесені зміни до назви господарства, після чого СФГ Сатурн було перейменовано на ФГ Сатурн.

Упродовж діяльності господарства, 10 членів ФГ Сатурн провели розпаювання частини земельної ділянки, а саме 37,0 га ріллі та одержали у власність земельні ділянки, зокрема: 1) ОСОБА_1 площею - 3,94 га, кадастровий номер 5322686600:00:007:0578: 2) ОСОБА_2 - 3,46 га, кадастровий номер 5322686600:00:007:0579; 3) ОСОБА_3 - 3,94 га, кадастровий номер 5322686600:00:007:0580; 4) ОСОБА_4 , кадастровий номер 5322686600:00:007:0581: 5) ОСОБА_5 - 3,94 га, кадастровий номер 5322686600:00:007:0582; 6) ОСОБА_6 - 3,94 га, кадастровий номер 5322686600:00:007:0583; 7) ОСОБА_7 - 3,46 га, кадастровий номер 5322686600:00:007:0584: 8) ОСОБА_8 - 3,46 га, кадастровий номер 5322686600:00:007:0585; 9) ОСОБА_9 - 3,46 га, кадастровий номер 5322686600:00:007:0586; 10) ОСОБА_10 - 3,46 га, кадастровий номер 5322686600:00:007:0587.

Інша частина земельної ділянки, зокрема 31,6 га, як зазначає позивач, не вибула з користування і знаходиться у користуванні господарства.

Проте, Лохвицькою РДА у відзиві на позовну заяву зроблено юридичний висновок, що ФГ Сатурн після розпаювання землі автоматично втратило право на вказану вище земельну ділянку, яку в подальшому було надано у користування ТОВ Сенча. При цьому, не було наведено жодного нормативно-правового документу, закону, на підставі якого було зроблено такий висновок. Крім того, не надано суду належних та допустимих доказів щодо припинення права користування ФГ Сатурн (відібрання, вилучення, позбавлення, припинення права) вказаною вище земельною ділянкою. На момент прийняття спірного розпорядження Лохвицькою РДА та укладення договору оренди землі з ТОВ Сенча, земельна ділянка не була виведена зі складу земель, що надавалися у постійне користування ОСОБА_1 для створення та ведення фермерського господарства в частині нерозподіленого (не розпайованого) залишку землі площею 31,6 га.

Натомість, ФГ Сатурн упродовж свого існування як юридичної особи і по день порушенння свого права, правомірно користувалося цією землею та сплачувало усі необхідні податки та збори.

Посилаючись на ч. 5. ст. 116 Земельного кодексу України, абз. 11 п. 5.3 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, ст. 92 ЗК України, п. 7 Розділу X Перехідні положення ЗК України, п.2, п. 10 P. VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр, позивач зазначає, що Державний акт серії ПЛ 00004 є дійсним і земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Відтак, ФГ Сатурн зберегло своє право постійного користування на земельну ділянку площею 31,6 га. Втім, всупереч вимог приведеного вище законодавства, відповідачі Лохвицька РДА та ТОВ Сенча порушили право користування земельною ділянкою ФГ Сатурн, що перешкоджає позивачу її використовувати.

Позивач зазначає, що пункт 6 Перехідних положень ЗК України визначає, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренді на них.

Проте обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою визнаний неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Разом з цим пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", яка втратила чинність з 23.07.2013, було встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, як зазначає позивач, право постійного користування земельною ділянкою, набуте позивачем в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

Позивач зазначає, що ФГ Сатурн здійснює свою господарську діяльність на своїй фермерській землі, про що свідчить довідка сільського голови від 24.02.2020 року № 414 (копія додається до відповіді на відзив) та довідка від 17.02.2020 року № 385. Заборгованості щодо сплати податків, зборів перед ДФС України у ФГ Сатурн немає.

Оскільки земельна ділянка у свій час виділялася із земель запасу Сенчанської сільської ради для створення та ведення фермерських господарств, враховуючи те, що земельна ділянка знаходиться на території створеної Сенчанської ОТГ, то відповідно до вимог Розпорядження КМУ від 31.01.2018 р. № 60-р, Держгеокадастру у Полтавській області зобов`язано було провести інвентаризацію земель ФГ Сатурн", розробити, затвердити технічну документацію на землю, присвоїти кадастровий номер та передати у комунальну власність громади. Проте, до цього часу ГУ Держгеокадастру у Полтавській областіземельну ділянку, що знаходилась у користуванні ФГ Сатурн на підставі Державного акту, із державної у комунальну власність передано не було.

На думку позивача, має місце грубе порушення його прав та інтересів відповідачами, оскільки позивач є законним користувачем спірної земельної ділянки площею 26,9027 га, межі якої накладаються із спірною ділянкою, наданою відповідачу ТОВ Сенча в оренду.

Ухвалою суду від 09.04.2020 відкладено розгляд справи на 19.05.2020 на 14-00 год.

Ухвалою суду від 28.05.2020 призначено розгляд справи на 23.07.2020 на 10-00 год., оскільки судове засідання, призначене на 19.05.2020 на 14-00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою суду від 23.07.2020 відкладено розгляд справи на 17.09.2020 на 09-30 год.

Ухвалою суду від 17.09.2020 призначено судову земельно-технічну експертизу по справі та зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 15.03.2021 судом поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 28.04.2021 на 10-00 год.

Ухвалою суду від 28.04.2021 відкладено розгляд справи на 24.06.2021 на 10-00 год.

Ухвалою суду від 24.06.2021 відкладено розгляд справи на 23.07.2021 на 09-30 год.

Ухвалою від 23.07.2021 судом за заявою позивача залишено п.4 прохальної частини позовної заяви без розгляду, призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2021 на 09-30 год.

Ухвалою суду від 13.09.2021 виправлено описку, допущену в резолютивній частині ухвали суду про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи № 917/25/20 по суті від 23.07.2021, а саме, зазначено про закриття підготовчого провадження.

Ухвалою від 17.09.2021 відкладено розгляд справи на 23.11.2021 на 10-00 год.

Ухвалою суду від 23.11.2021 постановлено повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 917/25/20, замінити відповідача 1 Лохвицьку районну державну адміністрацію на її правонаступника - Миргородську районну державну адміністрацію, відкласти розгляд справи на 25.01.2022 р. на 14:00 год.

Від представника позивача до суду надійшла заява в порядку ст. 46 ГПК України (вх. № 124 від 06.08.2022), якою позивач просить суд визнати протиправним та скасувати як незаконне розпорядження голови Лохвицької РДА Полтавської області № 555 від 29.12.2018 року, визнати недійсним правочин - договір оренди землі укладений між Лохвицькою РДА та ТОВ «Сенча» на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації, серія та номер: 555 від 29.12.2018 року (кадастровий номер земельної ділянки 5322686600:00:007:0655); скасувати та припинити державну реєстрацію речового права оренди, яке зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 10.04.2019 року за № 31170515.

Заява позивача не суперечить ст. 46 ГПК України (фактично є заявою про зміну предмету спору, подана до закінчення підготовчого провадження з доказами направлення її копії учасникам справи), а тому прийнята судом до розгляду ухвалою суду від 23.06.2022 та від 14.09.2022).

Від відповідача 1 до суду надійшло клопотання (вх. № 464 від 17.01.2022 електронна пошта, вх. № 817 від 24.01.2022), яким відповідач 1 просить поновити строк подання відзиву на позов та запропонувати позивачу та іншим учасникам справи надати Миргородській районній державній адміністрації всі матеріали по даній справі.

Ухвалою від 25.01.2022 судом продовжено строк відповідачу 1 на подання відзиву на позовну заяву, запропоновано позивачу та іншим учасникам справи надати Миргородській районній державній адміністрації всі матеріали по даній справі, відкладено розгляд справи на 24.03.2022 на 10-00 год.

Ухвалою від 29.03.2022 судом призначено розгляд справи на 23.06.2022 на 14-00 год., оскільки судове засідання, призначене на 24.03.2022 на 10-00 год, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою суду від 23.06.2022 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2022 на 10-00 год.

Ухвалою суду від 14.09.2022 виправлено описку в резолютивній частині ухвали суду від 23.06.2022 у справі № 917/25/20. Пункт 1 резолютивної частини ухвали суду від 23.06.2022 у справі №917/25/20 викладено в такій редакції: "1. Прийняти заяву позивача, подану в порядку ст. 46 ГПК України (вх. № 124 від 06.01.2022) до розгляду" та пункти 1, 2, 3 резолютивної частини ухвали суду від 23.06.2022 у справі № 917/25/20 ухвалено вважати пунктами 2, 3, 4 відповідно.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі. Позивач на позовних вимогах наполягає (вх. № 6522 від 15.09.2022).

Від представника відповідача 2 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, проти позову заперечує (вх. № 6529 від 15.09.2022).

Від представника третьої особи 1 до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за наявними матеріалами (вх. № 6524 від 15.09.2022).

Третя особа 2 клопотанням (вх.№ 5058 від 28.07.2022) просить розгляд справи провести без її участі.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся електронними засобами зв`язку на електронну адресу відповідача 1 (т.2, а.с.227). Матеріали справи містять докази отримання відповідачем 1 ухвал суду: від 23.11.2021 (т. 2, а.с.171), від 25.01.2022 (т. 2, а.с.200), від 29.03.2022 (т.2, а.с.210).

Таким чином, відповідач 1 повідомлений про розгляд справи.

В судовому засіданні 15.09.2022р. ухвалено рішення без його проголошення, згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, встановив.

На підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ 00004 від 11.05.1994 ОСОБА_1 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 56,6га (з них сільськогосподарських угідь 51,6 га, у т.ч. 37,0 га - ріллі, 14,6 га - кормових угідь, 5,0 га під будівлями, лісами та іншими угіддями), також 12,0 га. - ріллі (згідно рішення про надання земельної ділянки під розширення СФГ «Сатурн» від 13.06.1996 року № 290) із земель Сенчанської сільської ради з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства (т. 1, а.с.30).

На вказаній земельній ділянці ОСОБА_1 було створене СФГ «Сатурн», (ідентифікаційний код 22529190), яке зареєстровано 06.03.1995 Лохвицькою районною державною адміністрацією Полтавської області. На даний час ФГ «Сатурн» (позивач) є діючим господарством, платником податків і на сьогоднішній день займається господарською діяльність відповідно до статуту та вимог чинного законодавства України. ОСОБА_1 являється засновником та головою СГ «Сатурн» ( п. 1.6, 1.7 Статуту), (т.1, а.с.31-37).

Судом встановлено, що частково земельна ділянка, що знаходиться у користуванні ФГ «Сатурн» на підставі вищезазначеного Державного акту, розпайована між членами господарства. Інша частина земельної ділянки знаходиться у користуванні господарства.

29.12.2018 розпорядженням Райдержадміністрації №555 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Сенча» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 26,9027 га (кадастровий номер 5322686600:00:007:0655) у тому числі 7,1991 га ріллі та 19,7036 га сіножаті із земель категорії нерозподілених земельних ділянок, які знаходяться на території адміністративного підпорядкування Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області. Передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Сенча» земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 26,9027 га (кадастровий номер 5322686600:00:007:0655) у тому числі 7,1991 га ріллі та 19,7036 га сіножаті із земель категорії нерозподілених земельних ділянок, які знаходяться на території адміністративного підпорядкування Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області строком на 14 років. Визнано таким, що втратив чинність, пункт 2 розпорядження голови районної державної адміністрації від 17.12.2018р. №505 «Про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для користування на умовах оренди ТОВ «Сенча» за межами населеного пункту на території Сенчанської сільської ради (т.1, а.с.41).

На підставі вищезазначеного розпорядження між Лохвицькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сенча» (орендар) був укладений договір оренди землі від 29.12.2018 строком на 14 років до 28.12.2032, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить орендодавцю на праві розпорядження даною земельною ділянкою відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та відповідно до п. 12 «Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004р. №122 з кадастровим номером: 5322686600:00:007:0655, загальною площею 26,9027 га, у тому числі 7,1991 га ріллі та 19,7036 га сіножатих із земель категорії нерозподілених земельних ділянок, яка розташована на території адміністративного підпорядкування Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області (т.1. а.с.42-44).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 40 договору).

Право оренди за відповідачем 2 зареєстровано 10.04.2019 (т.1. а.с.44).

Спірним розпорядженням, як зазначає позивач, було позбавлено ФГ Сатурн права користування земельною ділянкою, яка надавалась в користування для створення фермерського господарства та здійснення його господарської діяльності. Крім того, незаконно було підписано договір оренди землі між Лохвицькою РДА та ТОВ Сенча, чим порушено право позивача, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (у редакції станом на 05.05.1993, на момент створення СФГ «Сатурн») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Враховуючи вищезазначене, на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції станом на 22.06.1993, на момент створення СФГ «Сатурн») після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Отже законодавством, чинним на момент створення СФГ «Сатурн», було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

11.05.1994 року на підставі рішення Лохвицької районної Ради народних депутатів Лохвицького району Полтавської області від 31.03.1994 року ОСОБА_1 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 56,6 га (з них сільськогосподарських угідь 51,6 га, у т.ч. 37,0 га - ріллі, 14,6 га - кормових угідь, 5,0 га під будівлями, лісами та іншими угіддями), також 12,0 га. - ріллі (згідно рішення про надання земельної ділянки під розширення СФГ «Сатурн» від 13.06.1996 року № 290) із земель Сенчанської сільської ради з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства. Вказаний факт підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, виданого громадянину України Серія ПЛ 00004 від 11.05.1994. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 24.

На виконання вимог законодавства ОСОБА_1 було створене СФГ «Сатурн» (на даний час - ФГ «Сатурн»), яке є діючим господарством, платником податків і яке на сьогоднішній день займається господарською діяльність відповідно до статуту та вимог чинного законодавства України. ОСОБА_1 являється засновником та головою СФГ «Сатурн».

Суд зазначає, що й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 1, 7, 8 Закону України № 937-IV «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року).

В постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 колегія суддів Великої Палати Верховного Суду зазначила наступне.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Згідно із частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частина друга статті 92 цього Кодексу).

З наведеного вбачається, що право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року), який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Відповідно до Висновку експерта Полтавського відділення ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» №1475 від 26.02.2021 (т.2, а.с. 19-26) ТОВ «Сенча» на підставі договору оренди землі від 29.12.2018р, укладеного між Лохвицькою РДА Полтавської області та ТОВ «Сенча» на підставі розпорядження голови Лохвицької РДА від 29.12.2018р. №555, зайнято частину (площею 12,4316 га) земельної ділянки, що була надана відповідно до Державного акту на право постійного користування землею Серія ПЛ 00004 від 11.05.1994 ОСОБА_1 на підставі рішення Лохвицької районної Ради народних депутатів Лохвицького району Полтавської області від 31.03.1994.

Суд зазначає, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції станом на 05.05.1993), яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

ФГ «Сатурн» є діючим підприємством та не припинено. Земельна ділянка, надана ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ 00004 для ведення селянського (фермерського) господарства, використувується створеним ОСОБА_1 фермерським господарством (позивачем). Частково земельна ділянка була розпайована між членами господарства, докази добровільної відмови від права користування земельною ділянкою, яка залишилася в користуванні позивача після розпаювання між його членами, матеріали справи не містять. Інших підстав для припинення права користування позивачем земельною ділянкою, переданою згідно державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ 00004 суду не надано.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до правил ч. 5. ст. 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 2. п. «в», «г» ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Оскільки згідно висновку експерта Полтавського відділення ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» №1475 від 26.02.2021 частина земельна ділянка, (площею 12,4316 га), що була надана відповідно до Державного акту на право постійного користування землею Серія ПЛ 00004 від 11.05.1994 ОСОБА_1 на підставі рішення Лохвицької районної Ради народних депутатів Лохвицького району Полтавської області від 31.03.1994, зайнята ТОВ «Сенча» на підставі договору оренди землі від 29.12.2018р, укладеного між Лохвицькою РДА Полтавської області та ТОВ «Сенча» на підставі розпорядження голови Лохвицької РДА від 29.12.2018р. №555, суд дійшов висновку, що розпорядження голови Лохвицької РДА № 555 від 29.12.2018р. є протиправним, порушує права позивача та підлягає скасуванню.

Отже вимога позивача про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області № 555 від 29.12.2018р. є обгрунтованою, підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами і підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Договір оренди землі від 29.12.2018, укладений між Лохвицькою РДА та ТОВ «Сенча» на підставі розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації за № 555 від 29.12.2018 року, яке визнано судом протиправним та скасовано, порушує права позивача і підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Отже вимога позивача про визнання вказаного вище договору оренди землі, укладеного між Лохвицькою РДА та ТОВ «Сенча» на підставі розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації, серія та номер: 555 від 29.12.2018 року недійсним обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Також підлягає скасуванню шляхом припинення зареєстроване право оренди земельної ділянки із строком дії договору до 28.12.2032 року (Орендар: ТОВ «Сенча», код ЄДРПОУ: 30879687, Орендодавець: Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області, код ЄДРПОУ: 04057273), виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції станом на час звернення з даним позовом до суду, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки реєстрацію права оренди земельної ділянки із строком дії договору до 28.12.2032 року (Орендар: ТОВ «Сенча», код ЄДРПОУ: 30879687, Орендодавець: Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області, код ЄДРПОУ: 04057273) здійснено на підставі договору оренди землі від 29.12.2018, визнаного судом недійсним, суд дійшов висновку, що вимога про скасування та припинення державної реєстрації речового права оренди, яке зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 10.04.2019р. за № 31170515 є похідною і підлягає судом задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати як незаконне розпорядження голови Лохвицької РДА Полтавської області №555 від 29.12.2018р.

3. Визнати недійсним правочин - договір оренди землі укладений між Лохвицькою РДА та ТОВ "Сенча" на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації, серія та номер: 555 від 29.12.2018р. (кадастровий номер земельної ділянки 5322686600:00:007:0655).

4. Скасувати та припинити державну реєстрацію речового права оренди, яке зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 10.04.2019р. за № 31170515.

5. Стягнути з Миргородської районної державної адміністрації, вул.Гоголя, 120, м.Миргород, Полтавської області, 37600, ідентифікаційний номер 04057451 на користь Фермерського господарства "Сатурн", вул.Першотравнева, 7, кв.10, с.Сенча, Лохвицького району, Полтавської області, 37254, ідентифікаційний номер 22529190 - 2 881,50 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенча", вул. Героїв України, 8, с. Сенча, Лохвицького району, Полтавської області, 37254 на користь Фермерського господарства "Сатурн", вул.Першотравнева, 7, кв.10, с.Сенча, Лохвицького району, Полтавської області, 37254, ідентифікаційний номер 22529190 - 2 881,50 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України).

Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.