Ухвала

від 15.12.2022 по справі 918/1020/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" грудня 2022 р. Справа № 918/1020/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія"

про стягнення коштів у сумі 72 493 грн 12 коп.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (далі - відповідач) про стягнення коштів у сумі 72 493 грн 12 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.07.2018 року між фізичною особою ОСОБА_1 (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (новий орендар) укладено додаткові угоди до договору оренди землі від 16.11.2015 року з метою передання в користування відповідачу земельної ділянки кадастровий номер 6122681900:01:001:0271 загальною площею 3,2182 га та земельної ділянки кадастровий номер 6122681900:01:001:0017 загальною площею 2,2551 га. Як зазначено в позовній заяві, позивач передав у користування відповідачу вказані земельні ділянки, однак відповідач не сплачує орендної плати за користування земельними ділянками. Також в позовній заяві зазначено, що договір оренди, який вказаний в угодах не укладався.

Вважаючи свої права порушеними у зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати за земельні ділянки, до господарського суду із відповідним позовом звернувся громадянин, який не є фізичною особою-підприємцем.

Розглянувши позовну заяву і додані до неї документи, суд вважає, що у відкритті провадження за цією позовною заявою слід відмовити з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників справи, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмету та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Дана правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі № 920/40/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин спору про право; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 904/1083/18).

Водночас за змістом ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад учасників такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Предметом спору у даному випадку є стягнення заборгованості з орендної плати за земельні ділянки. Позивачем у даній справі є фізична особа, позов стосується цивільних прав та законних інтересів фізичної особи, отже вирішення спору у даній справі віднесено до юрисдикції загальних судів, тобто до компетенції цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацію громадянами прав на земельні ділянки та із цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ч. 6 ст. 175 ГПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На виконання вказаної норми суд зазначає, що позовну заяву слід розглядати в порядку цивільного судочинства в суді загальної юрисдикції.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому в статті 242 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

За таких обставин суд відмовляє у відкритті провадження у справі, відтак матеріали позовної заяви підлягають поверненню ОСОБА_1 .

Водночас, господарський суд вважає за доцільне надати роз`яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подачу даної позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

Отже, витрати заявника по сплаті судового збору в сумі 2 481 грн 00 коп., сплачені згідно квитанції 0.0.2728428162.1 від 02.11.2022 року, підлягають поверненню платнику на підставі Закону України "Про судовий збір" за умови подання ним відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 175, 234, 235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі.

Позовну заяву і додані до неї документи повернути ОСОБА_1 .

Ухвала згідно частини 2 статті 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 15 грудня 2022 року та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Політика Н.А.