Рішення

від 08.12.2022 по справі 920/1295/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.2022м. СумиСправа № 920/1295/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Саленко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1295/22 в порядку загального позовного провадження

за позовом: фізичної особи-підприємця Яременка Бориса Андрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіжий продукт» (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 127/1, кв. 15, м. Суми, Сумська область, 40021, ідентифікаційний код 38397306)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми - Цукор» (пров. Парусний, буд. 10, кв. 92, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, ідентифікаційний код 40649608)

про стягнення 1 792 900,00 грн

за участю представників учасників справи:

позивача не з?явився

відповідача не з`явився

третьої особи не з`явився

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди сільськогосподарської техніки від 26.03.2018 № 26/18 в сумі 1 792 900,00 грн; судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди сільськогосподарської техніки від 26.03.2018 № 26/18 щодо своєчасного та в передбаченому договором розмірі сплати орендної плати.

У позовній заяві позивачем зазначено, що ним сплачено судовий збір у сумі 26 894,50 грн та передбачається сплата витрат на правову допомогу орієнтовно у сумі 80 000,00 грн.

Ухвалою від 06.12.2021 у справі № 920/1295/21 судом постановлено залишити без руху позовну заяву б/н б/д (вх. № 4254 від 30.11.2021) фізичної особи-підприємця Яременка Бориса Андрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом дев`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання суду: доказів доплати судового збору в сумі 0,50 грн у встановленому законодавством розмірі та доказів надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви разом з доданими до неї документами цінним листом з описом вкладення із зазначенням додатків, що надсилаються.

Копію ухвали суду від 06.12.2021 отримано позивачем 13.12.2021 під розписку.

22.12.2021 до суду позивачем подано лист з додатками б/н б/д (вх. № 10457 від 22.12.2021) про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якого позивачем надано на усунення недоліків позовної заяви докази доплати судового збору в сумі 0,50 грн у встановленому законодавством розмірі та докази надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви разом з доданими до неї документами цінним листом з описом вкладення із зазначенням додатків, що надсилаються.

Ухвалою від 28.12.2021 у справі № 920/1295/21 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 17.02.2022, 10:30 з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання.

Ухвалою від 17.02.2022 у справі № 920/1295/21 судом постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів з 01 березня 2022 року до 30 березня 2022 року; залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Суми Цукор» (пров. Парусний, буд. 10, кв. 92, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, ідентифікаційний код 40649608); зобов`язати позивача - фізичну особу-підприємця Яременка Бориса Андрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) надіслати копію позовної заяви разом із доданими до неї документами на адресу третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми Цукор» (пров. Парусний, буд. 10, кв. 92, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, ідентифікаційний код 40649608), докази надсилання надати суду; запропонувати третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариству з обмеженою відповідальністю «Суми Цукор» (пров. Парусний, буд. 10, кв. 92, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, ідентифікаційний код 40649608) подати до суду письмові пояснення по суті позовних вимог; відкласти підготовче засідання 17.03.2022, 11:30.

Водночас, підготовче засідання, призначене на 17.03.2022, 11:30, не відбулось у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та проведенням бойових дій на території Сумської області.

22.03.2022 розпорядженням голови Верховного Суду № 12/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області. Розпорядженням голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 10.05.2022 у справі № 920/1295/21 судом постановлено призначити підготовче засідання на 09.06.2022, 14:30.

30.05.2022 позивачем подано до суду клопотання від 20.05.2022 б/н (вх. № 1949/22 від 30.05.2022), у якому позивач просить суд розглянути справу без його участі.

Ухвалою від 09.06.2022 у справі № 920/1295/21 судом постановлено відкласти підготовче засідання на 21.07.2022, 10:00; повторно зобов`язати позивача надіслати копію позовної заяви разом із доданими до неї документами на адресу третьої особи, докази надсилання надати суду; запропонувати третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача подати до суду письмові пояснення по суті позовних вимог.

21.07.2022 від позивача до суду надійшло клопотання від 21.07.2022 б/н (вх. № 3176/22 від 21.07.2022), у якому позивач просить суд розглянути справу без його участі.

Ухвалою від 21.07.2022 у справі № 920/1295/21 судом постановлено відкласти підготовче засідання на 18.08.2022, 14:30; повторно зобов`язати позивача надіслати копію позовної заяви разом із доданими до неї документами на адресу третьої особи, докази надсилання надати суду; повторно запропонувати третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача подати до суду письмові пояснення по суті позовних вимог.

Водночас, розгляд зазначеної справи 18.08.2022 не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А. з 12.08.2022 по 19.08.2022, що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Ураховуючи положення статті 32 ГПК України, суд ухвалою від 22.08.2022 у цій справі призначив підготовче засідання на 15.09.2022, 10:00.

15.09.2022 від позивача до суду надійшло клопотання від 12.09.2022 б/н (вх. № 4311/22 від 15.09.2022), у якому позивач просить суд розглянути справу без його участі.

Розгляд зазначеної справи 15.09.2022, 10:00 не відбувся у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Сумської області 15.09.2022 з 09:58 до 10:23 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Ураховуючи наведене та положення частини тринадцятої статті 32 ГПК України, суд ухвалою від 20.09.2022 призначив справу № 920/1295/21 до розгляду в підготовчому засіданні на 12.10.2022, 10:00.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 12.10.2022 постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/1295/21 та призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 15.11.2022, 10:30.

У зв?язку із плановим відключенням електропостачання у Господарському суді Сумської області 15.11.2022 з 10:00 до 12:00 відповідно до графіку погодинного відключення електричної енергії, розгляд зазначеної справи не відбувся, про що судом складено відповідний акт від 15.11.2022.

Ухвалою від 24.11.2022 у справі № 920/1295/21 судом постановлено призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 08.12.2022, 12:30.

Представники учасників справи в судове засідання по суті 08.12.2022 не з`явилися.

Позивач про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуте на адресу суду відділенням поштового зв`язку.

Відповідач відзиву на позов чи письмових заперечень по суті позовних вимог до суду не подав.

Третьою особою письмових пояснень чи заперечень по суті позовних вимог до суду також не подано.

Копію ухвали від 06.12.2021 про відкриття провадження у справі № 920/1295/21 надіслано судом на адресу відповідача, повідомлену позивачем у позовній заяві та підтверджену відомостями з ЄДР, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано уповноваженим представником відповідача 04.01.2022.

Копії ухвал від 17.02.2022, від 10.05.2022, від 09.06.2022, від 21.07.2022, від 22.08.2022, від 20.09.2022, від 12.10.2022 та від 24.11.2022 надіслано судом на адреси відповідача та третьої особи, які повідомлені позивачем у позовній заяві та підтверджені відомостями з ЄДР, повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відмітками пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, відповідач та третя особа вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд цієї справи Господарським судом Сумської області.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання для розгляду даної справи по суті та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до умов договору б/д № 10/06/19-П про переведення боргу, укладеного між позивачем, відповідачем та третьою особою, відповідач став боржником у зобов`язаннях, що виникли з договору оренди сільськогосподарської техніки від 26.03.2018 № 26/18 (далі договір). Зазначений факт підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договорів та не спростовується сторонами.

Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобов`язується передати відповідачеві в строкове платне користування сільськогосподарську техніку з екіпажом для розкидання добрив, культивації та посіву на земельних ділянках, що перебувають у користуванні відповідача, а відповідач зобов`язується прийняти техніку позивача та сплачувати орендну плату за її використання та перевезення.

Пунктом 3.2 договору визначено, що передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін за наявності.

Відповідно до пункту 5 договору розмір орендної плати за користування технікою визначається за домовленістю сторін та вказується у додатках до цього договору, що є його невід`ємними частинами.

Орендна плата сплачується відповідачем на умовах та у строки, узгоджених сторонами, які наведено в додатках, що є невід`ємними частинами цього договору, в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача, на підставі рахунків, які надаються позивачем.

За фактом передачі техніки в оренду сторони складають (підписують та скріплюють печатками) акт приймання-передачі наданих послуг з оренди техніки протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту закінчення строку оренди, передбаченого в додатках, що є невід`ємними частинами даного договору.

Розрахунки за цим договором здійснюються в національній грошовій одиниці України (гривня) через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним в Україні законодавством для безготівкових розрахунків.

Під банківським днем у цьому договорі розуміється будь-який день (за винятком, неділі чи офіційного неробочого дня), коли працюють банки, що обслуговують сторони.

Порядок використання амортизаційних відрахувань визначається у відповідності до чинного законодавства.

Отримання відповідачем від позивача відповідного рахунку (рахунок-фактури, інвойсу, іншого документу до сплати тощо) не є обов`язковою передумовою здійснення оплати попередньої плати за договором. У випадку виставлення до сплати відповідного документи позивач зобов`язується вказати у ньому реквізити цього договору та не відступати від його положень.

Остаточний розрахунок за даним договором здійснюється на підставі акта приймання-передачі наданих послуг з оренди, що оформлюється протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту закінчення терміну оренди.

Згідно з пунктом 9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до акту № 1 СХТ від 05.05.2018 приймання-передачі до договору № 26/18 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажом від 26.03.2018 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду (строкове платне користування) сільськогосподарську техніку.

Відповідно до актів № 2 СХТ від 10.10.2018 приймання-передачі до договору № 26/18 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажом від 26.03.2018, № 3 СХТ від 27.06.2018 приймання-передачі до договору № 26/18 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажом від 26.03.2018 та № 4 СХТ від 30.11.2018 приймання-передачі до договору № 26/18 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажом від 26.03.2018 позивач прийняв, а відповідач передав з оренди (строкового платного користування) сільськогосподарську техніку.

За актами приймання-передачі наданих послуг з оренди сільськогосподарської техніки № 1 та № 2 від 30.12.2018 сторони засвідчили надання послуг в повному об`ємі з оренди сільськогосподарської техніки. Загальна вартість послуг становить 1 792 900,00 грн. Сторони також визначили у цих актах про відсутність претензій одна до одної.

Позивачем направлено на адресу відповідача рахунки на оплату за договором № 26/18 від 26.03.2018 оренди сільськогосподарської техніки у загальній сумі 1 792 900,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором щодо надання сільськогосподарської техніки в оренду ним виконано в повному обсязі, проте, відповідачем порушені умови укладеного договору щодо оплати вартості наданих послуг оренди.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності,

Згідно частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 286 ГК України передбачено обов`язок орендаря сплатити орендодавцю орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов`язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов`язковими для виконання сторонами за договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Під виконанням зобов`язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов`язків, що випливають з договору.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Ураховуючи вищенаведені обставини, а також те, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з вартості послуг оренди в сумі 1 792 900,00 грн за договором оренди сільськогосподарської техніки від 26.03.2018 № 26/18 повністю підтверджується матеріалами цієї справи та не спростовується відповідачем, а також те, що відповідачем не надано суду доказів сплати вказаної заборгованості, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 1 792 900,00 грн визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 26 894,50 грн покладаються на відповідача.

Щодо покладання на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

За приписами статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 ГПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У позовній заяві позивачем зазначено, що ним сплачено судовий збір у сумі 26 894,50 грн та передбачається сплата витрат на правову допомогу орієнтовно у сумі 80 000,00 грн.

Судом установленого, що позивачем на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу (правову) допомогу не надано суду відповідного договору про надання правничої допомоги, детального опису наданих позивачу послуг правового характеру із зазначенням часу витраченого на виконання робіт та надання послуг, акту приймання наданих послуг.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у відшкодовані позивачеві за рахунок відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у зазначеній позивачем сумі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіжий продукт» (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 127/1, кв. 15, м. Суми, Сумська область, 40021, ідентифікаційний код 38397306) на користь фізичної особи-підприємця Яременка Бориса Андрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість з орендної плати за договором оренди сільськогосподарської техніки від 26.03.2018 № 26/18 в сумі 1 792 900,00 грн (один мільйон сімсот дев`яносто дві тисячі дев`ятсот гривень нуль копійок) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 26 894,50 грн (двадцять шість тисяч вісімсот дев`яносто чотири гривні п`ятдесят копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 15 грудня 2022 року.

СуддяЮ.А. Джепа