Рішення

від 15.12.2022 по справі 925/1100/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/1100/22

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

Черкаської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 50 317,61 грн безпідставно утримуваних грошових коштів,

без повідомлення (виклику) сторін,

ВСТАНОВИВ:

Черкаська міська рада (вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 25212542) звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про стягнення на користь міського бюджету м. Черкаси безпідставно утримуваних грошових коштів у розмірі 50 317,61 грн та відшкодування судових витрат сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 17.03.2019 до 30.09.2022 відповідач як власник об`єкта нерухомого майна використовує земельну ділянку комунальної власності, на якій цей об`єкт знаходиться, всупереч вимогам земельного законодавства, без оформлення права користування земельною ділянкою, не сплачуючи при цьому орендну плату, у зв`язку з чим на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (ЦК України) позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у виді несплаченої орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Ухвалою від 31.10.2022 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

28 листопада 2022 року від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву. З позовними вимогами в частині розрахунку за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 за 365 днів на суму 13 910,42 грн, з 01.01.2022 по 30.09.2022 за 273 дні на суму 11 444, 00 грн, всього на суму 25 355,08 грн відповідач погоджується; розрахунок за період з 17.03.2019 по 31.12.2019 за 290 днів на суму 11 052,11 грн, з 01.01.2020 по 31.12.2020 за 366 днів на суму 13 910,42 грн заперечує. Відповідач просить зменшити розмір стягуваної суми до 39 975,97 грн (у запереченнях наведено контррозрахунок) та розстрочити виконання судового рішення на 10 місяців.

06 грудня 2022 року від відповідача надійшла заява, у якій він просить суд не брати до уваги доводи, викладені в запереченні від 24 листопада 2022 року проти позову. Відповідач визнає позовні вимоги в розмірі 50 317,61 грн Враховуючи воєнний стан та скрутне матеріальне становище, необхідність сплачувати надалі орендну плату за земельну ділянку, відповідач просить суд розстрочити виконання судового рішення на 6 місяців:

до 10.01.2023 8386,26 грн,

до 10.02.2023 8386,26 грн,

до 10.03.2023 8386,26 грн,

до 10.04.2023 8386,26 грн,

до 10.05.2023 8386,26 грн,

до 10.06.2023 8386,31 грн.

09 грудня 2022 року від позивача надійшла відповідь на заперечення відповідача, відповідно до якої позивач зазначає:

1) що наявні підстави для повернення заперечення на позовну заяву відповідача без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України);

2) доводи відповідача про можливість ним використання земельної ділянки лише з дати набуття рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.10.2019 у справі № 712/10596/19 за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Черкасизеленгосп» про визнання правочину дійсним, яким позов задоволено, визнано дійсним правочин згоду Закритого акціонерного товариства «Черкасизеленгосп» від 05 липня 2019 року на вилучення земельної ділянки площею 0,1017 га, кадастровий номер 7110136700:05:035:0020, що знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Смілянська, 164, законної сили є хибними, оскільки з моменту набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, відповідач фактично здійснює користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без здійснення плати за таке фактичне користування;

3) не погоджується з розрахунками орендної плати відповідача; контррозрахунки є хибними та здійсненими з порушеннями правил індексації нормативної грошової оцінки;

4) щодо тверджень відповідача про відсутність витягів про нормативну грошову оцінку, зазначає, посилаючись, зокрема, на висновки Верховного Суду в постанові від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, що формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено вказаних відповідачем за період 2017-2020 рр витягів на певну дату, яка вже минула; за період, за який заявлено позов про стягнення заборгованості, Черкаською міською радою не приймалося рішень про зміну показників грошової оцінки земель м. Черкаси;

5) позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Господарський суд зазначає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб. З наведених підстав суд приймає заяву відповідача про визнання позову.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Черкаська міська рада (позивач) є власником земельної ділянки, яка розташовується у АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1017 га, кадастровий номер: 7110136700:05:035:0020 (також по тексту земельна ділянка) в силу положень п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Також, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру від 15.09.2022 вказана земельна ділянка є комунальною формою власності та належить територіальній громаді м. Черкаси, від імені та в інтересах якої діє Черкаська міська рада.

Відповідно до відомостей з інформаційної довідки з ДРРП від 04.10.2022 № 311489741 ОСОБА_1 (відповідач), є власником нежитлової будівлі: адміністративно-побутової будівлі столярний цех (нерухоме манно), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та розташованої відповідно на земельній ділянці кадастровий номер: 7110136700:05:035:0020, яка відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення земельної ділянки 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Позивач зазначає, що з часу набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, відповідач фактично здійснює користування вказаною земельною ділянкою по АДРЕСА_2 без правовстановлюючих документів та без здійснення плати за таке фактичне користування.

Рішенням Черкаської міської ради від 10.02.2015 № 2-920 відповідачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0786 га по АДРЕСА_2 в оренду під нежитлову будівлю: адміністративно-побутове приміщення столярний цех.

Пунктом 2 рішення Черкаської міської ради від 10.02.2015 № 2-920 було зобов`язано відповідача укласти з Черкаською міською радою договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру (далі ДЗК) від 13.11.2017, №НВ-7106293712017 земельна ділянка площею 0,1017 га, кадастровий номер: 7110136700:05:035:0020 зареєстрована 13.11.2017.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, розрахунок безпідставно набутих грошових коштів може розпочинатися саме з цієї дати.

Отже, на замовлення відповідача було розроблено відповідну землевпорядну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), під нерухомим майном відповідача, внаслідок чого було сформовано земельну ділянку кадастровий номер 7110136700:05:035:0020, площею 0,1017 га.

Відтак, відповідач з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомості фактично користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та не здійснює оплату за таке фактичне користування.

Позивач подав розрахунок (в межах строку позовної давності), відповідно до якого за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період 17.03.2019 30.09.2022 розмір заборгованості відповідача становить 50 317,61 грн.

Предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення з відповідача як власника нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою на якій воно розташовано, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України у розмірі орендної плати.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити повністю з таких підстав.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Приписи глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено: «Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, провадження № 12-48 гс 21».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, як власник нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянкі, не уклавши відповідного договору оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 вказано, що у пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13, частини 1 статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частиною 3 статті 23 зазначеного Закону дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 року у справі № 922/2060/20 викладено позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

У вказаній постанові Верховний Суд з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,1017 га, кадастровий номер: 7110136700:05:035:0020, що знаходиться в АДРЕСА_2 є сформованою, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № №НВ-7106293712017 від 13.11.2017, витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.01.2021 № 178 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:05:035:0020 становить 463 680,81 грн). У період визначений позивачем в межах строку позовної давності з 17.03.2019 по 30.09.2022 земельна ділянка перебувала у фактичному володінні і користуванні відповідача, у зазначений період право користування (оренди) чи інші речові права відповідачем на земельну ділянку зареєстровані не були.

Розрахунок збережених відповідачем коштів зроблений на підставі: інформаційної довідки з ДРРП від 14.09.2022 № 309775253, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.01.2021 № 178,інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, кадастровий номер 7110136700:05:035:0020, рішення Черкаської міської ради від 10.02.2015 № 2-920 «Про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 », рішення Черкаської міської ради від 13.05.2010 № 5-656 «Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси, рішення від 13.05.2010 № 5-657 «Про плату за оренду землі», від 27.06.2019 № 2-4690 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», рішення Черкаської міської ради від 23.12.2021 № 16-22 «Про бюджет Черкаської міської територіальної громади на 2022 рік (23576000000)»,наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок».

Сума заборгованості за користування відповідачем земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1017 та, кадастровий номер: 7110136700:05:035:0020 за період з 17.03.2019 по 30.09.2022 становить 50 317,61 грн.

З огляду на викладене, оскільки нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а тому використання відповідачем на праві приватної власності об`єкта нерухомості є неможливим без використання відповідної земельної ділянки, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Стосовно заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення суд зазначає таке.

Частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обставини, які зумовлюють надання розстрочення виконання судового рішення повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Питання щодо надання розстрочення виконання судового рішення повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Відповідач при зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення не надав належних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для розстрочення його виконання.

Скрутне фінансове становище не є безумовною підставаю для відстрочення виконання рішення суду. При цьому, фінансові складнощі не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ відповідача є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.

Доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання розстрочення виконання відповідачем також не надано.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься у частині 4 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50 % від судового збору, сплаченого при поданні позову 1240,50 грн за його клопотанням.

Решта судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, в розмірі 1240,50 грн покладається на відповідача відповідно до статті 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок №UА608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) 50 317 грн 61 коп. (п`ятдесят тисяч триста сімнадцять грн 61 коп.) безпідставно збережених коштів за користування комунальною земельною ділянкою.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь платника Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 38715770, адреса: вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18001) 1240,50 грн (одна тисяча двісті сорок грн 50 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Чевгуз