Рішення

від 09.12.2022 по справі 443/905/22

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/905/22

Провадження №2/443/600/22

РІШЕННЯ

іменем України

09 грудня 2022 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Яременка І.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Дуліби в особі Ходорівської міської ради Львівської області, третя особа ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить: встановити факт її постійного проживання разом із ОСОБА_3 в с. Дуліби Жидачівського району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Отиневицької сільської ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 1,3368 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯГ №041273 від 20.07.2009 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів за №010945100241.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, до складу якої окрім іншого, увійшла земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,3368 гектари, розташована на території Отиневицької сільської ради, згідно Державного акту на право приватної власності на землю ЯГ №041273 від 20.09.2009 року. Згідно довідки Ходорівської міської ради №146 від 24.05.2022 року ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована в с. Дуліби Жидачівського району Львівської області до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті померлої в даному господарстві проживала без реєстрації її дочка ОСОБА_1 . В Отиневицькій сільській раді посвідчено заповіт від ОСОБА_3 . Відповідно до заповіту від 14.04.2000 року з реєстровим №85, ОСОБА_3 заповіла в рівних долях належну їй середню земельну частку (пай) ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . ОСОБА_4 спадщину після смерті матері ОСОБА_3 не прийняла у жоден із передбачених законом способів, а ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Стверджує, що окрім позивачки та ОСОБА_4 , іншим спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 був її син ОСОБА_5 , однак він спадщину після смерті матері не прийняв у жоден із передбачених законом способів, а ІНФОРМАЦІЯ_3 він помер. Зазначає, що оскільки вона постійно проживала із матір`ю на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що її прийняла, проте юридично не оформила.

13.07.2022 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , однак нотаріус відмовив у його видачі, через відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки на території Отиневицької сільської ради. Крім того, зареєстроване її місце проживання відмінне від реєстрації місця проживання спадкодавця на час її смерті, то для визнання її права на спадкове майно потрібно в судовому порядку встановити факт її постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За таких обставин позивачка змушена звертатися до суду із вимогою про встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вимогою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 11.08.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 04.10.2022 року залучено до участі у справу в якості третьої особи ОСОБА_2 .

Ухвалою від 03.11.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, просили позов задоволити.

Представник відповідача Хідорівської міської ради Львівської області в судове засідання не з`явився, згідно поданого відзиву просить розглянути справу за наявними у ній матеріалами. Крім того, просить розглянути справу без участі їхнього представника.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав заяву згідно якої розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивача, наслідки визнання позову, передбачені ст..206 ЦПК України йому зрозумілі.

Заслухавши вступне позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як видно із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00034730513 від 25.01.2022 року, 12.07.1946 року у виконавчому комітеті Новострілищанської селищної ради Жидачівського району Львівської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.9).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_2 , 07.07.2005 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №95. Після реєстрації розірвання шлюбу присвоюється прізвище їй « ОСОБА_9 » (а.с.10).

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько позивачки ОСОБА_6 (а.с.11).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_4 , виданим Отиневицькою сільською радою Жидачівського району Львівської області від 29.12.2009 року (а.с.12).

Після смерті матері відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшла земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,3368 гектари, розташована на території Отиневицької сільської ради, згідно Державного акту на право приватної власності на землю ЯГ №041273 від 20.07.2009 року (а.с.19).

За життя ОСОБА_3 , 14.04.2000 року було складено заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Отиневицької сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 85, згідно якого остання заповіла належну їй середню земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом серія ЛВ №014216, реєстраційний номер №453 від 16.10.1996 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних долях (а.с.14).

Згідно довідки Ходорівської міської ради №146 від 24.05.2022 року ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована в с. Дуліби Жидачівського району Львівської області до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті померлої в даному господарстві проживала без реєстрації її дочка ОСОБА_1 . В Отиневицькій сільській раді посвідчено заповіт від ОСОБА_3 (а.с.13).

Стаття 1216ЦК Українивизначає,що спадкуваннямє перехідправ таобов`язків(спадщини)від фізичноїособи,яка померла(спадкодавця),до іншихосіб (спадкоємців). Відповіднодо ст.1217ЦК України,спадкування здійснюєтьсяза заповітомабо зазаконом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч.1 ст.1272 ЦК України).

ОСОБА_4 спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_3 не прийняла, у жодний спосіб передбачений законом, та не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується Витягом зі спадкового реєстру №69453444 від 13.07.2022 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 від 21.12.2021 року (а.с.17).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 , останній визнав позовні вимоги, та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивача (а.с.36).

Судом також встановлено, що спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 був також її син ОСОБА_5 , спадщину за законом у жодний спосіб передбачений законом не прийняв, а ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 від 03.06.2019 року (а.с.16).

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, оскільки вступила в управління і володіння спадковим майном, однак юридично не оформила своїх спадкових прав.

З метою оформлення права власності на спадкове майно, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва.

Однак, листом-відповіддю приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Посацькою А.О. №43/02-31 від 13.07.2022 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що у неї відсутні оригінали правовстановлюючих документів на майно, яке вона має намір успадкувати (а.с.18).

Окрім того, зареєстроване місце проживання позивачки відмінне від реєстрації місця проживання спадкодавця на час на час відкриття спадщини.

Допитана, як свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні, дала покази про те, що вона проживала без реєстрації разом із матір`ю ОСОБА_3 у с.Дуліби, Жидачівського району, Львівської області до дня її смерті. Вона здійснювала догляд за своєю матір`ю, займалася її похоронами. Її сестра ОСОБА_4 у жодний спосіб не прийняла спадщини після смерті їхньої матері.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дала покази про те, що ОСОБА_1 є родичкою її чоловіка. ОСОБА_1 жила разом із своєю матір`ю - ОСОБА_3 у с.Дуліби, здійснювала догляд за нею, займалася її похованням. Інші діти ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживали разом із своєю матір`ю.

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до положень ст. ст.1216-1218ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У п.п. 2,23Постанови ПленумуВСУ «Просудову практикуу справахспадкування» №7від 30.05.2008року роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з вимогамист. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ізст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що здобутими під час судового розгляду доказами та показами свідків, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживала разом із ОСОБА_3 в с. Дуліби Жидачівського району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1статті 16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті15та статті392 ЦК Українивласник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивачка стверджує, що Державні акти на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_3 втрачено.

Доказом того, що покійна ОСОБА_3 володіла земельними ділянками, які розташовані на території Отиневицької сільської ради Жидачівського району Львівської області, є довідка від 04.08.2022 року видана Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, відповідно до якої, згідно книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Отиневицької сільської ради Жидачівського району Львівської області, на підставі розпорядження голови Жидачівської райдержадміністрації від 08.09.2005 р.№623 на громадянку ОСОБА_3 зареєстрований Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯГ №041273 від 20.07.2009 р. Реєстраційний номер 010945100241. Загальна площа земельних ділянок 1,3368 га.

Кадастровий номер земельної ділянки №1 - 4621587200:02:000:0068 Площа 1,1502 га.;

Кадастровий номер земельної ділянки №2 - 4621587200:04:000:0257 Площа 0,1866 га.;

Станом на теперішній час відомості про реєстрацію вищезгаданих земельних ділянок зареєстровані в Державному земельному кадастрі за ОСОБА_3 (а.с.19).

Відповідно дост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень ст. 392 ЦК Україниправо власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.

У пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положеньстатей 1296-1299 ЦК Українипитання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із тим, що у неї відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки, які розташовані на території Отиневицької сільської ради Жидачівського району Львівської області..

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи те, що відповідач позов визнав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258,259,263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із ОСОБА_3 в с. Дуліби Жидачівського району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Отиневицької сільської ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 1,3368 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯГ №041273 від 20.07.2009 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів за №010945100241.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 грудня 2022 року.

Головуючий суддя С.І Сливка