Рішення

від 16.12.2022 по справі 420/4739/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4739/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року №Ф-5365-54 та вiд 22.04.2021 року №Ф-5365-54.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона є фізичною особою-підприємцем з 22.04.2004 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.01.2015 року. Основний вид економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Однак позивач вказує, що не здійснює діяльність як ФОП, оскільки з 01.10.2008 року працює на посаді директора Приватного підприємства «Леола» (ідентифікаційний код юридичної особи 22491694).

07.02.2022 року адвокатом адвокатського об`єднання «Баррiстерс» Бочевар Михайлом Павловичем було подано до ГУ ДПС в Одеській області адвокатський запит, в якому адвокат просив надати інформацію чи мається станом на день надання відповіді на даний запит у позивача перед державою, перед Головним управлінням ДПС в Одеській області будь-яка заборгованість зі сплати податків та внесків з наданням відповідних підтверджуючих документів.

ГУ ДПС в Одеській області 15.02.2022 року надало відповідь, в якій повідомило адвокату про те, що станом на 15.02.2022 рік за даними інформаційно-телекомунікаційних системи податкового органу за ОСОБА_1 обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 37230,07 грн., податковий борг по податках і зборах, що контролюється податковим органом, відсутній та зазначено, що оскільки за час обліку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 самостійно не надавала звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, то їй в автоматичному режимі нараховано єдиного внеску за технологічним кодом 71040000 «Для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» в сумі 37788,74 грн. Також у відповіді зазначено, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) вiд 22.04.2021 року №Ф-5365-54 та направлено поштою на адресу: АДРЕСА_2 .

Позивачем також було вказано, що 15.02.2022 року адвокатом адвокатського об`єднання «Баррiстерс» Бочевар Михайлом Павловичем було подано до ГУ ДПС в Одеській області ще один адвокатський запит, в якому адвокат просив надати інформацію про те, чи приймалися Головним управлінням ДПС в Одеській області відносно ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 року по 21.04.2021 року включно вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та просив надати копії документів, що підтверджують факт надсилання позивачу таких вимог та їх отримання останньою.

У відповідь на цей запит, ГУ ДПС в Одеській області 22.02.2022 року надало відповідь, в якій повідомило адвокату про те, що за період з 01.01.2017 року по 21.04.2021 року включно окрім вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2021 року № Ф-5365-54 на суму 37 230,07, ГУ ДПС в Одеській області в автоматичному режимі сформовано ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року № Ф-5365-54 на суму 35 030,07 та надало докази направлення вимоги позивачу.

Позивач звертає увагу суду на те, що він не міг отримати від відповідача листи з вимогами про сплату боргу (недоїмки) вiд 06.11.2020 року № Ф-5365-54 та вiд 22.04.2021 року № Ф-5365-54, що надсилалися поштою на адресу: АДРЕСА_2 , оскільки 07.07.2018 року вона була знята з реєстрації місця проживання за вказаною вище адресою та зареєстрована з 07.07.2018 року по сьогоднішній день за адресою: АДРЕСА_3 , що вбачається, зокрема, з паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 .

Підсумовуючи вищевикладене, на думку позивача, так як вона є фізичною особою-підприємцем, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, але також є найманим працівником, то така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, у зв`язку з чим позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для нарахування їй єдиного соціального внеску та відповідно, прийняття вимог про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року №Ф-5365-54 та вiд 22.04.2021 року № Ф-5365-54.

Ухвалою суду від 24.03.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

31.03.2022 року до суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить продовжити строк контролюючому органу на 15 днів для подання відзиву на адміністративний позов по справі №420/4524/22 після закінчення воєнного стану.

14.04.2022 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач не визнає позов у повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідач підтверджує, що позивач перебуває на обліку в Южненськiй ДПІ ГУ ДПС в Одеській області, як фізична особа-підприємець. У період 2019-2022 років у позивача в ІКП по єдиному внеску з технологічним кодом 71040000 здійснено автоматичні нарахування як фізичній особі - підприємцю. Всього за цей період було нараховано: 2018 рiк - 15819 грн. 54 коп., 2019 рік -26539 грн. 26 коп., 2020 рiк - 35030 грн. 07 коп. та станом на 22.04.2021 року - 37230 грн. 07 коп.

Відповідач звертає увагу, що предметом адміністративного позову є 2 вимоги: перша від 06.11.2020 року №Ф-5365-54 та друга від 22.04.2021 року №Ф-5365-54 та зазначає, що одна включає в себе іншу.

Також ГУ ДПС в Одеській області відповідає на аргумент позивача стосовно відправлення вимоги про сплату боргу (недоїмки), що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 ПК України. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення- рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідач зазначає, що враховуючи розмір єдиного внеску (22 відсотки) мінімальна сума єдиного внеску на місяць для фізичних осіб-у 2018 році становила 819,06 грн. (3723,00 х 22 відсотки), у 2019 році становила 918,06 грн. (4173,00 х 22 відсотки) та у 2020 році до 01.09.2020p. становила 1039,06 грн. (4723 х 22 відсотки), з 01.09.2020р. становила 1100,00 грн. (5000,00 х 22 відсотки), з 01.01.2021 р. становила 1320 грн. (6000 х 22 відсотки).

На думку відповідача, згідно до вимог пунктів 2 та 3 частини першої статті 7 та абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464, ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) зобов`язана була впродовж з 01.01.2018 року сплачувати щоквартально єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, в термін до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

Відповідач вважає, що дії контролюючого органу щодо нарахування вимоги від 06.11.2020 року №Ф-5365-54 та від 22.04.2021 року № Ф-5365-54 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - є цілком законними, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.04.2022 року до суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення відзиву на адміністративний позов від 08.04.2022 року на адресу позивача засобами поштового зв`язку.

04.05.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується із твердженнями викладеними у відзиві, виходячи із наступного.

Позивач вказує, що у своєму відзиві на позов відповідач зазначає, що аналіз положень Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме ч. 4 ст. 4 Закону свідчить про те, що фізична особа-підприємець, що обрав спрощену систему оподаткування, звільняється від сплати ЄСВ за наявності двох умов, а саме, така особа повинна мати статус пенсіонера або інваліда, та по-друге повинна отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

У свою чергу, як зазначає позивач, він не оспорює факт наявності підстав для звільнення фізичних осіб-підприємців від обов`язку сплати ЄСВ на підставі встановлених ч4 ст. 4 Закону №2464-VI умов, при цьому, в своєму позові наголошує, що позивач, будучи фізичною-особою підприємцем, не отримуючи дохід від здійснення підприємницької діяльності, була працевлаштована з 1999 року по сьогоднішній день, та роботодавцями за нею сплачувався єдиний внесок у встановленому законом розмірі. Однак, відповідачем не спростовано висновків позивача щодо того, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою-підприємцем не призведе до покращення його становища у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі він не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку, натомість покладення на позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням ЄСВ.

Також позивач звернув увагу, що доказів того, що одна податкова вимога включає іншу, відповідачем не було надано до відзиву, попри це, не зазначено в оскаржуваних вимогах відповідача, що одна включає в себе іншу та взагалі не зрозуміло, чому тоді відповідач приймав дві вимоги, одна з яких включає в себе іншу.

У відповіді на відзив також зауважено, що у відзиві відповідач зазначає прізвище позивача « ОСОБА_1 » попри те, що прізвище позивача є « ОСОБА_1 ».

Також позивач акцентував увагу суду на тому, що відповідач надав до відзиву відомості щодо ФОП ОСОБА_4 , яка не є позивачем.

Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходило.

06.10.2022 року до суду від представника позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Згідно Ордеру серії ВН №1102261 від 17.03.2022 адвокат Бочевар М.П. на підставі договору про надання правової допомоги/ доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №02.02.2022-1 від 02.02.2022 року, надає правничу допомогу ОСОБА_1 у Одеському окружному адміністративному суді.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 22.04.2004 року, основний вид економічної діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

07.02.2022 року представник позивача Бочевар Михайло Павлович звернувся з адвокатським запитом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просив надати інформацію чи мається станом на день надання відповіді на даний запит у позивача перед державою, перед Головним управлінням ДПС в Одеській області будь-яка заборгованість зі сплати податків та внесків з наданням відповідних підтверджуючих документів.

Згідно відповіді ГУ ДПС в Одеській області від 15.02.2022 року №5151/6/15-32-13-07-06 представника позивача повідомлено, що станом на 15.02.2022 рік за даними інформаційно-телекомунікаційних системи податкового органу за ОСОБА_1 обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 37230,07 грн., податковий борг по податках і зборах, що контролюється податковим органом, відсутній та зазначено, що оскільки за час обліку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 самостійно не надавала звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, то їй в автоматичному режимі нараховано єдиного внеску за технологічним кодом 71040000 «Для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» в сумі 37788,74 грн, в тому числі:

за 2017 рік - 8448,00 грн.;

за 2018 рік - 9828,72 грн (2457,18 грн щоквартально);

за 2019 рік - 11016,72 грн (2754,18 грн щоквартально);

за 2020 рік - 8495,30 грн (по 1039,06 грн за січень, лютий, червень, липень, серпень по 1100,00 грн за вересень, жовтень, листопад).

Станом на 15.02.2022 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 37230,07 грн, з урахуванням переплати яка станом на 31.10.2013 складала в сумі 558,67 грн.

У зазначеному листі також повідомлено, що у зв`язку з наявністю боргу з єдиного внеску в сумі 37230,07 грн, Головним управління ДПС в Одеській області в автоматичному режимі сформовано ОСОБА_1 (і.п.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2021 №Ф-5365-54 та направлено поштою на адресу: АДРЕСА_2 .

Листом від 22.02.2022 №6088/6/15-32-13-07-06 у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 15.02.2022 відповідач надав інформацію, що за період з 01.01.2017 року по 21.04.2021 року включно окрім вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2021 року № Ф-5365-54 на суму 37 230,07, ГУ ДПС в Одеській області в автоматичному режимі сформовано ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року № Ф-5365-54 на суму 35 030,07 грн. Також у даному листі зазначено, що Южненським міським відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 03.08.2021 відкрито виконавче впровадження № 66351307 щодо стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску з ОСОБА_1 у сумі 35 030,07 гривень.

Не погоджуючись із вказаними вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року №Ф-5365-54 та вiд 22.04.2021 року № Ф-5365-54 позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 та п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За правилами, встановленими ч. 4 ст. 5 Закону № 2464-VІ, обов`язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

За приписами п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно п.1, п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Розмір мінімального єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 819,06 грн., з 01.01.2019 - 01.12.2019 - 918,06 грн., з 01.01.2020 - 1039 грн., з 01.09.2020 р. - 1100,00 грн., з 01.01.2021 р. - 1320 грн.

Частиною 7 статті 9 Закону № 2464-VІ передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзаци третій, п`ятий частини 8 статті 9 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2464-VІ органи доходів і зборів мають право, серед іншого: отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

В частині 1 статті 25 Закону № 2464-VІ зазначено, що Рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, інформує про це платників єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. (частина 4 статі 25 Закону).

Наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розділ VI якої регулює порядок стягнення заборгованості з платників.

Так, відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. (пункт 2 розділу VI Інструкції №449).

Згідно із пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (пункт 4 розділу VI Інструкції №449).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивач з дати його державної реєстрації як фізичної особи - підприємця був платником єдиного внеску, а відповідач був вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Суд зазначає, що згаданий вище пункт 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" викладений в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" (№1774-VIII від 06.12.2016) та набрав чинності 01.01.2017.

За таких обставин, позивач, який з 2017 року не здійснював підприємницьку діяльність і не отримував доходи, був зобов`язаний щоквартально нараховувати та сплачувати єдиний внесок у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.

Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимог з огляду на наявність у позивача як фізичної особи-підприємця обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі, який протягом 2017-2021 років був найманим працівником та його роботодавець сплачував за нього єдиний внесок у сумі, що не була меншою за мінімальний розмір.

Позивач в адміністративному позові зазначає, що вона з 2008 року, маючи статус підприємця, не займається підприємницькою діяльністю та працює на посаді директора.

З копії трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_1 з 01.10.2008 року займає посаду директора Приватного підприємства «Леола».

Як вбачається з довідки №16 від 20.02.2022 року позивач дійсно працює на ПП «Леола» за основним місцем роботи та займає посаду директора з 01.10.2008 року; за період з 01.01.2017 року по 31.12.2021 рік було нараховано та сплачено ЄСВ у повному обсязі відповідно до діючого законодавства, щорічно: 2017 рік - 9240,00 грн, 2018 рік - 10560,00 грн, 2019 рік - 11880,00 грн, 2020 рік - 16720,00 грн, 2021 рік - 20900,00 грн, що разом складає 69300,00 грн.

Довідкою №15 від 20.02.2022 року також підтверджується факт обіймання позивачем посади директора ПП «Леола» з 01.10.2008 року та зазначено суми нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 зарплати з 01.09.2021 р. по 31.01.2022 р.

При цьому, відповідно до відомостей з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (довідка форми ОК-5) за позивача страхувальником ПП "Леола" у період 2018-2021 роки щомісяця сплачувались страхові внески.

13 травня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 592-IX (далі Закон № 592-IX, яким внесено, зміни, зокрема, до ч.6 ст.4 Закону № 2464-VI.

Розділом II «Прикінцеві положення» Закону № 592-IX визначено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Так, відповідно до ч.6 ст.4 Закону № 2464-VI в редакції Закону № 592-IX особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час лише з 01.01.2021 діє частина шоста статті 4 Закону № 2464-VI із змінами внесеними Законом № 592-IX.

Водночас, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у 2018-2021 роках сплачувало ПП "Леола" в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі №140/1777/19.

ГУ ДПС в Одеській області доказів щодо безпосереднього здійснення позивачем підприємницької діяльності у період, за який нараховувалась заборгованість позивачу по сплаті єдиного внеску (у 2018 - 2021 роках), отримання інших доходів ніж від трудової діяльності як найманим працівником суду не надало.

Таким чином, оскільки позивач у 2018-2021 роках працював у ПП "Леола", яке сплачувало за позивача єдиний внесок, відповідно відповідач протиправно визначив ОСОБА_1 суму недоїмки у розмірі 37230,07 грн.

При цьому, суд погоджується з твердженнями відповідача, що одна вимога про сплату боргу (вiд 22.04.2021 року № Ф-5365-54 на суму 37 230,07 грн.) включає іншу (від 06.11.2020 року №Ф-5365-54 на суму 35 030,07 грн.). Зазначене відповідає положенням Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, адже дані вимоги сформовані під одним порядковим номером.

На підставі викладеного суд приходить висновку, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року №Ф-5365-54 та вiд 22.04.2021 року №Ф-5365-54 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) і "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом встановлено, що позивачем за звернення до суду з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Представник позивача у заяві від 06.10.2022 року просить стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень понесені позивачем судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 30 липня 2021 року у справі №560/5990/20.

Позивач на підтвердження заявленої суми витрат на правничу допомогу надав до суду: договір про надання послуг у сфері права №02.02.2022-1 від 02 лютого 2022 року та акт наданих послуг №1 від 08.09.2022 року.

Відповідно розділу 4 договору про надання послуг у сфері права №02.02.2022-1 від 02 лютого 2022 року кінцевий розрахунок за надані послуги в сфері права здійснюється шляхом множення кількості годин, витрачених виконавцем, на вартість однієї години роботи (відповідно до вартості години роботи, зазначеного в п.4.3. Даного Договору).

Відповідно п.4.3 вказаного Договору одна година роботи становить 1000 грн. без ПДВ; вартість години надання послуг Виконавцем в період з 18-00 годин до 9-00 годин у робочі дні, святкові й вихідні дні збільшується в 1,5 рази; вартість часу проїзду Виконавця до Замовника або по його дорученнях, розраховується виходячи з погодинної ставки помноженої на коефіцієнт 0,5.

Як вбачається з Акту №1 наданих послуг від 08.09.2022 року представник надава позивачу наступні послуги:

підготовка та подання адвокатських запитів до Головного управління ДПС в Одеській області - 2 години-2000,00 грн.;

аналіз відповідей Головного управління ДПС в Одеській області на адвокатські запити, аналіз законодавства, аналіз судової практики, вироблення правової позиції та підготовка роз`яснень по захисту прав Замовника стосовно визнання протиправним та скасування винесеної відносно замовника вимоги про сплату недоїмки зі сплати внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - 5 годин - 5000,00 грн.;

підготовка та подача позовної заяви від Замовника до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року №Ф-5365-54 та від 22.04.2021 №Ф-5365-54 - 5 годин - 5000,00 грн.;

аналіз та вивчення відзиву Головного управління ДПС в Одеській області на позов Замовника по справі 420/4739/22 та підготовка та подача до суду відповіді на відзив по справі 420/4739/22 - 3 години - 3000,00 грн.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

На підставі наданих представником позивача документів у підтвердження витрат на правову допомогу, з урахуванням складності справи,ціни позову та обсягу наданих адвокатом послуг суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн. є необґрунтованим та завищеним.

Таким чином, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі у сумі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправних та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року №Ф-5365-54 та вiд 22.04.2021 року №Ф-5365-54, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного Управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року №Ф-5365-54.

Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного Управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2021 року №Ф-5365-54.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук